Ухвала

від 12.11.2014 по справі 2а-8812/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2014 року м. Київ К/9991/22427/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А., суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.09.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2012

у справі № 2а-8812/11/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський дім»

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.09.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2012, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 18.10.2010 № 0003162305/0.

У касаційній скарзі ДПІ у Дарницькому районі м. Києва просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Позивач не реалізував своє процесуальне право подання заперечень проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань із податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням стали висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 30.09.2010 № 6233/2305/31425677. Згідно з цими висновками позивачем порушені норми підпунктів 7.2.1, 7.2.3 та 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), а саме: завищено податковий кредит у загальній сумі 159375,67 грн. у податковому обліку за червень 2010 року за податковими накладними, виписаними ТОВ «Тілан» з огляду на розбіжність задекларованих сум податкових зобов`язань цього контрагента та податкового кредиту позивача (не задекларовані та не сплачені податкові зобов`язання), внаслідок чого занижено податкові зобов'язання із податку на додану вартість на 159375,67 грн. у податковому обліку за червень 2010 року.

На підставі акта перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.10.2010 № 0003162305/0, яким позивачу визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 223125,94 грн., з яких 159375,67 грн. - за основним платежем та 63750,27 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

У судовому процесі встановлено, що на за наслідками господарських операцій позивача з ТОВ «Тілан» останній виписав позивачу податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за червень 2010 року. Фактичне виконання цих господарських операцій, так само, як і сплата позивачем сум податку на додану вартість у ціні поставлених товарів (послуг), податковим органом у судовому процесі не оспорюється.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

Обґрунтовуючи правомірність зменшення у податковому обліку позивача суми податкового кредиту у податковому обліку за червень 2010 року, податковий орган послався на встановлену на підставі бази даних «Автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту у розрізі контрагентів» розбіжність між сумою податкових зобов`язань за податковими деклараціями з ПДВ ТОВ «Тілан» та сумою податкового кредиту позивача за цей податковий період.

Ці доводи ДПІ суд обґрунтовано визнав таким, що суперечать нормам Закону № 168/97-ВР, оскільки вищенаведені норми цього Закону не ставлять у залежність право платника податку на формування податкового кредиту від виконання податкового обов'язку іншим платником податку - постачальником товару.

Відповідно до частини 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність цих висновків судів першої та апеляційної інстанції, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.09.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: О.А. Веденяпін М.П. Зайцев