Постанова

від 23.12.2014 по справі 44/45-б

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2014 р. Справа№ 44/45-б

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Копитової О.С.

Сотнікова С.В.

за участю представників сторін:

від ПАТ «Акціонерний комерційний Банк «Індустріалбанк»: Миронець О.В. - представник за довіреністю № 89 від 04.06.2014;

від ініціюючого кредитора: не з'явився;

від боржника: не з'явився;

від ПАТ «Банк Золоті Ворота»: Комаровський Д.В. представник за довіреністю № 39 від 08.12.2014;

арбітражний керуючий Куліченко М.В. - посвідчення № 1375 від 12.09.2013;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний Банк «Індустріалбанк» на ухвалу господарського суду міста Києва від 21.07.2014 у справі № 44/45-б (суддя Чеберяк П.П.)

за заявою Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Бізнес-Сервіс», м. Київ

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.07.2014 у справі № 44/45-б про банкрутство ТОВ «Агро-Бізнес-Сервіс», за загальною процедурою, на підставі ст.ст. 11, 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Ухвалою підготовчого засідання господарського суду міста Києва від 15.02.2010 у справі № 44/45-б визнано грошові вимоги ініціюючого кредитора в розмірі 760 219,61 грн, якого зобов'язано у десятиденний термін подати до офіційного друкованого органу Верховної Ради України чи Кабінету Міністрів України оголошення про порушення справи про банкрутство ТОВ «Агро-Бізнес-Сервіс», введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Куліченка М.В., якого зобов'язано скласти та надати на затвердження суду реєстр вимог кредиторів до 25.04.2010, призначено попереднє засідання.

Ухвалою попереднього засідання господарського суду міста Києва від 29.06.2010 у справі № 44/45-б затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ «Агро-Бізнес-Сервіс», а саме визнано єдиним кредитором по справі - ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві із сумою вимог 760 219,61 грн.

Постановою господарського суду міста Києва від 19.10.2010 у справі № 44/45-б боржника - ТОВ «Агро-Бізнес-Сервіс» визнано банкрутом, введено процедуру ліквідації, призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Куліченка М.В.

До господарського суду міста Києва 08.05.2014 надійшло клопотання від ліквідатора боржника про затвердження звіту ліквідатора боржника Куліченка М.В., ліквідаційного балансу ТОВ «Агро-Бізнес-Сервіс», припинення провадження по справі № 44/45-б та створення фонду для оплати послуг арбітражного керуючого за виконання ним обов'язків розпорядника майна/ліквідатора по справі про банкрутство ТОВ «Агро-Бізнес-Сервіс» та відшкодування його витрат у загальному розмірі 102 430,51 грн за рахунок коштів кредиторів у справі пропорційно до визнаних судом їх вимог.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.07.2014 у справі № 44/45-б клопотання ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Куліченко Максима Валерійовича про створення фонду для оплати послуг арбітражного керуючого у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-бізнес-сервіс» задоволено.

Затверджено створення фонду для оплати послуг арбітражного керуючого Куліченко Максима Валерійовича за виконання ним обов'язків розпорядника майна/ліквідатора боржника відповідно до прийнятого комітетом кредиторів товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-бізнес-сервіс» рішення (протокол № б/н від 05.05.2014) у загальному розмірі 102 430 грн 51 коп. за рахунок коштів кредиторів у справі пропорційно до визнаних судом вимог кредиторів, а саме:

- публічного акціонерного товариства «Банк Золоті Ворота» в особі філії публічного акціонерного товариства «Банк Золоті Ворота», вимоги якого визнано ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.06.2011 у розмірі 12 507 237 грн 27 коп., що складає 59,21% від розміру загальних кредиторських вимог, та по оплаті послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна/ліквідатора) становить відповідно 59 636 грн 93 коп., по витратам арбітражного керуючого - 1 012 грн 18 коп., всього у загальному розмірі 60 649 грн 11 коп., шляхом їх направлення публічним акціонерним товариством «Банк Золоті Ворота» в особі філії ПАТ «Банк Золоті Ворота» на банківський рахунок арбітражного керуючого;

- публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний Банк «Індустріалбанк», вимоги якого визнано ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.05.2012 у розмірі 7 855 798 грн 77 коп., що складає 37,19 % від розміру загальних кредиторських вимог, та по оплаті послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна/ліквідатора) становить відповідно 37 458 грн 15 коп., по витратам арбітражного керуючого - 635 грн 75 коп., всього 38 093 грн 90 коп., шляхом їх направлення ПАТ «Акціонерний комерційний Банк «Індустріалбанк» на банківський рахунок арбітражного керуючого;

-Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, вимоги якої затверджені ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.02.2010 у розмірі 760 219 грн. 61 коп., що складає 3,60% від розміру загальних кредиторських вимог, та по оплаті послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна/ліквідатора) становить відповідно 3 625 грн 96 коп., по витратам арбітражного керуючого 61 грн 54 коп., всього 3 687 грн 50 коп. шляхом їх направлення Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на банківський рахунок арбітражного керуючого.

Ухвала господарського суду першої інстанції від 21.07.2014, якою затверджено створення фонду для оплати послуг арбітражного керуючого Куліченка М.В. в сумі 102 430,51 грн, мотивована тим, що вказане клопотання ліквідатора боржника є таким, що грунтується на вимогах ст. 3-1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а отже, підлягає задоволенню.

При цьому, місцевий господарський суд керувався ст. ст. 3-1, 22, 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. 86 Господарського процесуального кодексу України

Не погоджуючись з вказаною ухвалою публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний Банк «Індустріалбанк» звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить ухвалу господарського суду міста Києва від 21.07.2014 у справі № 44/45-б скасувати, відмовити в задоволенні клопотання ліквідатора банкрута ТОВ «Агро-бізнес-сервіс» арбітражного керуючого Куліченко Максима Валерійовича про створення фонду для оплати послуг арбітражного керуючого у справі про банкрутство ТОВ «Агро-бізнес-сервіс» за рахунок коштів кредиторів у справі, зокрема ПАТ «АКБ «Індустріалбанк».

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали не надано належної оцінки обставинам справи, які свідчать про порушення процедури створення комітету кредиторів, що призвело до існування нелегітимного комітету кредиторів, який не має права приймати рішення, які мають юридичні наслідки для інших кредиторів, а отже ухвала суду про затвердження рішення незаконного комітету про створення фонду для оплати послуг арбітражного керуючого, зі сплатою з боку ПАТ «АКБ «Індустріалбанк» 37 458. 15 грн, є незаконою та такою, що порушує права кредитора ПАТ «АКБ «Індустріалбанк».

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2014 по справі № 44/45-б (судді: Шипко В.В., Верховець А.А., Остапенко О.М.) ухвалу господарського суду міста Києва від 21.07.2014 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.11.2014 у даній справі касаційну скаргу ПАТ «АКБ «Індустріалбанк» задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2014 у справі № 44/45-б скасовано, а справу направлено на новий апеляційний розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Постанова касаційної інстанції мотивована тим, що переглядаючи в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції щодо затвердження фонду оплати праці арбітражного керуючого, прийнятого 05.05.2014 на засіданні комітету кредиторів ТОВ «Агро-Бізнес-Сервіс», Київський апеляційний господарський суд, належним чином не перевірив обставини щодо обрання комітету кредиторів боржника, його складу та правомочність прийняття рішень; не надав належної оцінки тому, що ухвала попереднього засідання від 29.06.2010 року, ухвали суду від 27.06.2011 та від 28.05.2012 про визнання кредиторських вимог не містять визначення черговості вимог кредиторів, а також доказам, наданим ініціюючим кредитором на підтвердження кредиторських вимог.

В судовому засіданні представник ПАТ «АКБ «Індустріалбанк» підтримав вимоги апеляційної скарги, з підстав, викладених в ній.

В судовому засіданні представник ПАТ «Банк Золоті Ворота» підтримав вимоги апеляційної скарги, та просив скасувати ухвалу місцевого господарського суду.

Арбітражний керуючий Куліченко М.В. в судовому засіданні заперечував вимоги апеляційної скарги, та просив залишити її без задоволення, ухвалу - без змін.

Представник ініціюючого кредитора відзиви на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, причини неявки суду не повідомив. Враховуючи, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення про час та місце розгляду справи, Київський апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника ініціюючого кредитора.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін та учасників провадження у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Провадження у справі про банкрутство ТОВ «Агро-Бізнес-Сервіс» здійснюється за Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 в редакції від 30.06.1999 зі змінами та доповненнями.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Згідно ч. 5 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Статтею 4-3 ГПК України визначено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Статтею ст.4-1 ГПК України визначено, що справи про банкрутство розглядаються господарськими судами в порядку провадження, передбаченому ГПК, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Отже, відповідно до звіту ліквідатора арбітражного керуючого Куліченка М.В., який вміщує в собі клопотання про створення фонду для оплати послуг арбітражного керуючого, необхідність створення фонду для оплати послуг арбітражного керуючого обґрунтована рішенням, прийнятим 05.05.2014 на засіданні комітету кредиторів ТОВ «Агро-бізнес-сервіс», яким створено у справі фонд для оплати послуг арбітражного керуючого Куліченка М.В. у розмірі 100 721 грн 04 коп. та відшкодування його витрат у розмірі 1 709 грн 47 коп., загальна сума - 102 430 грн 51 коп., яка складається із затвердженого ухвалою господарського суду міста Києва від 11.09.2013 звіту про оплату послуг арбітражного керуючого у розмірі 86 760 грн 44 коп. та звіту відшкодування його витрат у сумі 1 709 грн 47 коп. за період виконання арбітражним керуючим повноважень розпорядника майна/ліквідатора з 15.02.2010 та 19.10.2010 станом на 09.09.2013, та затвердженого ухвалою господарського суду міста Києва від 02.04.2014 звіту про оплату послуг арбітражного керуючого у сумі 13 960 грн 60 коп. за період виконання ним повноважень з 04.09.2013 станом на 28.02.2014.

Окрім того, на вказаному засіданні комітетом кредиторів також прийнято рішення про формування фонду оплати послуг арбітражного керуючого Куліченко М.В. за рахунок коштів кредиторів у справі пропорційно до визнаних судом кредиторських вимог.

Зазначене рішення оформлене протоколом зборів комітету кредиторів ТОВ «Агро-бізнес-сервіс» № б/н від 05.05.2014.

Представник ініціюючого кредитора - ДПІ у Печерському райні ГУ Міндоходів у м. Києві клопотання ліквідатора арбітражного керуючого Куліченко М.В. в суді першої інстанції підтримав, відповідно до оскаржуваної ухвали та протоколу судового засідання від 21.07.2014.

Відповідно до ст. 3-1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» надання послуг професійного (ліцензованого) арбітражного керуючого відбувається на платній основі. Оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень встановлюється та виплачується в розмірі, встановленому комітетом кредиторів і затвердженому господарським судом, якщо інше не встановлено цим Законом, але не менше двох мінімальних заробітних плат та не більше середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи перед порушенням провадження у справі про банкрутство ( ч. 14 ст. 3-1 Закону).

Згідно із ч. 12 ст. 3-1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків здійснюються в порядку, встановленому цим Законом, за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника.

Оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за період від дня винесення господарським судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство і до дня першого засідання комітету кредиторів, на якому встановлюється розмір оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого, здійснюється кредитором або боржником, за заявою якого порушено справу, у максимальному розмірі, визначеному цією статтею.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що судом першої інстанції у відповідності до норм чинного законодавства зроблено висновок про обґрунтованість та правомірність клопотання арбітражного керуючого Куліченко М.В. про створення фонду для оплати послуг арбітражного керуючого та відшкодування його витрат за рахунок коштів кредиторів у справі пропорційно до визнаних судом кредиторських вимог.

