Постанова

від 05.12.2014 по справі 826/14010/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 грудня 2014 року 14 год. 55 хв. № 826/14010/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомДочірнього підприємства «Ті Джей Рітейл» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26 серпня 2014 року № 118226552209 і № 118126552209, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Дочірнє підприємство «Ті Джей Рітейл» (далі по тексту - позивач, ДП «Ті Джей Рітейл») з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26 серпня 2014 року № 118226552209 і № 118126552209.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що висновки Акта ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 29.05.2014р. № 465/26-55-22-09/31812733, складеного за результатами проведення документальної планової виїзної перевірки ДП «Ті Джей Рітейл» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.12.2013р., а саме: в частині правомірності формування підприємством сум валових витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість за наслідками господарських операцій з контрагентами ТОВ «-В.І.К.-», ТОВ «Компанія прототип», ТОВ «Меблевий світ» і ТОВ «ТЕХ-ПРОМ-ТОРГ», документально та нормативно не підтверджуються. Натомість факти придбання ДП «Ті Джей Рітейл» товарів і послуг у зазначених підприємств-контрагентів, а також використання таких товарів і результатів наданих послуг в господарській діяльності, підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що наявні у позивача. В свою чергу висновки контролюючого органу про безтоварність зазначених правочинів ґрунтуються виключно на неналежних документальних доказах і безпідставних суб'єктивних припущеннях, а тому суперечать вимогам чинного законодавства України. З огляду на вищенаведене спірні податкові повідомлення-рішення - такими, що винесенні без належних на то правових підстав, є незаконними, а тому підлягають скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував, надавши до суду письмові заперечення від 03.10.2014р. і додаткові документи (роздруківка акта регіональної податкової інспекції про неможливість проведення зустрічної звірки, розрахунок спірних сум грошових зобов'язань). В обґрунтування своїх заперечень ДПІ посилається на те, що в ході проведеної документальної планової виїзної перевірки ДП «Ті Джей Рітейл» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за 2011-2013 роки були встановлені випадки неправомірного формування позивачем в порушення норм п. 138.2 і п. 138.4 ст. 138, ст. 138, ст. 185, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 і п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України валових витрат по взаємовідносинах з ТОВ «-В.І.К.-», та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з підприємствами ТОВ «-В.І.К.-», ТОВ «Компанія прототип», ТОВ «Меблевий світ» і ТОВ «ТЕХ-ПРОМ-ТОРГ». За наслідками зазначеної документальної перевірки та на підставі акта від 29.05.2014р. № 465/26-55-22-09/31812733 податковою інспекцією були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 26 серпня 2014 року № 118126552209 і № 118226552209.

В судових засіданнях, призначених у справі, представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача 20 жовтня 2014 року в судовому засіданні у даній справі заперечував проти позову та просив суд відмовити в його задоволенні.

20 жовтня 2014 року в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що протягом періоду з 14.04.2014р. по 15.05.2014р. працівниками ДПІ була проведена документальна планова виїзна перевірка ДП «Ті Джей Рітейл» (ідентифікаційний код 31812733) з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.12.2013р., за результатами якої складений Акт від 29.05.2014р. № 465/26-55-22-09/31812733 (далі - Акт перевірки).

В тексті зазначеного акта перевірки, копія якого наявна в матеріалах справи, містяться висновки працівників ДПІ про завищення позивачем в порушення норм п. 138.2 і п. 138.4 ст. 138, ст. 138 Податкового кодексу України валових витрат за 2 - 4-ий квартали 2011 року на загальну суму 660 120,00 грн. (а саме показника ряд. 05.1 Декларації «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)»). Епізод даного податкового правопорушення відповідач пов'язує з фактом врахування ДП «Ті Джей Рітейл» при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток витрат на придбання товарів у контрагента-постачальника ТОВ «-В.І.К.-» (ідентифіка-ційний код 36706000), який, на думку податкової інспекції, не мав реальних можливостей для здійснення поставок товарів та під час вжиття Броварською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області заходів по проведенню зустрічної звірки цього підприємства за період діяльності з 01.09.2011р. по 31.03.2012р. документально не підтвердив господарські відносини з певними контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями.

