Постанова

від 14.11.2014 по справі 810/5594/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2014 року 810/5594/14

м. Київ

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектна компанія «Вектор 7» до державного реєстратора Реєстраційної служби Макарівського районного управління юстиції Київської області про скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Проектна компанія «Вектор 7» (далі - позивач, товариство) з позовом до державного реєстратора Реєстраційної служби Макарівського районного управління юстиції Київської області (далі - відповідач) про скасування рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 15546455 від 03.09.2014 та рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №15571362 від 04.09.2014, прийняті державним реєстратором Реєстраційної служби Макарівського районного управління юстиції Київської області; зобов'язання державного реєстратора Реєстраційної служби Макарівського районного управління юстиції Київської області провести державну реєстрацію права власності за ТОВ «Проектна компанія «Вектор 7» на земельні ділянки: земельна ділянка, розташована на території Копилівської сільської ради, кадастровий номер: 3222783200:03:005:0005, власність: приватна власність, цільове призначення: ведення особистого селянського господарства, площа: 3,4906 га, державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 977756, виданий ОСОБА_1 від 25.09.2007; земельна ділянка, розташована на території Копилівської сільської ради, кадастровий номер: 3222783200:03:004:0009, власність: приватна власність, цільове призначення: ведення особистого селянського господарства, площа: 3,0107 га, державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 977755, виданий ОСОБА_1 від 25.09.2007; зобов'язання державного реєстратора Реєстраційної служби Макарівського районного управління юстиції Київської області видати: свідоцтво про право власності на земельну ділянку, розташовану на території Копилівської сільської ради, кадастровий номер: 3222783200:03:005:0005, власність: приватна власність, цільове призначення: ведення особистого селянського господарства, площа: 3,4906 га, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 977756, виданий ОСОБА_1 від 25.09.2007, та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, свідоцтво про право власності на земельну ділянку, розташовану на території Копилівської сільської ради, кадастровий номер: 3222783200:03:004:0009, власність: приватна власність, цільове призначення: ведення особистого селянського господарства, площа: 3,0107 га, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 977755, виданий ОСОБА_1 від 25.09.2007; та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень (з урахування заяви про уточнення позовних вимог).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що дії державного реєстратора щодо відмови у здійсненні державної реєстрації прав є протиправними, оскільки товариством було надано усі передбачені законодавством документи, необхідні для здійснення такої реєстрації. Стверджує, що позивачем не було порушено норми Цивільного та Земельного кодексів України.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, позов просили задовольнити.

Представник відповідача подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, заперечив проти задоволення позовних вимог та просив у задоволенні адміністративного позову відмовити. До суду надав письмові заперечення, в яких зазначив, що надані позивачем на реєстрацію матеріали не давали змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, у зв'язку з чим, на підставі ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» було відмовлено в державній реєстрації прав.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, що склалися між сторонами.

24 листопада 2009 року створено Товариство з обмеженою відповідальністю «Проектна компанія «Вектор 7» згідно з протоколом №1 загальних зборів учасників. Учасниками сформовано статутний капітал шляхом внесення до нього земельних ділянок, зокрема, земельна ділянка, розташована на території Копилівської сільської ради, кадастровий номер: 3222783200:03:005:0005, власність: приватна власність, цільове призначення: ведення особистого селянського господарства, площа: 3,4906 га, державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 977756, виданий ОСОБА_1 від 25.09.2007; земельна ділянка, розташована на території Копилівської сільської ради, кадастровий номер: 3222783200:03:004:0009, власність: приватна власність, цільове призначення: ведення особистого селянського господарства, площа: 3,0107 га, державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 977755, виданий ОСОБА_1 від 25.09.2007.

Передача земельних ділянок здійснена 24.11.2009 згідно з актом № 5 прийому-передачі земельних ділянок до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектна компанія «Вектор 7».

30 вересня 2010 року усі учасники ТОВ «Проектна компанія «Вектор 7» вийшли зі складу учасників та передали належні їм частки до Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра 7» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдест Груп» згідно з протоколом №2 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектна компанія «Вектор 7» від 30.09.2010. ОСОБА_1 передала належну їй частку розміром 18,41% до ТОВ «Холдест Груп». Для передачі частки в статутному капіталі було укладено договір купівлі-продажу 30.09.2010 між ОСОБА_1 та ТОВ «Холдест Груп». Після внесення первинними учасниками до статутного капіталу земельних ділянок ТОВ «Проектна компанія «Вектор 7» не зареєструвало право власності на внесені в якості вкладу земельні ділянки фізичних осіб-учасників та не отримало новий державний акт на ці земельні ділянки.

Позивач у серпні 2014 р. звернувся до Реєстраційної служби Макарівського районного управління юстиції Київської області із заявами про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Заяви були прийняті державними реєстраторами 08.08.2014 за реєстраційним номером 7707311 та 13.08.2014 за реєстраційними номерами 7761221. Заяви подані для реєстрації права власності на земельну ділянку, розташовану на території Копилівської сільської ради, кадастровий номер: 3222783200:03:005:0005, власність: приватна власність, цільове призначення: ведення особистого селянського господарства, площа: 3,4906 га, державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 977756, виданий ОСОБА_1 від 25.09.2007, та на земельну ділянку, розташовану на території Копилівської сільської ради, кадастровий номер: 3222783200:03:004:0009, власність: приватна власність, цільове призначення: ведення особистого селянського господарства, площа: 3,0107 га, державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 977755, виданий ОСОБА_1 від 25.09.2007.

Позивач разом із відповідними заявами подав наступні документи: Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 977756, виданий ОСОБА_1 від 25.09.2007, видавник: Макарівський районний відділ земельних ресурсів, кадастровий номер: 3222783200:03:005:0005; Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 977755, виданий ОСОБА_1 від 25.09.2007, видавник: Макарівський районний відділ земельних ресурсів, кадастровий номер: 3222783200:03:004:0009; завірені копії статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектна компанія «Вектор 7», затвердженого протоколом №2 від 30.09.2010 (нова редакція), за державною реєстрацією змін до установчих документів від 08.12.2010; завірені копії статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектна компанія «Вектор 7», затвердженого протоколом №1 від 24.11.2009, за державною реєстрацією юридичної особи від 14.12.2009; завірені копії протоколу №1 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектна компанія «Вектор 7» від 24.11.2009; завірені копії протоколу №5 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектна компанія «Вектор 7» від 22.08.2012; виписки з ЄДРОП, видані 20.06.2014 державним реєстратором Новік Н.Ю.; завірені копії акту №5 прийому-передачі земельних ділянок до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектна компанія «Вектор 7» від 24.11.2009.

Розглянувши заяви, державні реєстратори прийняли рішення про зупинення розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 15332744 від 22.08.2014 та № 15444146 від 29.08.2014 у зв'язку з відсутністю у повному обсязі документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень, визначених Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868, а саме документа, що посвідчує перехід частки (її частини) учасника у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю до іншої особи.

На вимогу державних реєстраторів позивачем було подано додаткові документи для посвідчення переходу частки ОСОБА_1 у статутному капіталі ТОВ «Проектна компанія «Вектор 7» до ТОВ «Холдест Груп», а саме: завірену копію договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектна компанія «Вектор 7», укладеного 30.09.2010 між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Холдест Груп»; завірену копію заяви ОСОБА_1 про вихід зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектна компанія «Вектор 7» від 30.09.2010; завірену копію Протоколу №2 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектна компанія «Вектор 7» від 30.09.2010.

Після отримання цих документів державні реєстратори прийняли рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 15546455 від 03.09.2014 та № 15571362 від 04.09.2014, які мотивовано тим, що документи подані з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та "Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Цивільного кодексу України та Земельного кодексу України. У цих рішеннях державними реєстраторами як підставу для відмови у державній реєстрації прав здійснено посилання на ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та вказано, що подані документи не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Позивачем оскаржено ці рішення до Державної реєстраційної служби України і листом від 14.10.2014 позивача повідомлено про таке. Відповідно до мотивувальної частини рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень від 03 вересня 2014 року №15546455 та пояснень державного реєстратора від 29 вересня 2014 року щодо підстав прийняття зазначеного рішення, вбачається, що підставою для застосування державним реєстратором пункту 4 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон) є порушення Заявником вимог приписів статті 147 Цивільного кодексу України щодо відчуження частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю до іншої особи, що відповідно до статті 125 Земельного кодексу України сформований належним чином не був. Проте, стаття 147 Цивільного кодексу України ніяким чином не пов'язує факт виникнення права власності юридичної особи на земельну ділянку, внесену в якості вкладу до статутного (складеного) капіталу, відповідно до вимог статті 125 Земельного кодексу України, з фактом формування такого статутного (складеного) капіталу. За таких обставин державним реєстратором не була взята до уваги та обставина, що мало місце відчуження саме частки статутного (складеного) капіталу, яка має виключно відсотковий вираз, у відповідності до грошового еквіваленту розміру самого статутного (складеного) капіталу, та не має будь-якої прив'язки до ідентифікованої земельної ділянки, внесеної в якості внеску до такого статутного (складеного) капіталу. Таким чином, зазначаючи в якості факту формування статутного (складеного) капіталу юридичної особи факт реєстрації речового права на об'єкт нерухомого майна, державний реєстратор підмінює поняття реалізації права юридичної особи на звернення до органу виконавчої влади щодо офіційного визнання такого права державою (стаття 1 Закону) поняттям обов'язку учасника такої юридичної особи щодо сплати грошових коштів, передачі іншого майна за відповідною часткою статутного (складеного) капіталу (статті 52, 53 Закону України «Про господарські товариства»). Поряд з цим, Державна реєстраційна служба України приходить до висновку, що визначаючи факт сформованості/несформованості статутного (складеного) капіталу юридичної особи державний реєстратор порушує принцип недопущення дублювання повноважень органів виконавчої влади, визначений частиною третьою статті 5 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади». Зазначене пояснюється тим, що частиною другою статті 9 Закону визначено вичерпний перелік дій державного реєстратора щодо встановлення відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, та не передбачає перевірку факту формування статутного (складеного) капіталу юридичної особи відповідно до вимог статті 144 Цивільного кодексу України. З огляду на вищевикладене, Державна реєстраційна служба приходить до висновку щодо неправомірності відмови державного реєстратора речових прав на нерухоме майно за рішенням про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень від 03 вересня 2014 року №15546455 та рекомендує Заявнику повторно звернутись до реєстраційної служби Макарівського районного управління юстиції Київської області із заявою про реєстрацію речового права (щодо права власності).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 2 Закону України від 01.07.2004 №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон України №1952-IV), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 3 Закону України №1952-IV державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону України №1952-IV державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або про відмову в такій реєстрації.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 р. №703 затверджено «Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі-Порядок), який визначає процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Частиною 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено виключний перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень, а саме: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; - заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; - заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; - під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; - після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; - заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; - заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Вказані положення узгоджуються з п. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України, відповідно до якого право власності на нерухоме майно, яке підлягає державній реєстрації, виникає з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Суд бере до уваги, що згідно з п. 14 Перехідних положень Земельного кодексу України до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2016 року, забороняється внесення права на земельну частку (пай) до статутних капіталів господарських товариств. Відповідно до пп. «б» п. 15 Перехідних положень Земельного кодексу України до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2016 року, не допускається: купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами. Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, запроваджується за умови набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2016 року, в порядку, визначеному цим Законом. Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).

У цій справі судом досліджуються обставини здійснення державної реєстрації прав, які пов'язані з державною реєстрацією переходу права власності на вказані у позові земельні ділянки від фізичних осіб до юридичної особи. Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, державної реєстрації цих договорів при їх укладенні не здійснювалося. Це означає, що державний реєстратор на підставі вимог Закону, обґрунтовано та в межах наданих повноважень здійснював перевірку того, чи відповідають подані документи вимогам, встановленим цим Законом, та чи дають змоги надані документи встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. Як вбачається зі спірних рішень державним реєстратором здійснено, зокрема, посилання на Земельний кодекс України, згідно з п.п. 14-15 Перехідних положень якого як станом на 2009-2010 рр, так і на час прийняття спірних рішень до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2016 року, забороняється внесення права на земельну частку (пай) до статутних капіталів господарських товариств; не допускається: купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами. Тому, під час виконання такої перевірки державним реєстратором не було встановлено відповідності заявлених прав документам, що їх посвідчують, що утворювало підстави для відмови у здійснені державної реєстрації прав..

З наведених підстав суд не бере до уваги посилання позивача на лист від 14.10.2014 Державної реєстраційної служби України.

Крім того, суд також відкидає посилання позивача на те, що у спірних рішеннях не наведено пункту статті 24 Закону, на підставі якого відмовлено в державній реєстрації прав, оскільки у спірних рішеннях здійснено посилання на цю статтю та вказано підставу для відмови - подані документи не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. Суд вважає, що підстава для відмови чітко наведена відповідачем у спірному рішенні, а тому відсутність посилання на конкретний пункт цієї статті (п.4) не створювало для позивача ситуації правової невизначеності та не обмежувало прав позивача на оскарження такого рішення.

Таким чином суд дійшов висновку, що рішення державних реєстраторів про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №15546455 від 03.09.2014 та №15571362 від 04.09.2014 прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені діючим законодавством, відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Земельного та Цивільного кодексів України.

У зв'язку з наведеним суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача в частині скасування спірних рішень є необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства України та не можуть бути підставами для задоволення цих позовних вимог.

Щодо вимог позивача про зобов'язання відповідача вчинити певні дії, а саме стосовно зобов'язання здійснити державну реєстрацію вказаних земельних ділянок та видати відповідні свідоцтва, то вони можуть застосовуватись лише за наявності протиправного рішення, дій чи бездіяльності, тобто є похідними від вимог про визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення, а тому відмова у задоволення первинних вимог є підставою для відмови у задоволенні і похідних від них вимог.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, враховуючи те, що відповідач діяв правомірно, на підставі, у порядку та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Журавель В.О.