Постанова

від 13.05.2015 по справі 904/5776/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2015 року Справа № 904/5776/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дарміна М.О. (доповідача)

суддів: Березкіної О.В., Крутовських В.І.

при секретарі судового засідання Мацекос І.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник, довіреність № 177 від 26.08.14;

від відповідача: Целік Т.С. представник, довіреність № б/н від 01.12.14.

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "СМЕРШ К" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2014р. по справі №904/5776/14

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м.Дніпропетровськ

до приватного підприємства "Смерш К", м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості.

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду :

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.11. 2014 року по справі № 904/5776/14 (головуючий суддя Татарчук В.О.) позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до приватного підприємства «Смерш К» задоволено частково, стягнуто на користь позивача 58740,98грн - матеріальної шкоди, 1174, 82грн - витрат по сплаті судового збору; в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 51000грн упущеної вигоди - відмовлено. Приймаючи рішення, місцевий господарський суд виходив із того, що як законодавством, так і умовами договору встановлено обов'язок виконавця відшкодувати збитки у зв'язку з неналежним виконанням договору про надання послуг в разі наявності його вини. Відмовляючи у відшкодуванні упущеної вигоди, суд дійшов висновку, що договір № 20140517, укладений 30.05.2014 між приватним підприємцем ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_4 не може бути підставою для покладення на відповідача обов'язку відшкодувати упущену вигоду, оскільки був укладений 30.05.2014, тобто вже після подій, що відбулися 25.04.2014.

Підстави з яких порушено питання про перегляд рішення :

Не погодившись з рішенням господарського суду приватне підприємство «Смерш К» звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення господарського суду від 27.11. 2014 року по справі № 904/5776/14 скасувати частково в частині стягнення з приватного підприємства «Смерш К» матеріальної шкоди, в іншій частині рішення залишити без змін, поклавши на позивача відшкодування судових витрат по сплаті судового збору, посилаючись при цьому на неповне з'ясування господарським судом обставин, що мають значення для справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що позивачем в судовому засіданні не доведено допустимими доказами наявність усіх елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, що є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за неналежне виконання взятих на себе зобов'язань.

Обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією :

14.03.2013 між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (орендар) був укладений договір №14/03-13 оренди нежитлового приміщення (а.с. 14-16).

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає на умовах оренди в строкове, платне користування приміщення АДРЕСА_1.

15.04.2013 між ПП «Смерш К» (виконавець) та ФОП ОСОБА_3 (замовник) було укладено договір № 16/13 про надання послуг по охороні (а.с. 17-19).

Згідно з п. 1.1 договору замовник передає, а виконавець приймає під охорону на недержавний пульт охорони, в подальшому НПО, об'єкт: магазин, розташований за адресою: АДРЕСА_1.

18.04.2013р. , відповідно до копії товарного чека, суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_6 було продано позивачу обладнання і програмне забезпечення на суму 58740,98грн.(а.с. 27), які згідно з актом приймання-передачі від 22.04.2013 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 були передані директору магазину ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1. (а.с. 79).

Згідно з листом слідчого СВ Бабушкінського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 16.09.2014, 25.04.2014 близько 04 год. невстановлена особа через вікно проникла до приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 де таємно викрала чуже майно, чим спричинила гр. ОСОБА_3 матеріальну шкоду розмір якої встановлюється. Досудове розслідування у кримінальному провадженні №12014040640001811 розпочато 25.04.2014 за заявою гр. ОСОБА_3 (а.с.65).

На запит суду СВ Бабушкінського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області з кримінального провадження №12014040640001811 надало копію протоколу огляду місця події від 25.04.2014 року (а.с. 141 -142) та фото таблицю до нього (а.с.143-148).

Мотиви з яких суд апеляційної інстанції виходив при прийнятті постанови:

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Предметом перегляду є рішення місцевого господарського суду від 27.11. 2014 року по справі № 904/5776/14 в частині вирішення вимог про стягнення з відповідача матеріальної шкоди завданої неналежним виконанням умов договору про надання послуг з охорони приміщення.

Як зазначалось вище між сторонами був укладений договір про надання послуг по охороні № 16/13 від 15.04.2013.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 978 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 906 Цивільного кодексу України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

За загальним правилом для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки; збитків, як результату такої поведінки; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду.

Пунктом 2.2.9 договору встановлено, що виконавець несе відповідальність за шкоду, завдану майну замовника внаслідок не забезпечення належної охорони при наявності причинного зв'язку між діями виконавця і завданою шкодою.

Відповідно до п. 1.2 договору виконавець приймає на себе обов'язок по централізованій технічній охороні об'єкта, в цілому шляхом реагування, у випадку спрацювання технічних засобів охорони і виїзду групи затримання на об'єкт в період находження об'єкта під охороною.

Відповідно до пункту 2.2.1 договору виконавець зобов'язується приймати під охорону об'єкт та здійснювати його охорону за допомогою технічних засобів.

