Ухвала

від 05.08.2015 по справі 826/17493/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2015 року м. Київ К/800/6840/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Зайцева М.П.,

суддів: Веденяпіна О.А., Загороднього А.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Асфальтбуд" на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 27 листопада 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2015 року у справі № 826/17493/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Асфальтбуд" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр-Асфальтбуд" (далі - ТОВ "Укр-Асфальтбуд") звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ) в якому просило скасувати податкові повідомлення - рішення від 29 липня 2014 року № 0003892203 та від 01 жовтня 2014 року № 0004892203.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 27 листопада 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2015 року, відмовлено в задоволенні адміністративного позову повністю.

В касаційній скарзі ТОВ "Укр-Асфальтбуд" посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно наказу ДПІ № 900-П від 27 червня 2014 року підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпунктів 78.1.1, 78.1.11 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України (далі ПК України) проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Укр-Асфальтбуд" з питань фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ "РІП" за період з 01 січня 2011 року по 30 травня 2014 року.

За результатами перевірки складений акт № 5477/26-51-22-03/37331642 від 11 липня 2014 року, яким встановлено порушення позивачем статті 134, підпункту 138.1.1 пунктів 138.1, 138.2 статті 138 підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 320274,19 грн., та порушення пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого знижено податок на додану вартість на суму 168763,95 грн.

На підставі висновків названого акта, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 29 липня 2014 року № 0003892203 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 320274,19 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 0,00 грн. Також прийняте податкове повідомлення-рішення від 01 жовтня 2014 року № 0004892203, яким збільшено суму грошового зобов'язання податку на додану вартість в розмірі 18645,60 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 3729, 12 грн.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишається не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Пунктом 201.6 статті 201 ПК України визначено що,податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10. статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, відповідно до статті 9 зазначеного Закону, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають сулу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Судами встановлено, що в перевіряємий період ТОВ "Укр-Асфальтбуд" мав господарські правовідносини з ТОВ "РІП" в особі директора ОСОБА_1 на підставі договору субпідряду № 1 від 01 квітня 2011 року, за умовами якого, субпідрядник зобов'язується виконати за завданням Генпідрядника з використанням своїх матеріалів, а Генпідрядник зобов'язується прийняти і оплатити підготовчі роботи.

Також, між позивачем та контрагентом укладені договори субпідряду № 5 від 01 травня 2011 року та № 9 від 01 червня 2011 року, відповідно до умов субпідрядник зобов'язується виконати за завданням Генпідрядника з використанням своїх матеріалів, а Генпідрядник зобов'язується прийняти і оплатити, підготовчі роботи капітального ремонту житлового фонду внутрішньо-квартальної проїзної дороги.

Крім того, укладений договір про постачання товару № 18 від 29 липня 2011 року, згідно якого продавець зобов'язується виготовляти та систематично постачати і передавати у власність покупцю певний товар, а покупець зобов'язаний приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах договору

Також, між позивачем та контрагентом укладений договір про транспортне обслуговування № 48 від 01 серпня 2011 року, відповідно до умов даного договору, виконавець надає замовнику послуги на використання механізмів.

На підтвердження реальності господарських операцій за вказаними договорами позивачем надано до суду такі документи: локальний кошторис; договірну ціну; акти приймання виконаних підрядних робіт ( форми КБ-2в); довідки про вартість виконаних підрядних робіт ( форми КБ-3); за підписами невстановлених осіб від підрядника та замовника; податкові накладні за підписом ОСОБА_1

Проте, з вище перерахованих документів не можливо встановити зміст господарських операцій, їх кількісні та якісні показники. Документи містять лише загальні назви товару (робіт, послуг) та його вартість. До суду не надано доказів транспортування товару та його отримання уповноваженою особою позивача, не конкретизоване місце, де саме проводились роботи за договорами субпідряду.

Також, із наданих позивачем документів не можливо встановити, які саме критерії брались для визначення вартості послуг, необхідності та доцільності використання їх в господарській діяльності і правомірність формування податкового кредиту.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що за вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2012 року у справі № 2610/18245/2012, ОСОБА_1 погодився за грошову винагороду прийняти участь у створені підприємства, для чого надав невстановленій слідством особі копію свого паспорта та довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, які були необхідні для складання статутних та реєстраційних документів, також вироком встановлено, що в подальшому, невстановлена слідством особа використала печатку, статутні документи та реквізити рахунку ТОВ "РІП" для здійснення "безтоварних" операцій та незаконного одержання доходів.

Згідно з частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Виходячи з наведеного, доводи позивача не знайшли свого підтвердження та не спростовують висновків судів попередніх інстанцій щодо фіктивності господарських операцій між ТОВ "Укр-Асфальтбуд" та ТОВ "РІП", необґрунтованого формування платником валових витрат, податкового кредиту та правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Згідно частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Асфальтбуд" залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 27 листопада 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2015 року у справі № 826/17493/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: