Ухвала

від 02.12.2014 по справі 815/2346/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2014 р. Справа № 815/2346/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С. О.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Жука С.І. судді - Потапчука В.О. судді - Семенюка Г.В. при секретаріДанюк А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 червня 2014 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Біоіл Універсал Україна" до Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000482200 від 30.12.2013 року, -

встановиЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Біоіл Універсал Україна" надалі по тексту - позивач або ТОВ "Біоіл Універсал Україна") звернулось до суду з позовом до Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області (надалі по тексту - відповідач або Роздільнянська ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000482200 від 30.12.2013 року.

Суд першої інстанції своєю постановою від 24 червня 2014 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Біоіл Універсал Україна" до Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000482200 від 30.12.2013 року, - задовольнив.

Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення - рішення Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області №0000482200 від 30.12.2013 року.

Роздільнянська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в Одеській області не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Роздільнянська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в Одеській області посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали та доводи апелянта в межах апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 19.11.2013 року по 02.12.2013 року посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову перевірку правомірності нарахування ТОВ "Біоіл Універсал Україна" від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за травень, серпень-вересень 2013 року та з питань правових взаємовідносин з ФГ "Рід" за період з 01.01.2013 року по 30.04.2013 року, ТОВ НВО "Мета" за період з 01.03.2012 року по 31.03.2012 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем був складений акт від 16.12.2013 року № 206/22-00/34490471 "Про результати документальної позапланової перевірки правомірності нарахування ТОВ "Біоіл Універсал Україна" від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за травень, серпень-вересень 2013 року та з питань правових взаємовідносин з ФГ "Рід" за період з 01.01.2013 року по 30.04.2013 року, ТОВ НВО "Мета" за період з 01.03.2012 року по 31.03.2012 року", відповідно до висновку якого перевіркою встановлено, що в порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України позивачем завищено суми від'ємного значення з податку на додану вартість: на суму 118332 грн. за податковий період серпень 2013 року; на суму 278340,10 грн., у тому числі: в січні 2013 року у сумі - 61867,20 грн., у лютому 2013 року у сумі - 108358,70 грн., в квітні 2013 року у сумі 108114,20 грн.; на суму 6079,00 грн. за податковий період березень 2012 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення від 30.12.2013 року № 0000482200, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 402 751,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в порядку процедури адміністративного оскарження, передбаченої п. 56.3 ст. 56 Податкового кодексу України, до ГУ Міндоходів в Одеській області. 03 березня 2014 року ГУ Міндоходів в Одеській області винесло рішення № 573/10/15-32-10-02-07 про результати розгляду первинної скарги, а 31 березня 2014 року Міністерство доходів і зборів винесло рішення № 5701/6/99.99.100115 про результати розгляду повторної скарги, якими податкове повідомлення - рішення від 30.12.2013 року № 0000482200 залишено без змін, а скарги ТОВ "Біоіл Універсал Україна" - без задоволення.

Не погодившись з висновками акту перевірки та прийнятим податковим повідомленням-рішенням, ТОВ "Біоіл Універсал Україна" оскаржило його в судовому порядку, вимагаючи визнання його протиправним та скасування.

Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ "Біоіл Універсал Україна" (Покупець) та ТОВ "Агро-Капітал-Інвест" (Продавець) було укладено договір поставки від 16.08.2013 року за № 006-532, доповнення до договору № 1 від 21.08.2013 року та доповнення до договору № 2 від 30.08.2013 року.

Також між ТОВ "Біоіл Універсал Україна" (Покупець) та ФГ "Рід" (Продавець) було укладено договір купівлі-продажу від 03.08.2012 року за № 001-532 та доповнення до договору.

Окрім того, між ТОВ "Біоіл Універсал Україна" (Покупець) та ТОВ НВО "Мета" (Постачальник) було укладено договір від 03.01.2012 року № 0301, відповідно до предмету якого, Постачальник зобов'язується передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити наступний товар: обладнання та запасні частини до олійно-екстраційного та олійно-пресового обладнання. Кількість та ціни на товар який поставляється обговорюються сторонами в кожному конкретному випадку та зазначаються в рахунках на оплату. Згідно з п. 3.6 договору - транспорт по домовленості сторін.

Відповідно до ст. 265 Цивільного кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст. 656 ЦК України).

Момент виконання обов'язку продавця щодо передачі товару згідно ст. 664 Цивільного кодексу України є: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар, надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Таким чином, факт отримання товару документально підтверджується наявними первинними бухгалтерськими документами (накладні) та первинними бухгалтерськими документами подальшої реалізації отриманого товару.

На виконання умов вищезазначених договорів контрагентами позивача ТОВ "Агро-Капітал-Інвест", ФГ "Рід" та ТОВ НВО "Мета" протягом періоду, що перевірявся на адресу ТОВ "Біоіл Універсал Україна" поставлявся товар (соняшник насипом врожай 2011-2013 років та вищезазначене обладнання), а позивач приймав та оплачував вартість, отриманих товарів, по яким сума податку на додану вартість склала в загальному розмірі 402 751,00 грн.

Розрахунки між суб'єктами господарювання за поставлені товари проводились у безготівковій формі і на момент перевірки дебіторська/кредиторська заборгованість ТОВ "Біоіл Універсал Україна" за отримані товари за розрахунками з ТОВ "Агро-Капітал-Інвест", ФГ "Рід" та ТОВ НВО "Мета" відсутня.

Про підтвердження поставки товару за вищезазначеними угодами свідчать первинні бухгалтерські документи, а саме: договори поставки з додатками, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні, акти здачі-прийманні робіт (надання послуг), картки аналізу зерна, наявні в матеріалах справи. Про підтвердження зберігання товару свідчать договори на складське зберігання та надання послуг з приймання, сушки, чистки та відпуску зернових культур (з додатками), укладені між позивачем та ПрАТ "Роздільнянський елеватор".

Таким чином, встановлено, що позивач придбав товар (соняшник) у TOB "Агро-Капітал-Інвест" та ФГ "Рід" на умовах СРТ ПрАТ "Роздільнянський елеватор". Позивач отримував товар від контрагентів безпосереднього на території ПрАТ "Роздільнянський елеватор", транспортування товару не здійснювалося. Товар, до моменту його подальшої реалізації зберігався на ПрАТ "Роздільнянський елеватор", про що свідчить укладені між позивачем та ПрАТ "Роздільнянський елеватор" договори складського зберігання зерна № 201201 від 01.06.2012 року, № 5 від 25.06.2013 року та додаток до нього.

Як встановлено судом, згідно домовленості сторін поставка TOB НВО "МЕТА" запчастин для олійопресового обладнання позивача здійснювалась транспортною компанією перевізником TOB "Ін-Тайм", відповідно до умов договору надання послуг з перевезення вантажу № 212 РЗД412, укладеного між ТОВ "Ін-Тайм" (Перевізник) та ТОВ "Біоіл Універсал Україна" (Замовник). Також на підтвердження використання позивачем вказаного транспорту, до суду надано декларації про прийняття вантажу, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), платіжні доручення.

Також на підтвердження транспортування товару Продавцями (ТОВ "Агро-Капітал-Інвест" та ФГ "Рід") до Покупця (ТОВ "Біоіл Універсал Україна") - на територію ПрАТ "Роздільнянський елеватор" позивачем надано товарно-транспортні накладні.

Враховуючи зазначене, вбачається, що позивачем було виконано всі зобов'язання, які покладено Цивільним кодексом України за договором поставки, а саме: прийнято товар та сплачено продавцю грошові кошти, про що свідчать вище досліджені первинні документи.

Суми податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними ТОВ "Агро-Капітал-Інвест" у загальному розмірі 118331,62 грн., включені позивачем до складу податкового кредиту відповідного періоду, а саме в серпні 2013 року, відображені у реєстрі отриманих податкових накладних ТОВ "Біоіл Універсал Україна", які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за серпень 2013 року.

Суми податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними ФГ "Рід" у загальному розмірі 278340,10 грн., включені позивачем до складу податкового кредиту відповідних періодів, а саме: в січні 2013 року у сумі 61867,20 грн., в лютому 2013 року у сумі 108358,70 грн., у квітні 2013 року у сумі 108114,20 грн., відображені у реєстрі отриманих податкових накладних ТОВ "Біоіл Універсал Україна", які відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за січень, лютий та квітень 2013 року.

Суми податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними ТОВ НВО "Мета" у загальному розмірі 6079,00 грн., включені позивачем до складу податкового кредиту відповідного періоду, а саме в березні 2013 року, відображені у реєстрі отриманих податкових накладних ТОВ "Біоіл Універсал Україна", які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за березень 2013 року.

Як вбачається з акту перевірки, перевіряючі дійшли висновку про завищення ТОВ "Біоіл Універсал Україна" податкового кредиту за серпень 2013 року на суму 118331,62 грн., за січень-лютий та квітень 2013 року на загальну суму 278340,10 грн. та за березень 2013 року на суму 6079,00 грн. на підставі наступних матеріалів: акту ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 16.10.2013 року № 257/14-03-22-08/32819855 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Агро-Капітал-Інвест" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.08.2013 року по 31.08.2013 року", акту перевірки Роздільнянської ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області № 56/22-00/32651963 від 05.08.2013 року "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки фермерського господарства "Рід" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.06.2013 року" та акту перевірки ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська № 391/224/23074395 від 19.02.2013 року "Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ НВО "Мета" щодо дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з платниками податків ПП "АТМ" за березень 2012 року та ТОВ "Галактика М" за грудень 2011 року".

У вищевказаних актах податкові інспекції, в цілому, відносно контрагентів позивача - ТОВ "Агро-Капітал-Інвест", ФГ "Рід" та ТОВ НВО "Мета", дійшли висновків про відсутність зі сторони останніх господарської діяльності, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг) встановлено проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування податкових зобов'язань.

За результатами зазначених перевірок, встановлено неможливість підтвердження факту реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ "Агро-Капітал-Інвест", ФГ "Рід" та ТОВ НВО "Мета" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків контрагентами-покупцями. Також відносно ТОВ НВО "Мета" вставлено порушення останнім ст. 228 ЦК України щодо укладення правочинів, які суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемними.

На підставі результатів вищезазначених перевірок контрагентів позивача, відповідачем встановлено, що право ТОВ "Біоіл Універсал Україна" на податковий кредит з ПДВ на підставі податкових накладних, виданих ТОВ "Агро-Капітал-Інвест", ФГ "Рід" та ТОВ НВО "Мета" на виконання укладених угод, не виникає.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що в акті перевірки висновки відповідача про відсутність поставок за укладеними ТОВ "Біоіл Універсал Україна" з його контрагентами правочинами ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені посиланнями на будь-які первинні документи.

Відповідно до ч.1 ст.208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Частиною 1 статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Зміст наведеної норми свідчить на користь висновку, що законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачив наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Зважаючи на те, що публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений, а ухилення від сплати податків, на факт якого податковий орган посилається як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог, є злочином, відповідальність за який встановлена Кримінальним кодексом України, то за обставин, які склалися визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Вищого адміністративного суду України від 02.09.2010 року № К-23029/07.

Також, відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Податковим органом фактично зроблений висновок, що ТОВ "Агро-Капітал-Інвест", ФГ "Рід" та ТОВ НВО "Мета" здійснювали діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб. Податковий орган встановив, що оскільки актами перевірки щодо підприємств ТОВ "Агро-Капітал-Інвест", ФГ "Рід" та ТОВ НВО "Мета" не підтверджено наявність поставок товарів до покупців, то можна зробити висновок, що ТОВ "Біоіл Універсал Україна" не придбавало товар.

У своїх висновках податковий орган вважає, що постачальники позивача фактично не здійснювали господарської діяльності, а лише документували операції із товаром.

При цьому, актом перевірки від 16.12.2013 року № 206/22-00/34490471 не встановлено жодного фактичного порушення вимог норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Позиція щодо безтоварності угод про поставку товарів ТОВ "Біоіл Універсал Україна" спростовується наявними в матеріалах справи копіями первинних документів.

Важливим є і той факт, що ТОВ "Агро-Капітал-Інвест", ФГ "Рід" та ТОВ НВО "Мета" були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Відповідно до вимог статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Таким чином, позивач не може нести відповідальність за несплату податків його контрагентами або за їх дії, за відсутності вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості, як невід'ємного елемента верховенства права (ст. 8 Конституції України), індивідуальний характер відповідальності (ст. 61 Конституції України).

Крім того, однією із головних умов формування податкового кредиту є придбання товарів (послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З матеріалів справи вбачається, що підприємство - ТОВ "Біоіл Універсал Україна" є виробником олії соняшникової, має власні виробничі потужності по виробництву олії та штат працівників, які задіяні у процесі виробництва олії та в обслуговуванні потужностей. Виробничі потужності підприємства постійно потребують проведення поточних ремонтів для здійснення безперебійного виробничого процесу. Основним видом статутної діяльності підприємства є виробництво нерафінованих олії та жирів.

Таким чином, придбаний товар (соняшник, запчастини) були направлені на отримання доходу у безпосередній господарській діяльності підприємства та з метою подальшого використання їх в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

З метою підтвердження факту виробництва та об'ємів виробництва олії соняшникової з поставленого контрагентами насіння соняшнику, у період в якому виникли спірні правовідносини, а саме: за серпень 2013 року, за січень-квітень 2013 року та за березень 2012 року, позивач надав щомісячні Термінові звіти, які позивач, як виробник промислової продукції, надав до територіального органу державної статистики за формою №1-П. При цьому, встановлено, що у квітні 2013 року завод не виготовляв олію соняшникову, так як з 13.03.2013 року по 06.05.2013 року підприємство тимчасово призупинило роботу у зв'язку з проведенням ремонтних робіт згідно наказів №18-п, №19-п.

Виготовлена олія соняшникова у подальшому реалізовувалась TOB "Біоіл Універсал Україна", та результати господарських операцій з реалізації олії відображалися позивачем у податковому та бухгалтерському обліку підприємства.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з абз.1 п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 ПК України).

Згідно з п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 ПК України).

Для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

Зобов'язання за договорами укладеними ТОВ "Біоіл Універсал Україна" та вищезазначеними контрагентами, виконані сторонами у повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Таким чином, доводи податкового органу щодо фіктивності підприємницької діяльності, безтоварності господарських операцій, направленості ТОВ "Біоіл Універсал Україна" або ТОВ "Агро-Капітал-Інвест", ФГ "Рід" та ТОВ НВО "Мета" на ухилення від сплати податків, а у зв'язку з цим і нікчемності угод, укладених позивачем з вказаними підприємствами не приймаються як не підтверджені належними та допустимими доказами, і повністю спростовуються матеріалами справи.

На підставі матеріалів справи та оцінки представлених доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість податкового повідомлення-рішення Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області №0000482200 від 30.12.2013 року, у зв'язку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно і всебічно досліджено обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначено характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області, - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 червня 2014 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Біоіл Універсал Україна" до Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000482200 від 30.12.2013 року, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.

Головуючийсуддя С.І. Жук суддя В.О. Потапчук суддя Г.В. Семенюк