Постанова

від 14.07.2009 по справі 20/80-09

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20/80-09

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2009 року                                    Справа №  20/80-09

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:  судді Науменка І.М. –доповідача

суддів: Білецької Л.М., Ясир Л.О.,

при секретарі судового засідання: Прокопець Т.В.,

Представники сторін у судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

розглянувши матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою                       відповідальністю “Арнест-Дніпро”, м.Дніпропетровськ, на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2009р. у справі №20/80-09

за позовом     дочірнього підприємства “Фірма Леда”, м.Одеса

до                    товариства з обмеженою відповідальністю “Арнест-Дніпро”, м.Дніпропетровськ

про                  стягнення 509 492,87 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2009р.                (суддя Пархоменко Н.В.) у справі №20/80-09 позовні вимоги дочірнього підприємства “Фірма Леда”, м.Одеса, задоволено повністю.   

З відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю “Арнест-Дніпро”, м.Дніпропетровськ, на користь позивача стягнуто 204 294,32 грн. основного боргу,                    34 194,84 грн. пені, 4 058,35 грн. 3% річних, 5 092,76 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись з зазначеним рішенням в частині стягнення з відповідача пені та 3% річних, скаржник звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з проханням дане рішення в зазначеній вище частині скасувати, відмовивши позивачеві в стягненні з товариства з обмеженою відповідальністю “Арнест-Дніпро”, м.Дніпропетровськ, 34 194,84 грн. пені та 4 058,35 грн. 3% річних.

В якості обґрунтування викладених в апеляційній скарзі заперечень, скаржник зауважує на ненаданні позивачем належного розрахунку спірної неустойки та наполягає на відсутності з його боку прострочення виконання грошових зобов'язань.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

              Як видно із матеріалів справи, 05.02.2008р. між сторонами був укладений договір поставки №114, за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача товар, а той, в свою чергу, зобов'язався даний товар прийняти та оплатити згідно передбачених договором умов.

          На виконання договору, в період з 28.08.2008р. по 05.11.2008р. за наявними в матеріалах справи накладними відповідачеві було поставлено товар на загальну суму  518 027,89 грн.

Пунктом 5.1. договору визначено умови оплати за договором шляхом проведення розрахунку не пізніше 28 днів з дати поставки товару.

          Отже, позивач свої зобов'язання за договором виконав належними чином, відповідач же, всупереч умовам договору, розрахувався за поставлений товар частково.

          Зокрема, згідно наявному в матеріалах справи акту звірки розрахунків сторін, станом на 28.02.2009р. розмір основного боргу відповідача перед позивачем складав 506 298,80 грн., проте, у зв'язку з проведенням між сторонами часткового розрахунку, після звернення позивача до суду, останнім сума позовних вимог була зменшена відповідною заявою до 204 294,32 грн./а.с.55,66/. Оскаржуваним рішенням дана сума основного боргу була визнана судом першої інстанції доведеною та такою, що підлягає задоволенню, що не оспорюється відповідачем.

Проте, за прострочення виконання грошових зобов'язань за даним договором з відповідача, в порядку ст.625 Цивільного кодексу України та п.9.4. договору, рішенням суду першої інстанції було також стягнуто 34 194,84 грн. пені та 4 058,35 грн. 3% річних за період з 29.09.2008р. по 24.02.2009р., з чим відповідач не погодився, оскарживши рішення суду у цій частині до апеляційної інстанції.

Тобто, предметом спору є неналежне виконання грошових зобов'язань за договором поставки.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст.611, 625 Цивільного кодексу України. правовими наслідками порушення зобов'язання є правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди. В свою чергу, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не передбачений договором або законом.

          В ході апеляційного провадження викладені в апеляційній скарзі заперечення скаржника свого підтвердження не знайшли, адже в матеріалах справи наявний належним чином здійснений розрахунок пені та 3% річних з зазначенням суми простроченого платежу та кількості днів несплати тощо /а.с.3/.

Більш того, згідно п.18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005р. N01-8/344, господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак, з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК, щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, що і було вірно зроблено судом першої інстанції.  

          Також, відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, колегія суддів відхиляє, як необґрунтовані, заперечення відповідача щодо не підписання ним наявного в матеріалах справи акту звірки взаємних розрахунків, оскільки даний документ містить підпис уповноважених осіб обох сторін та скріплений їх печатками./а.с.66/. Клопотання про проведення експертизи задля визначення достовірності підпису та печатки на даному акті відповідачем не заявлялось, отже, у колегії суддів відсутні підстави вважати даний акт звірки неналежним доказом у справі.

З огляду на викладене вище, на думку судової колегії, висновок суду першої інстанції щодо визнання суми основного боргу у розмірі 204 294,32 грн. такою, що підлягає задоволенню є вірним. Судова колегія не заперечує і щодо стягнення з відповідача за прострочення виконання зобов'язань за договором 34 194,84 грн. пені та 4 058,35 грн. 3% річних, а також, в порядку вимог ст.49 Господарського кодексу України, 5 092,76 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Отже, колегія суддів вважає викладені в апеляційній скарзі заперечення безпідставними та документально спростованими, а, відповідно, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2009р. у справі 20/80-09 таким, що прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства України, а тому, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:          

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2009р.                                  у справі №20/80-09 –залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою                       відповідальністю “Арнест-Дніпро”, м.Дніпропетровськ, –без задоволення.

          Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.

           Головуючий  суддя                                                                 І.М. Науменко

           Суддя                                                                              Л.М. Білецька

           Суддя                                                                                        Л.О. Ясир