Постанова

від 02.12.2014 по справі 904/5256/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.12.2014 року Справа № 904/5256/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)

суддів: Пархоменко Н.В., Чередка А.Є.,

при секретарі судового засідання: Сусла Я.Б.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: головний спеціаліст відділу претензійно-позовної роботи юридичного управління виконкому міської ради Ягодка Н.Г., довіреність № 7/26-1153 від 27.12.2013 року,

від третьої особи: не з'явився,

за участю прокурора: прокурор відділу прокуратури Дніпропетровської області Зубова О.В., посвідчення № 015940 від 04.04.2013 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора м. Дніпропетровська на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.2013 року у справі № 904/5256/13

за позовом Приватного підприємства "Ансора", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Інспекція Державного архітектурно - будівельного контролю у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ

про визнання права власності на самочинно збудований об'єкт нерухомого майна

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Ансора" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Криворізької міської ради про визнання за ним права власності на торговельний павільйон літ. "А-1" загальною площею 60,2 м 2 , розташований за адресою: місто Кривий Ріг, проспект Металургів, б/н.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.2013 року у справі № 904/5256/13 (суддя Євстигнеєва Н.М.) позов задоволено повністю; визнано за Приватним підприємством "Ансора" право власності на торговельний павільйон літ. А-1 загальною площею 60,2 м 2 , розташований за адресою: м. Кривий Ріг, пр. Металургів, б/н.; судові витрати віднесено на позивача.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з тих обставин, що у квітні 2000 року актом державної технічної комісії прийнято в експлуатацію закінчений будівництвом об'єкт позивача - торговельний павільйон за адресою: м. Кривий Ріг, пр. Металургів, 26; позивач уклав з Криворізькою міською радою договір оренди земельної ділянки площею 0, 0042 га для розміщення торговельного павільйону; у 2012 році позивач за договором купівлі-продажу придбав розбірний металевий павільйон, а в подальшому, не отримавши дозвіл на виконання будівельних робіт, об'єднав торговельні павільйони в один з метою подальшої експлуатації за призначенням. За наведених обставин, врахувавши технічний висновок про можливість експлуатації торговельного павільйону, створеного внаслідок об'єднання двох павільйонів, відповідність виконаних будівельно-монтажних робіт на об'єкті будівельним нормам, санітарним нормам та правилам, а також те, що позивач є користувачем земельної ділянки, на якій реконструював спірне нерухоме майно, а така реконструкція не призвела до зміни цільового використання орендованої земельної ділянки, не встановивши порушення самочинним будівництвом прав інших осіб, керуючись частиною п'ятою статті 376 Цивільного кодексу України, місцевий господарський суд і дійшов висновку про наявність підстав для визнання за позивачем права власності на спірний об'єкт самочинного будівництва.

Не погодившись з прийнятим рішенням, вбачаючи необхідність захисту інтересів держави, прокурор м. Дніпропетровська подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, прокурор просить скасувати це рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги прокурор зазначає, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення у справі:

не було надано належної правової оцінки спірним правовідносинам на предмет їх відповідності вимогам частини другої статті 331 Цивільного кодексу України, положенням Закону України "Про регулювання містобудівної документації" (редакція 2012 року) щодо порядку прийняття в експлуатацію об'єктів нерухомості - за доводами прокурора, прийнятим рішенням суд фактично дозволив використовувати об'єкт, який в установленому порядку не було визнано готовим для введення в експлуатацію;

не враховано, що позивач здійснив будівельні роботи з будівництва спірного об'єкта без отримання у відповідності з законодавством дозволу на виконання будівельних робіт;

не досліджено фактичні обставини, пов'язані з правомірністю використання позивачем земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації, - прокурор вважає, що спірний об'єкт, створений в результаті проведеної реконструкції, виходить за межі площі земельної ділянки, яка була надана позивачу в оренду, відповідно, позивач не є користувачем земельної ділянки, на якій самочинно збудував спірний об'єкт.

Також, на думку прокурора, особа має право на захист свого цивільного права лише у разі його порушення, невизнання або оспорювання, однак відповідні обставини матеріалами справи не підтверджуються.

Порушення інтересів держави прийняттям оскаржуваного рішення, що спричинило вступ прокурора у справу шляхом подання апеляційної скарги на це рішення, прокурор обґрунтовує положеннями статті 13 Конституції України, відповідно до яких земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природі ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу; від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Також, прокурор зазначає, що за Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальна громада самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішує питання місцевого значення в межах Конституції та законів України. За доводами прокурора, незаконне визнання права власності на самочинно побудоване нерухоме майно, що розташоване на земельній ділянці, яка належить до земель територіальної громади, може завдати значної шкоди територіальній громаді міста, місцевому бюджету та регіональному розвитку в цілому, в порушення частини сьомої статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" підриває матеріальну основу місцевого самоврядування і завдає істотної шкоди інтересам громадян та держави всупереч статті 7 Конституції України, відповідно до якої в Україні визнається та гарантується місцеве самоврядування.

Відповідно до наданого до матеріалів справи відзиву на апеляційну скаргу відповідач підтримує її в повному обсязі та вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду, наведені в прийнятому ним рішенні, не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим це рішення підлягає скасуванню. За доводами відповідача, місцевий господарський суд, не залучивши до участі у справі Інспекцію Державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області, до компетенції якої віднесено надання дозволу на виконання будівельних робіт, контроль за здійсненням будівельних робіт, прийняття в експлуатацію об'єктів, не дослідив при прийнятті оскаржуваного рішення питання введення побудованого позивачем об'єкта нерухомості в експлуатацію у встановленому порядку, без чого набуття права власності на такий об'єкт є неправомірним. Як стверджує відповідач, визнання у спірних відносинах за позивачем права власності на об'єкт нерухомості, розташований на земельній ділянці, що належить територіальній громаді міста Кривого Рогу, призводить до порушення прав територіальної громади вирішувати відповідно до законодавства віднесені до її компетенції питання у галузі земельних відносин. Відповідач посилається і на ті обставини, що позивач не мав у правомірному користуванні земельної ділянки, на якій здійснив будівництво. Щодо наведеного відповідач зазначає, що за договором оренди земельної ділянки відповідач набув право оренди земельної ділянки площею 0, 0042 га або 42 кв.м, однак згідно розробленої документації загальна площа приміщень збудованого самочинно відповідачем торговельного павільйону складає 60, 2 кв.м. Тобто, за доводами відповідача, після проведеної реконструкції новозбудований об'єкт виходить за межі земельної ділянки, що надана у користування позивачу. При цьому з системного аналізу положень статті 376 Цивільного кодексу України відповідач вбачає підстави вважати, що самочинним будівництвом є не лише новостворений об'єкт, але і об'єкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови вже існуючого об'єкта, здійснених без одержання дозволу місцевих органів виконавчої влади чи проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт від органів архітектурно-будівельного контролю, оскільки внаслідок таких дій об'єкт втрачає тотожність із тим, на який власником раніше отримано право власності. Окрім того, на думку відповідача, місцевий господарський суд у прийнятому ним рішенні безпідставно дійшов висновку, що права інших осіб, у разі визнання за позивачем права власності на спірний об'єкт нерухомого майна, не порушуються, а саме за відсутності для цього відповідних доказів. Відповідач наводить і інші доводи в підтримку апеляційної скарги, однак про які зазначено прокурором та які, як доводи прокурора, вказані вище.

Позивач та третя особа (залучена до участі у справі ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.08.2014 року) відзив на апеляційну скаргу не надали, у судові засідання, призначені для розгляду апеляційної скарги, явку своїх повноважних представників не забезпечили. Про дату, час та місце проведення судових засідань апеляційним господарським судом позивач та третя особа повідомлені належним чином за їх місцезнаходженням згідно матеріалів справи.

