Постанова

від 02.12.2014 по справі 825/3601/14

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2014 року м. Чернігів Справа № 825/3601/14

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лобана Д.В.,

при секретарі Новик Н.С.,

за участю представників сторін

від позивача Карети О.О.,

від відповідача Труби А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Крафт» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Смарт Крафт» звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 13.10.2014 № 0003332200, № 0003342200, № 0003352200.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, на думку позивача, були порушені вимоги Податкового кодексу України, у зв'язку з чим податковий орган під час перевірки дійшов необґрунтованих висновків, які покладені в основу податкових повідомлень-рішень. Зокрема, висновки про порушення позивачем цивільного та податкового законодавства не обґрунтовані посиланням на конкретні обставини фінансово-господарської діяльності, на первинні документи, зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку. У перевіряємому періоді ТОВ «Смарт Крафт» співпрацювало із ПП «Оптова компанія «Ельбрус» відповідно до укладеного договору.

Виконання договору підтверджується платіжними дорученнями, податковими накладними, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), карткою рахунку.

На підставі виписаних податкових накладних, у перевіряємий період сплачена позивачем в ціні вартості товару сума податку на додану вартість була включена до податкового кредиту.

При цьому, висновки податкового органу про відсутність факту реального виконання договорів із контрагентом, на думку позивача, здійснені без належного аналізу характеру договорів, їх товарності та реальності.

Таким чином, позивач вважає, що правомірно сформував податковий кредит по взаємовідносинах із ПП «Оптова компанія «Ельбрус», а тому вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на письмові заперечення (т. 1 а. с. 98-99), в яких зазначено, що ДПІ у м. Чернігів проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Смарт Крафт», за результатами якої складено акт № 2199/22/38589985 від 29.09.2014, та встановлено наступні порушення: пп. 14.1.27 пп. 14.1 ст. 14, п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 57.1 ст. 57 п. 2 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України.

Отже, за результатами перевірки встановлено, що ТОВ «Смарт Крафт» мало відносини із ПП «Оптова компанія «Ельбрус» (код 34333055). Згідно з договором про надання послуг № М001/04-13 від 01.04.2013 ПП «Оптова компанія «Ельбрус» зобов'язується надати послуги по популяризації стартових пакетів, Prepaid продукції, модемів, телефонів (далі - товари), інформуванню споживачів про товари та послуги, просування товару.

Відповідач вважає, що акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) складені із порушеннями, а саме: не зазначена дата складення документа, зміст та обсяг господарської операції.

Крім того, позивач як на підставу фіктивності угод позивача із контрагентом посилається на наявність кримінального провадження № 32014100000000036, відповідно до якого допитана засновник та службова особа ПП «Оптова компанія «Ельбрус» ОСОБА_3, яка підтвердила свою непричетність до створення та здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, зареєструвала вказане підприємство за грошову винагороду за вказівкою ОСОБА_4 (який є засновником та директором «ДК «Ельбрус»), до діяльності вказаного підприємства не має жодного відношення.

Відповідно до висновку експерта № 297 від 07.04.2014, підписи від імені ОСОБА_3 в актах прийому-передачі товарів від 10.01.2014 та від 31.01.2014 до договору, укладеного між ПП «Оптова компанія «Ельбрус» та іншим контрагентом виконані не ОСОБА_3, а іншою особою.

Отже, враховуючи всю сукупність наведених обставин ДПІ у м. Чернігові ГУ Міндоходів у Чернігівській області вважає свої дії правомірними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що винесені із дотриманням норм податкового законодавства і просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви та заперечень на неї, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

ТОВ «Смарт Крафт» (ЄДРПОУ 38589985) зареєстроване в якості юридичної особи 21.02.2013, про що внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АВ № 099050 (т. 1 а. с. 47), є платником податку на додану вартість, перебуває на податковому обліку ДПІ у м. Чернігові з 22.02.2013, що підтверджується копією свідоцтва № 200141093 (т. 1 а. с. 48). Ці факти сторонами не заперечуються та відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не потребують доказування.

Судом встановлено, що на підставі направлень від 02.09.2014 № 2546, № 2547, відповідно до наказу 22.08.2014 № 2464, на підставі ст. 77, ст. 82 Податкового кодексу України проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Смарт Крафт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавстів за період з 21.02.2013 по 31.12.2013.

За результатами перевірки складено акт № 2199/22/38589985 від 29.09.2014, яким встановлено наступні порушення: пп. 14.1.27 пп. 14.1 ст. 14, п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 57.1 ст. 57 п. 2 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України.

За результатами висновків вищезазначеного акту ДПІ у м. Чернігові прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 13.10.2014 № 0003332200 (т. 1 а. с. 43), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1726381,00 грн, в т.ч. за основним платежем 1381103,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 345278,00 грн;

- від 13.10.2014 № 0003342200 (т. 1 а. с. 44), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1640060,00 грн, в т.ч. за основним платежем 1312048,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 328012,00 грн;

- від 13.10.2014 № 0003352200 (т. 1 а. с. 45), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 956697,00 грн, в т.ч. за основним платежем 765359,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 191338,00 грн.

Згідно із ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємому періоді ТОВ «Смарт Крафт» здійснювало господарську діяльність із ПП «Оптова компанія «Ельбрус» відповідно до укладеного договору.

Так, між ТОВ «Смарт Крафт» та ПП «Оптова компанія «Ельбрус» було укладено договір про надання послуг № М001/04-13 від 01.04.2013 (т. 1 а. с. 78-79), відповідно до умов якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов'язується надавати послуги по популяризації товарів та послуг замовника, інформуванню споживачів про товари та послуги, просуванню товару, які визначені в п. 1.2 цього договору, в порядку, в строки та на умовах, визначених цим договором та відповідними додатковими угодами до цього договору.

Договір підписано директорами підприємств та скріплено печатками.

Реальність виконання вказаного договору підтверджують наступні первинні документи:

- платіжні доручення (т. 1 а. с. 64-77);

- податкові накладні (т. 1 а. с. 80, 82, 84, 86, 88, 90, 92, 94);

- акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т. 1 а. с. 81, 83, 85, 87, 89, 91, 93, 95);

- картка рахунку (т. 1 а. с. 96-97).

Доводи ж відповідача щодо наявності помилок при оформленні актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), на підставі чого позивач не має права на податковий кредит, не приймаються судом до уваги з огляду на положення п. 201.10 ст. 201 ПК України, відповідно до яких податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, підставою для нарахування податкового кредиту є саме податкові накладні, наявність та належність яких не заперечується представником відповідача ані в акті перевірки, ані у судовому засіданні.

Більш того, на підтвердження використання придбаного товару (робіт, послуг) у власній господарській діяльності суду надано:

- програми покриття та критерії (т. 1 а. с. 216, 217, 219, 221, 223, 225, 227, 229);

- деталізація стандартів (т. 1 а. с. 231);

- розміщення СП (т. 1 а. с. 232-235);

- мерчандайзинг (т. 1 а. с. 236);

- розміщення пластику на торгівельній точці (т. 1 а. с. 237);

- приклади розміщення блоку (т. 1 а. с. 238-240);

- стандарт (т. 1 а. с. 241-243);

- вимоги до розміщення (т. 1 а. с. 244-250, т. 2 а. с. 1-5);

- акт про надання послуг (т. 2 а. с. 12-26, 39-52, 64-71).

До того ж, необхідність укладення позивачу вищезазначеного договору з контрагентом підтверджується вимогами договорів з додатками, укладеними з операторами мобільного зв'язку (т. 1 а. с. 218, 220, 222, 224, 226, 228, 230, т. 2 а. с. 6-11, 27-38, 53-60, 61-63).