Щодо тверджень скаржника, які містяться в апеляційній скарзі, стосовно не легітимності комітету кредиторів у даній справі та рішень, прийнятих ним, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 9 ст. 7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» при проведенні процедур банкрутства інтереси всіх кредиторів у справі представляють збори кредиторів або обраний ними комітет кредиторів.

В справі про банкрутство питання щодо проведення зборів кредиторів і утворення комітету кредиторів регулюються ст. 16 Закону.

Рішення зборів кредиторів чи комітету кредиторів є способом волевиявлення кредиторів і не може визнаватися господарським судом недійсним, оскільки за своєю правовою природою не є актом юридичної особи, державного чи іншого органу. Також, Законом не передбачено визнання зборів (комітету) кредиторів такими, що не відбулися, або визнання їх недійсними у справі про банкрутство.

Питання щодо правомірності зборів (комітету) кредиторів та легітимності прийнятих на них рішеннях слід вирішувати господарському суду при прийнятті судових актів у справі про банкрутство, надаючи таким рішенням правову оцінку відповідно до вимог ст. 43 ГПК України та беручи їх до уваги, якщо вони не суперечать чинному законодавству. При цьому, ці обставини мають зазначатись у мотивувальній частині постанови (ухвали).

Як вбачається з матеріалів справи, до складу комітету кредиторів ТОВ «Агро-Бізнес-Сервіс» входить єдиний кредитор - ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві (т. 1, а.с. 45-48), разом з тим, кредиторами по справі також визнані місцевим господарським судом ПАТ «АКБ «Індустріалбанк» (т. 2, а.с. 231-233) та ПАТ «Банк Золоті Ворота» (т. 2, а.с. 150, 151).

Відповідно до матеріалів справи, ПАТ «АКБ «Індустріалбанк» та ПАТ «Банк Золоті Ворота» звернулися до суду з кредиторськими вимогами після винесення господарським судом міста Києва ухвали попереднього засідання від 29.06.2010 у справі № 44/45-б, якою затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ «Агро-Бізнес-Сервіс», до якого включено єдиного кредитора на той момент у справі - ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.05.2012 визнано ПАТ «АКБ «Індустріалбанк» кредитором по справі з грошовими вимогами до боржника в сумі 7 855 798,77 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.06.2011 у справі № 44/45-б визнано кредитором по справі АТ «Банк Золоті ворота» з грошовими вимогами до боржника в сумі 12 507 237,27 грн.

Відповідно до звіту ліквідатора (т. 4 а.с. 11-91) вищезазначені вимоги кредиторів на підставі судових рішень про їх визнання включені до реєстру вимог кредиторів, який доданий до звіту.

Натомість, матеріали справи не містять жодних даних про звернення ПАТ «АКБ «Індустріалбанк» чи ПАТ «Банк Золоті Ворота» до ліквідатора в порядку положень ч.ч. 3, 5 ст. 16 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», якими передбачено право кредиторів звернутися до арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) з пропозицією про проведення зборів кредиторів для обрання нового складу комітету кредиторів у даній справі.

В судовому засіданні апеляційної інстанції під час нового апеляційного розгляду представниками ПАТ «АКБ «Індустріалбанк» та ПАТ «Банк Золоті Ворота» пояснено, що вони не зверталися до арбітражного керуючого Куліченко М.В. з вимогою про скликання зборів кредиторів в порядку ч. 3 ст. 16 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Крім того, матеріали справи не містять жодного, наданого ПАТ «АКБ «Індустріалбанк» належного та допустимого доказу про оскарження ним дій комітету кредиторів або зміну його складу.

На підставі, вищенаведеного колегія суддів робить висновок, що ПАТ «АКБ «Індустріалбанк» та ПАТ «Банк Золоті Ворота», як визнанні судом кредитори банкрута у даній справі не скористалися своїми правами, наданими чинним законодавством, а тому безпідставним є твердження скаржника про неправомірність обраного комітету кредиторів у даній справі та нелегітимність його рішення стосовно створення фонду для оплати послуг арбітражного керуючого та відшкодування його витрат за рахунок коштів кредиторів у справі пропорційно до визнаних судом кредиторських вимог.

