Постанова

від 25.11.2014 по справі 44/45-б

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2014 року Справа № 44/45-б

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого - Ткаченко Н.Г.

Суддів - Міщенка П.К.

Куровського С.В.

за участю представників : АКБ "Індустріалбанк" - Миронця О.В.; ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві - Ткача С.С.; ліквідатора ТОВ "Агро-Бізнес-Сервіс" - Куліченка М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу АКБ "Індустріалбанк"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від

23.09.2014 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.07.2014 по справі № 44/45-б за заявою ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання банкрутом ТОВ "Агро-Бізнес-Сервіс",-

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 14.01.2010 порушено провадження по справі № 44/45-б про банкрутство ТОВ "Агро-Бізнес-Сервіс", за загальною процедурою, на підставі ст.ст.11,12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою підготовчого засідання Господарського суду м. Києва від 15.02.2010 по справі № 44/45-б визнано грошові вимоги ініціюючого кредитора в розмірі 760 219,61 грн., якого зобов'язано у десятиденний термін подати до офіційного друкованого органу Верховної Ради України чи Кабінету Міністрів України оголошення про порушення справи про банкрутство ТОВ "Агро-Бізнес-Сервіс", введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Куліченка М.В., якого зобов'язано скласти та надати на затвердження суду реєстр вимог кредиторів до 25.04.2010, призначено попереднє засідання на 11.05.2010 року.

Ухвалою попереднього засідання Господарського суду м.Києва від 29.06.2010 по справі № 44/45-б затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ "Агро-Бізнес-Сервіс", а саме визнано єдиним кредитором по справі - ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві із сумою вимог 760 219,61 грн.

Постановою Господарського суду м.Києва від 19.10.2010 по справі № 44/45-б боржника - ТОВ "Агро-Бізнес-Сервіс" визнано банкрутом, введено процедуру ліквідації, призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Куліченка М.В.

До Господарського суду м.Києва 08.05.2014 надійшло клопотання від ліквідатора боржника про затвердження звіту ліквідатора боржника Куліченка М.В., ліквідаційного балансу ТОВ "Агро-Бізнес-Сервіс", припинення провадження по справі № 44/45б та створення фонду для оплати послуг арбітражного керуючого за виконання ним обов'язків розпорядника майна/ліквідатора по справі про банкрутство ТОВ "Агро-бізнес-сервіс" та відшкодування його витрат у загальному розмірі 102 430,51 грн. за рахунок коштів кредиторів у справі пропорційно до визнаних судом їх вимог.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 21.07.2014 по справі № 44/45-б /суддя Чеберяк П.П./ створено фонд для оплати послуг арбітражного керуючого Куліченко М.В. у справі про банкрутство ТОВ "Агро-бізнес-сервіс" , відповідно до прийнятого комітетом кредиторів рішення від 05.05.2014 у загальному розмірі 102 430,51 грн. за рахунок коштів кредиторів у справі пропорційно до визнаних судом вимог кредиторів, а саме: ПАТ "Банк Золоті Ворота" в особі філії ПАТ "Банк Золоті Ворота", вимоги якого визнано ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.06.2011 у розмірі 12 507 237, 27 грн., що складає 59,21% від розміру загальних кредиторських вимог та по оплаті послуг арбітражного керуючого становить відповідно 59 636,93 грн., по витратам арбітражного керуючого - 1 012, 18 грн., всього у загальному розмірі 60 649,11 грн.; ПАТ "Індустріальний", вимоги якого визнано ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.05.2012 у розмірі 7 855 798,77 грн., що складає 37,19% від розміру загальних кредиторських вимог, та по оплаті послуг арбітражного керуючого становить відповідно 37 458,15 грн., по витратам арбітражного керуючого - 635,75 грн., всього 38 093,90 грн.; ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, вимоги якої затверджені ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.02.2010 у розмірі 760 219,61 грн., що складає 3,60% від розміру загальних кредиторських вимог, та по оплаті послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна/ліквідатора) становить відповідно 3 625,96 грн., по витратам арбітражного керуючого 61,54 грн., всього 3 687,50 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2014 по справі № 44/45-б /судді : Шипко В.В., Верховець А.А., Остапенко О.М./ ухвалу Господарського суду м.Києва від 21.07.2014 залишено без змін.

