Постанова

від 19.09.2014 по справі 814/523/14

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

19 вересня 2014 року Справа № 814/523/14

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за

адміністративним позовом: Приватного підприємства «ТИПОГРАФІЯ КОЛЬОРОВИЙ СВІТ» (вул. Червоних Майовщиків, 3-А, кв. 38, м. Миколаїв, 54058)

до відповідача: Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (вул. Г.Петрової, 2-а, м. Миколаїв, 54029 )

про: визнаня протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.01.2014р. № 0002472202, від 17.01.2014р. № 0002452202,

в с т а н о в и в:

Позивач, Приватне підприємство «ТИПОГРАФІЯ КОЛЬОРОВИЙ СВІТ», звернувся досуду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - відповідач, ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва) № 0002472202 та № 0002452202 від 17.01.2014 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що всі господарські операції, щодо яких у відповідача виникли сумніви, були реальні та пов'язані з основною діяльністю позивача, товари фактично отримані та використані для виготовленя готової продукції, яка в подальшому була реалізована іншими суб'єктами господарювання. Отже, оскаржені повідомлення-рішення суперечать законодавству та є таким, що підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідач проти адміністративного позову заперечує та зазначає, що рішення Державної податкової інспекції у Заводськом районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 17.01.2014 року за № 0002472202 та № 0002452202 прийняті у відповідності з чинним законодавством, тобто є законними і скасуванню не підлягають (арк. спр. 109 - 111).

Представник позивача надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження (арк. спр. 146). Суд вважає, що справа може бути розглянута по суті на підставі наявних у справі доказів, відповідно до ст. 128 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд встановив наступне.

У період з 29.07.2013 року по 02.08.2013 року спеціалістами ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «ТИПОГРАФІЯ КОЛЬОРОВИЙ СВІТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні правових відносин з ТОВ «СІМЕКС МК» (код ЄДРПОУ 34949690) за період з 01.07.2010 року по 30.09.2010 року, ТОВ «Т.П.О.-ПРОДУКТ» (код ЄДРПОУ 36955375) за період з 01.10.2010 року по 30.09.2011 року, ПП «ВІЛЛІЯ ЕКСПОТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 36505128) за період з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року, ТОВ «КСІЛ 11» (код ЄДРПОУ 37391167) за період з 01.01.2011 року по 31.13.2011 року, ТОВ «ВЄКОЙЛ» (код ЄДРПОУ 36988788) за період з 01.04.2011 року по 30.06.2011 року, ТОВ «ЮНІКС ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 33253828) за період з 01.07.2011 року по 30.09.2011 року, ТОВ «НВО-ЖИТЛОМИРБУДПРОЕКТ» (код ЄДРПОУ 35611221) за період з 01.07.2011 року по 30.09.2011 року, ТОВ «АТЛАНТ-Д» (код ЄДРПОУ 37517270) за період з 01.10.2011 року по 31.12.2011 року, ТОВ «СІТІБУД УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 34348564) за період з 01.01.2012 року по 31.03.2012 року, ТОВ «БУЛАНЖЕРІ ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 36794714) за період з 01.04.2012 року по 30.06.2012 року.

За результатами перевірки було складено Акт № 284/14-04-22-02/36622611 від 02.08.2012 року (арк. спр. 12 - 33, далі - Акт перевірки) у якому, зокрема, встановлено порушення:

1) п. 3.1 ст. 3, п.5. 1, п.п. 5.2.1 п. 5.2. п.п. 5.3.9, п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», із змінами та доповненнями, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, із змінами та доповненнями (далі - ПК України), в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток всього у сумі 41 108,00 грн. у т.ч. за 3 квартали 2010 року у сумі 1 142,00 грн., за III квартал 2010 року у сумі 1 142,00 грн., за 2010 рік у сумі 7 159,00 грн., у т.ч. за IV квартал 2010 року у сумі 6 017,00 грн., за І квартал 2011 року у сумі 8 310,00 грн., за II квартал 2011 року у сумі 669,00 грн., за ІІ - ІІІ квартали 2011 року у сумі 11 332,00 грн., у т.ч. за III квартал 2011 року у сумі 10 663,00 грн., за II - IV квартали 2011 року у сумі 17 501,00 грн. у т.ч. за IV квартал 2011 року у сумі 6 169,00 грн., за І квартал 2012 року у сумі 5 513,00 грн., за півріччя 2012 року у сумі 8 138,00 грн., у т.ч. за II квартал 2012 року у сумі 2 625,00 грн.;

2) п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 ПК України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість у всього у сумі 35 344,00 грн. у т.ч. за липень 2010 року у сумі 914,00 грн., за жовтень 2010 року у сумі 3 924,00 грн., за грудень 2010 року у сумі 890,00 грн., за січень 2011 року у сумі 1 548,00 грн., за лютий 2011 року у сумі 3 600,00 грн., за березень 2011 року у сумі 1 500,00 грн., за квітень 2011 року у сумі 582,00 грн., за липень 2011 року у сумі 7 182,00 грн., за серпень 2011 року у сумі 2 090,00 грн., за листопад 2011 року у сумі 5 364,00 грн., за березень 2012 року у сумі 5 250,00 грн., за квітень 2012 року у сумі 2 500,00 грн.

На підставі вказаного Акту перевірки відповідачем були прийняті та направлені позивачу податкові повідомлення-рішення № 0001402209 та № 0001392202 від 16.08.2013 року. 04.09.2013 року позивач звернувся з первинною скаргою до ГУ МІндоходів у Миколаївській області.

Відповідно до рішення № 1433/10/14-29-10-09-10 від 24.09.2013 року, скаргу позивача було залишено без задоволення, оскаржувані податкові повідомлення-рішення - без змін (арк. спр. 38 - 42).

Позивачем було подано повторну скаргу до Міністерства доходів і зборів України, за результатами розгляду якої рішенням № 17767/6/99-99-10-01-15 від 18.12.2013 року скаргу задоволено частково, податкові повідомлення-рішення № 0001402209 та № 0001392202 від 16.08.2013 року скасовано в частині взаємовідносин із ТОВ «Т.П.О.-Продукт», ТОВ «НВО-ЖИТОМИРБУДПРОЕКТ» та ТОВ «АТЛАНТ-Д», в іншій частині - залишено без змін (арк. спр. 43 - 45).

На підставі вищевикладеного відповідачем було оформлено та направлено позивачу нові податкові повідомлення-рішення:

- № 0002472202 від 17.01.2014 року про застосування збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «Податок на прибуток» на суму 21 256,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2 599,25 грн. (арк. спр. 8);

- № 0002452202 від 17.01.2014 року про застосування збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість» на суму 18 866,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 7 918,00 грн. (арк. спр. 10).

Надаючи правової оцінки цим обставинам та відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Надаючи правової оцінки цим обставинам та відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Факт придбання товарів чи послуг із дотриманням вимог пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є достатньою підставою для виникнення права платника податків на податковий кредит із податку на додану вартість.

Відповідно до пунктів 1.6-1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом; бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно абзаців 1, 3 підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д» пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2 статті 10 Закону).

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Закон України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) не встановлював обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень вказаного Закону сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок зі сплати цього податку до бюджету. Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця і суму бюджетного відшкодування. Тобто, покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

При цьому, посилання податкового органу на те, що право позивача на відшкодування не підтверджено результатами зустрічних перевірок постачальників по ланцюгу до виробника також правомірно є безпідставними, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) не передбачав отримання результатів зустрічних перевірок контрагентів суб'єкта оподаткування у якості обов'язкової умови відшкодування податку на додану вартість.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Також, статтею 1 Закону України від 16.07.1999р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, акти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції та за наявності всіх реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до статті 1 Закону України від 16.07.1999р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною і обов'язковою ознакою господарської операції є реальна зміна майнового стану платника податків, що також відповідає і кореспондує з нормами ПК України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону (п. 3.1. ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

У відповідності до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, зокрема,суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (п.п. 5.2.1 п. 5.2. ст.. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2 ст. 200 ПК України).

