Ухвала

від 29.01.2015 по справі 826/17493/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/17493/14 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В.; Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.

У Х В А Л А

Іменем України

29 січня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сорочко Є.О.

Суддів: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

при секретарі Грисюк Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Асфальтбуд" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Асфальтбуд" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр-Асфальтбуд" (далі - ТОВ "Укр-Асфальтбуд") звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Дарницькому районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.07.2014 р. №0003892203, від 01.10.2014 р. №0004892203.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 листопада 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

На вказану постанову ТОВ "Укр-Асфальтбуд" подало апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, ДПІ у Дарницькому районі проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Укр-Асфальтбуд» з питань фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «РІП» за період з 01.01.2011 р. по 30.05.2014 р., за результатом якої складено акт перевірки від 11.07.2014 р. №5477/26-51-22-03/37331642.

Даною перевіркою встановлено порушення позивачем:

- ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 320274,19 грн.;

- п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ на суму 168763,95 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення:

- від 29.07.2014 р. №0003892203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 320274,19 грн. (за основним платежем - 320274,19 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 0,00 грн.);

- від 01.10.2014 р. №0004892203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 18645,60 грн. (за основним платежем - 14916,48 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3729,12 грн.).

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено статтею 198 Податкового кодексу України.

Статтею 198 Податкового кодексу України, визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з, в тому числі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, при цьому датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, а саме дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п. 201.6 ст. 201 цього Кодексу податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, в перевіряємий період позивач (підрядник) мав господарські правовідносини з ТОВ «РІП» (субпідрядник) в особі директора Ільницького А.О. на підставі договорів субпідряду від 01.04.2011 р. №1, від 01.05.2011 р. №5, від 01.06.2011 р. №9, про постачання товару від 29.07.2011 р. №18, про транспортне обслуговування від 01.08.2011 р. №48.

На підтвердження реальності господарських операцій за вказаними договорами позивачем надано до суду: локальний кошторис, договірні ціни, довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форми КБ-3), акти приймання виконаних підрядних робіт (форми КБ-2в) за підписами невстановлених осіб від підрядника та замовника, податкові накладні за підписом Ільницького А.О., акти виконаних робіт.

Проте, такі документи не дають можливість встановити зміст господарських операцій, їх кількісні та якісні показники, а лише містять загальні назви товару (робіт, послуг) та його вартість. В документах не конкретизоване місце, де проводилися роботи за договорами субпідряду, не надано доказів транспортування товару та його отримання уповноваженою особою позивача.

Крім того, із наданих позивачем документів не вбачається, які саме критерії використовувались для визначення вартості послуг та, відповідно, необхідність та доцільність використання їх в господарській діяльності (направленість на отримання прибутку) і правомірність формування податкового кредиту.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 12.10.2012 р. по справі № 2610/18145/2012 (провадження №2610/1565/2012), Ільницького А.О. (директора ТОВ «РІП») визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України - створення суб'єкту підприємницької діяльності (юридичну особу) з метою прикриття незаконної діяльності, та ч. 3 ст. 358 Кримінального кодексу України.

Крім того, вказаним вироком суду встановлено, що в подальшому, невстановлена слідством особа використала печатку, статутні документи та реквізити рахунку ТОВ «РІП» для здійснення «безтоварних» операцій та незаконного одержання доходів.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, є обґрунтованим висновок податкового органу про те, що позивачем перераховувалися, а ТОВ «РІП» приймалися кошти без мети реального настання правових наслідків, а тому підстави для формування валових витрат та податкового кредиту у позивача по вказаним правочинам відсутні, отже оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та не підлягають скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову, а тому апеляційну скаргу ТОВ "Укр-Асфальтбуд" необхідно залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 листопада 2014 року - без змін, оскільки вона ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Асфальтбуд" залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 листопада 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

Повний текст ухвали складено 03.02.2015 року

.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.