Належне повідомлення позивача, у тому числі за його місцезнаходженням згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, про час та місце проведення судових засідань апеляційним господарським судом підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення позивачу поштових відправлень, якими останньому направлені в копіях відповідні ухвали апеляційного господарського суду, однак які повернуто підприємством зв'язку з причин: адресата не знайдено, адресата не розшукано, нема такого будинку, за закінченням терміну зберігання (а.с. 99-100, т. 1; а.с. 116-117, т. 1; а.с. 134-135, т. 1; а.с. 137-138, т.1). Належне повідомлення позивача про час та місце проведення судового засідання з розгляду апеляційної скарги, призначеного на 02.12.2014 року, підтверджується реєстром № 122 від 13.11.2014 року на відправку рекомендованої пошти з повідомленням по Дніпропетровській області, який в засвідченій канцелярією Дніпропетровського апеляційного господарського суду копії долучено до матеріалів справи.

Належне повідомлення третьої особи про час та місце проведення судових засідань апеляційним господарським судом підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення третій особі рекомендованих поштових відправлень, якими останній були направлені в копіях відповідні ухвали апеляційного господарського суду (а.с. 95, 114, 126, 141, т. 1). Належне повідомлення третьої особи про час та місце проведення судового засідання з розгляду апеляційної скарги, призначеного на 02.12.2014 року, підтверджується реєстром № 120 від 13.11.2014 року на відправку рекомендованої пошти по Дніпропетровську з повідомленням, який в засвідченій канцелярією Дніпропетровського апеляційного господарського суду копії долучено до матеріалів справи.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.10.2014 року апеляційна скарга у даній справі прийнята до свого провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач), суддів - Пархоменко Н.В., Чередка А.Є., розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 11.11.2014 року.

Апеляційний господарський суд відкладав розгляд апеляційної скарги у справі з 11.11.2014 року на 02.12.2014 року.

У судовому засіданні 02.12.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора прокуратури Дніпропетровської області, представника відповідача, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до акту Державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію від 20 квітня 2000 року, затвердженого начальником Держархбудінспекції 21.04.2000 року, рішенням зазначеної комісії прийнято в експлуатацію торговельний павільйон Приватного підприємства "Ансора" по проспекту Металургів, 26 у місті Кривому Розі; прийнятий в експлуатацію об'єкт має такі показники: загальна площа - 38, 7 кв.м, торгівельний зал - 25, 10 кв.м (а.с. 10, т. 1).

У вказаному акті Державної технічної комісії зазначено, що цей акт є підставою для оформлення права власності на збудований об'єкт та включення його до Державної статистичної звітності.

Доказів оформлення права власності на зазначений об'єкт будівництва, реєстрації цього права у встановленому законодавством порядку матеріали справи не містять.

29.11.2007 року на підставі рішення Криворізької міської ради від 27.12.2006 року № 766 Криворізька міська рада (орендодавець) та Приватне підприємство "Ансора" (орендар) уклали договір оренди земельної ділянки (а.с. 13-16, т. 1), за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення торговельного павільйону, який знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, Дзержинський район, пр. Металургів, 26.

В оренду передається земельна ділянка площею 0, 0042 га. Кадастровий номер земельної ділянки: 1211000000:02:016:0031 (п.п. 2, 3 договору оренди).

Договір укладено на 3 роки (п. 5 договору оренди).

Відповідно до п. 45 договору оренди земельної ділянки цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Вказаний договір підписаний представниками сторін договору та зареєстрований у Криворізькому відділі Дніпропетровської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20.12.2007 року № 040710801025.

Отже, враховуючи умови пунктів 5 та 45 договору оренди, трирічний строк дії договору закінчується 20.12.2010 року.

29.10.2010 року Криворізька міська рада прийняла рішення № 41/44 "Про продовження договорів оренди земельних ділянок" (а.с. 145, т. 1).

