Ухвала

від 11.11.2014 по справі 815/2284/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2014 року м. Київ К/800/47368/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

при секретарі: Сватко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року

у справі №815/2284/13-а

за позовом Державного підприємства ремонтно-будівельного управління №5 Одеського міського ПБ Рембудтреста (надалі - ДП РБУ №5 ОМПБ Рембудтреста)

до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби (надалі - ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС)

про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У березні 2013р. позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС про визнання протиправним дій та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16.05.2013р. у задоволенні позову відмовлено.

20.08.2013р. Одеським апеляційним адміністративним судом в межах доводів апеляційної скарги було прийнято постанову, якою рішення суду першої інстанції скасовано. Визнано протиправним та скасовано спірні податкові повідомлення - рішення.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2013р. та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судом надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції - без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, ДПІ проведена позапланова виїзна документальна перевірка ДП РБУ №5 ОМПБ Рембудтреста щодо підтвердження взаємовідносин із платниками податків ТОВ "СВН-АНТАРЕКС" за червень 2012р., ТОВ "ЗБУТПРОЕКТ-1" за грудень 2011р., ТОВ "Єнтхілл" за березень-квітень 2012р, за результатами якої складено акт від 15.10.2012р. за №6253/22-5/3331625, в якому, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем: п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ на суму 755280,33грн. в тому числі по періодах: грудень 2011р. - 134793,21грн., березень 2012р. - 91257,45грн., квітень 2012р. - 202572,70грн., червень 2012р. - 326656,97грн. внаслідок чого занижено суму ПДВ до сплати на загальну суму 755280,33грн., в тому числі в розрізі податкових періодів: грудень 2011р. - 134793,21грн., березень 2012р. - 91257,45грн., квітень 2012р. - 202572,70грн. червень 2012р. - 326656,97грн.; п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, внаслідок чого безпідставно в деклараціях з податку на прибуток включило до складу валових витрат суми витрат по постачальникам ТОВ «Ентхілл», ТОВ «СВН-АНТАРЕКС», ТОВ «ЗБУТПРОЕКТ-1»: IV квартал 2011р. на загальну суму 669305,83 грн., - 1 півріччя 2012р. на загальну суму 1469150,73грн., чим занижено податок на прибуток на загальну суму 462462грн., в т.ч.: IV квартал 2011р. на загальну суму 153940грн., - 1 півріччя 2012р. на загальну суму 308522грн.

На підставі зазначеного акта ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення: від 26.10.2012р. №0001762250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 462462грн. за основним платежем та за штрафними санкціями в розмірі 154261грн.; від 01.11.2012р. №0001822250 за яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 755280грн. за основним платежем та за штрафними санкціями в розмірі 377640,17грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, колегія апеляційного суду цілком правильно та обґрунтовано виходила з наступного.

За приписами ч.2 с.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження реальності господарських операцій між контрагентами, правильності бухгалтерського та податкового обліку позивачем долучені до матеріалів справи первинні документи по операціям із ТОВ «Ентхілл», ТОВ «СВН-АНТАРЕКС», ТОВ «ЗБУТПРОЕКТ-1», а саме: акти приймання виконаних будівельних робіт між позивачем та контрагентами, податкові накладні, довідки про вартість виконаних ними будівельних робіт, платіжні доручення на оплату робіт, акти приймання виконаних робіт, а також акти виконаних будівельних робіт, між замовниками та позивачем, в рамках яких позивач залучав ТОВ «Ентхілл», ТОВ «СВН-АНТАРЕКС», ТОВ «ЗБУТПРОЕКТ-1» в якості субпідрядників.

Також під час перевірки позивачем було надано, зокрема, уставні та розпорядчі документи; договір оренди приміщення; податкові накладні; оборотно-сальдові відомості по рахунку 631; банківські виписки; реєстри виданих та отриманих накладних.

ДПІ не вказує на невідповідність вимогам законодавству вищевказаних первинних документів, а також не заперечує проти того факту, що ТОВ «Ентхілл», ТОВ «СВН-АНТАРЕКС», ТОВ «ЗБУТПРОЕКТ-1» на момент проведення операцій із позивачем мали право на виписку податкових накладних і були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Між тим, ДПІ посилається на акт ДПІ у Дарницького району м.Київа від 06.07.2012р. про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Ентхілл», акт ДПІ в Шевченківському районі м.Київа від 22.02.2012р. про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «ЗБУТПРОЕКТ-1», на висновок експерта від 27.06.2012р. щодо дійсності підпису ОСОБА_1 директора ТОВ «Ентхілл».

Разом з тим, чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання, здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів, а також не передбачено обов'язку здійснювати перевірку місцезнаходження контрагентів або сплати податків контрагентами тощо. При невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування податкового кредиту чи валових витрат на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник.

Лише сам факт наявності господарських відносин з контрагентом, який порушує податкове законодавство, не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податків у вигляді зменшення податкового кредиту чи валових витрат, оскільки платник податків може бути необізнаним стосовно таких порушень та дійсних намірів тих фізичних осіб, які представляють його контрагента.

Зазначені в актах перевірок результати перевірочної роботи по ТОВ «Ентхілл», ТОВ «СВН-АНТАРЕКС», ТОВ «ЗБУТПРОЕКТ-1», з якими ДПІ пов'язує безтоварність операцій із позивачем, були виявлені податковим органом вже після проведених позивачем з ним операцій. Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про обставини діяльності вказаного контрагента, в матеріалах справи відсутні.

Окрім того, судом апеляційної інстанції обґрунтовано зазначено, що з урахуванням закріпленої в ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст.71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, ДПІ повинна була надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з придбання послуг у ТОВ «Ентхілл», ТОВ «СВН-АНТАРЕКС», ТОВ «ЗБУТПРОЕКТ-1» в реальності не надавались, а мало місце лише документування цих операцій з метою завищення валових витрат та податкового кредиту без фактичного отримання від цього контрагента послуг. Оскільки такі дії мають злочинний характер, то доказом їх вчинення може бути лише відповідне рішення, винесене в порядку кримінально-процесуального судочинства.

Разом з тим, податковий орган не посилається на факти вчинення представниками позивача таких дій, і не надає докази притягнення їх до відповідальності за такі дії.

Враховуючи, що судом першої інстанції зазначені обставини залишені поза увагою, колегія судів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції, виконав всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірив обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, постановив обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

О.В. Вербицька

---

О.В. Муравйов