Постанова

від 08.12.2014 по справі 920/1023/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 03» грудня 2014 р. Справа №920/1023/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Ільїн О.В., суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі Пляс Л.Ф.,

за участю представників:

позивача – не з'явився;

відповідача – не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорожник», м.Конотоп, Сумська область (вх.№3506С/1-40) на рішення господарського суду Сумської області від 25.09.2014 року по справі №920/1023/14,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорожник», м.Конотоп, Сумська область,

до Управління житлово-комунального господарства Конотопської міської ради Сумської області, м.Конотоп, Сумська область,

про стягнення 396626,40 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Дорожник» звернулося до господарського суду Сумської області з позовною заявою, в якій просило суд стягнути з Управління житлово-комунального господарства Конотопської міської ради Сумської області 396626,40 грн. боргу за надані послуги з утримання дорожньо-мостового господарства міста по договору №18/03 від 18.03.2014 року, укладеного між сторонами.

Рішенням господарського суду Сумської області від 25.09.2014 року по справі №920/1023/14 (суддя Лиховид Б.І.) у задоволені позову відмовлено.

Позивач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 25.09.2014 року та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що суть порушення норм матеріального права полягає в помилковості висновків суду першої інстанції про відмову в позові з підстав відсутності в матеріалах справи доказів, які б свідчили про надходження до відповідача коштів з міського бюджету для оплати виконаних робіт та можливості відповідача здійснити розрахунок за надані послуги, адже неможливість виконання боржником грошового зобов'язання не є підставою звільнення його від відповідальності.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 29.10.2014 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорожник» прийнято до провадження та призначено до розгляду.

01.12.2014 року від відповідача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№11458), в якому він просить рішення господарського суду Сумської області від 25.09.2014 року залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача – без задоволення.

Свою позицію обґрунтовує тим, що договір №18/03 про закупівлю послуг від 18.03.2014 року, кошти за виконання якого просить стягнути позивач, було укладено за результатами проведеного 05.05.2014 року тендеру по наданню послуг по утриманню дорожньо-мостового господарства міста. Однак, як вказує відповідач, договір по наданню послуг по утриманню дорожньо-мостового господарства міста від 18.03.2014 року, який зазначений в актах виконаних робіт – не укладено, в Конотопському УДКСУ не зареєстровано, а тендер на підставі якого мав би бути укладений договір – відмінено. Таким чином, як вказує відповідач, суд першої інстанції дійшов вірного висновку при повному, всебічному та об'єктивному дослідженні всіх обставин щодо відмови в задоволені позовних вимог.

Ухвала суду про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення її до розгляду на 03.12.2014 року була направлена сторонам у справі рекомендованими листами 29.10.2014 року за адресами, зазначеними в апеляційній скарзі і отримана позивачем - 05.11.2014 року та відповідачем - 04.11.2014 року, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, які долучені до матеріалів справи. Однак, позивач та відповідач у судове засідання не з'явилися, про причини не з'явлення суд не повідомили.

Ухвалою суду від 29.10.2014 року суд попереджав сторони, що у разі не з'явлення їх представників у судове засідання та не надання витребуваних судом документів, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами та за відсутністю представників сторін. Таким чином, враховуючи належне повідомлення сторін, а також те, що їх явка в судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи в даному судовому засіданні за відсутності представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

У червні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Дорожник» звернулося до господарського суду Сумської області з позовною заявою, в якій просило стягнути на його користь з Управління житлово-комунального господарства Конотопської міської ради Сумської області суму боргу у розмірі 396626,40 грн. за надані послуги, а також стягнути судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконано своїх зобов'язань за договором №18/03 про закупівлю послуг від 18.03.2014 року щодо своєчасної оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.03.2014 року між Управлінням житлово-комунального господарства Конотопської міської ради Сумської області (замовник, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дорожник» (виконавець, позивач у справі) укладено договір №18/03 про закупівлю послуг предметом якого є надання послуг по утриманню дорожньо-мостового господарства міста (пункт 1.2 договору).

За цим договором, позивач (виконавець) зобов'язався у 2014 році надати замовнику послуги, зазначені в «Документації конкурсних торгів на закупівлю послуг щодо очищення, інші» (утримання дорожньо-мостового господарства міста) 81.29.1 ДК 016-2010 затвердженої рішенням комітету конкурсних торгів від 10.12.2013 року, а замовник – прийняти і оплатити такі послуги (пункт 1.3 договору).

Згідно пункту 4.1 договору розрахунки провадяться по мірі надходження коштів з міського бюджету, після пред'явлення виконавцем рахунку на оплату послуг та після підписання сторонами акта виконаних робіт із врахуванням відповідних калькуляцій.

У договорі сторони погодили, що замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги, а також приймати надані послуги згідно з актом (фактично) виконаних робіт (пункт 6.1 договору). Разом з тим, виконавець має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги (пункт 6.1.4 договору).

У пункті 10.1 договору сторони погодили, що цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2014 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

З матеріалів справи вбачається, що договір №18/03 про закупівлю послуг від 18.03.2014 року підписано сторонами та скріплено печатками, відповідає вимогам, передбаченим ст.ст. 628, 639 Цивільного кодексу України щодо змісту та форми договору, не розірваний сторонами та не визнаний недійсним у судовому порядку.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язок.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Позивачем у підтвердження виконання ним своїх обов'язків за договором про закупівлю послуг №18/03 від 18.03.2014 року надано копії актів виконаних робіт, а саме: №2 за березень 2014 року на суму 19543,20 грн., №3 за березень 2014 року на суму 11127,60 грн., №5 за березень 2014 року на суму 23557,20 грн., №9 за березень 2014 року на суму 30297,60 грн., №12 за березень 2014 року на суму 35860,80 грн., №13 за березень 2014 року на суму 28692,00 грн., №14 за березень 2014 року на суму 13128,00 грн., №16 за березень 2014 року на суму 34881,60 грн., №17 за березень 2014 року на суму 8941,20 грн., №18 за березень 2014 року на суму 12474,00 грн., №2 за квітень 2014 року на суму 31952,40 грн., №3 за квітень 2014 року на суму 23088,00 грн., №4 за квітень 2014 року на суму 22382,40 грн., №6 за квітень 2014 року на суму 27358,80 грн., №8 за квітень 2014 року на суму 4924,80 грн., №10 за квітень 2014 року на суму 26511,60 грн., №17 за квітень 2014 року на суму 7416,00 грн., №18 за квітень 2014 року на суму 1489,20 грн., №1 за травень 2014 року на суму 12825,60 грн., №3 за травень 2014 року на суму 16934,40 грн., №4 за травень 2014 року на суму 3240,00 грн. Згідно зазначених актів загальна сума становить – 396626,40 грн.

З матеріалів справи вбачається, що у листі №322 від 06.06.2014 року відповідач повідомив позивача, що акти виконаних робіт не можуть бути прийняті та підписані у зв`язку з не укладенням договору №18/03 від 18.03.2014 року та відміною тендеру, за результатами перемоги на якому позивач виконував роботи по утриманню дорожньо-мостового господарства міста. Тобто, фактично відповідач визнає надання позивачем послуг по утриманню дорожньо-мостового господарства міста, але вважає вищевказаний договір неукладеним через відміну торгів.

Колегія суддів зазначає, що відміна торгів відбулась 05.05.2014 року, про що позивача було повідомлено лише 12.05.2014 року повідомленням №21 від 08.05.2014 року. Тобто, позивач майже два місяці виконував свої зобов`язання по договору №18/03 від 18.03.2014 року і заперечень з боку відповідача не отримував, а акти виконаних робіт відповідачем частково приймались та підписувались, що свідчить про визнання відповідачем дії укладеного між сторонами договору №18/03 від 18.03.2014 року.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що надані акти за березень, окрім актів №2, 3, 5, 9, 12, 13, 14, акти за квітень та за травень є неналежними доказами, оскільки, відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Як вбачається із матеріалів справи, акти виконаних робіт частково за березень, за квітень та за травень не підписані представниками сторін та не скріплені печатками підприємств. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що роботи по вказаним актам не були прийняті відповідачем, а отже підстави вважати, що в нього виник обов'язок здійснити по ним оплату – відсутні.

Натомість, у матеріалах справи наявні акти виконаних робіт за березень 2014 року №2, 3, 5, 9, 12, 13, 14, які підписані позивачем та відповідачем без зауважень та скріплені печатками підприємств. За вказаними актами позивачем виконано роботи за договором на суму – 162206,40 грн., а їх підписання свідчить про визнання відповідачем факту належного виконання позивачем своїх зобов'язань за договором №18/03.

Як вже зазначалося, у п. 4.1 договору про закупівлю послуг сторони визначили, що розрахунки провадяться по мірі надходження коштів з міського бюджету, після пред'явлення виконавцем рахунку на оплату послуг та після підписання сторонами акта виконаних робіт із врахуванням відповідних калькуляцій.

Тобто, у Управління житлово-комунального господарства Конотопської міської ради Сумської області зобов'язання по сплаті за договором про закупівлю послуг №18/03 виникає, зокрема, з моменту виставлення позивачем рахунків по факту виконаних робіт. При цьому, такі рахунки складаються на підставі акта виконаних робіт.

Позивачем, всупереч приписів ст. 33 та ст. 32 Господарського процесуального кодексу України не надано до суду доказів та не доведено того, що ним виставлялися рахунки по факту виконаних робіт, за наявності яких, окрім підписаних актів виконаних робіт, у відповідача наступає строк сплати за договором.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, враховуючи приписи чинного законодавства України та умови, укладеного між сторонами договору, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що строк сплати у відповідача за договором №18/03 настав з моменту звернення позивача до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості, оскільки такі дії за своїм змістом відповідають поняттю пред'явлення вимоги.

У той час, належною сумою до стягнення є – 162206,40 грн., адже саме на цю суму були прийняті роботи відповідачем. Інші заявлені до стягнення кошти, а саме в розмірі 234420,00 грн. заявлені на підставі актів виконаних робіт за договором, які не підписані відповідачем, а отже такі вимоги не підтверджені належним чином.

Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову в задоволені позову, з підстави не надання позивачем будь-яких доказів, які б свідчили про надходження до відповідача коштів з міського бюджету для оплати виконаних робіт та можливості відповідача здійснити розрахунок за надані послуги по виконанню утримання дорожньо-мостового господарства міста, з огляду на наступне.

Предметом розгляду по даній справі є встановлення факту невиконання чи неналежного виконання відповідачем свого обов'язку за договором і встановлення у зв'язку із цим обсягу його відповідальності.

Правила статті 625 Цивільного кодексу України вказують, ще неможливість виконання боржником грошового зобов'язання не є підставою звільнення його від відповідальності.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що таке поняття, як «по мірі надходження коштів з міського бюджету» є оціночним без визначення будь-яких конкретних дат. Дослідити та встановити належним чином в який період та в якому обсязі надходять кошти неможливо, а які належні та допустимі докази в підтвердження таких обставин можуть бути, колегія суддів не вбачає можливим.

Однак, така обставина, як «міра надходження коштів з міського бюджету» не може бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності по договору №18/03 та від обов'язку здійснити сплату за виконані позивачем роботи, щодо яких відповідач підписуючи акти виконаних робіт не заперечував. Періодичність надходження коштів з міського бюджету, або їх не надходження не може впливати на встановлення судом факту невиконання чи неналежного виконання відповідачем свого обов'язку за договором і встановлення у зв'язку із цим саме обсягу його відповідальності.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положення статті 525 Цивільного кодексу України визначають, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.ст. 611, 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем доведено, а матеріалами справи підтверджується, що ним частково за березень виконано свої обов'язки за договором №18/03 про закупівлю послуг, а відповідачем такі роботи прийнятті. Натомість, відповідачем не спростовано того факту та не надано в підтвердження належних та допустимих доказів у підтвердження сплати ним за виконані роботи та щодо надходження або не надходження коштів з міського бюджету.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення на вищевказані обставини уваги не звернув, у зв'язку з чим дійшов до необґрунтованого висновку про відмову в задоволення позовних вимог у повному обсязі.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення місцевий господарський суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а висновки викладені у рішенні місцевого господарського суду не відповідають обставинам справи, через що рішення господарського суду Сумської області від 25.09.2014 року по справі №920/1023/14 підлягає скасуванню, з прийняття нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорожник» – частковому задоволенню.

У відповідності до ст. 49, ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання про перерозподіл судового збору пропорційно задоволеним вимогам, враховуючи приписи абз. 4 п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» з огляду на те, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції та часткове задоволення апеляційної скарги, витрати позивача зі сплати судового збору за подання позовної заяви підлягають частковому відшкодуванню за рахунок відповідача у розмірі 3244,40 грн., а витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги підлягають відшкодуванню за рахунок позивача у розмірі 1622,20 грн.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 99, 101, п.2 ст. 103, п. 1, 3 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорожник» задовольнити частково.

Рішення господарського суду Сумської області від 25.09.2014 року по справі №920/1023/14 скасувати.

Прийняти нове судове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорожник» задовольнити частково.

Стягнути з Управління житлово-комунального господарства Конотопської міської ради Сумської області (41600, Сумська область, м. Конотоп, пр. Миру, 8, ідентифікаційний код 23045927) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорожник» (41600, Сумська область, м.Конотоп, вул. Комунальна, 1, ідентифікаційний код 14016619) 162206,40 грн. боргу, 3244,40 грн. судового збору за подання позовної заяви.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Управління житлово-комунального господарства Конотопської міської ради Сумської області (41600, Сумська область, м. Конотоп, пр. Миру, 8, ідентифікаційний код 23045927) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорожник» (41600, Сумська область, м.Конотоп, вул. Комунальна, 1, ідентифікаційний код 14016619) 1622,20 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Сумської області видати відповідний наказ.

Повний текст постанови складено 08 грудня 2014 року.

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Хачатрян В.С.