В касаційній скарзі АКБ "Індустріалбанк" просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2014 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.07.2014, посилаючись на те, що вони постановлені з порушенням норм матеріального і процесуального права, прийняти нове рішення по справі, яким відмовити в задоволенні клопотання ліквідатора боржника Куліченка М.В. про створення фонду з оплати послуг арбітражного керуючого у справі про банкрутство ТОВ "Агро-Бізнес-Сервіс" за рахунок кредиторів, зокрема АКБ "Індустріалбанк".

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Провадження по справі про банкрутство ТОВ "Агро-Бізнес-Сервіс" здійснюється за Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, чинній до 19 січня 2013 року.

Статтею ст.4 1 ГПК України визначено, що справи про банкрутство розглядаються господарськими судами в порядку провадження, передбаченому ГПК, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ст. 3 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" надання послуг професійного (ліцензованого) арбітражного керуючого відбувається на платній основі. Оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень встановлюється та виплачується в розмірі, встановленому комітетом кредиторів і затвердженому господарським судом, якщо інше не встановлено цим Законом, але не менше двох мінімальних заробітних плат та не більше середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи перед порушенням провадження у справі про банкрутство ( ч. 14 ст. 3 1 Закону).

Згідно із ч.12 ст. 3 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків здійснюються в порядку, встановленому цим Законом, за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника.

Оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за період від дня винесення господарським судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство і до дня першого засідання комітету кредиторів, на якому встановлюється розмір оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого, здійснюється кредитором або боржником, за заявою якого порушено справу, у максимальному розмірі, визначеному цією статтею.

Ухвала господарського суду першої інстанції від 21.07.2014, якою затверджено створення фонду для оплати послуг арбітражного керуючого Куліченка М.В. в сумі 102 430,51 грн., мотивована тим, що вказане клопотання ліквідатора боржника є таким, що грунтується на вимогах ст. 3 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а отже, підлягає задоволенню.

Київський апеляційний господарський суд погодився із вказаним висновком суду першої інстанції та залишив ухвалу Господарського суду м.Києва від 21.04.2014 без змін.

Але з такими висновками суду апеляційної інстанції повністю погодитись не можна.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Згідно із ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскаржувана апеляційна постанова зазначеним вище вимогам не відповідає.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із ч.1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, судом апеляційної інстанції не були розглянуті в повному обсязі доводи, які викладені в апеляційній скарзі кредитора - АКБ "Індустріалбанк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.07.2014 щодо створення фонду з оплати послуг арбітражного керуючого Куліченка М.В. по справі про банкрутство ТОВ "Агро-Бізнес-Сервіс".

Як вбачається із матеріалів справи, до складу комітету кредиторів ТОВ "Агро-Бізнес-Сервіс" входить єдиний кредитор - ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві (а.с.45-48 т.1), разом з тим, кредиторами по справі також визнані судом АКБ "Індустріалбанк" (а.с.231-233 т.2) та ПАТ "Банк Золоті Ворота" (а.с.150, 151 т.2).

Крім того , як вбачається із матеріалів справи, до Господарського суду м. Києва 25.08.2010 подана заява АКБ "Індустріалбанк" про визнання кредиторських вимог в сумі 7 855 798,77 грн, що забезпечені заставою майна боржника (а.с.72-77 т.1).

Повторна заява АКБ "Індустріалбанк" про визнання кредиторських вимог в сумі 7 855 798,77 грн. була подана до Господарського суду м.Києва 10.01.2011 (а.с.1-8 т.2).

АКБ "Індустріалбанк" 23.04.2012 подано до суду скаргу на дії (бездіяльність) ліквідатора боржника у зв'язку з тим, що заява про кредиторські вимоги Банку не розглянута (а.с. 174-176 т.2).

Як вбачається із матеріалів справи, лише через 2 роки, після звернення із заявою про визнання кредитором по справі № 44/45-б, ухвалою Господарського суду м.Києва від 28.05.2012 визнано АКБ "Індустріалбанк" кредитором по справі з грошовими вимогами до боржника в сумі 7 855 798,77 грн.

Крім того, АТ "Банк Золоті ворота" в особі філії Банку у м.Києві 02.03.2011 подано до Господарського суду м.Києва заяву про визнання кредиторських вимог до боржника в сумі 13 445 312,04 грн (борг ТОВ "Агро-Бізнес-Сервіс" станом 05.02.1011 року).

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 27.06.2011 по справі № 44/45-б визнано кредитором по справі АТ "Банк Золоті ворота" з грошовими вимогами до боржника в сумі 12 507 237,27 грн.

Суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що АКБ "Індустріалбанк"

не надав доказів оскарження Банком дій комітету кредиторів ТОВ "Агро-Бізнес-Сервіс" або зміну його складу.

Разом з тим, господарсько-процесуальним кодексом України та Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачено окремого розгляду повноважності зборів кредиторів, рішень та протоколу зборів кредиторів.

При проведенні процедур банкрутства інтереси всіх кредиторів у справі представляють збори кредиторів або обраний ними комітет кредиторів (ч. 9 ст.7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

В справі про банкрутство питання щодо проведення зборів кредиторів і утворення комітету кредиторів регулюються статтею 16 Закону.

Рішення зборів кредиторів чи комітету кредиторів є способом волевиявлення кредиторів і не може визнаватися господарським судом недійсним, оскільки за своєю правовою природою не є актом юридичної особи, державного чи іншого органу.

Також, Законом не передбачено визнання зборів (комітету) кредиторів такими, що не відбулися, або визнання їх недійсними у справі про банкрутство.

Питання щодо правомірності зборів (комітету) кредиторів та легітимності прийнятих на них рішеннях слід вирішувати господарському суду при прийнятті судових актів у справі про банкрутство, надаючи таким рішенням правову оцінку відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України та беручи їх до уваги, якщо вони не суперечать чинному законодавству. При цьому, ці обставини мають зазначатись у мотивувальній частині постанови.

Переглядаючи в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції щодо затвердження фонду оплати праці арбітражного керуючого, прийнятого 05.05.2014 на засіданні комітету кредиторів ТОВ "Агро-Бізнес-Сервіс", Київський апеляційний господарський суд, обставини щодо обрання комітету кредиторів ТОВ "Агро-Бізнес-Сервіс", його складу та правомочність прийняття рішень, належним чином не перевірив.

Таким чином, Київським апеляційним господарським судом, всупереч вимог ст. 101 ГПК України, постановлене судове рішення по справі без всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи та доказів, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 111 7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2014 по справі про банкрутство ТОВ "Агро-Бізнес-Сервіс" підлягає скасуванню, а справа направленню на новий апеляційний розгляд.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, ініціюючий кредитор - ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві звернувся до суду із заявою про порушення провадження по справі про банкрутство ТОВ "Агро-Бізнес-Сервіс" , у зв"язку з тим, що боржник має заборгованість перед бюджетом в сумі 760 219,61 грн, із яких 760 216,35- податок на додану вартість та 3,26 грн - комунальний податок.

Відповідно до п. 8 ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до заяви кредитор зобов'язаний додати рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника; копію неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів.

Згідно із ч.3 ст.6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що безспірними вимогами кредиторів є вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги кредиторів набувають характеру безспірних, якщо вони підтверджені відповідними документами, зокрема виконавчими.

Ініціюючий кредитор повинен надати господарському суду постанову про відкриття виконавчого провадження та довідку про хід виконання рішення щодо стягнення на його користь відповідних коштів або відповідний документ, який би свідчив про стан виконавчого провадження на день звернення із заявою про порушення справи про банкрутство.

Вищезазначені документи не можуть бути надані суду після порушення справи, оскільки на відміну від позовного провадження, порушення справи про банкрутство тягне за собою ряд правових наслідків.