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що на підставі видаткової накладної № 50/07/10-02 від 05.07.2010 року (арк. спр. 61) та податкової накладної № 809 від 05.07.2010 року (арк. спр. 62) позивачем у ТОВ «СІМЕКС МК" придбано папір на зальну суму 5 482,50 грн., в т.ч. ПДВ - 913,75 грн.

Аналогічну продукцію було придбано у ПП «ВІЛЛІЯ ЕКСПОТРЕЙД» на підставі видаткової накладної № 27 від 16.12.2010 року (арк. спр. 64) та податкової накладної № 27 від 16.12.2010 року (арк. спр. 65) на суму 5 340,00 грн., в т.ч. ПДВ - 890,00 грн.

04.01.2011 року між позивачем та ПП «КСІЛ 11» укладено договір № 04/01/2011-1 (арк. спр. 67 - 68), у відповідності до умов якого постачальник в особі ПП «КСІЛ 11» зобов'язувався поставити і передати у власність покупцю в особі позивача товар, а покупець зобов'язувався прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату. На виконання зазначеного договору, на підставі видаткової накладної № 0258 від 2011 року (арк. спр. 69) та податкової накладної № 0258 від 04.01.2011 року (арк. спр. 70), позивач придбав у ПП «КСІЛ 11» папір на загальну суму 9 288,00 грн., у т.ч. ПДВ у розмірі 1 548,00 грн.

Факт використання зазначеного товару підтверджений актами списання сировини та матеріалів, використаних на виготовлення готової продукції за січень 2011 року (арк. спр. 72) та лютий 2011 року (арк. спр. 73).

05.04.2011 року між позивачем та ТОВ «ВЄКОЙЛ» укладено договір № 05/04-2 (арк. спр. 74 - 75), у відповідності до умов якого постачальник в особі ТОВ «ВЄКОЙЛ» зобов'язувався поставити і передати у власність покупцю в особі позивача товар, а покупець зобов'язувався прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату. На виконання умов зазначеного договору, на підставі видаткової накладної № 44 від 05.04.2011 року (арк. спр. 76) та податкової накладної № 44 від 05.04.2011 року (арк. спр. 77), позивачем було придбано у ТОВ «ВЄКОЙЛ» плівку у рулонах на загальну суму 3 492,00 грн., у т.ч. ПДВ - 582,00 грн.

Аналогічний товар було придбано у ТОВ «ЮНІКС ТРЕЙД» на підставі видаткової накладної № 51 від 01.07.2011 року (арк. спр. 31), квитанцій до прибуткового касового ордеру № 346 від 01.07.2011 року, № 347 від 04.07.2011 року, № 348 від 05.07.2011 року, № 349 від 06.07.2011 року та № 350 від 07.7.2011 року (арк. спр. 34) та податкової накладної № 51 від 01.07.2011 року (арк. спр. 32) на загальну суму 43 092,00 грн., з урахуванням ПДВ у розмірі 7 182,00 грн.

Факт використання зазначеного товару підтверджений актами списання сировини та матеріалів, використаних на виготовлення готової продукції за квітень 2011 року (арк. спр. 79), травень 2011 року (арк. спр. 80), липень 2011 року (арк. спр. 84) та серпень 2011 року (арк. спр. 85).