Відповідно до пункту першого цього рішення міською радою вирішено продовжити договори оренди земельних ділянок суб'єктам господарювання та громадянам згідно додатку. Під номером 19 додатку до рішення Криворізької міської ради від 29.10.2010 року № 41/44 (а.с. 146, т. 1) значиться Приватне підприємство "Ансора", орендар земельної ділянки на підставі договору від 20.12.2007 року № 040710801025 (дата та номер державної реєстрації) за адресою: Дзержинський район, пр. Металургів, 26, площею 0, 0042 га; цільове призначення землі - землі житлової та громадської забудови, розміщення торговельного павільйону.

21.03.2011 року на підставі рішення Криворізької міської ради від 29.10.2010 року № 41/44 міська рада та Приватне підприємство "Ансора" уклали додаткову угоду про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки від 20.12.2007 року № 040710801025 та внесення змін до нього (а.с. 17-18, т. 1), відповідно до якої, зокрема, продовжили термін дії договору на 3 роки (п. 1), внесли змін до пункту першого розділу "Предмет договору" шляхом доповнення після слів "земельну ділянку" словами "житлової та громадської забудови" (підпункт 2.1. пункту 2), розділ "Об'єкт оренди" доповнили пунктом такого змісту: "На земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна - прочерк, а також інші об'єкти інфраструктури - прочерк" (підпункт 2.2. пункту 2), пункт п'ятий розділу "Строк дії договору" доповнили реченням "Поновлення договору здійснюється на підставі ухваленого орендодавцем відповідного рішення" (підпункт 2.3. пункту 2), пункт 15 розділу "Умови використання земельної ділянки" після слів "земельна ділянка" доповнили словами "житлової та громадської забудови" (підпункт 2.5. пункту 2).

Також, за умовами зазначеної вище додаткової угоди (п. 5) ця додаткова угода є невід'ємною частиною договору оренди земельної ділянки від 20.12.2007 року № 040710801025 та набирає чинності після підписання сторонами та її державної реєстрації.

Додаткова угода від 21.03.2011 року зареєстрована у Управлінні Держкомзему у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області 24.01.2012 року за № 121100004000920.

Таким чином, договірні відносини щодо оренди земельної ділянки Приватним підприємством "Ансора" були продовжені до 20.12.2013 року

29.02.2012 року, тобто в період дії договору оренди земельної ділянки, укладеного між Криворізькою міською радою та Приватним підприємством "Ансора", Приватне підприємство "Ансора" (покупець) уклало з фізичною особою Якуніною Галиною Юріївною (продавець) договір купівлі-продажу нестаціонарного павільйону, за умовами якого продавець продала, а покупець купив розбірний металевий павільйон площею у збірному стані 23,2 кв.м (конструктивні рішення: стіни - металеві, обкладені пластиком, фундамент - металеві стовбці, перекриття - підшивка пластиком, підлога - металева, дах - 1 скатна, металева), що не є капітальною спорудою та дислокується за адресою: м. Кривий Ріг, пр. Металургів (біля будинку № 26). За умовами цього договору право власності на нестаціонарний павільйон виникає у покупця з моменту підписання сторонами та нотаріального посвідчення договору.

Договір купівлі-продажу нестаціонарного павільйону в дату його укладення (29.02.2012 року) підписано сторонами, посвідчено приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Пахомовою Н.І., у присутності якої сторони і підписали договір, зареєстровано в реєстрі нотаріальних дій за № 951.

В подальшому, на замовлення Приватного підприємства "Ансора" Товариством з обмеженою відповідальністю "Смарт Інжинірінг" (виконавець - Зубицький М.В., перевірив - Іванович Ганна Олександрівна, яка має кваліфікаційний сертифікат серія АЕ № 001870 відповідального виконавця окремих видів робіт (послуг), пов'язаних із створенням об'єктів архітектури; інженер з інвентаризації нерухомого майна, виданий про те, що Іванович Г.О. пройшла професійну атестацію, що підтверджує її відповідність кваліфікаційним вимогам у сфері діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, професійну спеціалізацію, необхідний рівень кваліфікації і знань, категорія: інженер з інвентаризації нерухомого майна, зареєстрований у реєстрі атестованих осіб 26.03.2013 року за № 1739, має право на виконання робіт з технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна) проведено технічну інвентаризацію нерухомого майна - торговельного павільйону по пр. Металургів у м. Кривому Розі та за станом на 27 травня 2013 року виготовлено технічний паспорт зазначеного об'єкта (інвентаризаційна справа № 2013-0019) (а.с. 21-28, т. 1).

Відповідно до технічного паспорту торговельний павільйон літ. А-1 по пр. Металургів у м. Кривому Розі є одноповерховою будівлею, рік побудови - 2000, до складу якої входять торговий зал (приміщення № 1) площею 22,3 кв.м, тамбур (приміщення № 2) площею 2,6 кв.м, торговий зал (приміщення № 3) площею 24,5 кв.м, кухня (приміщення № 4) площею 9,8 кв.м, туалет (приміщення № 5) площею 1, 0 кв.м, усього по літ. А-1 - 60,2 кв.м.

За схематичним планом земельної ділянки (викопіювання з плану кварталу), який є складовою технічного паспорту, площа земельної ділянки під торговельним павільйоном (під будинком, допоміжними будівлями) загальна - 67 кв.м, під будинком - 67 кв.м.

27.05.2013 року, тобто в дату виготовлення технічного паспорту, Товариство з обмеженою відповідальністю "Смарт Інжинірінг" склало лист-повідомлення (вих. № 09/05-2013-Б), адресований Управлінню містобудування і архітектури виконкому Криворізької міської ради, про те, що за адресою: пр. Металургів б\н в Дзержинському районі м. Кривого Рогу самочинно реконструйовані та об'єднані два торговельні павільйони в один торговельний павільйон літ. "А-1", загальною площею 60,2 кв.м, що належить Приватному підприємству "Ансора". Дозвіл на реконструкцію не наданий. Наведеним листом-повідомленням Товариство з обмеженою відповідальністю "Смарт Інжинірінг" просило повідомити його про результати розгляду цього повідомлення для внесення їх в облікові матеріали.

Докази направлення зазначеного листа-повідомлення Управлінню містобудування і архітектури виконкому Криворізької міської ради, як і докази його отримання вказаним Управлінням, докази реагування Управління на це повідомлення в матеріалах справи відсутні.

Також, Товариством з обмеженою відповідальністю "Смарт Інжинірінг", яке має ліцензію серія АГ № 573980, видану 08.04.2011 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією Міністерства регіонального розвитку та будівництва України на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, у тому числі на провадження інжинірингової діяльності у сфері будівництва: обстеження і оцінка технічного стану будівельних конструкцій будівель, споруд та інженерних мереж (визначення параметрів і характеристик матеріалів і конструкцій із застосуванням спеціального устаткування, приладів та апаратури на об'єктах і в лабораторіях), строк дії якої з 05.04.2011 року по 05.04.2014 року, у 2013 році складено технічний висновок (а.с. 29-39, т. 1) про можливість експлуатації торговельного павільйону "А-1", розташованого біля житлового будинку № 26 по пр. Металургів в Дзержинському районі м. Кривого Рогу, та технічний висновок про стан будівельних конструкцій цього павільйону (а.с. 40-51, т. 1).

Технічний висновок про можливість експлуатації торговельного павільйону, як зазначено в ньому, складено з метою визначення можливості подальшої експлуатації цього павільйону та з метою визначення згідно фактичного плану будівлі відповідності виконаних будівельно-монтажних робіт сучасним будівельним нормам та правилам, стандартам і іншим діючим нормативним документам.

Відповідно до цього технічного висновку розміщення будівлі торговельного павільйону в основному відповідає вимогам ДБН 360-92** "Планування та забудова міських та сільських поселень" і Державним санітарним правилам і нормам № 173/96; планувальне рішення приміщення будівлі в основному відповідає вимогам ДБН В.2.2-9-2009 "Громадські будівлі і споруди"; евакуаційні шляхи і виходи є вільними, висота евакуаційних шляхів і виходів не менше двох метрів, двері на шляхах евакуації відчиняються по направленню виходу із приміщення, що відповідає вимогам ДБН В. 1.1-7-2002 "Пожежна безпека об'єктів будівництва". Конструктивні і об'ємно-планувальні рішення приміщення торговельного павільйону в основному об'ємі відповідають вимогам ДБН 360-92** "Планування та забудова міських та сільських поселень", ДБН В.2.2-9-2009 "Громадські будівлі і споруди", ДБН В. 1.1-7-2002 "Пожежна безпека об'єктів будівництва" і ДержСанПіН № 173/96 (розділ п'ятий технічного висновку).

Відповідно до розділу шостого технічного висновку про можливість експлуатації торговельного павільйону об'ємно-планувальні і конструктивні рішення цього об'єкта дозволяють його експлуатацію за цільовим призначенням; характер і види будівельно-ремонтних робіт не вносять змін в розрахункову схему як окремих елементів, так і частин будівлі в цілому; виконані будівельно-монтажні роботи на обстеженому об'єкті в основному об'ємі відповідають вимогам ДБН 360-92** "Планування та забудова міських та сільських поселень", ДБН В.2.2-9-2009 "Громадські будівлі і споруди", ДБН В. 1.1-7-2002 "Пожежна безпека об'єктів будівництва" і ДержСанПіН № 173/96.

За технічним висновком про стан будівельних конструкцій торговельного павільйону на момент обстеження технічний стан будівельних конструкцій відповідного об'єкту дозволяє дійти висновку про можливість подальшої надійної експлуатації будівельних конструкцій при умові дотримання вимог чинних нормативних документів з експлуатації будівель та споруд, несуча здатність будівельних конструкцій забезпечена.

В обох технічних висновках зазначено, що будівля торговельного павільйону розміщується в межах відведеної земельної ділянки.

Відповідно до інформації, наведеної в технічному висновку про стан будівельних конструкцій торговельного павільйону, проектно-технічна документація замовником не була надана.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Приватне підприємство "Ансора" послалось на обставини самочинно здійсненої реконструкції належних йому торговельних павільйонів шляхом їх об'єднання в один торговельний павільйон з метою подальшої експлуатації за призначенням, оскільки дозволу на виконання будівельних робіт відповідно до вимог чинного законодавства ним отримано не було. Враховуючи ті обставини, що здійсненою самочинно реконструкцією та переплануванням не порушено ані конструктивної схеми, ані міцність будівельних конструкцій, а експлуатація торговельного павільйону за його призначенням відповідно до технічних висновків Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Інжинірінг" можлива, посилаючись на статті 16, 392, 321, 328, частини першу та п'яту статті 376 Цивільного кодексу України, позивач вбачав підстави для визнання за ним права власності на спірний, створений внаслідок проведеної реконструкції торговельний павільйон.

Переглядаючи оскаржуване рішення місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд керується наступним.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлює Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності", який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів, що набрав чинності 12.03.2011 року (за окремими виключеннями), діяв на дату придбання позивачем нестаціонарного павільйону за договором купівлі-продажу від 29.02.2012 року та в подальшому, тобто і на час проведення позивачем самочинної реконструкції належних йому торговельних павільйонів.

Відповідно до частини першої статті 26 цього Закону забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єкта будівництва.

Частина четверта статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачає, що право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Відповідно до частини п'ятої статті 26 наведеного Закону проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.

Частиною 1 статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що замовник, в залежності від об'єктів будівництва, має право виконувати будівельні роботи після направлення замовником органу державного архітектурно-будівельного контролю повідомлення про початок виконання будівельних робіт, реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або видачі дозволу на виконання будівельних робіт.

