Постанова

від 13.05.2009 по справі 14/160

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/160

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 13.05.2009                                                                                           № 14/160

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Шипка  В.В.

 суддів:             

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Медпромпроект"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 28.11.2008

 у справі № 14/160 (суддя  

 за позовом                               Державного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укрбуд"

 до                                                   Відкритого акціонерного товариства "Медпромпроект"

 про                                                   стягнення 95 000,04 грн.

за участю представників сторі:

від позивача        Моргун Д.М.- дов. № 07/01-659 від 19.11.2008

від відповідача Осадчий В.В. - голова правління протокол № 4 від 30.04.2003

ВСТАНОВИВ:

 Державне акціонерне товариство „Будівельна компанія „Укрбуд” (надалі – позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Медпромпроект” (надалі – відповідач, апелянт) про стягнення суми заборгованості в розмірі 95 000,04 грн. (з яких 84 070,83 грн. основного боргу, 5 884,96 грн. штрафу, 2 606,20 грн. пені та 2 438,05 грн. інфляційних втрат) за договорами на створення (передачу) науково-технічної продукції № 2443-20 від 01.11.1995 р., № 2443-21 від 12.12.1995 р., № 2443-22 від 21.12.1995 р. та № 2443-26 від 20.09.1996 р.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 28.11.2008 у справі № 14/160 позов задоволено частково; стягнуто з Відкритого акціонерного товариства „Медпромпроект” на користь Державного акціонерного товариства „Будівельна компанія „Укрбуд” 84 070,83 грн. основного боргу, 2 438,05 грн. інфляційних втрат, 865,08 грн. державного мита та 107,45 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в інший частині в позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позовні вимоги підлягають задоволенню на підставі ст.ст.530, 599 ЦК України в частині стягнення 84 070,83 грн. основного боргу та на підставі ст.625 ЦК України в частині стягнення 2 438,05 грн. інфляційних витрат. Вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу та пені, що заявлені на підставі ст.231 ГК України, визнані місцевим судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки сторонами в договорах, укладених до набрання чинності ГК України та ЦК України, не встановлена відповідальність у вигляді сплати неустойки (пені та штрафу). Місцевим судом не прийняті до уваги доводи відповідача про те, що позивачем порушений строк позовної давності, встановлений ст.71 ЦК УРСР, оскільки суд першої інстанції дійшов висновку, що про здійснення замовником розрахунку з відповідачем позивач дізнався із ухвали Господарського суду Львівської області від 27.11.2007 у справі № 7/34 (21/110), тобто, саме з цього моменту позивач довідався про порушення свого права.

Відкрите акціонерне товариство „Медпромпроект”, не погоджуючись з названим рішенням суду, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою № 2 від 06.01.2009, у відповідності до якої просить скасувати повністю рішення Господарського суду м. Києва від 28.11.2008 у справі № 14/160 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим судом прийнято рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме – суд помилково застосував до даного спору ЦК України (який набрав чинності з 01.01.2004р.) та не прийняв до уваги той факт, що договірні зобов'язання між сторонами виникли та повинні були бути виконані сторонами належним чином під час дії ЦК УРСР (яким встановлений строк позовної давності у три роки), а тому в задоволенні позову має бути відмовлено в зв'язку з пропуском позивачем встановленого ст.71 ЦК УРСР строку позовної давності.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу від 17.03.2009, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 28.11.2008р. у справі № 14/160 – без змін як законне та обґрунтоване.

У судовому засіданні 21.04.2009 судом на підставі ч.3 ст.77 ГПК України була оголошена перерва до 13.05.2009. Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду  № 01-23/3/326 від 13.05.2009 було змінено склад колегії суддів.

З огляду на вказану обставину, розгляд справи в судовому засіданні 13.05.2009 було розпочато спочатку.

Представник апелянта (відповідача) в судовому засіданні апеляційної інстанції апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, перевіривши правильність застосування норм права місцевим господарським судом, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого суду – скасуванню з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено та не заперечується представниками сторін, що:

- Державне акціонерне товариство „Будівельна компанія „Укрбуд” (позивач) у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України № 897 від 31.12.2004 (а.с.26) та п.23 Статуту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1793 від 31.12.2004 (а.с.27), є правонаступником Державного підприємства „Державний проектний інститут „Львівський Промбудпроект”;

- Відкрите акціонерне товариство „Медпромпроект” (відповідач) згідно п.1.1 Статуту (а.с.153) створене відповідно до наказу регіонального відділення Фонду державного майна України в м. Києву від 24.04.1996 № 661 шляхом перетворення Державного інституту по проектуванню підприємств медичної промисловості „Діпромед”.

