Постанова

від 02.12.2014 по справі 913/1178/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2014 р. Справа № 913/1178/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Россолов В.В. , суддя Тихий П.В.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.

за участю представників сторін:

позивача - Ніквас В.В., за довіреністю №3086/16 від 23.06.2014 року;

відповідача - не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу позивача (вх. №3730 Л/1-42) на рішення господарського суду Луганської області від 01.07.14 у справі № 913/1178/14

за позовом ПАТ "Запорізький оліяжиркомбінат"

до ТОВ "Хімтех"

про стягнення 25 665,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського судуЛуганської області від 01 липня 2014 року (суддя Секірський А.В.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

ПАТ "Запорізький оліяжиркомбінат" з вказаним рішенням не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

01 грудня 2014 року позивачем була надана заява (вх.№11471).

У судове засідання, яке відбулось 01 грудня 2014 року, з'явився представник позивача.

Згідно із пунктом 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що явка відповідача не була визнана обов'язковою, а також те, що їх неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за їх відсутністю за наявними матеріалами у справі.

Розглянувши матеріали справи суд апеляційної інстанції встановив наступні фактичні обставини справи.

26.02.2013 між сторонами у справі був укладений договір поставки № 551,відповідно до п.1.1 якого, постачальник (відповідач) зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність Покупця (позивач) для використання його в своїй діяльності, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та здійснити його оплату на умовах цього договору

Відповідно до п. 2.1 договору загальна сума договору складається із сум специфікацій.

Сторонами 26.02.2013 було укладено специфікацію №3 від 26.02.2013 до договору на поставку емульгатора SE-031g у кількості 4625 кг на загальну суму 100593,75 грн.

Поставка товару здійснювалась постачальником згідно до п. 4 специфікації №3, на підставі письмової заявки покупця .

Всього за специфікацією №3 постачальником було поставлено покупцю товару на суму 37 845,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №7 від 04.03.2013

Як зазначає позивач, 29.03.2013 було перераховано на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 37 845,00 грн. В підтвердження перерахування коштів позивачем надано платіжне доручення № 030470 від 29.03.2013.

30.10.2013 між сторонами було укладено угоду про розірвання специфікації №3 від 26.02.2013 року.

Відповідно до п.2 угоди сторони домовились, що відповідна специфікація вважається розірваною з моменту підписання цієї угоди.

Згідно з п. 3 угоди постачальник зобов'язується здійснити часткове повернення грошових коштів у розмірі 25 665,00 грн. отриманих від покупця на виконання специфікації №3, у наступному порядку:- з листопада 2013 року до лютого 2014 року включно, рівними щомісячними платежами у розмірі 6416,25 грн.

Як зазначає позивач, обов'язок щодо повернення відповідачем до кінця лютого 2014 року грошових коштів у розмірі 25 665,00 грн. не виконано, що і стало підставою для звернення з відповідним позовом.

Рішенням господарського суду Луганської області від 01 липня 2014 року було відмовлено в задоволенні позову з огляду на ненадання на неодноразові вимоги суду позивачем оригіналу угоди від 30.10.2013 про розірвання специфікації № 3 від 26.02.2013 до договору постачання № 551 від 02.09.2011 року,на яку позивач посилається як на підставу позовних вимог, та невідповідність наданого платіжного доручення № 030470 від 29.03.2013. вимогам оформлення даної документації.

Не погоджуючись з даним висновком суду першої інстанції, позивач в обґрунтуванні апеляційної скарги наголошує на неврахуванні судом першої інстанції наявності оригіналів вищезазначених документів в матеріалах справи, як на підставу незаконності та необґрунтованості оскаржуваного рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Як будо зазначено апеляційною інстанцією раніше, 26.02.2013 між сторонами у справі був укладений договір поставки № 551,відповідно до п.1.1 якого, постачальник (відповідач) зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність Покупця (позивач) для використання його в своїй діяльності, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та здійснити його оплату на умовах цього договору(том 1 а.с.4-5)

Відповідно до п. 2.1 договору загальна сума договору складається із сум специфікацій.