Крім того, в постанові від 25.11.2014 колегія Вищого господарського суду України зазначила наступне.

- в матеріалах справи міститься виконавчий лист від 05.07.2007 по адміністративній справі № 25/138-А про стягнення з ТОВ «Агро-Бізнес-Сервіс» заборгованості в сумі 517 425,15 грн (т. 1, а.с. 14, 22), проте відсутня постанова про відкриття виконавчого провадження за вказаним виконавчим листом та інші документи, в яких містяться відомості про те, чи стягувались грошові кошти з боржника за виконавчим листом від 05.07.2007 і в якій сумі, відсутні будь-які довідки органів ВДВС, які б свідчили про неможливість стягнення з ТОВ «Агро-Бізнес-Сервіс» грошових коштів за відповідними виконавчим листом.

- ухвала підготовчого засідання господарського суду першої інстанції від 15.02.2010 не відповідає вимогам Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», містить лише дані про визнання вимог ініціюючого кредитора в загальній сумі 760 219,61 грн - безспірними, без визначення суми основного зобов'язання, що підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів та сум пені і штрафу, що не входять до складу основного зобов'язання, не можуть слугувати підставою для порушення провадження по справі та вносяться до реєстру вимог кредиторів окремо (т.1, а.с. 48-49).

- -в порушення вимог ст.ст. 15, 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в ухвалі попереднього засідання від 29.06.2010 року, ухвалах суду від 27.06.2011 та від 28.05.2012 про визнання кредиторських вимог відсутнє визначення черговості вимог кредиторів: ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві (т.1а.с.66 - 67), ПАТ «АКБ «Індустріалбанк» та А ПАТ «Банк Золоті ворота» (т.2, а.с.180-181,231-233).

Направляючи на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду справу № 44/45-б Вищий господарський суд України зазначив про необхідність при новому апеляційному розгляді надати належну оцінки вищезазначеним фактам, посилаючись на положення ч. 2 ст. 101 ГПК України, відповідно до якої апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Однак, п. 6 інформаційного листа від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» Вищий господарський суд України на запитання, чи повинен господарський суд апеляційної інстанції перевіряти законність і обґрунтованість: рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, якщо оскаржується лише частина такого рішення; інших, крім оскаржуваного, судових рішень, ухвалених господарським судом у конкретній справі, відповів таке. Відповідно до припису ч. 2 ст. 101 ГПК доводи, викладені в апеляційній скарзі, не є обов'язковими для господарського суду апеляційної інстанції. Останній перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. Отже, якщо в апеляційній інстанції оскаржується лише частина судового рішення, суд зобов'язаний перевірити законність і обґрунтованість й тієї його частини, щодо якої відсутні доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. Це правило стосується перевірки законності і обґрунтованості лише того судового рішення, яке оскаржено в апеляційному порядку, і не поширюється на решту судових рішень, ухвалених господарським судом у конкретній справі.

За умови, що ПАТ «Акціонерний комерційний Банк «Індустріалбанк» в апеляційній скарзі оскаржує лише ухвалу господарського суду міста Києва від 21.07.2014 у справі № 44/45-б, а тому Київський апеляційний господарський суд позбавлений можливості перевірити законність і обґрунтованість ухвали попереднього засідання господарського суду міста Києва від 29.06.2010 та ухвал господарського суду міста Києва від 27.06.2011 і від 28.05.2012.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що ухвала місцевого суду відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, винесена з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, Закону України «Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом», а тому відповідає вимогам чинного законодавства.

У відповідності до ст.ст. 32-34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Інших додаткових пояснень або доказів, окрім тих, які наявні в матеріалах справи, суду надано не було.

Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі доказів та пояснень наявних в матеріалах справи дійшла до висновку, що відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підстав для скасування чи зміни ухвали місцевого господарського суду не вбачає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 4-1, 4-2, 4-3, 4-7, 33, 43, 49, 99, 101-103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду міста Києва від 21.07.2014 у справі № 44/45-б залишити без змін, апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний Банк «Індустріалбанк» залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді О.С. Копитова

С.В. Сотніков