Обов'язок отримувати в установленому законодавством порядку документ дозвільного характеру, що дає право на виконання робіт, пов'язаних із реконструкцією, реставрацією чи капітальним ремонтом об'єкта архітектури, визначено також статтею 28 Закону України "Про архітектурну діяльність".

Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката. Експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється (ч.ч. 5, 8 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Також, виходячи з приписів частини четвертої статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", реконструкцію, реставрацію або капітальний ремонт об'єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів у плані може бути проведено за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою.

Як встановлено вище, загальна площа торговельного павільйону Приватного підприємства "Ансора", розташованого за адресою: проспект Металургів, 26 у м. Кривому Розі, який введений в експлуатацію актом Державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію від 20.04.2000 року, тобто до його реконструкції шляхом об'єднання з нестаціонарним павільйоном, придбаним позивачем за договором купівлі-продажу від 29.02.2012 року, складала 38,7 м 2 , в оренду за договором оренди земельної ділянки від 29.11.2007 року (державна реєстрація від 20.12.2007 року) позивач отримав земельну ділянку для розміщення торговельного павільйону площею 0, 0042 га, тобто 42 кв.м, проте, після проведеної реконструкції загальна площа новоствореного одноповерхового торговельного павільйону згідно виготовленого технічного паспорту станом на 27.05.2013 року склала 60,2 м 2 , а площа земельної ділянки під будівлею становить 67 м 2 .

За загальним правилом, встановленим частиною другою статті 331 Цивільного кодексу України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Статтею 331 Цивільного кодексу України врегульовані відносини щодо набуття права власності на новостворене нерухоме майно, якщо воно побудоване з дотриманням встановленого діючим законодавством порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснив реконструкцію належних йому на праві власності двох торговельних павільйонів, об'єднавши їх в один.

Об'єкт нерухомого майна, створений у результаті реконструкції, є новоствореним майном.

Відповідно до частини першої статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Спірний об'єкт нерухомого майна - новостворений торговельний павільйон збудований без належно затвердженого проекту на будівництво та без дозвільного документа на виконання будівельних робіт, на що позивач посилається у позові, отже є самочинним будівництвом.

За загальним правилом, встановленим частиною другою статті 376 Цивільного кодексу України, особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Частини третя та п'ята статті 376 Цивільного кодексу України передбачають випадки, коли право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнане за рішенням суду.

Так, відповідно до частини третьої статті 376 Цивільного кодексу України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Відповідно до частини п'ятої статті 376 Цивільного кодексу України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

За приписами статті 375 Цивільного кодексу України, ст. 125 Земельного кодексу України, право зводити на земельній ділянці будівлі та споруди, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам має власник земельної ділянки; право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За матеріалами справи, як встановлено вище, позивач на дату створення спірного об'єкта нерухомого майна та на дату звернення з позовом у даній справі до місцевого господарського суду був користувачем на праві оренди земельної ділянки площею 0, 0042 га (42 кв.м) за адресою: м. Кривий Ріг, пр. Металургів, 26, яка була надана йому для розміщення торговельного павільйону загальною площею 38,7 м 2 .

Разом з тим, право позивача користуватися земельною ділянкою за вказаною вище адресою під розбірним металевим павільйоном, який у збірному стані мав площу 23,2 м 2 ,придбаним за договором купівлі-продажу нестаціонарного павільйону від 29.02.2012 року, як і земельною ділянкою під усією площею спірного реконструйованого об'єкту нерухомого майна, ні на час будівництва цього об'єкта, ні на час звернення до суду з позовом про визнання права власності на торговельний павільйон, матеріалами справи не підтверджується.

Отже, позивач здійснив самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була йому відведена для цієї мети, та в подальшому, а саме на дату звернення з позовом до суду у даній справі, у встановленому порядку не отримав у користування земельну ділянку під уже збудоване нерухоме майно (земельну ділянку більшої площі, в межах якої знаходився б новостворений об'єкт нерухомого майна).

Відповідно, до спірних відносин відсутні підстави застосувати частину третю статті 376 Цивільного кодексу України.

Також, до спірних відносин не може бути застосована і частина п'ята статті 376 Цивільного кодексу України, на яку у позові посилається позивач, оскільки позивач не був на дату звернення з позовом до суду у даній справі ні власником, ні користувачем земельної ділянки під самочинно збудованим на ній нерухомим майном загальною площею 60, 2 кв.м.

У зв'язку з наведеним, на дату прийняття оскаржуваного рішення місцевого господарського суду у справі були відсутні правові підстави для визнання за позивачем права власності на самочинно збудований спірний об'єкт нерухомого майна - торговельний павільйон літ. А-1 загальною площею 60, 2 кв.м, розташований по пр. Металургів у м. Кривому Розі.

Окрім того, відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

За приписами статей 15 та 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Криворізька міська рада є належним відповідачем у справі з вирішення спору про визнання права власності на самочинно збудований об'єкт нерухомого майна.

Однак, матеріали справи не містять жодних доказів звернення позивача до відповідача до подання позову до господарського суду Дніпропетровської області щодо вирішення спірного питання, пов'язаного з визнанням за позивачем права власності на самочинно збудований об'єкт нерухомого майна, у тому числі щодо отримання в оренду земельної ділянку під уже збудоване нерухоме майно, доказів заперечень міської ради з цього питання.

За таких обставин колегія суддів апеляційного господарського суду не вбачає підстав вважати, що міська рада порушила, не визнала або оспорює право позивача, про визнання якого він подав позов, відповідно, не вбачає підстав для захисту цього права у судовому порядку.

Враховуючи наведене вище, заявлені позивачем вимоги про визнання за ним права власності на спірний торговельний павільйон є неправомірними та не підлягають задоволенню, оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє доводи прокурора щодо неможливості визнання права власності на об'єкт самочинного будівництва за відсутності відповідних дозволів на виконання будівельних робіт та без введення об'єкту в експлуатацію, враховуючи, що стаття 376 Цивільного кодексу України, якою врегульовані відносини набуття права власності на самочинне будівництво, є спеціальною правовою нормою в регулюванні спірних відносин, оскільки унормовує правовідносини, що виникають у тих випадках, коли загальний порядок будівництва (ст. 331 ЦК України) був порушений.

Окрім того, відповідно до пункту 10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництво об'єктів, у разі коли на самочинно збудоване нерухоме майно визнано право власності за рішенням суду, воно приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком. Відтак, за рішенням суду може бути визнано право власності на самочинно збудоване нерухоме майно до введення його в експлуатацію, що не виключає необхідність подальшого його введення в експлуатацію у зв'язку з законодавчо встановленою забороною експлуатації такого об'єкта.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору за подання позовної заяви відносяться на позивача; судовий збір за подання апеляційної скарги відповідно до цієї ж процесуальної норми з урахуванням положень п. 4.6. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" підлягає стягненню з позивача до спеціального фонду Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу прокурора м. Дніпропетровська на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.2013 року у справі № 904/5256/13 задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.2013 року у справі № 904/5256/13 скасувати.

Прийняти нове рішення.

В задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "Ансора" відмовити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Ансора" (50099, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Харитонова, будинок 8-Б, офіс 1, ідентифікаційний код 25518941) до спеціального фонду Державного бюджету України (одержувач: Управління Державної казначейської служби України у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 37989274, рахунок № 31216206782004 в ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, КБКД 22030001, код ЄДРПОУ Дніпропетровського апеляційного господарського суду 26005785) судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 913 (дев'ятсот тринадцять) грн. 50 коп.

Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Повна постанова складена 08.12.2014р.

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя Н.В. Пархоменко

Суддя А.Є. Чередко