Постанова

від 26.11.2014 по справі 910/313/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2014 р. Справа№ 910/313/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Гарник Л.Л.

Пантелієнка В.О.

за участю секретаря Волошиної З.В.

та представників:

від ініціюючого кредитора: не з'явилися;

від боржника: не з'явилися;

від керуючого санацією: Білик О.А. (посв. від 03.07.2013 № 929);

від ТОВ з іноземними інвестиціями "ДОКА УКРАЇНА Т.О.В.": Гриню О.М. (дов. від 17.03.2014 № 014);

від інших кредиторів: Медик В.О. (довіреність від 04.06.2014);

розглянувши матеріали за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) з іноземними інвестиціями "ДОКА УКРАЇНА Т.О.В."

на ухвалу господарського суду м. Києва від 15.09.2014

у справі №910/313/13 (суддя Омельченко Л.В.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Святослав"

до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Компанія з управління активами "Менеджмент сервіс"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду м. Києва від 15.09.2014 у справі №910/313/13 залишено без розгляду заяву ТОВ з іноземними інвестиціями "ДОКА УКРАЇНА Т.О.В." №430 від 04.06.2014 з вимогами до банкрута на суму 1 517 218,00 грн.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ТОВ з іноземними інвестиціями "ДОКА УКРАЇНА Т.О.В." звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу господарського суду м. Києва від 15.09.2014 у даній справі та винести нове рішення, яким визнати грошові вимоги ТОВ з іноземними інвестиціями "ДОКА УКРАЇНА Т.О.В." до ТОВ "Компанія з управління активами "Менеджмент сервіс" на загальну суму 1 517 218,00 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги ТОВ з іноземними інвестиціями "ДОКА УКРАЇНА Т.О.В." посилається на те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2014 у даній справі прийнято до провадження апеляційну скаргу ТОВ з іноземними інвестиціями "ДОКА УКРАЇНА Т.О.В." на ухвалу господарського суду м. Києва від 15.09.2014 у даній справі та призначено розгляд вказаної апеляційної скарги на 12.11.2014.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2014 у даній справі продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд вказаної апеляційної скарги на 26.11.2014.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 26.11.2014 апелянт апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити. Керуючий санацією заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив суд залишити оскаржувану ухвалу без змін. Кредитори по справі не з'явились, клопотань та заяв до суду не надавали. Про день і час розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Судова колегія обговоривши на місці вказані обставини, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності кредиторів, за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 1 ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Конституцією України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Також, Конституція України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, ГПК України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Згідно з ч. 6 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

В даному випадку, відповідно до приписів розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі по тексту - Закон), застосовуються норми Закону в редакції, що діяла з 19.01.2013.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону провадження у справах про банкрутство регулюється Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Частиною 2 статті 4-1 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом.

Згідно статей 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі порушено ухвалою господарського суду міста Києва від 08.01.2013 № 910/313/13.

04.02.2013 у справі № 910/313/13 винесено ухвалу підготовчого засідання, в якій, зокрема, визнано безспірні грошові вимоги ініціюючого кредитора у розмірі 20 025 736,00 грн., призначено арбітражного керуючого Білика Олександра Анатолійовича розпорядником майна боржника, визначено дату проведення попереднього судового засідання на 26.04.2013 та ін.

26.04.2013 відбулося попереднє судове засідання, в якому затверджено реєстр вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Менеджмент Сервіс" та визнано його кредитором Товариство з обмеженою відповідальністю "Святослав" на суму 20 031 101,00 грн. (5 365,00 грн. - перша черга, 20 000 000,00 грн. - четверта черга, 25 736,00 грн. - шоста черга).

Постановою господарського суду міста Києва від 22.07.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Менеджмент сервіс" визнано банкрутом, відкрито його ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Білика О.А.

У межах ліквідаційної процедури ТОВ з іноземними інвестиціями "Дока Україна Т.О.В." звернулося до суду із заявою від 17.04.2014 № 310 про визнання кредиторських вимог до банкрута, для розгляду якої ухвалою від 12.05.2014 у справі № 910/313/13 на 18.06.2014 було призначено судове засідання.

