Постанова

від 02.12.2014 по справі 903/752/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

02 грудня 2014 року Справа № 903/752/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Саврій В.А.

судді Дужич С.П. ,

судді Мамченко Ю.А.

при секретарі судового засідання: Баклан Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача - приватного підприємства «Престиж-Захід-Сервіс» на рішення господарського суду Волинської області від 08.10.14 р. у справі №903/752/14

за позовом приватного підприємства «Престиж-Захід-Сервіс» (м. Луцьк)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Житлобуд-2» (м. Луцьк)

про стягнення 286 587,56 грн.

За участю представників:

Позивача - Черніка Павло Михайлович (довіреність № 121 від 12.08.2014 р.)

Відповідача - Собковський Сергій Миколайович (довіреність № 09-01/14 від 09.01.2014р.)

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 08.10.2014 р. у справі №903/752/14 (суддя Гончар М.М.) позов приватного підприємства «Престиж-Захід-Сервіс» до товариства з обмеженою відповідальністю «Житлобуд-2» про стягнення 286 587,56 грн. - задоволено.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Житлобуд-2» на користь приватного підприємства «Престиж-Захід-Сервіс»: 286587,56 грн. (з них 247350,45 грн. заборгованості, 31166,10 грн. інфляційних втрат, 8071,01 грн. 3% річних) та 5731,75 грн. витрат по сплаті судового збору.

Виконання рішення розстрочено на дванадцять місяців рівними частинами, починаючи з листопада 2014 року.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи, підтверджені належними доказами (арк.справи 69-70).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач - приватне підприємство «Престиж-Захід-Сервіс» подав через господарський суд Волинської області апеляційну скаргу (арк.справи 74-77).

В апеляційній скарзі зазначає, що в частині стягнення заборгованості з ТзОВ «Житлобуд-2» на користь ПП «Престиж-Захід-Сервіс» судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення, а в частині розстрочення виконання рішення господарського суду Волинської області від 08.10.14 р. у справі №903/752/14 вважає рішення незаконним та необґрунтованим виходячи з наступного.

Суд першої інстанції обґрунтовує прийняте ним рішення щодо застосування розстрочки виконання рішення на дванадцять місяців тим, що на підставі наданих відповідачем документів, а саме: копії балансу та звіту про фінансові результати за І-ше півріччя 2014 р., копії довідок банку про обіг та залишок коштів на рахунках ТзОВ «Житлобуд-2», підприємство знаходиться у важкому фінансовому становищі, а тому немає можливості відразу сплати таку велику як для нього суму заборгованості.

Зазначає, що важкий матеріальний стан відповідача не може бути підставою для застосування розстрочки виконання рішення суду, оскільки одночасно ставить у важке матеріальне становище й позивача. Крім цього, згідно наданих відповідачем копій документів у відзиві на позовну заяву вбачається, що обороти грошових коштів ТзОВ «Житлобуд-2» за 6 місяців поточного 2014 р. лише по одному рахунку в ПАТ КБ «Приватбанк» складають 34673910 грн. Залишок невиконаного зобов'язання перед позивачем складає менше 300 тис. грн., тобто менше 1% від піврічного обороту відповідача. Отже, відповідач проводить активну господарську діяльність зі значними оборотами грошових коштів, а тому факт тяжкого матеріального становища немає тут місця.

На підставі викладеного, просить суд рішення господарського суду Волинської області від 08.10.14 р. у справі №903/752/14 скасувати в частині розстрочення виконання рішення на дванадцять місяців рівними частинами, починаючи з листопада 2014 року, а в іншій частині рішення залишити без змін.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.10.2014 р. апеляційну скаргу приватного підприємства «Престиж-Захід-Сервіс» прийнято до провадження та призначено до розгляду на 26.11.2014 р. (арк.справи 73).

26.11.2014 р. представником відповідача через канцелярію Рівненського апеляційного господарського суду подано відзив на апеляційну скаргу (вх. №24771/14), в якому він заперечує проти доводів скаржника. Вважає рішення господарського суду Волинської області від 08.10.14 р. у справі №903/752/14 законним та обґрунтованим таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права (арк. справи 83).

Відповідач вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо розстрочення виконання рішення на дванадцять місяців рівними частинами, починаючи з листопада 2014 року, оскільки підставою для цього були надані суду докази про скрутне фінансове становище ТзОВ «Житлобуд-2».

Зазначає, що платіжним дорученням №3584 від 21.11.2014 р. ТзОВ «Житлобуд-2» сплатило частину боргу, визначену рішенням господарського суду Волинської області від 08.10.14 р., в сумі 23882,30 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 5731,75 грн.

Звертає увагу, що на час розгляду апеляційної скарги фінансовий стан підприємства погіршився, що підтверджується показниками балансу та звіту про фінансові результати за 3 квартал 2014 р. Збитки від господарської діяльності склали 2590000 грн. Як свідчить банківська довідка, залишок коштів на рахунку станом на 25.11.2014 р. складає мінус 631894,15 грн.

Відповідач спростовує твердження скаржника про те, що обороти грошових коштів ТзОВ «Житлобуд-2» за І-ше півріччя 2014 р. склали 34673910 грн., оскільки потрібно також враховувати витрачену суму, яка складає 34685797 грн., а це на 11887 грн. перевищує надходження грошових коштів. Тому, стягнення боргу однією сумою загрожує відповідачу банкрутством.

На підставі викладеного, просить суд рішення господарського суду Волинської області від 08.10.14 р. у справі №903/752/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги. Вважає, що рішення прийняте судом першої інстанції в частині розстрочення виконання рішення на дванадцять місяців рівними частинами, починаючи з листопада 2014 року є незаконним та необгрунтованим. Просить суд рішення господарського суду Волинської області від 08.10.14р. у справі №903/752/14 скасувати в частині розстрочення виконання рішення на дванадцять місяців рівними частинами, починаючи з листопада 2014 року, а в іншій частині рішення залишити без змін.

Представник відповідача заперечив апеляційну скаргу, в своїх поясненнях посилається на доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу. Вважає, що рішення прийняте судом першої інстанції є законним та обгрунтованим, тому просить суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

30 серпня 2012 р. ТзОВ «Житлобуд-2» (генпідрядник) та ПП «Престиж-Захід-Сервіс» (субпідрядник) уклали договір субпідряду №48/2012р. (арк.справи 45-47), за яким субпідрядник взяв на себе зобов'язання своїми силами і засобами виконати оздоблювальні роботи по об'єкту «Будівництво загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів у с. Видраниця Ратнівського району Волинської області» відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації в обумовлений цим договором строк, а генпідрядник зобов'язується надати субпідрядникові будівельний майданчик, передати затверджену проектно-кошторисну документацію, забезпечити своєчасне фінансування будівництва, прийняти виконані роботи і повністю сплатити вартість виконаних робіт і матеріалів. Субпідрядник виконує усі роботи своїми засобами з використанням власних матеріалів (п.1.2 договору). Початок робіт - серпень 2012 р., закінчення - грудень 2012 р. (п.1.3 договору).

Відповідно до п.3.1 вищезазначеного договору, вартість виконаних робіт становить 49923,60 грн. з ПДВ, яка складає тверду договірну ціну.

Сторонами були підписані та скріплені печатками акт приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2012 року та довідка про вартість виконаних будівельних робіт від 26.10.2012 року на суму 49923,60 грн., що свідчить про належне виконання позивачем договірних зобов'язань.

29 жовтня 2012 р. ТзОВ «Житлобуд-2» (генпідрядник) та ПП «Престиж-Захід-Сервіс» (субпідрядник) уклали договір субпідряду №67 (арк. справи 35-37), за яким субпідрядник взяв на себе зобов'язання своїми силами і засобами виконати роботи по влаштуванню підлоги з лінолеуму по об'єкту «Школа та дитячий садок в 55 мікрорайоні м.Луцька» відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації в обумовлений цим договором строк, а генпідрядник зобов'язується надати субпідрядникові будівельний майданчик, передати затверджену проектно-кошторисну документацію, забезпечити своєчасне фінансування будівництва, прийняти виконані роботи і повністю сплатити вартість виконаних робіт і матеріалів. Початок робіт - жовтень 2012 р., закінчення - грудень 2012 р. (п.1.3 договору).

Відповідно до п.3.1 договору, вартість виконання робіт становить 50373,60 грн. з ПДВ, яка складає тверду договірну ціну.