З матеріалів справи також встановлено, що між ДП „Державний проектний інститут „Львівський Промбудпроект” (як виконавцем) та інститутом „Діпромед” (як замовником) були укладені договори на створення (передачу) науково-технічної продукції:

№ 2443-20 від 01.11.1995 (а.с.15),

№ 2443-21 від 12.12.1995 (а.с.17),

№ 2443-22 від 21.12.1995 (а.с.19),

№ 2443-26 від 20.09.1996 (а.с.18).

У відповідності до умов названих договорів виконавець (ДП „Львівський Промбудпроект”) взяв на себе зобов'язання виконати певні роботи (розробку робочої документації котельні та віварію, виробництва вакцини БЦЖ, проектні роботи (стадія Р) та корегування робочої документації корпусу медико-біологічного виробництва на будівництво Львівського підприємства лікарських препаратів в м.Винники), а ДП „Діпромед” (як замовник) зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи (виготовлену науково-технічну продукцію).

У відповідності до умов вищеназваних договорів сторонами була погоджена вартість  робіт та визначено наступний порядок розрахунків: оплата проводиться поетапно за виконані роботи з виплатою авансу (розмір якого був вказаний у кожному договорі).

До кожного з договорів сторонами також були укладені додатки (кошториси, розрахунки договірної ціни, календарні плани робіт, особливі умови тощо).  

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, роботи по спірних договорах ДП „Львівський Промбудпроект” були повністю виконані, що підтверджується актами здачі-прийому науково-технічної продукції:

-          за договором № 2443-20 від 01.11.1995  - акт № 138 від 29.08.1997(а.с.120);

-          за договором № 2443-21 від 12.12.1995 – акти № 221 від 30.08.1996, № 222 від 30.08.1996, № 262 від 11.10.1996, № 263 від 11.10.1996, № 275 від 31.10.1996, № 276 від 31.10.1996, № 333 від 27.11.1996, № 342 від 05.12.1996, № 343 від 05.12.1996, № 347 від 05.12.1996, № 348 від 05.12.1996, № 349 від 05.12.1996, № 350 від 05.12.1996, № 6 від 31.01.1997 та № 139 від 29.08.1997 (а.с.а.с. 122-132);

-          за договором № 2443-22 від 21.12.1995 – акти № 334 від 29.11.1996 та № 351 від 05.12.1996 (а.с.а.с. 138-139);

-          за договором № 2443-26 від 20.09.1996 – акти № 28 від 28.02.1997 та № 44 від 31.03.1997 (а.с.а.с. 140-141).

У відповідності до підписаного між ДПІ „Львівський Промбудпроект” та ВАТ „Медпромпроект” акту звірки розрахунків станом на 01.01.2003 (а.с.148-152) заборгованість за виконану ДПІ „Львівський Промбудпроект” проектно-кошторисну документацію для ВАТ  „Медпромпроект” разом по договорах № 2443-20, № 2443-21, № 2443-22, № 2443-26 за записами виконавця (позивача) становить 84 070,83 грн.

Судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 84 070,83 грн. по договорах № 2443-20, № 2443-21, № 2443-22, № 2443-26 задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

У відповідності до умов спірних договорів, які за своєю правовою природою є договорами підряду, договірні зобов'язання між сторонами виникли у 1995-1996 роках, тобто, під час дії ЦК УРСР.

У відповідності до ст.151 ЦК УРСР в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з договору або інших підстав, зазначених у статті 4 цього Кодексу.

Статтею 153 ЦК УРСР було передбачено, що договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

У відповідності до ст.332 ЦК УРСР за договором підряду підрядчик зобов'язується виконати на свій риск певну роботу за завданням замовника з його або своїх матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити виконану роботу.

Матеріалами справи не підтверджуються доводи позивача про те, що згідно умов спірних договорів позивач (як субпідрядник) отримував оплату за проектні роботи лише у випадку перерахування грошей замовником на рахунок генпідрядника (позивача), оскільки, по-перше, зі змісту спірних договорів взагалі не слідує, що ці договори були укладені відповідачем, як  генпідрядником, на виконання позивачем субпідрядної роботи.

По-друге, той факт, що в актах здачі-прийому науково-технічної продукції після підпису  замовника про прийняття роботи невизначеною особою зроблено напис „Оплата робіт буде проведена після отримання коштів від „Львівлікпрепаратів”, не свідчить про те, що сторонами були внесені будь-які зміни чи доповнення до укладених  договорів.