18.06.2014 та 21.07.2014 суд відкладав розгляд заяви ТОВ з іноземними інвестиціями "Дока Україна Т.О.В." про визнання кредиторських вимог до банкрута через відсутність доказів, необхідних для прийняття відповідного процесуального рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ з іноземними інвестиціями "Дока Україна Т.О.В." явку уповноваженого представника у судові засідання до суду першої інстанції не забезпечило, про причини його неявки не повідомило, не подало докази, витребувані судом першої інстанції за ухвалами від 18.06.2014 та 21.07.2014 у даній справі.

Судова колегія дослідила матеріали справи та вважає, що суд першої інстанції вірно зазначив, що копії ухвал про відкладення у справі № 910/313/13 ТОВ з іноземними інвестиціями "Дока Україна Т.О.В." направлялися за його місцезнаходженням, тобто, судом першої інстанції дотримані законодавчі вимоги щодо надіслання учаснику провадження у справі копій процесуальних документів та його повідомлення про дату, час і місце розгляду справи.

З пояснень ліквідатора банкрута, наявних у матеріалах справи та заслуханих у засіданні, вимоги ТОВ з іноземними інвестиціями "Дока Україна Т.О.В." у сумі 1 517 218,00 грн. не являються вимогами грошового характеру, не підтверджуються документами по обліку банкрута, тому не підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів та погашенню у ліквідаційній процедурі; виписка про стан рахунку в цінних паперах № 1227 від 05.03.2014 не є підставою для виплати заявнику вказаної суми коштів.

Розглядаючи законність та обґрунтованість прийнятої судом першої інстанції ухвали від 15.09.2014, колегія суддів враховує наступне.

Обґрунтовуючи кредиторські вимоги, ТОВ з іноземними інвестиціями "Дока Україна Т.О.В." зазначає про те, що 31.01.2011 між ТОВ „Сучасні проектні технології" та ТОВ з іноземними інвестиціями "Дока Україна Т.О.В." укладено договір № Б-005/01-11 купівлі-продажу цінних паперів, у відповідності до якого ТОВ з іноземними інвестиціями "Дока Україна Т.О.В." придбало цінні папери (інвестиційні сертифікати), емітентом яких є ПЗНВІФ „Мегаполіс" ТОВ „КУА „Менеджмент сервіс", загальною номінальною вартістю 1 516 000,00 грн., які знаходяться в депозитарній установі - ПАТ „Райффайзен Банк Аваль", що підтверджується випискою про стан рахунку в цінних паперах станом на 05.03.2014.

Разом з тим, у судовому засіданні від 26.11.2014 апеляційної інстанції, представником апелянта подано додаткові докази в обгрунтування заяви про визнання кредитором банкрута, а саме: угода про зарахування однорідних зустрічних вимог від 17.03.2011, укладена між ТОВ „Сучасні проектні технології" та ТОВ з іноземними інвестиціями "Дока Україна Т.О.В.", договір про відкриття та обслуговування рахунку у цінних паперах від 02.03.2011 № 56-40/08-897-Ю, укладений між ТОВ з іноземними інвестиціями "Дока Україна Т.О.В." та ПАТ „Райффайзен Банк Аваль".

Обгрунтованих пояснень на запитання суду апеляційної інстанції стосовно причин неможливості подання вказаних вище документів до суду першої інстанції, представник апелянта не надав.

Статтею 101 ГПК України передбачено, що додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Відповідно до ст. 163 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання в межах своєї компетенції та відповідно до встановленого законодавством порядку можуть випускати та реалізовувати цінні папери, а також придбавати цінні папери інших суб'єктів господарювання. Цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, яка має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов'язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам. В Україні можуть випускатися і перебувати в обігу пайові, боргові та інші цінні папери. У сфері господарювання у випадках, передбачених законом, використовуються такі види цінних паперів: акції, акції корпоративного інвестиційного фонду, облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик, облігації місцевих позик, облігації підприємств, казначейські зобов'язання, ощадні (депозитні) сертифікати, векселі, сертифікати фондів операцій з нерухомістю (сертифікати ФОН), іпотечні сертифікати (сертифікати з фіксованою дохідністю, сертифікати участі), інші види цінних паперів, передбачені цим Кодексом та іншими законами. Правовий режим цінних паперів визначається цим Кодексом та іншими законами.

Частиною 1 ст. 194 Цивільного кодексу України обумовлено, що цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, яка має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов'язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.

Відповідно до ст. 12 Закону України „Про цінні папери та фондовий ринок" нвестиційний сертифікат - цінний папір, який розміщується інвестиційним фондом, інвестиційною компанією, компанією з управління активами пайового інвестиційного фонду та посвідчує право власності інвестора на частку в інвестиційному фонді, взаємному фонді інвестиційної компанії та пайовому інвестиційному фонді; емітентом інвестиційних сертифікатів виступає інвестиційний фонд, інвестиційна компанія або компанія з управління активами пайового інвестиційного фонду; кількість проголошених інвестиційних сертифікатів пайового інвестиційного фонду зазначається у проспекті емісії; строк, протягом якого здійснюється укладення договорів з першими власниками щодо відчуження інвестиційних сертифікатів відкритого та інтервального пайових інвестиційних фондів, не обмежується; інвестиційні сертифікати можуть надавати його власнику право на отримання доходу у вигляді дивідендів. Дивіденди за інвестиційними сертифікатами відкритого та інтервального пайового інвестиційних фондів не нараховуються і не сплачуються.

Згідно з абз. 2 п. 2, п. 3 ст. 4 Закону України „Про цінні папери та фондовий ринок" права на цінний папір та права за цінним папером на пред'явника, що існує в бездокументарній формі, переходять у порядку, визначеному для переходу прав на іменні цінні папери. Права на іменний цінний папір та права за іменним цінним папером переходять до іншої особи у порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему України. Інформацію про власників іменних цінних паперів емітент одержує у формі реєстру власників іменних цінних паперів. Перехід прав на іменні цінні папери і реалізація прав за ними потребує обов'язкової ідентифікації власника депозитарною установою, що веде рахунок у цінних паперах такого власника.

Відповідно до умов Закону України «Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» єдиним документом, яким передається право власності на цінні папери є передавальне розпорядження.

06.07.2012 прийнято Закон України «Про депозитарну систему України» у якому зазначено, що виписка з рахунка в цінних паперах не є цінним папером, а її передача від однієї особи до іншої не є вчиненням правочину щодо цінних паперів і не тягне за собою переходу прав на цінні папери та прав за цінними паперами.

Згідно з абз. 2 п. 3 ст. 21 Закону України «Про депозитарну систему України» депозитарна установа, в якій відкрито рахунок депонента - першого власника, дає таке розпорядження Центральному депозитарію або Національний банк України протягом одного робочого дня виключно за умови надходження від депонента - першого власника розпорядження про зарахування на його рахунок відповідної кількості прав на цінні папери, а також документів, що підтверджують придбання першим власником відповідної кількості цінних паперів у емітента.

