Постанова

від 27.11.2014 по справі 826/17493/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 1/471

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 листопада 2014 року 13:54 № 826/17493/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Легейді Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Асфальтбуд" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, за участі представників сторін:

представника позивача Литвиненко Д.О.,

представника відповідача Пащенка В.А.,

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 27.11.2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр-Асфальтбуд» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29 липня 2014 року № 0003892203 та від 01 жовтня 2014 року № 0004892203.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/17493/14.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2014 закінчено підготовче провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 27.11.2014 представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

На підставі наказу відповідача № 900-П від 27.06.2014, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України (далі - ПК України) була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Укр-Асфальтбуд» (код ЄДРПОУ 37331642) з питань фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «РІП» (код ЄДРПОУ 32163147) за період з 01.01.2011 по 30.05.2014, за результатом якої складено акт перевірки від 11.07.2014 № 5477/26-51-22-03/37331642 (т. 1, арк. 9-23).

Відповідачем за результатами перевірки встановлені наступні порушення податкового законодавства:

- ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 320274,19 грн.;

- п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ на суму 168763,95 грн.

На підставі складеного акту перевірки від 11.07.2014 № 5477/26-51-22-03/37331642 податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення:

- від 29.07.2014 № 0003892203, яким збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 320274,19 грн., з якої: за основним платежем - 320274,19 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 0,00 грн. за платежем: ПДВ (т. 1, арк. 24);

- від 01.10.2014 № 0004892203, яким збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 18645,60 грн., з якої: за основним платежем - 14916,48 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3729,12 грн. за платежем: ПДВ (т. 1, арк. 25).

Як вбачається з акту перевірки, підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень - рішень стали:

- лист слідчого управління фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у м. Києві №1167/7/26-15-09-0412 від 01.04.2014 з додатком: постановою старшого слідчого з органів внутрішніх справ слідчого управління фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у м. Києві Савіовського С.Ю. від 01.04.2013 в рамках кримінального провадження № 32014100000000004 про призначення документальної перевірки з питань дотримання податкового законодавства ТОВ «Укр-Асфальтбуд» (код ЄДРПОУ 37331642) по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «РІП» (код ЄДРПОУ 32163147) за період з 01.01.2011 по 30.05.2014 та доданий до нього вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 12.10.2012 р. по справі № 2610/18145/2012 (провадження № 2610/1565/2012) щодо ОСОБА_4 (директор ТОВ «РІП») (т. 1, арк. 11).

Згідно даного вироку (т. 1, арк. 245-247) вбачається, що Шевченківський районний суд м. Києва встановив, що ОСОБА_4, в березні 2011 року, за невстановленою слідством адресою, за попередньою змовою з невстановленою слідством особою, добровільно, за грошову винагороду, запропоновану йому невстановленою слідством особою, погодився на участь у створенні підприємства, для чого надав невстановленій слідством особі копію свого паспорта та довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, необхідні для складання статутних та реєстраційних документів.

Крім того, Шевченківський районний суд м. Києва встановив, що в подальшому, невстановлена слідством особа використала печатку, статутні документи та реквізити рахунку ТОВ «РІП» для здійснення «безтоварних» операцій та незаконного одержання доходів.

Відповідно до вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 12.10.2012 р. по справі № 2610/18145/2012, дії, ОСОБА_4 суд кваліфікуються за ст. 205 ч. 1 КК України, як створення суб'єкту підприємницької діяльності (юридичну особу) з метою прикриття незаконної діяльності та за ч. 3 ст. 358 КК України, як своїми умисними діями, які виразились у підробленні документа, який посвідчується приватним нотаріусом та видається чи посвідчується особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, який надає права, з метою використання його іншою особою, та збуті такого документа, вчинений за попередньою змовою групою осіб.

У зв'язку з чим, податковий орган дійшов висновку, що ТОВ «Укр-Асфальтбуд» занизило об'єкт оподаткування прибутку підприємств в розмірі 320274,19 грн. (т. 1, арк. 20) та занизило суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 168763,95 грн. (т. 1, арк. 22).

Однак, ТОВ «Укр-Асфальтбуд» не погоджується з висновками перевірки та прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями від 29.07.2014 № 0003892203 та від 01.10.2014 № 0004892203, а тому звернулося з відповідним позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Згідно пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 ПК України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно п. 135.2 ст. 135 ПК України, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 135.5.15 п. 135.5 ст. 135 ПК України, інші доходи включають: інші доходи платника податку за звітний податковий період.