Судова колегія вважає, що оскільки порядок розрахунків за договором є істотною умовою договору, то цей порядок не може бути змінений шляхом внесення однією зі сторін  договору оговорки (доповнення) в акт прийому-передачі виконаних робіт.  

Отже, доводи позивача про те, що позивач і відповідач уклали між собою угоду з відкладальною умовою, є безпідставними та матеріалами справи не підтверджуються.

Зі змісту договорів вбачається, що сторонами при їх укладенні був визначений наступний порядок розрахунків - оплата проводиться поетапно за виконані роботи з виплатою авансу (розмір якого був вказаний у кожному договорі).

Згідно ст.171 ЦК УРСР взаємні зобов'язання за договором повинні виконуватися одночасно, якщо з закону, договору або змісту зобов'язання не випливає інше.

Замовник зобов'язаний оплатити виконану підрядчиком роботу після здачі всієї роботи, якщо інше не встановлене законом або договором (ст.345 ЦК УРСР).

Таким чином, відповідач, як замовник, у відповідності до положень чинного законодавства та умов укладених договорів, після підписання актів здачі-прийому був зобов'язаний здійснити оплату за виконані позивачем роботи.

У відповідності до ст.161 ЦК УРСР зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом (ст.162 ЦК ЦРСР).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання (ст.212 ЦК УРСР).

У відповідності до ст.71 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила, а також підстави зупинення і перериву перебігу строків позовної давності встановлюються законодавством Союзу РСР і статтями 78 і 79 цього Кодексу (ст. 76 ЦК УРСР).

Таким чином, оскільки з матеріалів справи вбачається, що при підписанні актів здачі-прийому науково-технічної продукції позивач (як виконавець робіт) був повідомлений про те, що оплата у відповідності до умов договору замовником здійснена не буде, то саме з цього моменту для позивача і почався перебіг строку позовної давності, який  закінчився через три роки з моменту підписання сторонами актів здачі-приймання продукції (тобто, у 1999-2000р.р.).

Позивачем не наведено суду жодної з підстав, передбачених статтями 78, 79 ЦК УРСР, які б свідчили про зупинення чи перерив перебігу строку позовної давності.

Той факт, що сторонами були підписані акти звірки розрахунків (станом на 20.12.2001 та на 01.01.2003) не є підставою для перериву перебігу строку позовної давності, оскільки у відповідності до ч.2 ст.79 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності переривається вчиненням зобов'язаною особою дій, що свідчать про визнання боргу, лише по спорах, в яких однією або обома сторонами є громадяни.

Згідно ч.1 ст.80 ЦК УРСР закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.

Отже, договірні зобов'язання між сторонами виникли та повинні були бути виконані сторонами належним чином під час дії ЦК УРСР (яким встановлений строк позовної давності у три роки), а тому в задоволенні позову має бути відмовлено на підставі ч.1 ст.80 ЦК УРСР у зв'язку з пропуском позивачем встановленого ст.71 ЦК УРСР строку позовної давності.

Судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції при прийнятті рішення визнав встановленими обставини, що мають значення для справи, які є недоведеними  матеріалами справи, та у зв'язку з цим неправильно застосував норми матеріального права, а саме - помилково застосував до спірних правовідносин Цивільний кодекс України, який набрав чинності з 01.01.2004 р.

Враховуючи усе вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства „Медпромпроект” підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 28.11.2008р. у справі № 14/160 – скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Судові витрати по справі у відповідності до ст.49 ГПК України підлягають відшкодуванню апелянту.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п.2 ст.103, п.4 ч.1 ст.104, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

 1.   Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Медпромпроект” на рішення Господарського суду м. Києва від 28.11.2008р. у справі № 14/160 задовольнити.

2.  Рішення Господарського суду м. Києва від 28.11.2008р. у справі № 14/160 за позовом Державного акціонерного товариства „Будівельна компанія „Укрбуд” до Відкритого акціонерного товариства „Медпромпроект” скасувати повністю та прийняти нове рішення.

3.   У позові відмовити повністю.

4.  Стягнути з Державного акціонерного товариства „Будівельна компанія „Укрбуд” (02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 23, код ЄДРПОУ 33298371) на користь Відкритого акціонерного товариства „Медпромпроект (02160, м. Київ, пр-т Возз'єднання, 7-А, код ЄДРПОУ 00481718) 475 (чотириста сімдесят п'ять) грн. 00 коп. державного мита.

5.  Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.

6.  Матеріали справи № 14/160 повернути до Господарського суду м. Києва.

Дата підписання постанови – 12.06.2009.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді