Ухвала

від 03.12.2014 по справі 428/9971/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 428/9971/13-ц

Провадження № 22-ц/790/7832/14 Головуючий 1-ї ін-ї. - КордюковаЖ.І.

Категорія - договір про надання послуг Доповідач - Тичкова О.Ю.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2014 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді Тичкової О.Ю.,

суддів колегії - Піддубного Р.М., Швецової Л.А.

при секретарі - Доля О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03 жовтня 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, приватного підприємства «Центр правового сприяння та захисту» про повернення безпідставно набутого майна та стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2013 року позивач звернувся до суду з дійсним позовом, у якому просив стягнути з відповідачів солідарно безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 26 645 грн. та моральну шкоду у розмірі 5 000 грн. В обґрунтування позову посилався на те, що 01 серпня 2013 року він підписав із ПП «Центр правового сприяння та захисту» (надалі ПП) договір про надання юридичних послуг. За цим договором він сплати 3 200 гривень, що підтверджується актом виконаних робіт. Кошти були сплачені на рахунок, наданий ОСОБА_5 Пізніше йому повідомили, що необхідно сплатити додаткові кошти для належного виконання зобов'язань, взятих на себе ПП. Таким чином, з 02 серпня 2013 року по 21 жовтня 2013 року позивач перерахував на наданий йому рахунок 26 645 грн. Однак на його вимогу у листопаді 2013 року надати йому звіт про виконані роботи та розрахунок наданих послуг, ОСОБА_5 повідомив йому, що гроші були перераховані на його особистий рахунок і ніяких зобов'язань ПП перед ним не має. У зв'язку із цим ОСОБА_4 просив повернути безпідставно сплачені кошти та відшкодувати завдану йому таким тривалим неповерненням моральну шкоду.

Відповідач у своїх письмових поясненнях просив у задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки всі отримані ним від позивача кошти він перерахував на рахунок ПП і свої зобов'язання по укладеному із ОСОБА_4 договору виконав.

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03 жовтня 2014 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 було відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, його ухвалення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як було встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, 01 серпня 2013 року між ПП «Центр правового сприяння та захисту» (надалі ПП) в особі його директора ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було укладено договір № 02-08-ФО/13 про надання юридичних послуг (надалі Договір). За умовами вказаного Договору ПП зобов'язалось надати останньому юридичні послуги, а ОСОБА_4 зобов'язався прийняти юридичні послуги та сплатити їх вартість (а.с. 5-7).

15 серпня 2013 року між тими ж сторонами було укладено Акт № 02 здавання-приймання послуг за Договором, за умовами якого ПП зобов'язалося надати замовнику низку юридичних послуг, а останній сплатив за це 2 100 гривень (а.с. 9).

16 серпня 2013 року між ПП в особі його директора та ОСОБА_4 було укладено акт № 03 здавання-приймання послуг за Договором, за яким ПП зобов'язалось надати юридичні послуги, а замовник сплатив за надані послуги 1 100 гривень (а.с. 8).

Свої зобов'язання по сплаті вказаних коштів ОСОБА_4 виконав, що підтверджується копіями квитанцій та не заперечується сторонами.

09 серпня 2013 року ОСОБА_4 на основі усного договору доручення уповноважив ОСОБА_5 представляти свої інтереси у державних, судових та правоохоронних органах на основі нотаріально посвідченої довіреності (а.с. 58).

Згодом за виконання наданої йому правової допомоги ОСОБА_4 сплатив ОСОБА_5 додаткові кошти, що разом з попередньо сплаченими грошовими коштами за період з 02 серпня 2013 року по 21 жовтня 2013 року склало 26 645 гривень (а.с. 10-31).

Вказані кошти були перераховані ОСОБА_5 на рахунок ПП, що підтверджується копіями прибуткових касових ордерів, наданими ДПІ у Київському районі міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (а.с. 97-127).

Відмовляючи ОСОБА_4 у задоволенні його позовних вимог суд першої інстанції правильно керувався ч.ч. 1,2 ст. 509, ч.ч. 1,3 ст. 1212, ст. 1215 ЦК України та обгрунтовано виходив з того, що ОСОБА_5 перерахував отримані від позивача кошти на рахунок ПП,а отже свої зобов'язання виконав, тому він є неналежним відповідачем у справі. ПП отримало гроші як плату за надані юридичні послуги і кошти, отримані ним, є такими, що отримані як оплата послуг до настання строку для їх виконання.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до пояснень ОСОБА_4 з 02 серпня 2013 року по 21 жовтня 2013 року ним було сплачено ОСОБА_5 26 645 гривень в рахунок сплати за надані ним правові послуги, але зазначені послуги він отримав не в тому обсязі та не тієї якості, на яку він розраховував.

ОСОБА_4 пред'явив позов до ОСОБА_5 про стягнення безпідставно набутих коштів, однак гроші були сплачені ним за укладеним Договором, що не був розірваний чи визнаний недійсним, тобто за договірними правовідносинами. Зазначене виключає можливість застосування положень статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно позивачу.

Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24 вересня 2014 року по справі № 6-122цс14, що відповідно до ч.1 ст. 360 7 ЦК України є обов'язковим для застосування всіма судами України.

Проте ОСОБА_4 не позбавлений права звернутися до суду з позовом про стягнення сплачених за Договором грошових коштів з інших підстав.

З огляду на вищевикладене судова колегія вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, і доводи апеляційної скарги його висновків не спростовують.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 308, 313, п.1 ч.1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03 жовтня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: