Рішення

від 06.10.2014 по справі 428/9971/13-ц

СЄВЄРОДОНЕЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 428/9971/13-ц

Провадження №2/428/2951/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2014 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі

головуючого судді Кордюкової Ж.І.,

при секретарі Биковій І.Д.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3, приватного підприємства «Центр правового сприяння та захисту» про повернення безпідставно набутого майна та стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Сєвєродонецького міського суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про повернення безпідставно набутого майна та стягнення моральної шкоди. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 01.08.2013 р. він підписав з приватним підприємством «Центр правового сприяння та захисту» (далі - ПП «Центр правового сприяння та захисту») договір про надання юридичних послуг. Відповідно до цього договору отримав послуги на 3 200 грн., а решту коштів перерахував на особистий рахунок відповідача. За період з 02.08.2013 р. по 21.10.2013 р. він перерахував відповідачу 26 645 грн., проте звітів щодо виконаних робіт не отримав. Відповідач безпідставно отримав від нього гроші, чим спричинив моральну шкоду у вигляді душевних страждань. Просив суд стягнути з відповідача на його користь безпідставно отримані гроші в сумі 26 645 грн. та моральну шкоду в сумі 5 000 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги, підтвердив доводи, викладені в позові. Додатково суду пояснив, що звернувся до відповідача ОСОБА_3 з проханням надати правову допомогу. Відповідач сказав перераховувати йому кошти за правову допомогу на його особистий рахунок в банку. ОСОБА_3 надіслав йому смс - повідомлення з реквізитами банківської картки для оплати послуг підприємства. Він вважав, що уклав договір саме з ОСОБА_3, а не з ПП «Центр правового сприяння та захисту». Моральна шкода полягає в тому, що він змушений був позичати гроші для перерахування відповідачу. Згодом через хвилювання у нього виникли проблеми з серцем, що змусило його лікуватись. Просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 підтримав позовні вимоги, підтвердив доводи, викладені в позові. Просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, надавши заяву про розгляд справи у його відсутність. Надіслав до суду письмові пояснення, в яких заперечував проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що він в повному обсязі передав гроші в сумі 26 645 грн. ПП «Центр правового сприяння та захисту». Зобов'язання за договором виконані в повному обсязі, тому підстав для стягнення з нього коштів немає. Просив суд відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою суду від 18.06.2014 р. за клопотанням позивача ОСОБА_1 до участі в справі в якості співвідповідача було залучене ПП «Центр правового сприяння та захисту».

Після цього позивач ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_3 та ПП «Центр правового сприяння та захисту» безпідставно набуті гроші в сумі 26 645 грн. та моральну шкоду в сумі 5 000 грн.

Представник відповідача ПП «Центр правового сприяння та захисту» в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про місце, день і час розгляду справи.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Позивач ОСОБА_1 01.08.2013 р. уклав з ПП «Центр правового сприяння та захисту» договір про надання юридичних послуг №02-08-ФО-13.

За умовами цього договору ПП «Центр правового сприяння та захисту» зобов'язалось надати позивачу юридичні послуги, а позивач прийняти ці послуги та оплатити їх в порядку, визначеному договором.

В судовому засіданні не було встановлено того, що договір від 01.08.2013 р. №02-08-ФО-13 був достроково розірваний або визнаний недійсним. Таким чином, виконання умов цього договору було обов'язковим для його сторін, що передбачено ст. 526 ЦК України.

Також в суді було встановлено, що 09.08.2013 р. позивач ОСОБА_1 видав відповідачу ОСОБА_3 нотаріально посвідчену довіреність на представництво його інтересів в судах та усіх установах, підприємствах, організаціях незалежно від форм власності.

07.11.2013 р. позивач ОСОБА_1 скасував довіреність від 09.08.2013 р., видану на ім'я ОСОБА_3, що підтверджується копією нотаріально посвідченої заяви від 07.11.2013 р. та копією витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей від 07.11.2013 р. серії УО №167922.

Позивач ОСОБА_1 перерахував на особистий рахунок відповідача за період з 02.08.2013 р. по 21.10.2013 р. грошові кошти в сумі 26 654 грн., що підтверджується копіями відповідних квитанцій.

За інформацією ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 25.04.2014 р. №788/9/20-31-22-0221 гр. ОСОБА_3 вніс в касу ПП «Центр правового сприяння та захисту» грошові кошти отримані, від ОСОБА_1, в загальній сумі 26 654 грн., що підтверджується копіями прибуткових касових ордерів.

Таким чином, оскільки грошові кошти були внесені до каси ПП «Центр правового сприяння та захисту» ОСОБА_3, як представником ОСОБА_1, то відповідач ОСОБА_3 є неналежним відповідачем по цій справі, в зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з нього безпідставно набутих грошей та відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про стягнення з ПП «Центр правового сприяння та захисту» безпідставно набутих грошей та відшкодування моральної шкоди, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Частина 3 ст.1212 ЦК України передбачає також низку випадків застосування положень гл.83 ЦК до правовідносин, що виникають при захисті права власності, до договірних та деяких інших видів зобов'язань. Зокрема, норми про повернення безпідставно набутого або збереженого майна застосовуються до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником з чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Як вбачається із змісту позовної заяви, саме посилаючись на п.п.3 п.1ч.1 ст. 1212 ЦК України, тобто «повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні», позивач ОСОБА_1 просив стягнути на його користь спірну суму.

Стаття 1215 ЦК України встановлений значний перелік видів безпідставно набутого майна, яке, будучи придбаним без достатніх правових підстав, усе ж таки не підлягає поверненню. Це - заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб для існування.

Проте правило, встановлене п.2 ст. 1215 ЦК України, має універсальний характер і, відсилаючи до інших норм цивільного законодавства, передбачає, що не підлягає поверненню будь-яке інше (крім вказаного у п.1 ст.1215 ЦК України) майно, якщо це встановлено законом. Так, зокрема, не підлягає поверненню майно, передане на виконання зобов'язання до настання строку виконання (ст.531 ЦК України).

Пунктом 2.2. договору від 01.08.2013 р. №02-08-ФО-13 встановлено, що види, характер, обсяг юридичних послуг, вартість, порядок та строки їх надання, а також строки проведення розрахунків за надані юридичні послуги, сторони узгоджують окремо у додатках, що є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 5.2. договору від 01.08.2013 р. №02-08-ФО-13 встановлено, що вартість юридичних послуг, що надаються виконавцем на користь замовника, а також терміни проведення розрахунків за цим договором, сторони узгоджують окремо у додатках, що є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 5.5. договору від 01.08.2013 р. №02-08-ФО-13 при виконанні умов цього договору, сторони підписують акт виконаних робіт. Вищезазначений акт сторони підписують після виконання обов'язків, передбачених умовами цього договору та зарахування грошових коштів, які є розрахунком за надані юридичні послуги.

Таким чином, з наведених умов договору вбачається, що його сторони встановили, що вартість послуг визначається додатковими угодами в кожному конкретному випадку та сплачуються до актів підписання виконаних робіт.

Проте, суду не було надано жодного додатку до договору від 01.08.2013 р. №02-08-ФО-13, яким би визначалась вартість послуг в тих розмірах, які позивачем були перераховані як оплата послуг.

Крім того, позивач не надав суду доказів того, що він вимагав у відповідача ПП «Центр правового сприяння та захисту» актів виконаних робіт, після перерахування коштів.

За таких обставин суд вважає, що передача позивачіем грошей в рахунок оплати правових послуг до настання строку їх виконання не може розцінюватися як отримання неналежного, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з ПП «Центр правового сприяння та захисту» безпідставно набутих грошей в сумі 26 654 грн.

Щодо решти позовних вимог про стягнення з ПП «Центр правового сприяння та захисту» моральної шкоди в сумі 5 000 грн. суд відзначає наступне.

Частиною 1 ст.1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Тобто за загальним правилом моральна шкода відшкодовується лише за наявності вини особи, яка її завдала.

Законом України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживачі мають право на відшкодування завданої їм моральної (немайнової) шкоди тільки у тому випадку, коли вона заподіяна небезпечною для життя та здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством. Зазначений висновок суду відповідає роз'ясненням, які містяться у п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» згідно з яким, спори про відшкодування моральної (немайнової) шкоди розглядаються, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень та у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.

За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 60, 79, 80, 88, 212-215 ЦПК України; ст.ст. 11, 509, 1212 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Харківської області через Сєвєродонецький міський суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення в повному обсязі складене 07.10.2014 р.

Суддя Ж. І. Кордюкова