Рішення

від 04.12.2014 по справі 909/1073/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2014 р. Справа № 909/1073/14

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Фрич М. М., при секретарі судового засідання Ковалюк С. Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

вул. Щорса, буд. 36, корп. Б, м. Київ,01001

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Терас"

вул. Підлівче,буд.63, м. Долина, Івано-Франківська область,77503

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Долинський газопереробний завод ПАТ "Укрнафта"

вул. Підлівче, 63, м. Долина, Івано-Франківська область, 77503

про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі та набуття у власність

за участю представників сторін:

Від позивача: Андрусяк Роман Михайлович - представник, (довіреність № 79 від 25.01.2014);

Від відповідача: Вовчук Віталій Юрійович - представник, (паспорт серія -СС 311744 № від 03.03.05р.)

Від третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Долинський газопереробний завод ПАТ "Укрнафта": представники не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовною вимогою до товариства з обмеженою відповідальністю "Терас", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Долинський газопереробний завод ПАТ "Укрнафта" про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі та набуття у власність.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 24.09.2014 року прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі і призначено розгляд справи в судовому засіданні на 14.10.2014 року. Ухвалою суду від 14.10.2014 року відкладено розгляд справи на 28.10.2014 року. Ухвалою суду від 28.10.2014 року залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Долинський газопереробний завод ПАТ "Укрнафта" та відкладено розгляд справ на 11.11.2014 року. Ухвалою суду від 11.11.2014 року відкладено розгляд справи на 25.11.2014 року. Ухвалою суду від 25.11.2014 року продовжено строк розгляд спору на 15 днів до 09.12.2014 року та відкладено розгляд справи на 04.12.2014 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задоволити. Представник відповідача проти позову заперечив згідно підстав, викладених у відзиві (вх. №19402/14 від 04.12.2014 року) на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив таке. 03.09.2007 року між акціонерним комерційним інноваційним банком "Укрсиббанк" (надалі за текстом - кредитор) та Гошовським Володимиром Миколайовичем (надалі за текстом - позичальник) було укладено договір про надання споживчого кредиту №11208112000. 03.09.2009 року між АКІБ "Укрсиббанк", який в подальшому змінив назву на ПАТ "Укрсиббанк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Терас" було укладено додаткову угоду до договору, згідно якої сторони домовилися, що для ідентифікації договору можуть застосовуватися як номер договору, зазначений при його укладенні, а саме №11208112000, так і реєстраційний номер договору в системі обліку банку, а саме №11208112001.

Відповідно до умов вказаного договору позичальник отримав кредит в сумі 77500, дол. США, який зобов'язався повернути у повному обсязі в строк до 01.09.2017 року або достроково зі сплатою 12,40 відсотків річних за користування кредитом.

З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за вказаним кредитним договором товариство з обмеженою відповідальністю "Терас" (надалі за текстом - іпотекодавець/ відповідач) передало в іпотеку нежиле приміщення - будівлі виробничої бази в цілому, загальною площею 1322,6 кв. м., які є власністю іпотекодавця та розташовані за адресою: Івано-Франківська область, м. Долина, вул. Підлівче, 63.

За словами позивача, на підставі договору купівлі-продажу прав вимог за кредитами від 8 грудня 2011 року, укладеного між ПАТ "Укрсиббанк" та ПАТ "Дельта Банк" (надалі за текстом - банк/позивач) до позивача перейшло право вимоги, яке виникло з кредитного договору та договору іпотеки у обсязі та на умовах, що існували у первісного кредитора.

Як стверджує позивач, через неналежне виконання позичальником умов кредитного договору утворилась значна заборгованість, що станом на 21.05.2014 року складає 119788, 31 дол. США, що згідно курсу НБУ складає 1 404 303,51 грн.

Позивач вказує на те, що відповідно до вимог чинного законодавства ним направлялися письмові вимоги відповідачу про виконання зобов'язання, з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки, вимогою про добровільну передачу предмета іпотеки у власність позивача, про передачу довіреності на право здійснення реалізації та отримання витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та на право отримання дублікату правовстановлюючих документів. За словами позивача, відповідачем вказані вимоги не виконано.

