Постанова

від 04.12.2014 по справі 22/151

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2014 р. Справа№ 22/151

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Авдеєва П.В.

суддів: Куксова В.В.

Яковлєва М.Л.

За участю представників:

від позивача: Било Ю.О. - представник за довіреністю,

від відповідача: Олексієнко М.Г. - представник за довіреністю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2014р.

у справі №22/151 (суддя Мандриченко О.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Український нафтогазовий інститут»

до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»

про стягнення 31 958,08 грн.

ВСТАНОВИВ:

В березні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Український нафтогазовий інститут» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду м.Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (далі-відповідач) про стягнення 18 828грн. заборгованості за виконані роботи з розробки проектів зовнішнього електропостачання бурових згідно договору №117/1-Б/859/05/Р від 20.12.2005р., 11 485,08грн. інфляційних втрат та 1 645,00грн. - 3 % річних.

Дана справа неодноразово розглядалась судовими інстанціями.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.2014 року у справі №22/151 позов задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на користь Публічного акціонерного товариства "Український нафтогазовий інститут" 18 828,00 грн. основного боргу, 11 485,08 грн. інфляційних нарахувань, 1 643,45 грн. 3% річних, 319,56 грн. витрат по сплаті державного мита та 117,99 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції від 16.10.2014р., відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування обставин господарським судом, що мають значення для справи; порушення норм матеріального та процесуального права.

Позивач не скористався своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 2 ст. 96 ГПК не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 26.12.2005р. між позивачем, як виконавцем, та відповідачем, як замовником, був укладений договір № 117/1-Б/859/05/р на розробку проектної продукції (далі - договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе: розробку проектів зовнішнього електропостачання бурових № 23 на Малосорочинському та № 33 Глинсько-Розбишівському родовищах.

За виконану проектну продукцію згідно з цим договором замовник перераховує виконавцю 15690 грн., ПДВ 20% - 3138,00 грн., разом - 18828,00 грн. Оплата здійснюється по закінченню роботи на підставі акту здачі -приймання проектної продукції (п.2.1 договору).

Згідно із п.3.4 договору на протязі календарного місяця після підписання акта здачі-прийняття проектної продукції по цьому договору замовник подає у фінансуючий банк платіжне доручення для перерахування вартості виконаних робіт виконавцю.

Пунктом 5.1 договору до обов'язків замовника віднесено обов'язок сплатити виконавцю встановлену ціну згідно з розділом 3 договору, а в п.5.4 договору визначено право виконавця отримати оплату за виконані проектні роботи в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, загальна вартість виконаної позивачем роботи на підставі договору проектної продукції склала 18 828,00 грн., що підтверджується актом № 117/1-Б здачі -приймання проектної продукції №116-Б до договору № 117/1-Б/859/05/р., який був складений 23.03.2006р., підписаний уповноваженими представниками сторін та посвідчений печатками сторін.

Відповідач просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки між ним та позивачем відповідно до заяви відповідача від 06.07.2006 р. було проведено припинення спірного зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, а тому, на думку відповідача, у нього станом на час розгляду справи відсутня заборгованість перед позивачем за виконані останнім роботи за договором № 117/1-Б/859/05/Р від 26.12.2005р.

Відповідно до ч.1 та 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами фактично укладений договір підряду на проведення проектних та пошукових робіт, який є особливим видом договору підряду. А тому саме наведений договір та відповідні положення статей параграфів 1 та 4 глави 61 підрозділу І розділу III ЦК України визначають права та обов'язки сторін зі здійснення передбачених ним підрядних робіт та їх оплати.

Частиною 1 ст. 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовнику (ч. 2 ст. 837 ЦК України).

Змістом статті 887 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх (ч. 1 ст. 887 ЦК України).

До договору підряду на проведення проектних та пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом (ч. 2 ст. 887 ЦК України).

Як визначено у ч. 1 ст. 889 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором на проведення проектних та пошукових робіт, сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

Зібрані у справі докази, а саме: акт № 117/1-Б здачі-приймання проектної продукції до договору № 117/1-Б/859/05/р, який був складений 23.03.2006р., підтверджує, що позивач на виконання умов договору розробив для відповідача проектну продукцію на загальну суму 18 828,00 грн. та передав дану продукцію відповідачу.

Вищенаведений акт від 23.03.2006р., який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками, приймається судовою колегією у якості належного і допустимого доказу на підтвердження виконання позивачем у відповідності до умов договору робіт з розробки проектної продукції.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором № 117/1-Б/859/05/р на суму 18 828,00 грн.

