Постанова

від 02.12.2014 по справі 923/1396/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2014 р.Справа № 923/1396/14 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ярош А.І.,

суддів Журавльова О.О., Таран С.В.,

при секретарі судового засідання: Селиверстовій М.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Бритвін О.М., за довіреністю;

від відповідача: не з'явився, повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лиман»

на рішення господарського суду Херсонської області від 20 жовтня 2014 року

по справі № 923/1396/14

за позовом Фермерського господарства «Лиманськ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лиман»

про стягнення 110 474,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство «Лиманськ» звернулось до господарського суду Херсонської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лиман» заборгованості в сумі 110 474,00 грн. за поставлений рибо посадковий матеріал згідно договору купівлі-продажу від 01.11.2010 року.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 20 жовтня 2014 року (суддя Александрова Л.І.) позов задоволено, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Лиман" на користь фермерського господарства «ЛИМАНСЬК» 110474 грн. 00 коп. основного боргу та 2209 грн. 49 коп. витрат по сплаті судового збору.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновків про те, що оскільки відповідачем не доведено та не надано доказів сплати готівкою позивачу залишку заборгованості у розмірі 110474 грн., позовні вимоги підлягають задоволенню з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 110474 грн. боргу за поставлений товар.

Суд першої інстанції не прийняв до уваги заяву відповідача про застосування строку позовної давності, з огляду на те, що частковими оплатами товару, зокрема, останньою 06.01.2012 року переривався строк позовної давності, а тому його не пропущено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Лиман» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Херсонської області скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу в позові.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт посилається на те, що позивач не надав суду належних доказів поставки товару за договором від 01.11.2010 року, бо надані до матеріалів справи накладні не можуть вважатися доказом поставки товару за договором.

Зокрема, апелянт зазначав, що за договором предметом поставки має бути рибо посадковий матеріал, а згідно наданих накладних поставлена саме риба; надані накладні не містять жодних посилань на зазначений договір, тому стверджувати що саме відповідно до зазначених накладних позивачем виконано зобов'язання за конкретних господарським договором позивач не має ніяких підстав.

Крім того, скаржник зауважує, що накладні не можна вважати взагалі доказом поставки будь-якого товару, та є неналежним первинним документом поставки товару, оскільки не містить прізвища особи чи будь-яких інших реквізитів, за якими можливо ідентифікувати особу, яка отримала товар, не містить печатки підприємства - відповідача.

Також апелянт вважає, що прибуткові касові ордери не можуть вважатися доказом часткової оплати товару, оскільки не містять посилання, що внесені за ними кошти здійснені саме за вказаним договором; не містять особи, яка прийняла ці кошти в касу позивача.

Таким чином, на думку скаржника, зазначені документи , якими обґрунтовано судове рішення не містять реквізитів, передбачених законом для первинного бухгалтерського документу, який підтверджує здійснення господарської операції, чи то операції поставки товару, чи то операції оплати за поставлений товар.

Крім того, скаржник зазначав, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення за судовим захистом, визначений ст.257 ЦК України.

Представник апелянта в судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений належним чином про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги, оскільки його явка не визнавалась обов'язковою, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутністю представника апелянта.

В судовому засіданні 02.12.2014 року представником позивача заявлено клопотання про залучення до матеріалів справи відзиву на апеляційну скаргу, яке судовою колегією задоволено та залучено відзив до справи.

Також представником позивача заявлено клопотання про витребування у відповідача актів зариблення водойми, заяву на проведення робіт з відтворення ВЖР, графік зариблення за 2010 рік.

Судова колегія не вбачає підстав для задоволення вказаного клопотання, з підстав його необґрунтованості, в зв'язку з тим, що надання вказаних документів не пов'язане безпосередньо з договором купівлі-продажу від 01.11.2010 року, предметом якого є поставка позивачем відповідачу рибопосадкового матеріалу, та витребувані документи не відповідають поняттю належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст.32-34 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між фермерським господарством "ЛИМАНСЬК" та товариством з обмеженою відповідальністю "Лиман" укладений договір купівлі-продажу від 01 листопада 2010 року (далі - договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався продати та поставити рибопосадковий матеріал в кількості 20 тон за ціною 9,00 грн. за кг. з урахуванням ПДВ, на загальну суму 180000 грн., надалі товар, а відповідач - прийняти і оплатити товар на умовах даного договору.

Відповідно до пункту 4.1 договору розрахунок за поставлений товар проводиться покупцем (відповідачем у справі) шляхом внесення 10 % передплати, а потім по факту поставки партії товару в касу або на розрахунковий рахунок продавця (позивача у справі).