Таким чином, позивач просить суд: 1) в рахунок виконання основного зобов'язання щодо оплати заборгованості у розмірі 119 788, 31 дол. США , що згідно курсу НБУ складає 1 404 303, 51 грн. за кредитним договором №11208112001 від 03.09.2007 року, укладеним між АКІБ "Укрсиббанк" та Гошовським Володимиром Миколайовичем, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: нежиле приміщення - будівлі виробничої бази в цілому, загальною площею 1322,6 кв. м., яке є власністю товариство з обмеженою відповідальністю "Терас"( ЄДРПОУ 33208377, місцезнаходження: 77503, Івано-Франківська область, м. Долина, вул. Підлівче, буд. 63) та розташовані за адресою: Івано-Франківська область, м. Долина, вул. Підлівче №63 (на підставі договору іпотеки б/н від 03.09.2007 року) шляхом передачі іпотекодержателю публічному акціонерному товариству "Дельта банк" (ЄДРПОУ 34047020, місцезнаходження: вул. Щорса, буд.36, корп. Б, м. Київ, 01001) права власності на вказане майно. 2) визнати за публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (ЄДРПОУ 34047020, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б) право власності на предмет іпотеки, а саме: нежиле приміщення - будівлі виробничої бази в цілому, загальною площею 1322,6 кв. м., яке розташоване за адресою - Івано-Франківська область, м. Долина, вул. Підлівче №63. 3) припинити право власності (право володіння, користування та розпорядження) іпотекодавця - ТзОВ "Терас" (ЄДРПОУ 33208377, місцезнаходження: 77503, Івано-Франківська область, м. Долина, вул. Підлівче, буд. 63) на нежиле приміщення - будівлі виробничої бази в цілому, загальною площею 1322,6 кв. м., яке розташоване за адресою - Івано-Франківська область, м. Долина, вул. Підлівче №63. 4) зобов'язати ТзОВ "Терас" (ЄДРПОУ 33208377, місцезнаходження: 77503, Івано-Франківська область, м. Долина, вул. Підлівче, буд. 63) звільнити нежиле приміщення - будівлі виробничої бази в цілому, загальною площею 1322,6 кв. м., яке розташоване за адресою - Івано-Франківська область, м. Долина, вул. Підлівче №63.

Відповідач з позовними вимогами не погоджується, подав суду відзив на позовну заяву (вх. №19402/14 від 04.12.2014 року). У своєму відзиві відповідач вказує на те, що предмет іпотеки належить відповідачу на підставі договору купівлі-продажу. Крім того, за словами відповідача, Гошовським Володимиром Миколайовичем вносилися відповідні суми в погашення кредиту, підтвердженням чого є відповідні квитанції на загальну суму 52 071,35 грн. (9592,78 доларів США).

Крім того, відповідач зазначив, що Гошовський Володимир Миколайович готовий сплатити борг включно по грудень місяць 2014 року, а решту суми сплачувати згідно графіку платежів, що є додатком до кредитного договору. За словами відповідача, позивач неправомірно збільшив суму коштів та прагне стягнути з відповідача у вигляді визнання власності на предмет іпотеки без жодної експертно-грошової оцінки майна, яке входить в предмет іпотеки. З огляду на викладене, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Виходячи з матеріалів справи та керуючись вимогами діючого законодавства, суд дійшов в спірному випадку висновку про те, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Як вбачається з матеріалів справи, публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з вимогою до товариства з обмеженою відповідальністю "Терас" про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі та набуття у власність. При цьому, позивач посилається на те, що на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08.12.2011 року, укладеного між ПАТ "Укрсиббанк" та ПАТ "Дельта Банк" до позивача перейшло право вимоги, яке виникло з кредитного договору та договору іпотеки у обсязі та на умовах, що існували у первісного кредитора.

При цьому, позивач, як доказ подав суду витяг з договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08.12.2011 року між ПАТ "Укрсиббанк" та ПАТ "Дельта Банк". Наявна в матеріалах справи копія витягу містить титульну сторінку з найменуванням сторін, сторінку сім з погодженням сторін купівлі-продажу та сторінку тридцять шість з реквізитами та підписами сторін. Інших даних, які б стосувалися переходу до позивача права вимоги, яке виникло з кредитного договору та договору іпотеки в обсязі та на умовах, що існували у первісного кредитора суду не надано. Ухвалою суду від 25.11.2014 року позивача зобов'язано подати суду вказані докази, позивач такої вимоги не виконав.