Порядок оплати за договором визначений пунктами 2.1, 3.4 договору, а саме передбачено, що оплата здійснюється одноразово за закінчену роботу на підставі акту здачі-приймання проектної продукції (п. 2.1); протягом календарного місяця після підписання акта здачі - прийняття проектної продукції по цьому договору замовник подає у фінансуючий банк платіжне доручення для перерахування вартості виконаних робіт Виконавцю.

Оскільки акт здачі - приймання проектної продукції № 117/1-Б до договору № 117/1-Б/859/05/р, який був складений 23.03.2006р., був підписаний сторонами 23.03.2006 р., то відповідач відповідно до п. 3.4 договору повинен був оплатити виконану позивачем проектну документацію протягом календарного місяця після підписання відповідного акта, а отже до 23.04.2006р.

Проте відповідач, в порушення умов договору не оплатив вартість виконаних позивачем робіт по розробці проектної документації, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість за договором у розмірі 18 828,00 грн.

При цьому, відповідач стверджує, що між ним та позивачем, відповідно до заяви відповідача від 06.07.2006р., припинено спірне зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, а тому у нього відсутня заборгованість перед позивачем за виконані останнім роботи за договором № 117/1-Б/859/05/Р від 26.12.2005р.

Так, зазначеним листом від 06.07.2006р. відповідач повідомив позивача, що НГВУ "Полтаванафтогаз" має заборгованість перед ВАТ "УкрНГІ" в сумі 217 379,52грн. за отримані науково-технічні послуги (в т.ч. за наукові роботи по кап. будівництву - 124 315,15грн., за наукові роботи по іншим послугам - 93 064,37 грн.), а ВАТ "УкрНГІ" має заборгованість перед НГВУ "Полтаванафтогаз" в сумі 217 379,52 грн. за отримані послуги ЖРЕД (житлово-ремонтної експлуатаційної дільниці), та повідомив про припинення вказаних зобов'язань зарахуванням зустрічної однорідної вимоги на суму 217 379,52 грн.

Позивач, в свою чергу, заперечив щодо отримання ним листа відповідача від 06.07.2006 р. про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Під час розгляду справи відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, як направлення відповідачем листа №18/3386 від 06.07.2006, так і отримання його позивачем.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2010р. у справі №7/534 за позовом ВАТ "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" до ВАТ "Український нафтогазовий інститут" про зобов'язання провести зарахування однорідних вимог, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України, встановлено, що із тексту листа від 06.07.2006 року про зарахування зустрічних вимог неможливо зробити беззаперечний висновок про зарахування саме тих вимог, які виникли на підставі договору оренди № 5/21-ор/274/06/ор від 31.03.2006р. та договорів №5/44-р/29/06-р від 16.01.2006 р., № 46-р/14/06-р від 20.02.2006 р., № 47-р/221/06-р від 13.06.2006 р., № 113-б/745/05-р від 25.11.2005 р., № 117/1-Б/859/05/р від 26.12.2005 р., №5/116-б/856/05/р/2-р від 26.12.2005 р., №5/118-б/13/06/р/10-р від 11.01.2006 р. про надання послуг по розробці проектної документації.

Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України вказані факти мають для суду преюдиціальний характер при вирішенні даного спору

Згідно із ч.1 та 2 ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, визначених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

У відповідності до ст.601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

При цьому вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);

2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо);

3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

У листі від 06.07.2006р. відповідачем не визначено яке саме його зобов'язання підлягає зарахуванню, та не визначено підстав такого виникнення.

Таким чином, за наявними в матеріалах справи доказами не можливо зробити висновок про зарахування за заявою від 06.07.2006р. зустрічних однорідних вимог, в тому числі по зобов'язанням за договором № 117/1-Б/859/05/р., на підставі якого виникла спірна заборгованість.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суд першої інстанції про те, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 18 828,00 грн. є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 1 645,00 грн. 3% річних за період з 23.04.2006 р. по 19.03.2009 р. та 11 485,08 грн. інфляційних нарахувань за період з травня 2006р. по жовтень 2008р., судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного.

У відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищезазначені правові норми боржник не звільняється від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Враховуючи встановлене вище прострочення відповідачем грошового зобов'язання, положення вказаних правових норм та здійснивши перерахунок, судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача 11 485,08 грн. інфляційних нарахувань та 1 643,45 грн. 3% річних.

Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів, які б спростовували вище встановлені обставини, сторонами не надано.

Доводи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміні оскаржуваного рішення суду.

Судові витрати покладаються на підставі ст.49 ГПК України на апелянта.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2014р. у справі №22/151 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2014 року у справі №22/151 залишити без змін.

3.Матеріали справи №22/151 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Дата підписання повного тексту постанови 08.12.2014р.

Головуючий суддя П.В. Авдеєв

Судді В.В. Куксов

М.Л. Яковлєв