Постанова

від 19.06.2009 по справі 2/10-09

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2/10-09

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

19.06.09                                                                                       Справа №2/10-09

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В. судді  Мойсеєнко Т. В.    , Кричмаржевський В.А.  , Коробка Н.Д.

при секретарі судового засідання Лола Н.О.

за участю представників сторін:

від позивача - Прокапало І.М., довіреність № 15/06 від 15.06.09;

від відповідача-1 - не з`явився;

від відповідача-2 - Кротенко І.В., довіреність № б/н від 01.04.09;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 2/10-09 та апеляційну скаргу Приватного підприємства «Спецавтотранс», смт.Кіровське Дніпропетровської області  

на рішення господарського суду Херсонської області від 06.04.2009р. у справі                      № 2/10-09

за позовом Приватного підприємства «Спецавтотранс», смт.Кіровське Дніпропетровської області  

до відповідача-1 Приватного підприємства «Тандем Юг», м.Херсон

до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільне підприємство С.Т.Р. Україна», м.Погреби, Київська область

про стягнення суми

Встановив:

Рішенням господарського суду Херсонської області від 06.04.2009р. у справі №2/10-09 (суддя Скобєлкін С.В.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду прийнято з посилання на ст.ст.218, 224 ГК України, ст.ст.610, 611, 623 ЦК України та мотивовано тим, що позивачем не доведено факту спричинення йому збитків відповідачами.           

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач подав до апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій з урахуванням її доповнення просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 06.04.2009р. у справі          № 2/10-09 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Свої доводи скаржник обґрунтовує тим, що вперше до відповідача-2 він звернувся 13.06.2008р., що згідно Порядку гарантійного ремонту або гарантійної заміни дорожніх транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства промислової політики України № 721 від 20.12.2004р. є підставою для розгляду вимоги споживача щодо виконання гарантійного ремонту ДТЗ. Скаржник вважає вказане замовлення на ремонт обслуговування автомобіля, причепу від 13.06.2008р. з описом недоліку є належним доказом звернення до відповідача -2 для здійснення гарантійного ремонту та визнання відповідачем-2 обґрунтованості гарантійної заміни радіатора. До того ж, саме замовлення по гарантійній заміні радіатора було виконано лише 18.08.2008р. Оскільки відповідач-2 проведення гарантійних ремонтних робіт не виконав у розумні строки, а з дефектним радіатором тягач не міг експлуатуватися, то за домовленістю був виконаний оплатний ремонт, вартість робіт якого склала 2 288грн.40коп. Таким чином, у суду першої інстанції були всі необхідні докази для задоволення позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач-2 зазначає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а апеляційна скарга безпідставною з огляду на таке. Стягнення збитків від простою, на яке посилається заявник апеляційної скарги в обґрунтування своїх доводів  договором не передбачено. Експлуатаційні документи на транспортний засіб, який був придбаний позивачем на підставі договору  купівлі-продажу від 02.11.2007р., або сервісну книжку де вказані  гарантійні зобов'язання виробника, позивач суду не надав. До того ж, згідно додатку № 2 до вказаного договору сторони визначили, що збитки від простою вантажівки не відшкодовуються. Одночасно відповідач-2 вказує на те, що вимоги позивача в частині відшкодування збитків від простою є недоведеними, так як згідно наряду-замовлення від 13.06.2008р. показник спідометра складає 43151, а в наряді – замовлення від 18.08.2008р. вже 52 332, тобто різниця між показниками спідометра становить 9 181. При цьому, відповідач-2 вказує на те, що позивач приховав від нього факт передачі вантажівки третій особі, а 13.06.2008р. звернувся із замовленням на усунення протікання охолоджувальної рідини та рідини омивання скла. У зв'язку з чим, позивач самостійно прийняв рішення про оплачуваний ремонт радіатора, щоб в подальшому використати своє право на його заміну після визнання його в установленому законом порядку дефектним. Відповідач-2 наголошує на тому, що згідно договору управління майном від 25.12.2007р., позивач передав вантажівку в управління іншій особі – фізичній особі – підприємцю Шагуті В.В., а тому відповідно до приписів статей 396, 1037 Цивільного Кодексу України позов повинен був пред'являти останній. На підставі викладеного, відповідач-2 просить суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Відповідач -1 відзиву на апеляційну скаргу суду не надав, у судове засідання не з'явився, про дату, місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 03.06.2009р. у справі  № 2/10-09 апеляційна скарга позивача була прийнята та призначена до розгляду.

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1310 від 19.06.2009р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів головуючого судді Мойсеєнко Т.В., суддів Кричмаржевський В.А., Коробка Н.Д.

За клопотанням представників позивача та відповідача-2 судовий процес 19.06.2009р. вівся без застосування засобів технічної фіксації судового процесу та за його згодою у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до статті 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний                    господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи знаходить апеляційну скаргу ЗАТ «Кримська фруктова компанія» такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарським судом Херсонської області встановлено, що 02.11.2007р. за договором купівлі-продажу транспортних засобів № КПК 02/11/2007 приватне підприємство „Тандем-Юг” продало, а приватне підприємство „ Спецавтотранс” купило сідельний тягач Premium LANDER 440.19 Т ЗМ марки „Renault”, 2007року випуску за 632968,50грн. в тому числі з ПДВ.

Відповідно до п.3 технічні гарантії для транспортних засобів визначаються Додатком №2 до цього договору, який є невід'ємною частиною договору.

25.12.2007р. між Шагута В.Г. - установником управління, який є засновником приватного підприємства "Спецавтотранс", та приватним підприємцем Шагута В.В. - управитель, укладено договір управління приватним підприємством "Спецавтотранс" на строк до 31.12.2010р.

13.06.2008р. позивач звернувся з замовленням усунути течію охолоджувальної рідини та течію рідини омивання скла до ТОВ„Автомобільне підприємство С.Т.Р. Україна”, який за договором № 02/010 12008/ NEPS з компанією РЕНО ТРАКС взяло зобов'язання здійснювати сервісне обслуговування автомобілів марки „Renault”.  

03 липня 2008р. ПП "Спецавтотранс" звернулось до Дніпропетровського філіалу

ТОВ "Автомобільне підприємство С.Т.Р. Україна" із замовленням(а.с.27) щодо відновлювального ремонту радіатора, який було виконано 07.07.2008року, що підтверджується актом № РН - 9000585 здачі-прийняття робіт від 07.07.2008 року. За виконання робіт позивач сплатив за платіжним дорученням 2288,40грн.(а.а33,т.1).

Позивач вважає, що відповідно до гарантії ремонтні роботи відповідачем 2 повинні були бути виконані безкоштовно, тому сплачена ним сума 2288,40грн. є збитками.

Однак, доказів вчинення відповідачами порушення, яке спричинило витрати вказаної суми не довів належними доказами.

У п.2 Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни дорожніх транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства промислової політики від 29.12.2004 N 721, гарантійні зобов'язання і гарантійний термін експлуатації ДТЗ встановлюються Виробником або Продавцем. Гарантійні зобов'язання Виробника  (Продавця), гарантійний термін експлуатації, а також умови, за яких вони втрачають силу, наводяться в експлуатаційній документації на ДТЗ або в Сервісній книжці, якщо інше не визначено в договорі купівлі-продажу ДТЗ.  

Згідно додатку №2 до договору купівлі-продажу відновлювальні роботи (ремонт радіатора) не передбачені гарантійним обслуговуванням, тому позивачу був виставлений рахунок-фактура № СФ 900578 на загальну суму 2288,40 грн., який ним оплачений. При цьому, позивачу було достовірно відомо про те, що відновлювальні роботи з ремонту радіатора не підпадають під гарантійні зобов'язання, які надаються виробником товару, тому ним було прийнято самостійне рішення виконати відновлювальний ремонт радіатора за свій рахунок, що засвідчено у підписаному ПП "Спецавтотранс" акті № РН - 9000585 здачі-прийняття робіт від 07.07.2008 року. Як підтверджується рахунком фактурою та актом здачі-прийняття робіт, відновлювальні роботи тривали 7 год. 20 хв., тобто протягом 1 робочого дня - 07 липня 2008 року, що спростовує доводи заявника апеляційної скарги відносно вимушеного простою автомобіля протягом 2-х місяців.

Додатком №2 до договору купівлі-продажу від 02.11.2007р. сторонами узгоджено, що гарантія чинна для частин, котрі виробник визнає дефектними. Вона включає за домовленістю : заміну цих частин або їх ремонт. Отже гарантією передбачена здійснення в її рамках однієї із дій або ремонту, або заміну частин автомобілю.

З матеріалів справи вбачається, що 18.08.2008 року ПП "Спецавтотранс" звернулось до відповідача-2 із замовленням (а.с 54, т.1) саме щодо гарантійної заміни радіатора, що підтверджується власноручно заповненим ним бланком. 18.08.2008р. відповідачем -2 була проведена установка радіатора по гарантії, що позивачем не заперечується.

За таких обставин посилання позивача на те, що він звернувся до відповідачів-1, 2 13.06.2008 року (як зазначено у позовній заяві) з вимогою гарантійного ремонту радіатора, який тривав до 18.08.2008 року є безпідставним.

Вимога позивача про відшкодування відповідачами-1, 2 збитків у розмірі 78509,62грн. не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Господарський кодекс України встановлює, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно положень статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Упущеною вигодою є ті втрати, яких фактично зазнала особа внаслідок порушення цивільного права та інтересу, тобто ті доходи, які особа, яка зазнала посягання, могла б отримати у випадку відсутності порушення цивільного права чи протиправного посягання. При обчисленні розміру упущеної вигоди першочергове значення має визначення достовірності (реальності) тих доходів, які потерпіла особа передбачала отримати за звичайних умов цивільного обороту. Обов'язок щодо доведення розміру тих доходів, яких особа отримала б у випадку не посягання на її право, покладається на потерпілого.

Відповідно до ст.224 ГК України на кредитора покладається обов'язок доказати розмір збитків, завданих йому порушенням зобов'язання. При цьому, кредитор має не лише точно підрахувати розмір заподіяних йому збитків, але й, підтвердити їх документально. Отже, пред'явлення вимог про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були би ним отримані у разі належного виконання боржником своїх обов'язків.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, правові наслідки порушення зобов'язання передбачені статтею 611 того ж кодексу, в тому числі і відшкодування збитків. Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу, необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (п.1 ст.614 ЦК України).

Статтею 623 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив  зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків завданих  порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Згідно зі статтею 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушень у сфері господарювання.

Статті 218 ГК України і 614 ЦК України визначають загальну норму щодо відшкодування збитків внаслідок наявності складу господарського правопорушення: порушення права; завдання збитків та причинний зв'язок між порушенням права та збитками. При наявності таких обставин в особи виникає право на відшкодування завданих збитків.

Притягнення до господарсько-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад господарського правопорушення, який є підставою господарсько-правової відповідальності. Склад господарського правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб'єкт, об'єкт, об'єктивну та суб'єктивну сторону. Суб'єктом є боржник; об'єктом - правовідносини по зобов'язаннях; об'єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, противоправна поведінка суб'єкта господарювання, а також причинний зв'язок між противоправною поведінкою правопорушника і збитками; суб'єктивну сторону господарського правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї противоправної поведінки і її наслідків.

Відсутність хоча б одного із вищеперелічених елементів, утворюючих склад господарського правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як право порушення.

Відшкодування збитків - це міра відповідальності за правопорушення в сфері господарювання, тому її застосування можливе лише за наявності підстави відповідальності, передбаченої законом. Особа, яка вимагає відшкодування збитків, повинна довести факт порушення господарського зобов'язання контрагентом, наявність і розмір понесених ним збитків, причинний зв'язок між правопорушенням і збитками.

Виходячи з вищезазначених норм права, враховуючи фактичні обставини справи та досліджені докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про  недоведеність позивачем факту спричинення йому збитків відповідачами у розумінні норм цивільного господарського законодавства та статей 32-33 Господарського процесуального кодексу України, та відмові у задоволенні позову щодо стягнення заявленої суми збитків.  

Доводи заявника апеляційної скарги про стягнення збитків від простою, на які посилається заявник апеляційної скарги в обґрунтування своїх доводів є безпідставними, так як розділом ІІІ додатку № 2 до договору купівлі-продажу транспортних засобів від 02.11.2007р. передбачено, що умови гарантії не застосовуються, а збитки не відшкодовуються, у випадку простою вантажівки. (т.1, а.с.20-21).     

Крім того, вимоги позивача в частині відшкодування збитків від простою за червень, липень, серпень є недоведеними, так як згідно наряду-замовлення від 13.06.2008р. показник спідометра складає 43151, а в наряді – замовлення від 18.08.2008р. вже 52 332, тобто різниця між показниками спідометра становить 9 181. Отже вказані обставини  спростовують факт простою автомобілю позивача у спірний період. Також позивачем не обґрунтовано, якою правовою нормою встановлений строк, протягом якого  здійснюється заміна радіатора автомобіля позивача.

Твердження позивача, що факт простою його автомобілю на гарантійному ремонті  у відповідача -2 майже 2 місяці підтверджується відміткою на замовленні від 13.06.08р., спростовується тим, що належним доказом переліку виконання гарантійних роботи та терміну закінчення робіт є не відмітка на замовленні, а згідно вимог п.26. Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни дорожніх транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства промислової політики від 29.12.2004 N 721, відмітка в Сервісній книжці про проведення гарантійного ремонту із зазначенням номера й дати оформлення наряду-замовлення, згідно з яким було виконано гарантійний ремонт. Вказана замітка робиться виконавцем після виконання робіт із гарантійного ремонту.

Позивачем не надано ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції Сервісної книжки на автомобіль, в якій знаходили б підтвердження його доводи.

Згідно договору управління майном від 25.12.2007р., позивач передав вантажівку в управління іншій особі – фізичній особі – підприємцю Шагуті В.В., а тому відповідно до приписів статей 396, 1037 Цивільного Кодексу України права позивача в даному випадку жодним чином не порушені.

Вищий господарський суд України у п.8 листа від 31.01.2001р. за № 01-8/98 «Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання пов'язані із здійсненням права власності та його захистом», якщо у разі порушення третьою особою права володіння, користування і розпорядження майном власник і володілець цього майна набувають однорідного права на подання позову, то у вирішенні питання про те, хто з них може подати позов про захист права, слід виходити з обсягу правомочностей обох названих осіб. Якщо право володіння належить не власникові, то позов вправі подавати володілець майна. Власник може звернутися з таким позовом лише після припинення у володільця згаданого права на володіння.

Інші доводи заявника апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним та матеріалами справи.  

Таким чином, матеріали справи свідчать проте, що суд першої інстанції в порядку статей 4-3, 4-7, 43 ГПК України врахував наведене, всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази та, керуючись законом, дійшов вірного висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог, прийняв рішення, яке відповідає положенням статті 84 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976р. № 11 «Про судове рішення зі змінами та доповненнями.  

У зв'язку з чим рішення господарського суду Херсонської області від 06.04.2009р. є законним та обґрунтованим.         

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду.

Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції, відповідно до статті 49 ГПК України, слід віднести на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Спецавтотранс», смт.Кіровське Дніпропетровської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Херсонської області від 06.04.2009р. у справі №2/10-09 залишити без змін.   

Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В.

 судді  Мойсеєнко Т. В.  

 Кричмаржевський В.А.  Коробка Н.Д.