Постанова

від 19.09.2011 по справі 2а-8812/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 вересня 2011 року № 2а-8812/11/2670

10:07

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Морський дім доДержавної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення № 0003162305/0 від 18.10.2010

Суддя: Кротюк О.В.

Секретар судового засідання: Шевченко Я.В.

Обставини справи:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення № 0003162305/0 від 18.10.2010.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем безпідставно прийнято оскаржуване рішення, оскільки податкові декларації та розшифровки складено на підставі належно оформлених договорів та податкових накладних.

Відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю, оскільки оскаржуване рішення прийнято в зв'язку з порушенням позивачем положень Закону України Про податок на додану вартість .

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

встановив:

працівниками Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Морський дім з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правильності нарахування та сплати податку на додану вартість за червень 2010 року, про що складено Акт № 6233/2305/31425677 від 30.09.2010 (Далі -Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення пп. 7.2.1, пп. 7.2.3 пп. 7.2.6. п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість , в результаті чого завищено суму податкового кредиту на загальну суму 159375,67 грн. за червень 2010 року.

Такі висновки податкового органу мотивовані тим, що ТОВ Морський дім включено до складу податкового кредиту в податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року суму ПДВ в розмірі 159712 грн. по взаємовідносинах з ТОВ Тілан . Дані суми податку на додану вартість ТОВ Морський дім відображено в Додатку 5 розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів до Декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року.

При цьому, згідно бази даних Автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту у розрізі контрагентів за квітень, травень, червень, липень, серпень 2010 року встановлено відхилення ПДВ у податковому кредиті ТОВ Морський дім та податкового зобов'язання ТОВ Тілан в червні 2010 року 159'375,67 грн.

Так в ході аналізу податкової звітності ТОВ Тілан , а саме додатку №5 Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту до декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року не встановлено відображення податкового зобов'язання при взаємовідносинах з ТОВ Морський дім , на суму ПДВ 159'375,67 грн. Також встановлено, що підприємством ТОВ Тілан за червень 2010 року звітність з податку на додану вартість за місцем основної реєстрації, а саме: до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва не подавалась, остання звітність подана за березень 2010 року.

Тобто перевіркою встановлено, що податок на додану вартість на загальну суму 159375,67 грн. за червень 2010 року, обчисленого з вартості товару, придбаного ТОВ Морський дім у ТОВ Тілан не було включено постачальником ТОЕ Тілан до складу податкового зобов'язання, відповідно, не задекларовано та не сплачено до бюджету в червні 2010 року.

На підставі вказаного Акта перевірки податковим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0003162305/0 від 18.10.2010, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 223125,94 грн., в тому числі 159375,67 грн. - основний платіж, 63750,27 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач акцентує увагу суду на тому, що віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним № 914 від 01.04.2010, № 1172 від 27.04.2010 є повністю правомірним та відповідає нормам податкового законодавства.

Аналізуючи викладені вище обставини в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України Про податок на додану вартість від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (Далі -Закон № 168), що діяв на момент спірних правовідносин, визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2. ст. 7 Закону № 168 податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Пунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п. 6 Наказу ДПА України „Про порядок заповнення податкової накладної" від 30.05.1997 № 165, зареєстрованого в Мін'юсті 23.06.1997 № 233/2037, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку на додану вартість, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

У відповідності до пп. 7.4.5 п. 7.4. ст.7 Закону № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з пп. 7.2.4 п. 7.2. ст.7 ЗУ № 168, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Пунктом 10.1. ст. 10 Закону № 168 передбачено, що особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є:

а) платники податку, визначені у статті 2 цього Закону;

б) митний орган при справлянні податку з осіб, визначених у пункті 2.4 статті 2 цього Закону;

в) у разі якщо сплата податку особами, визначеними у пункті 2.4 статті 2 цього Закону, розстрочується шляхом надання податкового векселя, - платник податку, який надав такий податковий вексель;

г) при наданні послуг нерезидентом - його постійне представництво, а при відсутності такого - особа, яка отримує такі послуги, якщо місце надання таких послуг знаходиться на митній території України;

д) платники податку, визначені підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, що здійснюють операції з реалізації конфіскованого майна.

Пунктом 10.2. ст. 10 Закону № 168 визначено, що платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону. Особа, яка згідно з вимогами пункту 2.2 статті 2 цього Закону мала зареєструватися платником податку, але не здійснила таку реєстрацію, несе обов'язки з нарахування та сплати цього податку, а також відповідальність за його ненарахування або несплату на рівні особи, зареєстрованої як платник податку, без права виписки податкової накладної та нарахування податкового кредиту.

З огляду на викладені обставини, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, адже матеріалами справи підтверджено, що податкові декларації та розшифровки до них відображають достовірні відомості, оскільки спірні операції відображено з дотриманням порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість. Позивачем заповнено податкову декларацію та розшифровку до неї на підставі податкових накладних, що не мали недоліків, та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством, що сторонами не оспорюється, а Актом перевірки не встановлено. Тому необґрунтованим є твердження відповідача про не підтвердження позивачем спірних операцій та, як наслідок, зменшення суми податкового кредиту з таких операцій за зазначений період.

При цьому, суд не приймає до уваги твердження податкового органу, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення є не підтвердження заявлених платником податку даних в розрізі контрагентів, оскільки контрагентом позивача -ТОВ Тілан не подано декларацію з податку на додану вартість за червень 2010 року. Адже, зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Поряд з цим, обставин безтоварності операцій позивача з його контрагентом податковою службою згідно змісту акту перевірки не було встановлено.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Отже, безпідставним є твердження відповідача, що факт неподання податкових декларацій свідчить про відсутність об'єкту оподаткування, який виникає при проведені фінансово-господарських операцій. Оскільки об'єкт оподаткування виникає не при поданні чи неподанні декларації, а при проведенні фінансово-господарської операції. Проте обставини проведення фінансово-господарської операції позивача і його контрагента податковою службою не перевірявся -відомостей про це у акті перевірки не відображено.

Тому, з огляду на вказане, твердження податкового органу про те, що операції між ТОВ Морський дім та ТОВ Тілан не відбулися є необґрунтованим та безпідставним, адже перевірка вказаних операцій та обставин їх проведення податковою службою не здійснювалась.

За результатом розгляду справи, відповідачем не спростовано доводи позивача про те, що на час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість) продавець був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. За таких обставин покупець не може нести відповідальність.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (частина друга статті 71 КАС України).

Враховуючи такі обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 9, 69-71, 158 -163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва № 0003162305/0 від 18.10.2010.

Відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю Морський дім (02140, м. Київ, проспект Бажана, 26, кв. 196, код ЄДРПОУ 31425677) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн. за рахунок Державного бюджету України (Головне управління Державного казначейства України в місті Києві (01004, м. Київ, вул. Терещінківська, 11-а)).

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтею 186 та набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Кротюк

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі -21.09.2011.