29.03.2012 року між позивачем та ТОВ «СІТІБУД УКРАЇНА» укладено договір № 29/03-1 (арк. спр. 86 - 87), у відповідності до умов якого постачальник в особі ТОВ «СІТІБУД УКРАЇНА» зобов'язувався поставити і передати у власність покупцю в особі позивача товар, а покупець зобов'язувався прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату. На виконання умов зазначеного договору, на підставі квитанцій до прибуткового касового ордеру № 1047 від 1.05.2012 року, № 1048 від 02.04.2012 року, № 1046 від 30.03.2012 року та № 1045 від 29.03.2012 року (арк. спр. 91), видаткової накладної № 1162 від 29.03.2012 року (арк. спр. 89) та податкової накладної № 1162 від 29.03.2012 року (арк. спр. 90), позивачем було придбано у ТОВ «СІТІБУД УКРАЇНА» фотовивід А3 та A4 на загальну суму 31 500,00 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 5 250,00 грн.

Аналогічний товар було придбано у ТОВ «БУЛАНЖЕРІ ТРЕЙД» на підставі умов договору № 27/04-12 від 27.04.2012 року (арк. спр. 93 - 94), квитанцій до прибуткового касового ордерц № 1167 від 27.04.2012 року, № 1168 від 28.04.2012 року (арк. спр. 97), видаткової накладної № 1218 від 27.04.2012 року (арк. спр. 95) та податкової накладної № 1218 від 27.04.2012 року (арк. спр. 96) на загальну суму 15 000,00 грн., у т.ч. ПДВ у розмірі 2 500,00 грн.

Факт використання зазначеного товару підтверджений актами списання сировини та матеріалів, використаних на виготовлення готової продукції за березень 2012 року (арк. спр. 92) та квітень 2012 року (арк. спр. 98).

Одночасно з цим факт отримання товару та використання його позивачем у підприємницької діяльності підтверджується наявними у матеріалах справи копіями актів на реалізацію виконаних робіт з виготовлення готової типографської продукції від 10.02.2011 року № 0007, від 10.02.2011 року № 0008, від 24.01.2011 року № 0010, від 24.01.2011 року № 0011, від 26.01.2011 року № 0013, від 24.01.2011 року № 0009, від 26.01.2011 року № 0015, від 26.01.2011 року № 0014, від 22.04.2011 року № 0013, від 15.04.2011 року № 8, від 08.04.2011 року № 0003, від 15.08.2011 року № 17, від 31.08.2011 року № 13, від 02.04.2012 року № 4, від 02.04.2012 року № 3, від 19.04.2012 року № 10, від 09.04.2012 року № 6, від 24.04.2012 року № 13, від 23.04.2012 року № 11, від 23.04.2012 року № 12, від 26.04.2012 року № 12, від 25.04.2012 року № 15, від 24.04.2012 року № 14, від 31.05.2012 року № 22, від 31.05.2012 року № 23 (арк. спр. 159 - 171).

Згідно із положеннями ст. 19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Згідно із пп. 21.1.1 п. 21.1 ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Крім того, суд бере до уваги, що відповідно до статті 4 Податкового кодексу України податкове законодавство ґрунтується, крім інших, на презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду законність та обґрунтованість прийнятого рішення. Натомість позивачем надано суду достатні докази на підтвердження реальності господарських операцій та дійсності укладених з контрагентами правочинів. У зв'язку з цим, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, а порушені права та інтереси позивача - такими, що підлягають судовому захисту.

Суд також зазначає, що вищенаведені висновки узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії. Так, у постановах від 09.09.2008р. у справі № 21-500во08, від 01.06.10р. у справі № 21-573во10 та від 31.01.11р. у справі № 21-47а10 Верховний Суд України дійшов висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.09р. в пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV від 23.02.06р. українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Таким чином, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог позивача.

Керуючись статтями 2, 11, 94, 122, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.01.2014 року № 0002472202, прийняте ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 23 855, 25 грн., в т.ч. за основним платежем - 21 256,00 грн., за штрафними санкціями - 2 599,25 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.01.2014 року № 0002452202, прийняте ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 26 784, 00 коп., в т.ч. за основним платежем - 18 866,00 грн., за штрафними санкціями -7 918,00 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя О.В. Малих