Відповідно до норм чинного законодавства України копії відповідних Регламенту та Проспекту емісії та випуску інвестиційних сертифікатів надаються також банку-зберігачу при укладанні емітентом із ним договору про обслуговування активів. Таких документів, які б визначили період виникнення відповідних зобов'язань боржника, фактичні дані, якими підтверджуються обставини прострочення боржника, апелянт не надав на вимогу суду першої інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ з іноземними інвестиціями "Дока Україна Т.О.В." не подано суду першої інстанції додаткові документи та докази (письмові обґрунтування поданої до суду кредиторської заяви, із вказанням на правову природу грошових зобов'язань боржника, період їх виникнення, фактичні дані, якими підтверджуються обставини прострочення боржника, а також належні докази на підтвердження кредиторських вимог), які були витребувані від нього ухвалами суду першої інстанції від 18.06.2014 та 21.07.2014 у даній справі. При цьому, ТОВ з іноземними інвестиціями "Дока Україна Т.О.В." не подало письмових пояснень щодо неможливості надання витребуваних судом доказів та причин невиконання вимог суду, а також не направляло у судові засідання 21.07.2014 та 15.09.2014 свого повноважного представника для надання пояснень з цього приводу. Заяви, клопотання чи заперечення на позицію ліквідатора від ТОВ з іноземними інвестиціями "Дока Україна Т.О.В." станом на час розгляду даної справи до суду першої інстанції не надходили, письмові пояснення щодо поважності причин нез'явлення представника ТОВ з іноземними інвестиціями "Дока Україна Т.О.В." у судові засідання, призначені на 21.07.2014 та 15.09.2014, та неподання витребуваних судом доказів (документів) до суду першої інстанції також надані не були.

Статтею 33 ГПК України на сторони покладено обов'язок доведення тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Відповідно до п.4.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18, перш ніж залишити позов без розгляду господарський суд повинен з'ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об'єктивно оцінити їх поважність. Відповідні докази подаються позивачем і оцінюються господарським судом за загальними правилами ст. 43 ГПК України. У разі неповідомлення позивачем таких причин суд вправі, в залежності від конкретних обставин справи, або залишити позов без розгляду, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

В ухвалах суду першої інстанції від 18.06.2014 та від 21.07.2014, якими відкладався розгляд даної справи, суд витребовував у ТОВ з іноземними інвестиціями "Дока Україна Т.О.В." вищезазначені документи, необхідні для вирішення спору. Оскільки, ТОВ з іноземними інвестиціями "Дока Україна Т.О.В." у судові засідання суду першої інстанції не з'являвся, про час і місце їх проведення був повідомлений у встановленому порядку, що досліджувалось судовою колегією вище, вказані вимоги ухвал суду першої інстанції не виконав, витребуваних матеріалів, необхідних для вирішення спору не подав, доказів поважності причин таких дій суду не представив, судова колегія вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку про необхідність залишити заяву ТОВ з іноземними інвестиціями "Дока Україна Т.О.В." про визнання кредитором без розгляду. Таке рішення суду не позбавляє заявника права повторно звернутися з відповідною заявою до господарського суду в загальному порядку після усунення обставин, що зумовили залишення цієї заяви без розгляду, але із врахуванням особливостей, передбачених спеціальним в даному випадку Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Судова колегія, дослідивши матеріали справи, оскаржувану ухвалу та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що судом першої інстанції допущено описку в п. 1 резолютивної частини оскаржуваної ухвали щодо зазначення номеру та дати заяви кредитора з вимогами до боржника, а саме: замість „ від 17.04.2014 № 310", зазначив помилково „№ 430 від 04.06.2014". Судова колегія вважає, що дана описка не зачіпає суті оскаржуваної ухвали, оскільки в мотивувальній частині суд першої інстанції зазначив вірний номер та дату відповідної заяви кредитора, а тому це не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали. Вказане є підставою для виправлення судом першої інстанції допущеної в оскаржуваній ухвалі описки відповідно до ст. 89 ГПК України.

Таким чином, в результаті системного аналізу норм чинного законодавства, а також обставин та доказів у справі, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги ТОВ з іноземними інвестиціями "Дока Україна Т.О.В." від 20.10.2014 № 818, зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції від 15.09.2014 у справі № 910/313/13. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування вказаної ухвали у даній справі, судовою колегією не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", п. 5 ч. 1 ст. 81, ст. ст. 99, 101- 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ТОВ з іноземними інвестиціями "Дока Україна Т.О.В." від 20.10.2014 № 818 залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду м. Києва 15.09.2014 у справі № 910/313/13 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/313/13 повернути до господарського суду м. Києва для подальшого розгляду.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ГПК України.

Повний текст постанови підписаний 01.12.2014.

Головуючий суддя М.Л. Доманська

Судді Л.Л. Гарник

В.О. Пантелієнко