Позивач виконав роботи відповідно до договору у встановлений строк, що підтверджується актом №1 про приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 р. (арк. справи 32-34) та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2012 р. від 28.12.2013 р. (арк. справи 31), підписаними та скріпленими печатками сторін.

ТзОВ «Житлобуд-2» (покупець) та ПП «Престиж-Захід-Сервіс» (продавець) 10 жовтня 2012 р. уклали договір поставки №10 (арк. справи 30), за яким продавець зобов'язується продати згідно видаткових накладних, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість (п.1.1 договору).

Відповідно до п.3.12 договору поставки, загальна сума складає 21495,95 грн., в тому числі ПДВ 3582,66 грн.

За договором поставки позивач поставив відповідачу товар - будівельні матеріали на загальну суму 21495,95 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000025 від 25.10.2012 року та довіреністю №1128 від 22.10.2012 року. Окрім того, згідно видаткових накладних №РН-0000029 від 29.11.2012 р. та довіреності №1289 від 29.11.2012 р., №РН-0000032 від 24.12.2012 р., №РН-0000033 від 28.12.2012 р. позивач передав, а відповідач прийняв будівельні матеріали на загальну суму 595557,30 грн.

ПП «Престиж-Захід-Сервіс» передав товар та надав послуги ТзОВ «Житлобуд-2» на загальну суму 717350,45 грн.

Відповідач свої договірні зобов'язання по оплаті послуг та вартості товару виконав частково на загальну суму 470000 грн., що підтверджується банківськими виписками від 24.09.2012 року, від 10.10.2012 року, від 02.11.2012 року, від 12.11.2012 року, від 27.11.2012 року , від 05.12.2012 року, від 12.12.2012 року, від 28.12.2012 року, від 11.11.2013 року, від 06.02.2014 року та від 13.05.2014 року.

Залишок боргу відповідача становить 247350,45 грн. за отриманий товар згідно видаткової накладної №РН-0000033 від 28.12.2012 року на суму 244982,35 грн. та видаткової накладної №РН-0000032 від 24.12.2012 року в частині недоплати у сумі 2368,10 грн.

ПП «Престиж-Захід-Сервіс» надіслав ТзОВ «Житлобуд-2» 01.07.2013 р. вимогу щодо сплати заборгованості за отриманий товар упродовж 7 календарних днів з дня отримання цієї вимоги (арк. справи 22). Відповідач у відповіді на претензію (вих. №175 від 05.07.2013 р.) повідомив, що від замовника ще не отримано належних коштів, а тому просить зачекати з оплатою за виконані роботи і матеріали (арк.справи 21).

Станом на 01.10.2013 р. сторони підписали акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого відповідач підтвердив свою заборгованість у розмірі 347350,45 грн. за період з 01.10.2012 р. по 30.09.2013 р. (арк.справи 8).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно положень ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст.ст. 526, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

У відповідності до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 1 статті 838 Цивільного кодексу України встановлено, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ч.1 ст.846 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо стягнення з відповідача 247350,45 грн. - заборгованості, 31166,10 грн. - інфляційних нарахувань та 8071,01 грн. - 3% річних за період з липня 2013 р. по серпень 2014 р. та враховуючи фінансове становище відповідача розстрочив виконання рішення на дванадцять місяців рівними частинами, починаючи з листопада 2014 року.

Скаржник вважає неправомірним розстрочення виконання рішення господарського суду Волинської області від 08.10.2014 р. на 12 місяців рівними частинами, починаючи з листопада 2014 р.

В матеріалах справи наявні копії балансу та звіту про фінансові результати ТзОВ «Житлобуд-2» за 9 місяців 2014 р.; копії довідки №08.7.0.0.0/141125102810 від 25.11.2014р. про залишок грошових коштів по рахунку в ПАТ КБ «Приватбанк», що свідчить про важке фінансове становище відповідача.

Пунктом 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду, приймаючи рішення, відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Зважаючи на зазначене, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає правомірним розстрочення виконання рішення господарського суду Волинської області від 08.10.2014 р. на 12 місяців рівними частинами, починаючи з листопада 2014 р. на підставі п.6 ст.83 Господарського процесуального кодексу України,

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Престиж-Захід-Сервіс» на рішення господарського суду Волинської області від 08.10.2014 р. у справі №903/752/14 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Мамченко Ю.А.