Таким чином, посилання позивача на право вимоги, яке виникло в нього на підставі вказаного договору не можу братися судом до уваги, оскільки не підтверджене належними доказами.

Крім того, позивач у своїх вимогах посилається на те, що позичальник отримав кредит в сумі 77 500, дол. США. Згідно пункту 1.1. вказана сума дорівнює еквіваленту 391 375,00 грн. на курсом НБУ на день укладення договору. Проте, позивач не подав суду доказів в підтвердження факту видачі позичальнику спірних коштів на вказану суму. На вимогу суду подав такі докази, позивач подав: заяву про переказ готівки №54 від 03.09.2007 року на суму101 без зазначення валюти, заяву про видачу готівки №59 від 03.09.2007 року на суму 1100 без зазначення валюти (екв. у гривнях 55 550), заяву про переказ готівки №58 від 03.09.2007 року на суму 833,25 без зазначення валюти, аналогічний документ, на якому через погану якість не видно найменування і дату, на суму 1 136,25 без зазначення валюти та заяву про видачу готівки №25 від 07.11.2007 року на суму 15 000 без зазначення валюти (екв. у гривнях 75 750,00). Також, позивач подав суду виписку по кредитному договору за період з 03.09.2007 року по 10.01.2012 року та виписку за період з 13.04.2009 року по 10.01.2012 року.

В спірному випадку, вказані докази не можуть братися судом до уваги з огляду на таке.

Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, документами, які можуть підтверджувати наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені у відповідності до норм ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". В спірному випадку, суду не подано первинних бухгалтерських документів щодо видачі кредиту (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), а тому в суду відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості є безспірним. Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд в постанові від 28.09.2011року по справі №№ 10/52пд.

Відповідно до приписів статей 589, 590 ЦК України, частини першої статті 20 Закону України "Про заставу", частини першої статті 12 та частини першої статті 33 Закону України "Про іпотеку" заставодержатель (іпотекодержатель) має право звернути стягнення на предмет застави у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, у встановлений строк (термін), якщо інше не передбачено договором або законом.

Частиною першою статті 590 ЦК України передбачено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця,

згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Крім того, пунктом 4.4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України 24.11.2014 № 1 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів" встановлено, що у разі якщо право звернення стягнення на майно пов'язане з невиконанням зобов'язання, забезпеченого іпотекою, судам слід встановлювати загальний розмір вимог кредитора та виходити з того, що обов'язковою передумовою звернення стягнення на предмет іпотеки є встановлення судом факту невиконання основного зобов'язання. Невиконання зазначеної передумови відповідно до частини другої статті 35 Закону України "Про іпотеку" є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає зверненню з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання.

В спірному випадку, в суду відсутні підстави для задоволення вимог позивача за відсутності первинних документів в підтвердження видачі спірних коштів за основним зобов'язанням позичальнику.

За таких обставин суд, дослідивши подані докази, на підставі цих доказів, з урахуванням обставин по справі та діючого законодавства не знайшов доказів в підтвердження вимог позивача, а відтак дійшов до висновку, що вимога позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі та набуття у власність є необґрунтованою і не підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В силу статті 49 ГПК України, судові витрати залишити за позивачем.

Керуючись ст. 16, 589, 590 Цивільного кодексу України, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 1 Закону України "Про іпотеку", ст.ст. 32, 33, 43,44,49, 82 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" /вул. Щорса, буд.36, корп.Б, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 34047020 / до товариства з обмеженою відповідальністю "Терас" / вул. Підлівче, буд.63, м. Долина, Івано-Франківська область, 77503 /, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Долинський газопереробний завод ПАТ "Укрнафта" / вул. Підлівче, 63, м. Долина, Івано-Франківська область, 77503 / про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі та набуття у власність - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.12.14

Суддя Фрич М. М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"