При цьому перевіряючими були враховані висновки та обставини, викладені в акті Броварською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 22.05.2014р. № 44/224/32694059 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «-В.І.К.-» (код за ЄДРПОУ 36706000) щодо документального підтвердження господарських відносин із підприємствами-постачальниками ТОВ «БРОКСИД» (ЄДРПОУ 37700428), ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ТОРГОВЕЛЬНІ ШЛЯХИ» (ЄДРПОУ 37186733) та підприємствами-покупцями ТОВ «РІАЛ ІСТЕЙТ Ф.К.А.У.» (код за ЄДРПОУ 34431547), ДП «ТІ ДЖЕЙ РІТЕЙЛ» (ЄДРПОУ 31812733) та ТОВ «НОВУС Україна» (код за ЄДРПОУ 36003603) за період з 01.09.2011 по 31.03.2012 для врахування в роботі». Зокрема, в цьому Акті про неможливість проведення зустрічної звірки зазначено наступне: 1) зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що ТОВ «-В.І.К-» присвоєний стан платника « 14» - визнано банкрутом; 2) свідоцтво платника ПДВ анульоване 24 травня 2012 року у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням; 3) постачальниками товарів (робіт, послуг) ТОВ «-В.І.К-» були сумнівні підприємства - ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ТОРГІВЕЛЬНІ ШЛЯХИ» і ТОВ «БРОКСИД», - з ознаками «фіктивності».

На підставі вищевикладеного працівники відповідача, в свою чергу, дійшли висновку про відсутність у ДП «Ті Джей Рітейл» правових підстав також для формування сум податкового кредиту з податку на додану вартість за жовтень 2011 року на суму 132 024,00 грн. за рахунок нереальних правочинів з постачальником товарів ТОВ «-В.І.К.-».

Також, перевіркою було встановлено, що ДП «Ті Джей Рітейл» неправомірно включило до складу податкового кредиту за звітні періоди листопад-грудень 2011 року та жовтень і листопад 2012 року суму податку на додану вартість у розмірі 158 355,00 грн. за наслідками господарських операцій з контрагентами-постачальниками, які відповідні суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість не задекларували (в т.ч. по операціях з ТОВ «Компанія Прототип» в сумі 1 090,00 грн. за листопад 2011 року, з ТОВ «-В.І.К.-» - 29 785,40 грн. за листопад 2011 року, з ТОВ «ТЕХ-ПРОМ-ТОРГ» - 82 215,05 грн. за листопад 2011 року, з ТОВ «-В.І.К.-» - 40 782,86 грн. за грудень 2011 року, з ТОВ «Меблевий світ» - 3 333,33 грн. за жовтень 2012 року, з ТОВ «Меблевий світ» - 1 149,40 грн. за листопад 2012 року).

За результатами проведеної документальної перевірки позивача перевіряючі дійшли висновків про порушення ДП «Ті Джей Рітейл» норм п. 138.2 і п. 138.4 ст. 138, ст. 138, ст. 185, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 і п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження цим підприємством податку на прибуток за 2 - 4-ий квартали 2011 року на загальну суму 151 828,00 грн. та заниження податку додану вартість за жовтень-грудень 2011 року та за жовтень-листопад 2012 року на загальну суму 290 379,00 грн.

26 серпня 2014 року ДПІ підставі вказаного Акта перевірки прийняла наступні податкові повідомлення-рішення (форми «Р»):

- за № 118226552209, яким визначило ДП «Ті Джей Рітейл» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 151 828,00 грн., в т.ч. за основним платежем в аналогічній сумі;

- за № 118126552209, яким визначило ДП «Ті Джей Рітейл» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 362 974,00 грн., в т.ч. 290 379,00 грн. - основний платіж, 72 595,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

В розумінні пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), який набрав чинності 01 січня 2011 року, «витрати» - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Об'єкт оподаткування цим податком визначений у ст. 134 ПК України.

Відповідно до п 138.1 ст. 138 цього Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Склад витрат і порядок їх визначення закріплений в ст. 138 зазначеного Кодексу.

Одночасно нормою абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім того, розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме - Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. № 1379, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071, (який набрав чинності 16 грудня 2011 року та був чинний станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому у листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Разом з тим сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції , якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому згідно норм до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення) яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Аналіз викладених норм Закону № 996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11.

В ході судового розгляду також встановлено, що в першій половини 2011 року між ДП «Ті Джей Рітейл» (Покупець), в особі директора Петрушина О.С., та підприємствами (Постачальниками) - ТОВ «-В.І.К.-», в особі директора Колодія В.А., та ТОВ «ТЕХ-ПРОМ-ТОРГ», в особі директора Пугача В.В., були укладені схожі за змістом письмові договори поставок, а саме: від 25.01.2011р. за № П01/11 та від 12.03.2011р. за № 12/03.

За умовами цих Договорів Постачальник зобов'язується передати у власність (поставити), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість Товару, вид, кількість, номенклатура, ціна, строки та умови поставки відповідно до умов Договору визначаються у Специфікаціях та накладних, які є невід'ємними частинами даного Договору (п. 1.1 Договорів).

Асортимент та кількість товару кожної окремої партії визначаються сторонами у замовленні (згідно п. 5.4 даних Договорів останні можуть надсилатися Покупцем Постачальнику у формах листа, телеграми, телефонограми, факсу, електронного листа) та вказуються в накладних та специфікаціях. Якість товару повинна відповідати нормативам і стандартам, встановленим законодавством для товару даного виду (п. 2.1 і 2.2).

За умовами п. 5 цих Договорів поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі прийнятих Постачальником до виконання замовлень Покупця та підписаних сторонами специфікацій. Поставка товарів здійснюється на умовах СРТ - м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8, відповідно до правил ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року, якщо інше не встановлено специфікаціями. Поставка товарів на склад Покупця (м. Київ) відбувається за рахунок Продавця. Вартість транспортних витрат включена в ціну товару.

Передача-приймання товару (по найменуванню, кількістю та ціною) здійснюється на підставі видаткових накладних та відповідних специфікацій, за наявності у представника Покупця довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей (п. 6 Договорів).

Розрахунки між сторонами проводяться або в безготівковій формі шляхом перерахування Покупцем коштів на рахунок Постачальника у банку або в інший незаборонений законом спосіб (п. 4 Договорів).

На підтвердження фактів здійснення контрагентами ТОВ «-В.І.К.-» і ТОВ «ТЕХ-ПРОМ-ТОРГ» поставок товарів на адресу ДП «Ті Джей Рітейл» та проведення розрахунків за такі товари позивач надав до суду копії наступних документів: специфікацій до договорів (за якими передбачено поставка жіночого і чоловічого взуття, косметичних засобів для взуття, аксесуарів, елементів одягу - рукавиці, паски, панчохи, шкарпетки), видаткових і податкових накладних (датованих вереснем і жовтнем 2011 року), рахунків-фактур, журналу реєстрації довіреностей за період січень-грудень 2011 року, виписок Відділення № 1 ПАТ «Сведбанк» (МФО 300164) та ПАТ «Укрексімбанк» (МФО 322313) по особовим рахункам ДП «Ті Джей Рітейл» з відомостями про перерахування протягом січня-лютого та липня 2012 року коштів на користь ТОВ «-В.І.К.-» і ТОВ «ТЕХ-ПРОМ-ТОРГ» в якості оплати за товари (вартість товарів з ПДВ), та реєстраційних документів контрагентів-постачальників (свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, довідку з органу статистики, свідоцтв платника ПДВ, довідка про взяття на податковий облік).

Також, 14 квітня 2014 року між ДП «Ті Джей Рітейл» (Замовник), в особі директора Петрушина О.С., і ТОВ «Компанія Прототип», в особі директора Раздєтової Н.Ю., був укладений договір про надання поліграфічних послуг за № 25, за умовами якого Виконавець зобов'язується виконати на замовлення платні роботи з виготовлення поліграфічної продукції згідно вимог викладених в Додатках до цього Договору.

На підтвердження факту виконання сторонами своїх зобов'язань за вказаним договором позивач надав до суду копії наступних документів: зразка поліграфічної продукції - візитівки, рахунку на оплату від 28.11.2011р. № 187, видаткової накладної від 28.11.2011р. № 148 на суму 6 540,00 грн. (з ПДВ), податкової накладної від 28.11.2014р. № 20 на суму 6 540,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 090,00 грн.), виписки Відділення № 1 ПАТ «Сведбанк» (МФО 300164) по особовому рахунку ДП «Ті Джей Рітейл» з відомостями про перерахування 28 листопада 2012 року коштів на користь ТОВ «Компанія Прототип» в якості оплати за візитівки (вартість товару з ПДВ).

Крім того, ДП «Ті Джей Рітейл» уклало договір купівлі-продажу від 09.10.2012р. за № 31/12 з ТОВ «Меблевий світ», за умовами п. 1.1 якого Продавець (ТОВ «Меблевий світ») зобов'язується на умовах та в порядку, передбаченому даним Договором, передати у власність Покупця (позивача) товар (згідно п. 1.2 товаром за даним договором є виготовлення меблів, ДСП (ламіноване і неламіноване), ДВП, стільниці, меблева фурнітура, фасади (з натурального дерева, МДФ та софтформінгу), а Покупець, в свою чергу, - прийняти такий товар та сплатити його вартість за ціною погодженою сторонами. Приймання-передача товару здійснюється представниками сторін у Продавця за адресою: и. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8.