Пунктом 5.1 договору передбачено, що перевірка товару щодо кількості та якості проводиться покупцем під час отримання товару (при наявності ветеринарного свідоцтва) у присутності представників обох сторін, в подальшому, претензії щодо якості і кількості продавцем не приймаються і не розглядаються.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 110474,00 грн., посилаючись на те, що за видатковими накладними №11 від 03 листопада 2010 року, №12 від 03 листопада 2010 року, №13 від 03 листопада 2010 року, № 14 від 03 листопада 2010 року, № 15 від 05 листопада 2010 р., які підписані сторонами, позивач передав відповідачу товарів загальною вартістю 159874 грн. 00 коп. з урахуванням ПДВ, однак в рахунок оплати вартості отриманого товару відповідач перерахував позивачу 04.01.2011 р. 10000 грн., 04.02.2011 р. - 10000 грн., 04.01.2012 р. - 9800 грн., 05.01.2012 р. - 9800 грн., 06.01.2012 р. - 9800 грн.

Таким чином, зважаючи на те, що відповідачем здійснено часткову оплату товару в розмірі 49400 грн., і за ним утворилась заборгованість в сумі 110474 грн., позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, оскільки наявність підстав для заборгованості не доведена належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст.32-34 ГПК України, виходячи з наступного.

Позовні вимоги обґрунтовані копіями видаткових накладних №11 від 03.11.2010р. на суму 66000 грн., №12 від 03.11.2010р. на суму 18700 грн.; №13 від 03 листопада 2010 року на суму 7150,00 грн., № 14 від 03 листопада 2010 року на суму 7150 грн., № 15 від 05 листопада 2010 р. на суму 60874,00 грн.

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 згаданого закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Разом з тим, судова колегія вважає, що зазначені видаткові накладні не є належними доказами поставки товару, оскільки не містять всіх обов'язкових реквізитів, які повинні міститись у первинному документі, що підтверджує здійснення господарської операції.

Зокрема, у накладних відсутні відомості про місце складання документу, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, та їх прізвища та ініціали, для можливості їх ідентифікувати, також немає відомостей про те, згідно якого договору поставлений товар , немає і печатки підприємства - отримувача товару.

Відповідно до п.2 Інструкції Мінфін від 16.05.1996р. №99 "Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей", сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Судова колегія зазначає, що в матеріалах справи відсутні довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника, як-то передбачено Інструкцією Мінфін від 16.05.1996р. №99 "Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей".

Також апеляційний суд вважає копії квитанцій до прибуткового касового ордера неналежними доказами оплати товару, оскільки з них неможливо встановити, товар за яким договором оплачується, які накладні є підставою для оплати, якою посадовою особою складені прибуткові касові ордери та відсутні самі номери ордерів.

При цьому, інших доказів на підтвердження факту відпуску позивачем продукції ним не було надано.

Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами:

письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, оскільки з матеріалів справи не вбачається, за яким саме договором проведені оплати за квитанціями до прибуткових касових ордерів, не вбачається зв'язку з накладними, на які посилається позивач в якості підстав позову, при цьому ані квитанції, ані накладні не відповідають вимогам щодо складання первинних документів згідно ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», судова колегія вважає позовні вимоги недоведеними та необґрунтованими, а висновки суду першої інстанції про задоволення позову - передчасними.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Вищого господарського суду України від 28 лютого 2013 р. у справі № 5024/1189/2012.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Посилання позивача на акт звірки, підписаний відповідачем з одного боку, до уваги колегії суддів не приймається, оскільки не є первинним бухгалтерським документом та не підтверджує факту поставки товару, тому не може бути підставою для стягнення за договором поставки. Отже, даний акт звірки не є належним доказом по справі в розумінні ст.ст.32-34 ГПК України.

Враховуючи наведені приписи законодавства, колегія суддів зазначає, що визнання представником відповідача заборгованості, що викладено у відзиві на позовну заяву, письмових поясненнях, не приймається до уваги, оскільки в доповненнях до апеляційної скарги директор підприємства - відповідача заперечує проти постачання товару саме за спірним договором від 03.11.2010 року.

Відповідно до ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Підсумовуючи вищевикладене, оскільки доводи апеляційної скарги обґрунтовані, а висновки суду першої інстанції передчасні та не відповідають обставинам справи, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення господарського суду Херсонської області від 20 жовтня 2014 року по справі № 923/1396/14, та відмову в задоволенні позовних вимог ФГ «Лиманськ» до ТОВ «Лиман» про стягнення коштів.

Відповідно до ст.49 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 99, п.2 ст.103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лиман» задовольнити.

Рішення господарського суду Херсонської області від 20 жовтня 2014 року по справі № 923/1396/14 скасувати.

В задоволенні позову Фермерського господарства «Лиманськ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лиман» про стягнення 110 474,00 грн. відмовити.

Стягнути з Фермерського господарства «Лиманськ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лиман» 1104,74 (одна тисяча сто чотири грн. 74 коп.) грн. судового збору за апеляційний перегляд.

Доручити господарському суду Херсонської області видати відповідний наказ із зазначенням реквізитів сторін.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до ВГСУ.

Повний текст постанови підписаний 08.12.2014 року

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя О.О. Журавльов

Суддя С.В. Таран