Згідно пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Крім того, відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Крім цього, правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за № 128/2568 визначено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 11.1 Правил № 363 встановлено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Отже, формування валових витрат обумовлено придбанням платником податків товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності у платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів.

В той же час, згідно пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 17 ПК України, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України встановлено, що базою оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Положеннями пункту 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Крім цього, відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Крім того, засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV). Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку

Згідно частини 1 статті 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону № 996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 статті 9 даного Закону встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З положень чинного податкового законодавства випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених в ціні товару (послуги) та віднесення сум до витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання їх у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Крім того, як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Висновки про реальність здійснених позивачем господарських операцій, за наслідками яких було сформовано податковий кредит та сформовано валові витрати, судам слід робити з фактичним дослідженням обставин, що стосуються такого питання, зокрема правильності відображення позивачем у податковому обліку господарських операцій з його контрагентом.

Відтак, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

У зв'язку з чим, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між ТОВ «Укр-Асфальтбуд» (підрядник) та ТОВ «РІП» (субпідрядник), в особі директора ОСОБА_4 було укладено договір субпідряду від 01.04.2011 № 1 (т. 1, арк. 36).

Згідно до умов даного договору, субпідрядник зобов'язується виконати за завданням Генпідрядчика з використанням своїх матеріалів, а Генпідрядник зобов'язується прийняти і оплатити підготовчі роботи по вул. Фанерна та Лохвицька.

На підтвердження реальності господарської операції за вище зазначеним договором позивачем надано до суду: локальний кошторис, договірну ціну, довідку про вартість виконаних підрядних робіт (форми КБ-3) за підписами невстановлених осіб від субпідрядника та замовника, оскільки відсутня розшифровка підписів (ПІБ, посада), акт приймання виконаних підрядних робіт (форми КБ-2в) за підписами невстановлених осіб від підрядника та замовника, оскільки відсутня розшифровка підписів (ПІБ, посада), податкову накладну за підписом ОСОБА_4 (т. 1, арк. 37-44).

Проте, суд звертає увагу позивача, що із наданих позивачем доказів не можливо встановити реальність операції між ТОВ «Укр-Асфальтбуд» та ТОВ «РІП» за даним договором, оскільки, в жодних документах не вказано місто, де проводилися роботи за договором субпідряду від 01.04.2011 № 1 (міститься лише назва вулиць), а, по-друге, довідка про вартість виконаних підрядних робіт (форми КБ-3) та акт приймання виконаних підрядних робіт (форми КБ-2в) не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положенню "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", оскільки містять лише підписи невстановлених осіб від імені підрядника та замовника так, як відсутня розшифровка підписів (ПІБ, посада).

Крім того, із наданих позивачем документів на підтвердження використання отриманих робіт від ТОВ «РІП» у власній господарській діяльності ТОВ «Укр-Асфальтбуд» (т. 1, арк. 100-109, 110-116, 117-122) можна лише встановити, що позивач мав взаємовідносини із іншими суб'єктами господарювання та виконував свої договірні обов'язки, проте, жодним чином не можливо встановити, що послуги були надані працівниками ТОВ «РІП», а не працівниками ТОВ «Укр-Асфальтбуд».

Крім цього, між ТОВ «Укр-Асфальтбуд» (підрядник) та ТОВ «РІП» (субпідрядник), в особі директора ОСОБА_4 було укладено договір субпідряду від 01.05.2011 № 5 (т. 1, арк. 45).

Згідно до умов даного договору, субпідрядник зобов'язується виконати за завданням Генпідрядчика з використанням своїх матеріалів, а Генпідрядник зобов'язується прийняти і оплатити підготовчі роботи капремонту житлового фонду внутрішньо-квартальної проїзної дороги по вул. 40 років Жовтня.

На підтвердження реальності господарської операції за вище зазначеним договором позивачем надано до суду: локальний кошторис, договірну ціну, довідку про вартість виконаних підрядних робіт (форми КБ-3) за підписами невстановлених осіб від субпідрядника та замовника, оскільки відсутня розшифровка підписів (ПІБ, посада), акт приймання виконаних підрядних робіт (форми КБ-2в) за підписами невстановлених осіб від підрядника та замовника, оскільки відсутня розшифровка підписів (ПІБ, посада), податкову накладну за підписом ОСОБА_4 (т. 1, арк. 46-52).

Проте, суд звертає увагу позивача, що із наданих позивачем доказів не можливо встановити реальність операції між ТОВ «Укр-Асфальтбуд» та ТОВ «РІП» за даним договором, оскільки, в жодних документах не вказано місто, де проводилися роботи за договором субпідряду від 01.05.2011 № 5 (міститься лише назва вулиці), а, по-друге, довідка про вартість виконаних підрядних робіт (форми КБ-3) та акт приймання виконаних підрядних робіт (форми КБ-2в) не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положенню "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", оскільки містять лише підписи невстановлених осіб від імені підрядника та замовника так, як відсутня розшифровка підписів (ПІБ, посада).

Крім цього, між ТОВ «Укр-Асфальтбуд» (підрядник) та ТОВ «РІП» (субпідрядник), в особі директора ОСОБА_4 було укладено договір субпідряду від 01.06.2011 № 9 (т. 1, арк. 53).

Згідно до умов даного договору, субпідрядник зобов'язується виконати за завданням Генпідрядчика з використанням своїх матеріалів, а Генпідрядник зобов'язується прийняти і оплатити підготовчі роботи капремонту житлового фонду внутрішньо-квартальної проїзної дороги по вул. 40 років Жовтня.

На підтвердження реальності господарської операції за вище зазначеним договором позивачем надано до суду: локальний кошторис, договірну ціну, довідку про вартість виконаних підрядних робіт (форми КБ-3) за підписами невстановлених осіб від субпідрядника та замовника, оскільки відсутня розшифровка підписів (ПІБ, посада), акт приймання виконаних підрядних робіт (форми КБ-2в) за підписами невстановлених осіб від підрядника та замовника, оскільки відсутня розшифровка підписів (ПІБ, посада), податкову накладну за підписом ОСОБА_4 (т. 1, арк. 54-59).

Проте, суд звертає увагу позивача, що із наданих позивачем доказів не можливо встановити реальність операції між ТОВ «Укр-Асфальтбуд» та ТОВ «РІП» за даним договором, оскільки, в жодних документах не вказано місто, де проводилися роботи за договором субпідряду від 01.05.2011 № 5 (міститься лише назва вулиці), а, по-друге, довідка про вартість виконаних підрядних робіт (форми КБ-3) та акт приймання виконаних підрядних робіт (форми КБ-2в) не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положенню "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", оскільки містять лише підписи невстановлених осіб від імені підрядника та замовника так, як відсутня розшифровка підписів (ПІБ, посада).

Крім того, із наданих позивачем документів на підтвердження використання отриманих робіт від ТОВ «РІП», згідно договорів № 5 та № 9, у власній господарській діяльності ТОВ «Укр-Асфальтбуд» (т. 1, арк. 123-221) можна лише встановити, що позивач мав взаємовідносини із іншими суб'єктами господарювання та виконував свої договірні обов'язки, проте, жодним чином не можливо встановити, що послуги були надані працівниками ТОВ «РІП», а не працівниками ТОВ «Укр-Асфальтбуд».

Крім цього, між ТОВ «Укр-Асфальтбуд» (покупець) та ТОВ «РІП» (постачальник), в особі директора ОСОБА_4 було укладено договір постачання товару від 29.07.2011 № 18 (т. 1, арк. 61-62).

Згідно до умов даного договору,продавець зобов'язується виготовляти та систематично постачати і передавати у власність (повне господарське відання) покупцю певний товар, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

Пунктом 1.2 договору визначено, що предметом постачання є асфальтобетон КЗ-7.

На підтвердження реальності господарської операції за вище зазначеним договором позивачем надано до суду: рахунок, який виписаний невстановленою особою, оскільки наявний лише підпис без ПІБ та посади; накладну, яка містить підписи невстановлених осіб, оскільки, відсутня розшифровка підпису (ПІБ, посада), податкову накладну за підписом ОСОБА_4 (т. 1, арк. 63-65).

Проте, суд звертає увагу позивача, що із наданих позивачем доказів не можливо встановити реальність операції між ТОВ «Укр-Асфальтбуд» та ТОВ «РІП» за даним договором, оскільки, позивачем не надано доказів транспортування товару та його отримання уповноваженою особою позивача, а, по-друге, рахунок та накладна не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положенню "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", оскільки містять лише підписи невстановлених осіб так, як відсутня розшифровка підписів (ПІБ, посада).

Крім цього, між ТОВ «Укр-Асфальтбуд» (замовник) та ТОВ «РІП» (виконавець), в особі директора ОСОБА_4 було укладено договір на транспортне обслуговування від 01.08.2011 № 48 (т. 1, арк. 66).

Згідно до умов даного договору, виконавець надає замовнику послуги на використання механізмів на наступних умовах:

- будівельні транспортні механізми надаються замовнику з водієм в робочі дні тижня, в робочий час (цілодобово за попереднім замовленням), для роботи на будівництві території України;

- виконавець надає механізми в повністю справному технічному стані, заправленими ПММ, а також несе експлуатаційні витрати, провадить технічне обслуговування і сплату праці водія;

- замовник провадить оплату за транспортне обслуговування протягом трьох днів після підписання акту надання послуг.

На підтвердження реальності господарської операції за вище зазначеним договором позивачем надано до суду: акти виконаних робіт, які від імені виконавця (ТОВ «РІП») підписані директором ОСОБА_4 (т. 1, арк. 67-69).

Крім того, позивачем надано суду докази на підтвердження фізичної можливості ТОВ «Укр-Асфальтбуд» здійснювати господарську діяльність (т. 1, арк. 92-99) та докази оплати робіт/послуг/товарів (т. 1, арк. 222-242).

Крім того, надані первинні документи від імені директора ТОВ «РІП» підписані ОСОБА_4

В той же час, суд звертає увагу, що згідно вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 12.10.2012 р. по справі № 2610/18145/2012 (провадження № 2610/1565/2012), вбачається, що Шевченківський районний суд м. Києва встановив, що ОСОБА_4 за грошову винагороду погодився на участь у створенні підприємства, для чого надав невстановленій слідством особі копію свого паспорта та довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, необхідні для складання статутних та реєстраційних документів.

Відтак, враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведена реальність операцій, оскільки не підтверджується факт надання ТОВ «РІП» робіт/ послуг/товарів.

Здійснюючи правовий аналіз обґрунтованості висновків податкового органу щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та контрагентом, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 вбачається, що сама собою наявність окремих документів не є підставою для висновків про реальність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю не мали місце. Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

При цьому, згідно з позицією Верховного Суду України (справа № 21-421а11), первинні документи, підписані невстановленими особами, не можуть бути підставою для формування податкового кредиту .

Таким чином, надані позивачем документи не дають можливості встановити реальність здійснених операцій та факт використання в господарській діяльності позивача, а лише фіксують господарські операцій з вищезазначеним контрагентом, оскільки, договори, акти та податкові накладні від імені директора ТОВ «РІП» підписані ОСОБА_4 , однак, згідно вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 12.10.2012 р. по справі № 2610/18145/2012 (провадження № 2610/1565/2012), вбачається, що ОСОБА_4 за грошову винагороду погодився на участь у створенні підприємства.

З огляду на зазначене, податковий орган дійшов вірного висновку про те, що взаємовідносини між ТОВ «Укр-Асфальтбуд» та ТОВ «РІП» не спричиняють реального настання правових наслідків, укладені позивачем з ТОВ «РІП» договори та інші первинні документи не мають юридичної сили первинних документів, оскільки, не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положенню "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, що унеможливлює їх відображення в регістрах бухгалтерського та податкового обліку, у податковій звітності.

Крім того, за змістом пункту 2 "Порядку заповнення податкової накладної", затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за N 233/2037, (далі - Порядок № 165), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п. 5 Порядку № 165, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Таким чином, суд погоджується з висновком державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ, оскільки, сама лише наявність у ТОВ «Укр-Асфальтбуд» податкових накладних та актів (наданих послуг), накладних, виписаних від імені його контрагента не є достатньою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту та віднесення витрат до валових витрат позивача, пов'язаних із господарською діяльністю товариства.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що господарські операції між позивачем та його контрагентом не мали товарного характеру, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договорами, а оформлені лише документально, що, в свою чергу, призвело до встановлення податковим органом порушень норм податкового законодавства.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутності підстав для їх задоволення.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 2 ст. 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а, відтак, такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно частини 2 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

В даному випадку відсутнє документальне підтвердження судових витрат відповідача, а тому вони стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Відмовити у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Асфальтбуд» повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Асфальтбуд» (код ЄДРПОУ 37331642) решту суми судового збору у розмірі 4383,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят три грн. 80 коп.) на розрахунковий рахунок № 31218206784007 у ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.В. Клочкова

Повний текст постанови виготовлено та підписано 03 грудня 2014 року.