Сторонами 26.02.2013 було укладено специфікацію №3 від 26.02.2013 до договору на поставку емульгатора SE-031g у кількості 4625 кг на загальну суму 100593,75 грн(том 1 а.с. 6).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положенням статті 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Зазначена норма Цивільного кодексу України кореспондується з положеннями статті 265 Господарського кодексу України.

Згідно статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Фактичні обставини свідчать, що відповідач на виконання умов договору було поставлено відповідачеві товар, що підтверджується видатковою накладною №7 від 04.03.2013 та не заперечується позивачем.

Матеріалами справи підтверджується, що платіжним дорученням № 030470 від 29.03.2013 на рахунок ТОВ «Хімтех» 29 березня 2013 року за призначенням платежу за емульгатори позивачем на виконання договору поставки № 551 було перераховано 37845,00 грн.

В той же час вбачається, що 30.10.2013 року між сторонами було укладено угоду про розірвання специфікації №3 від 26.02.2013 року(том 1 а.с.7). Відповідно до п.2 угоди про розірвання специфікації №3 від 26.02.2013 сторони домовились, що відповідна специфікація вважається розірваною з моменту підписання цієї угоди.

Статтею 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами статті 530 ЦК України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 3 даної угоди постачальник зобов'язується здійснити повернення грошових коштів у розмірі 25 665,00 грн. отриманих від покупця на виконання специфікації №3, у наступному порядку:- з листопада 2013 року до лютого 2014 року включно, рівними щомісячними платежами у розмірі 6416,25 грн.

Таким чином пунктом 3 угоди постачальником було взято на себе обов'язок щодо повернення грошових коштів у розмірі 25665,00 грн, отриманих ним раніше за договором поставки № 551, щомісячними платежами у розмірі 6416,25 грн у термін з листопада 2013 року до лютого 2014 року.

Як зазначає позивач, на цей час жодного перерахування коштів відповідачем на виконання угоди про розірвання специфікації №3 від 26.02.2013 року не було здійснено.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до статті 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

З огляду на відсутність доказів перерахування даних коштів ПАТ "Запорізький оліяжиркомбінат", колегія суддів зазначає про неналежне виконання зобов'язання відповідача , передбаченого угодою про розірвання специфікації №3 від 26.02.2013, а саме повернення, передбаченого пунктом 3 даної угоди грошових коштів у розмірі 25665,00 грн, у термін з листопада 2013 року до лютого 2014 року, отриманих ним раніше на виконання договору поставки № 551, і як наслідок зазначає про наявність правових підстав стягнення даної суми з відповідача.

Разом з тим, судом першої інстанції було відмовлено в задоволенні вимог ПАТ "Запорізький оліяжиркомбінат" з огляду на недоведеність позовних вимог, а саме ненадання оригіналу угоди про розірвання специфікації № 3 від 26.02.2013 року, неналежністю реквізитів платіжного доручення № 030470 від 29.03.2013 року та відсутністю факту отримання коштів відповідачем за специфікацію №3 від 26.02.2013 року.

Однак, посилаючись на відсутність оригіналу угоди від 30.10.2013 року про розірвання специфікації № 3 від 26.02.2013 року, судом першої інстанції не було досліджено факт надання позивачем даного оригіналу в якості додатку до пояснень від 27.06.2014 року. В той же час, надана до суду апеляційної інстанції позивачем копія угоди від 30.10.2013 року про розірвання специфікації № 3 від 26.02.2013 року в повній мірі відповідає копії наявній в матеріалах справи.

Не погоджуючись з твердження суду першої інстанції щодо невідповідності наданого платіжного доручення № 030470 від 29.03.2013 року вимогам оформлення даної документації, як на підставу відмови в задоволенні позовних вимог, та взагалі неврахування даного документа в якості доказу отримання відповідачем грошових коштів в зазначеній сумі, колегія суддів вважає за необхідне зауважити наступне.

У відповідності до пункту 2.14 Постанови Національного банку України 21.01.2004 №22 "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті ", банк платника на всіх примірниках прийнятих розрахункових документів і на реєстрах обов'язково заповнює реквізити "Дата надходження" і "Дата виконання", а банк стягувача - "Дата надходження в банк стягувача" (якщо ці реквізити передбачені формою документа), засвідчуючи їх підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку.