Як вбачається з роздруківки НПО (а.с. 41-43) протягом часу з 00:09:22 24.04.14р. до зняття з охорони в 10:23:11 25.04.14р. сигнал «Тревога» надходив тільки в 04:02:11.

Згідно з пунктом 2.2.2 договору виконавець зобов'язаний у разі надходження сигналу «Тривога», забезпечити виїзд групи реагування на «Об'єкт». Забезпечити прибуття групи реагування на «Об'єкт» протягом 5-7 хвилин з моменту надходження сигналу «Тривога», фіксується в базі даних комп'ютера та журналі реєстрації тривог на НПО виконавця.

Пунктом 2.2.3 договору визначено, що відповідач зобов'язаний при виявлені групою реагування ознак проникнення сторонніх осіб на об'єкт, дотримуючись заходів безпеки, прийняти заходи щодо затримання таких осіб, повідомити про подію в чергову частину територіального підрозділу органів внутрішніх справ, замовника або його довірених осіб дані щодо яких замовник повинен повідомити виконавцю при укладенні цього договору або в ході його виконання.

Як вбачається з матеріалів справи: відповіді відповідача на позовну заяву (а.с. 56-57) додаткових пояснень позивача (а.с.76-77) при перегляді сторонами відеозапису камер спостереження після невдалої спроби проникнути до охоронюваного приміщення невстановленої особи в 04:00 і приїзду на виклик служби охорони, невстановлена особа протягом часу з 04:15 до 05:29 ще тричі проникає до охоронюваного приміщення і залишає його з майном.

Як вбачається з відповіді відповідача на претензію (а.с. 24), відповіді відповідача на позовну заяву (а.с. 56-57), наявної в матеріалах справи технічної документації (а.с. 62-63) в охоронюваному приміщенні були встановлені датчики руху, які не спрацювали.

Оскільки між сторонами було укладено договір про надання послуг по охороні № 16/13 від 15.04.2013., а умовами п.2.2.4 для відповідача передбачена можливість тимчасово не приймати об'єкт під охорону, якщо виникли технічні неполадки засобів сигналізації, а замовник перешкоджає їх усуненню, або не усунення замовником недоліків технічних засобів охорони, що перешкоджають охороні об'єкту про які виконавець не повідомив замовника в належній формі і які не були усунуті ним в узгоджені строки, то суд вважає вірним висновок місцевого господарського суду, який відхилив доводи відповідача на те, що в приміщенні позивача було неналежне обладнання сигналізації, яке встановлено особами за відсутності кваліфікації та ліцензії.

Доводи апеляційної скарги щодо недоведеності позивачем завданою йому матеріальної шкоди на суму 58740,98грн. відхиляються з огляду на те, що наявні в матеріалах справи докази (а.с. 27, 79) підтверджують як факт придбання товарно-матеріальних цінностей позивачем так і їх подальшу передачу відповідальній особі. Наявне в акті прийому - передачі посилання на адресу: АДРЕСА_1. (а.с. 79), як на місце де фактично відбувалася передача і де ці цінності зберігаються відхиляються з огляду на те, що позивачем вказівка на будинок 1 визнана як описка, а відповідач, в свою чергу, не довів допустимими доказами свої доводи щодо можливого знаходження майна за адресою буд.1 прим.1.

Згідно з п.2.3 договору виконавець звільняється від відповідальності лише у випадках, коли він доведе відсутність своєї вини, а також:

2.3.1. За майнову шкоду, завдану внаслідок дії форс-мажорних обставин (розділ 4 договору);

2.3.2. За майнову шкоду, завдану внаслідок ненадання або приховування необхідної інформації при складанні проекту охорони (2.1.3);

2.3.3. За майнову шкоду, завдану внаслідок грубого невиконання узгоджених сторонами рекомендацій виконавця;

2.3.4. При умисному знищенні (пошкодженні) майна сторонніми особами без проникнення на об'єкт;

2.3.5. Якщо особа, що протиправно проникла на об'єкт і завдала майнову шкоду замовнику затримана.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності всіх складових цивільного правопорушення з боку відповідача, як підстави для задоволення позовних вимог.

Інші доводи апеляційної скарги висновків місцевого господарського суду не спростовують і не можуть бути підставою для скасування рішення, а тому відхиляються колегією суддів.

Таким чином, місцевий господарський суд, повно та всебічно вивчив матеріали справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що є підставою у відповідності до вимог п.1 ч.1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України для залишення його рішення без змін, а скарги без задоволення.

Розподіл судових витрат у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України залишається без змін.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства "СМЕРШ К" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2014р. по справі №904/5776/14 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2014р. по справі №904/5776/14 - залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Повний текст постанови складено 21.05.2015р.

Головуючий суддя М.О.Дармін

Суддя О.В. Березкіна

Суддя В.І. Крутовських