В матеріалах справи міститься виконавчий лист від 05.07.2007 по адміністративній справі №25/138-А про стягнення з ТОВ "Агро-Бізнес-Сервіс" заборгованості в сумі 517 425,15 грн (а.с.14,22 т.1), проте відсутня постанова про відкриття виконавчого провадження за вказаним виконавчим листом та інші документи, в яких містяться відомості про те, чи стягувались грошові кошти з боржника за виконавчим листом від 05.07.2007 і в якій сумі, відсутні будь-які довідки органів ВДВС, які б свідчили про неможливість стягнення з ТОВ "Агро-Бізнес-Сервіс" грошових коштів за відповідними виконавчим листом.

Відповідно до ст.11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" за результатами розгляду заяви кредитора та відзиву боржника у підготовчому засіданні виноситься ухвала, в якій визначаються: розмір вимог кредиторів, які подали заяву про порушення справи про банкрутство; дата складення розпорядником майна реєстру вимог кредиторів, який має бути складений та поданий до господарського суду на затвердження не пізніше двох місяців та десяти днів після дати проведення підготовчого засідання суду; дата попереднього засідання суду, яке має відбутися не пізніше трьох місяців після дати проведення підготовчого засідання суду; дата скликання перших загальних зборів кредиторів, які мають відбутися не пізніше трьох місяців і десяти днів після дати проведення підготовчого засідання суду; дата засідання суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника, чи про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи припинення провадження у справі про банкрутство, яке має відбутися не пізніше шести місяців після дати проведення підготовчого засідання суду.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою підготовчого засідання Господарського суду м. Києва від 15.02.2010, винесеного на підставі ст.11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визнано грошові вимоги ініціюючого кредитора в розмірі 760 219,61 грн. (а.с.48 т.1).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до кола зобов'язань, які не включаються до складу грошових зобов'язань, входять : неустойка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду; зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян; зобов'язання з виплати авторської винагороди; зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі.

Суми неустойки (пені та штрафу) не входять до складу основного грошового зобов"язання, не можуть слугувати підставою для порушення провадження по справі про банкрутство та вносяться до реєстру вимог кредиторів окремо.

Відповідно до заяви про порушення провадження по справі, ініціюючий кредитор зазначив, що боржник має заборгованість перед бюджетом в сумі 760 219,61 грн, із яких з податку на додану вартість 760 216,35 (податкові зобов"язання 349 762,38 грн, штрафні санкції 167 660,55 грн, пеня розрахована на суму несплаченого боргу - 242 793,42 грн), з комунального податку 3,26 грн (податкові зобов"язання 2,22 грн, пеня розрахована на суму несплаченого боргу - 1,04 грн).

Ухвала підготовчого засідання господарського суду першої інстанції від 15.02.2010 не відповідає вимогам Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", містить лише дані про визнання вимог ініціюючого кредитора в загальній сумі 760 219,61 грн.- безспірними, без визначення суми основного зобов"язання, що підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів та сум пені і штрафу, що не входять до складу основного зобов"язання, не можуть слугувати підставою для порушення провадження по справі та вносяться до реєстру вимог кредиторів окремо ( а.с.48-49 т.1).

Згідно із ч. 2 ст. 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів.

У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями чи зобов'язаннями щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), черговість задоволення кожної вимоги, окремо розмір неустойки (штрафу, пені). Ухвала є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному кредитору при прийнятті рішення на зборах (комітеті) кредиторів.

Статтею 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено черговість задоволення вимог кредиторів. Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження на рахунок коштів від продажу майна боржника після повного задоволення вимог попередньої черги. У разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги.

В порушення вимог ст.ст.15, 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в ухвала попереднього засідання від 29.06.2010 року, ухвали суду від 27.06.2011 та від 28.05.2012 про визнання кредиторських вимог не містять визначення черговості вимог кредиторів: ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві (а.с.66- 67 т.1), АКБ "Індустріалбанк" та АТ "Банк Золоті ворота"(а.с.180-181,231-233 т.2).

Відповідно до ч.2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Під час нового апеляційного розгляду справи, суду належить врахувати вище викладене, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та заперечення сторін і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне і обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.111 5 , 111 7 - 111 13 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу АКБ "Індустріалбанк" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від

23.09.2014 по справі № 44/45-б скасувати.

Справу № 44/45-б направити на новий апеляційний розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Головуючий - Ткаченко Н.Г.

Судді - Міщенко П.К.

Куровський С.В.