На підтвердження факту придбання у ТОВ «Меблевий світ» замовлених товарів позивач надав до суду копії наступних документів: видаткових накладних від 16.11.2012р. № МС-11116-013 та від 21.11.2012р. № МС1121-006 на загальну суму 26 896,42 грн. (з ПДВ), податкової накладної від 10.10.2012р. № 43 на суму 20 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 3 333,33 грн.), податкової накладної від 21.11.2012р. № 83 на суму 6 896,42 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 149,40 грн.), виписок Відділення № 1 ПАТ «Сведбанк» (МФО 300164) та Голосіївського районного відділення АТ «Райффайзен Банк Аваль» по особовим рахункам ДП «Ті Джей Рітейл» з відомостями про перерахування протягом жовтня-листопада 2012 року коштів на користь ТОВ «Меблевий світ» в якості оплати за меблі (вартість товару з ПДВ), свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи - ТОВ «Меблевий світ» і свідоцтва платника ПДВ цього підприємства.

За результатами дослідження вище перелічених первинних документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій. При цьому відповідач не надав суду жодних документальних доказів, які б свідчили про те, що надані позивачем до матеріалів судової справи первинні документи та банківські виписки були сфальсифіковані, та достовірність наведених в таких документах відомостей про господарські операції не спростував.

Відповідно до письмових пояснень позивача, викладених в тексті поданого позову, та пояснень від 03.10.2014р., що наявні в матеріалах даної справи, придбані у зазначених вище контрагентів товари і послуги були використанні позивачем безпосередньо у своїй господарській діяльності (а саме: починаючи з 2001 року та по сьогоднішній час ДП «Ті Джей Рітейл» здійснює роздрібний продаж взуття та шкіряних виробів через мережу власних магазинів. Тані відомості позивача відповідають даним, що зафіксовані в реєстраційних і установчих документах підприємства та в акті перевірки). Так, отримані від ТОВ «-В.І.К.-» і ТОВ «ТЕХ-ПРОМ-ТОРГ» товари переміщалися зі складу позивача (що знаходиться за адресою: м. Київ, Набережно-Лугова, 8) безпосередньо до пунктів роздрібного продажу. Крім того, у зв'язку з виникненням потреб в якісному та оптимальному облаштуванні зовнішнього та внутрішнього вигляду магазинів підприємства (де саме і здійснювалася реалізація спірних товарів безпосереднім споживача) та розповсюдженні інформації про магазини серед покупців товарів, та відповідно для збільшення прибутків від здійснення роздрібних продажів, позивач звернувся до третіх осіб (ТОВ «Меблевий світ» і ТОВ «Компанія прототип») за специфічними товарами (меблі) та послугами (виготовлення візитівок).

Додатково на обґрунтування своїх позовних вимог ДП «Ті Джей Рітейл» надало суду копії наступних документів: виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та довідки з органу статистики відносно ДП «Ті Джей Рітейл» станом на 24.10.2012р.; договорів оренди нежитлових приміщень, укладених позивачем як орендарем/суборендарем протягом 2008 -2012 років з іншими суб'єктами господарської діяльності (в т.ч. щодо платного строкового користування складським приміщенням за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8 згідно договору оренди від 01.07.2010р. № 437/10 з ЗАТ «Київський суднобудівний-судноремонтний завод»), та первинних документів до них; договорів на перевезення вантажів автомобільним транспортом/ транспортно-експедиційне обслуговування, укладених в 2008 році та протягом 2011 - 2012 років між позивачем та підприємствами-перевізниками (-експедиторами) для перевезення товарів до пунктів роздрібного продажу по м. Києву та регіонах, і первинних документів до таких договорів; товарно-транспортних накладних; торгових патентів на право здійснення торговельної діяльності виданих за місцезнаходженням пунктів продажу; звіту про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок) за жовтень-листопад 2011 року, січень-лютий 2012 року; фіскальних чеків РРО; накладних від 04.10.2011р., 06.10.2011р., 07.10.2011р. та 20.10.2011р. щодо передачі товарів на філії та окремі магазини підприємства; наказу ДП «Ті Джей Рітейл» від 17.11.2011р. № 42.1 про замовлення візитівок; актів списання товарів (в т.ч. візитівок), датованих березнем, червнем, вереснем і груднем 2012 року; актів приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів - меблів від 19.11.2012р., 21.11.2012р. та 29.11.2012р., та ін.

Натомість відповідачем не надано доказів відсутності у контрагентів позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання описаних вище письмових договорів, зокрема, того, що вказані підприємства не було зареєстровані в якості платників податку на додану вартість або того, що їх реєстрація платниками податку на додану вартість була анульована саме в період укладення і виконання спірних правочинів. Відтак, наявна в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за перевіряємий період, відповідають вимогам, встановленим ст. 201 Податкового кодексу України.

Також відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у підприємств ТОВ «-В.І.К.-», ТОВ «Компанія прототип», ТОВ «Меблевий світ» і ТОВ «ТЕХ-ПРОМ-ТОРГ» умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих , а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб, на момент укладення і вчинення спірних правочинів.

В силу п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Частиною другою ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Так, безпосередньо в Акті перевірки від 29.05.2014р. № 465/26-55-22-09/31812733 не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (Покупця) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платником податку-контрагентом (Продавцем), шляхом позбавлення його права на податковий кредит.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в його ухвалі від 10.10.2012р. за № К-24491/10, «за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань».

Також, у своїй іншій ухвалі від 22.08.2012р. по справі № К/9991/14668/11, Вищий адміністративний суд України, зокрема, вказує на те, що витребування у контрагента документів про державну реєстрацію і реєстрацію платником податків на додану вартість є достатнім доказом розумності дій та обачності підприємства при обранні того чи іншого контрагента.

Крім того, під час розгляду даної справи суд враховує положення ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якого суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Нормами ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006р. № 3477-IV визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, при розгляді Європейським судом з прав людини податкових спорів в мотивувальній частині рішення найчастіше застосовується ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод від 04.11.1950 року. Даною статтею гарантується право на мирне володіння своїм майном. У ній, зокрема, визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У контексті податкових спорів (в т.ч. даного конкретного спору) позбавлення права отримати податкову вигоду (податковий кредит) розглядається як позбавлення власності.

Так, у своєму Рішенні від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України» Європейський суд з прав людини зазначає, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

У Рішення цього суду у справі «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) наводяться висновки про те, що позбавлення податковим органом права платників податків ПДВ на податковий кредит/бюджетне відшкодування з причини виявлення зловживань з боку їх їхніх постачальників є порушенням ст. 1 Протоколу до Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Адже немає доказів залучення платника податку на додану вартість до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників. В цьому випадку недотримується принцип пропорційності, тобто справедливого балансу між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізації яких здійснюється втручання держави.

В ході розгляду даної справи в суді відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочинів, укладених між ДП «Ті Джей Рітейл» та підприємствами ТОВ «-В.І.К.-», ТОВ «Компанія прототип», ТОВ «Меблевий світ» і ТОВ «ТЕХ-ПРОМ-ТОРГ», а також жодних достовірних документальних доказів на підтвердження факту підписання спірного правочину не уповноваженими на те особами.

Зокрема, в Акті перевірки від 29.05.2014р. № 465/26-55-22-09/31812733 також відсутні посилання на визначення контрагентам позивача сум податкових зобов'язань у зв'язку з ухиленням від сплати податків та зборів, винесення вироків посадовим особам ТОВ «-В.І.К.-», ТОВ «Компанія прототип», ТОВ «Меблевий світ» і ТОВ «ТЕХ-ПРОМ-ТОРГ» за фактами ухиляння від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угоди з метою, що порушує публічний порядок.

В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, зокрема, у п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Разом з тим, відповідачем не надано суду, по-перше, будь-які інші достовірні відомості з документальним підтвердженням про притягнення до кримінальної відповідальності або пред'явлення обвинувачення посадовим особам ДП «Ті Джей Рітейл» або його контрагентів - ТОВ «-В.І.К.-», ТОВ «Компанія прототип», ТОВ «Меблевий світ» і ТОВ «ТЕХ-ПРОМ-ТОРГ», безпосередньо відповідальних за укладення і виконання спірного правочину, з направлення матеріалів відповідних кримінальних справ до суду, у скоєнні злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України.

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованими платниками податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу сум податку на прибуток і податку на додану вартість, застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковим повідомленнями-рішеннями від 26.08.2014р.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необхідність на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України визнати протиправними та скасувати спірні у справі податкове повідомлення-рішення від 26.08.2014р. № 118126552209 і № 118226552209.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача фактично здійснені та документально підтверджені судові витрати в розмірі 487,20 грн.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст.ст. 69 - 71, ст. 94, ст.ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Дочірнього підприємства «Ті Джей Рітейл» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 26 серпня 2014 року № 118126552209 і № 118226552209.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «Ті Джей Рітейл» (місцезнаходження: 01103, м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд. 15, ідентифікаційний номер 31812733) 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова