Постанова

від 26.11.2014 по справі 826/16466/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 1/467

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 листопада 2014 року 14:44 № 826/16466/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Легейді Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за участі представників сторін:

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Вдовенко К.В.,

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 26.11.2014 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.09.2014 № 1545/26-59/17-01.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2014 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/16466/14.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2014 року закінчено підготовче провадження по справі та призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні 26.11.2014 представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

На підставі наказу від 28.08.2014 року № 1029 та на підставі пп. 78.1.1, пп. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78, ст. 79, ст. 83 Податкового кодексу України (далі - ПК України) проведено невиїзну документальну перевірку з питань повноти та своєчасності сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) за період 2011 року, за результатом якої складено акт перевірки від 05.09.2014 № 1082/17-01/НОМЕР_1 (т. 1, арк. 8-15).

Відповідачем за результатами перевірки встановлені наступні порушення податкового законодавства:

- ст. 36, п. 49.18 ст. 49, п. 170.2 ст. 170, п. 176.1 ст. 176, п. 179.1, п. 179.7 ст. 179 ПК України, а саме: неподання ОСОБА_1 податкової декларації про майновий стан і доходи за 2011 рік до ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві та не сплачено до бюджету податок з доходів фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування.

За результатами перевірки сума оподатковуваного доходу за 2011 рік складає 50000,00 грн. (інвестиційний прибуток (дохід) від проведення платником податку операцій з корпоративними правами.

За результатами перевірки нараховано податок з доходів фізичних осіб за 2011 рік у сумі 7500,00 грн.

На підставі складеного акту перевірки від 05.09.2014 № 1082/17-01/НОМЕР_1 податковим органом винесене податкове повідомлення-рішення від 24.09.2014:

- № 1345/26-59/17-01, яким збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 9545,00 грн., з якої за основним платежем - 7500,00 грн., за штрафними фінансовими санкціями - 2045,00 грн., за платежем - ПДФО (т. 1, арк. 21).

Як вбачається з розрахунку фінансових санкцій (т. 1, арк. 22) до позивача застосовано штрафну санкцію в розмірі 2045,00 грн. (170,00 грн. (за неподання податкової звітності) + 1875,00 грн.(7500,00 грн. (ПДФО) х 25% (розмір санкції)).

Як вбачається з акту перевірки, підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення - рішення стало опрацювання податкової інформації та встановлення, що ОСОБА_1, відповідно до договору № 4 від 26.07.2011 передав усю (100%) належну йому частку прав ПП «Депс» (код ЄДРПОУ 30386323) фізичній особі гр. ОСОБА_4. Сума договору становить 50000,00 грн.

Проте, податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2011 рік до ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідно до п. 179.1 ст. 179 ПК України, подано не було, як і не було сплачено ПДФО у відповідності до п. 179.7 ст. 179 ПК України.

Однак, ОСОБА_1 не погоджується з висновками перевірки та прийнятим податковим повідомленням - рішенням від 24.09.2014 № 1345/26-59/17-01, а тому звернувся з відповідним позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір № 2 від 08.04.2010, згідно якого покупець прийняв та оплатив 50% належних продавцю прав ПП «ДЕПС» (т. 1, арк. 23-24).

Пунктом 4 договору визначено, що сума договору становить 50000,00 грн.

Крім того, між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_4 (покупець) було укладено договір № 4 від 26.07.2011, згідно якого ОСОБА_1 передав покупцю 100% належну йому частину прав та обов'язків ПП «ДЕПС» (т. 1, арк. 25-26).

Пунктом 4 договору визначено, що сума договору становить 50000,00 грн.

Нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, є Податковий кодекс України.

Відповідно пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 ПК України платниками податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізичні особи - резиденти, які отримують іноземні доходи.

Об'єктом оподаткування є доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання) (пп. 163.1.2 ст. 163 ПК України).

Згідно п. 179.1 ст. 179 ПК України, платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 49.1 ст. 49 ПК України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПК України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

Проте, як вбачається з матеріалів справи податкова декларація про майновий стан і доходи (звітна) за 2011 рік до була подана до ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві подана не була.

Згідно п. 120.1 ст. 120 ПК України, неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

У зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що відповідачем було правомірно застосовано до позивача штрафну санкцію в розмірі 170,00 грн. за неподання річної декларації за 2011 рік.

Крім того, оподаткування інвестиційного прибутку закріплене в п. 170.2 ст. 170 ПК України.

Згідно пп. 170.2.7 п. 170.2 ст. 70 ПК України, для цілей цього пункту:

а) термін "інвестиційний актив" означає пакет цінних паперів, деривативів чи корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом;

б) термін "пакет цінних паперів" означає окремий цінний папір, фондовий та товарний дериватив, а також сукупність ідентичних цінних паперів чи фондових та товарних деривативів;

в) термін "ідентичний цінний папір чи дериватив" означає цінні папери чи деривативи, випущені одним емітентом за тотожними умовами емісії, виплати доходу, викупу чи погашення.

Відповідно до пп. 170.2.1 п. 170.2 ст. 70 ПК України,облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік.

Згідно пп. 170.2.2 п. 170.2 ст. 70 ПК України, інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

Відповідно до пп. 170.2 п. 170.2 ст. 70 ПК України, до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року .

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року .

Відтак, з аналізу вище наведених норм вбачається, що ОСОБА_1 в 2011 році отримав дохід в розмірі 50000,00 грн., оскільки витрати на придбання 50% прав ПП «ДЕПС» ОСОБА_1 поніс в 2010 році, а, отже, і обліковуватися повинні були витрати позивача в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2010 рік, а доходи - в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2011 рік.

Згідно п. 167.1 ст. 167 ПК України, ставка ПДФО становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Згідно п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п. 57.1 ст. 57 ПК України).

Відповідно до п. 179.7 ст. 179 ПК України, фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.

Сума податкових зобов'язань, донарахована контролюючим органом, сплачується до відповідного бюджету у строки, встановлені цим Кодексом.

В той же час, згідно п. 123.1 ст. 123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано суду жодного доказу та не наведено жодного обґрунтування щодо спростування тверджень відповідача щодо несплати грошового зобов'язання з ПДФО на суму отриманого доходу в розмірі 50000,00 грн., а тому відповідачем було правомірно донараховано податкове зобов'язання з ПДФО в розмірі 7500,00 грн., як і правомірно застосовано штрафну санкцію згідно п. 123.1 ст. 123 ПК України в розмірі 25%, що становить - 2045,00 грн.

Відтак, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.09.2014 № 1545/26-59/17-01, оскільки, відсутні підстави для її задоволення.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 2 ст. 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а, відтак, такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно частини 2 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

В даному випадку відсутнє документальне підтвердження судових витрат відповідача, а тому вони стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) решту суми судового збору у розмірі 1461,22 грн. (одна тисяча чотириста шістдесят одна грн. 22 коп.) на розрахунковий рахунок № 31218206784007 у ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.В. Клочкова

Повний текст постанови виготовлено та підписано 01 грудня 2014 року.