Відповідно до платіжного доручення № 030470 від 29.03.2013 року, оригінал якого було надано позивачем в якості додатку до пояснень позивача від 27.06.2014 року, на рахунок ТОВ "Хімтех" 29 березня 2013 року за призначенням платежу за емульгатори було перераховано 37845,00 грн. З аналізу змісту даного платіжного доручення вбачається наявність в ньому відомостей щодо дати одержання банком даного перерахування(29 березня 2014 року), особи яка здійснила дане одержання коштів та підпису останньої з відбитком штампа банку, а також містяться відомості щодо дати проведення банком даного перерахування(29 березня 2014 року), особи яка здійснила дане отримання коштів та підпису останньої відбитком штампа банку, що свідчить про повну відповідність даного документу вимогам Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті.

Стосовно твердження суду про недоведеність платіжним доручення № 030470 від 29.03.2013 факту одержання відповідачем коштів у сумі 37845,00 грн, колегією суддів Харківського апеляційного господарського суду відмічається, що платіжне доручення № 030470 від 29.03.2013 року, відповідно до якого позивачем було здійснено перерахування коштів у сумі 37845,00 грн. за отримані емульгатори на рахунок відповідача, є підтвердженням проведення банківського платежу, з зазначенням в графі "одержувача коштів" рахунку відповідача №26000000107698. При цьому, будь якої окремої відмітки, на підтвердження факту отримання даної суми відповідачем вимогами Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті не передбачено.

Таким чином, пред'явлене позивачем до господарського суду Луганської області платіжне доручення № 030470 від 29.03.2013 року, як свідчення сплати позивачем коштів за отриманий товар за специфікацію №3 від 26.02.2013 року, оформленний у відповідності до норм законодавства, та наділений належною та допустимою доказовою силою.

З врахуванням вищенаведеного, судом апеляційної інстанції, всупереч твердженням господарського суду Луганської області, наголошується на наданні позивачем достатнього обсягу документів для здійснення повного та об'єктивного розгляду справи та встановлення законного рішення. У зв'язку з чим, відмова в задоволенні позовних вимог виходячи з відсутності оригіналу угоди від угоди від 30.10.2013 року про розірвання специфікації № 3 від 26.02.2013 року та невідповідністю наданого платіжного доручення № 030470 від 29.03.2013 року формальним вимогам Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті є неправомірною.

В силу ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду позбавлене фактичного та правового обґрунтування на підтвердження висновків, викладених в ньому, судом фактично не надавалась оцінка доводам позивача, на підставі чого, апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, рішення господарського суду - скасуванню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. На підставі чого, колегія суддів вирішила розподілити судові витрати, поклавши витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 2, 3, 4, ч. 1, ст. 104, ст. 105, ст. 106 ГПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ "Запорізький оліяжиркомбінат" задовольнити.

Рішення Господарського суду Луганської області від 01 липня 2014 року у справі № 913/1178/14 скасувати

Прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Стягнути з ТОВ "Хімтех"(вул.Донецька, буд. 4-А,кв.173, м.Луганськ, 91005,Код ЄДРПОУ 31718927) на користь ПАТ "Запорізький оліяжиркомбінат"(вул. Харчова,3, м.Запоріжжя,69014,Код ЄДРПОУ 00373847) суму заборгованості в розмірі 25 665,00 грн.

Стягнути з ТОВ "Хімтех"(вул.Донецька, буд. 4-А,кв.173, м.Луганськ, 91005,Код ЄДРПОУ 31718927) на користь ПАТ "Запорізький оліяжиркомбінат"(вул. Харчова,3, м.Запоріжжя,69014,Код ЄДРПОУ 00373847) витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у сумі 1817,00 грн.

Стягнути з ТОВ "Хімтех"(вул.Донецька, буд. 4-А,кв.173, м.Луганськ, 91005,Код ЄДРПОУ 31718927) на користь ПАТ "Запорізький оліяжиркомбінат"(вул. Харчова,3, м.Запоріжжя,69014,Код ЄДРПОУ 00373847) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у суммі 913,50 грн.

Доручити Господарському суду Луганської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено 05 грудня 2014 року

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Тихий П.В.