Отже, правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Тобто, позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договір мав на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки товар (роботи/послуги) був переданий, оплата проведена, договір виконано сторонами в повному обсязі, сторони претензій одна до одної не мають.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент вчинення правочинів підприємства-контрагенти позивача були зареєстровані в якості юридичної особи та платником податків, що не заперечується сторонами та відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не потребують доказуванню.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що на момент укладення договорів із контрагентами позивач проявив належну обачність, перевіривши необхідні документи контрагентів та чи здійснюють вони господарську діяльність.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно із п. 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є постачання товарів (послуг), місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до п. 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд звертає увагу на те, що податкові накладні, видані ТОВ «Смарт Крафт», містять всі реквізити передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України, а тому згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України вони є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, з урахуванням норм статей 44 та 61 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх поставок товарів, робіт, послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його контрагентами.

Як на підставу нереальності угоди позивача із контрагентом відповідач посилається лише на наявність кримінального провадження № 32014100000000036, відповідно до якого допитана засновник та службова особа ПП «Оптова компанія «Ельбрус» ОСОБА_3, яка підтвердила свою непричетність до створення та здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, зареєструвала вказане підприємство за грошову винагороду за вказівкою ОСОБА_4 та на висновок експерта № 297 від 07.04.2014, згідно якого підписи від імені ОСОБА_3 в актах прийому-передачі товарів від 10.01.2014 та від 31.01.2014 до договору, укладеному між ПП «Оптова компанія «Ельбрус» та іншим контрагентом, виконані не ОСОБА_3, а іншою особою.

Однак такі докази не спростовують реальність виконання договору із позивачем, що підтверджено в ході розгляду справи.

Крім того, в матеріалах справи наявний лист ОСОБА_3, відповідно до якого вона спростовує дачу показань по вищезазначеному кримінальному провадженню та підтверджує свою фінансово-господарську діяльність у ПП «ОК «Ельбрус» (т. 1 а. с. 115).

Суд вважає за необхідне зазначити, що сам по собі факт допущення, на думку податкового органу, суб'єктом господарювання порушень певних встановлених законом правил господарської діяльності, здійснюваної на підставі певного договору, не є безумовною підставою для висновку про укладення такого договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом.

Стосовно відповідальності позивача за можливі протиправні дії його контрагентів суд зазначає, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства у діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Поряд з цим, будь-яких доказів щодо фіктивності та обізнаності позивача про фіктивне підприємництво юридичних осіб, що є контрагентами ТОВ «Смарт-Крафт», та здійснення ними незаконної фінансово - господарської діяльності представником відповідача суду не надано.

Таким чином, за переконанням суду, відповідач неправомірно поклав на позивача відповідальність за можливі протиправні дії його контрагентів.

Крім того, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентами позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

В свою чергу, судом встановлено, що вищезазначений договір був виконаний сторонами в повному обсязі, товар (роботи/послуги) отриманий, сторони претензій один до одного не мають.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних правочинів з отримання позивачем товарів (робіт/послуг), невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

Всі суми податку на додану вартість сплаченого і віднесеного позивачем до податкового кредиту, підтверджуються податковими накладними, які відповідають вимогам Податкового кодексу України та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Частиною 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Верховний суд України у справах з аналогічним предметом спору дотримується позиції, що судом обов'язково має бути досліджено факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам.

Вказаний факт не був спростований в судовому засіданні представником відповідача.

Враховуючи вищевикладене, висновок податкового органу про заниження податку на прибуток, заниження авансового внеску, заниження податку на додану вартість є безпідставним, а тому і нарахування штрафних (фінансових) санкцій, з огляду на ст. 123 Податкового кодексу України, також є протиправним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначив, що «...адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі і поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність своїх рішень.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Крафт», - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 13.10.2014 № 0003332200, № 0003342200, № 0003352200.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Крафт» судові витрати в сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн 20 коп.

Відповідно до ст. ст. 186, 254 КАС України апеляційна скарга подається через Чернігівський окружний адміністративний суд, а її копія надсилається апелянтом до суду апеляційної інстанції, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, або її подано з пропуском строку, у поновленні якого було відмовлено, а у разі вчасного подання апеляційної скарги, з набранням законної сили рішенням апеляційної інстанції, якщо оскаржувану постанову не скасовано.

Суддя Д.В. Лобан