Ухвала

від 04.12.2014 по справі 826/2999/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/2999/14 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В. Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Мамчура Я.С. та Шостака О.О.,

при секретарі - Дроздовій М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Міжрегіонального Головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 16 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» до Міжрегіонального Головного управління Міністерства доходів і зборів України -Центрального офісу з обслуговування великих платників, за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферко», про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2013 року ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Міжрегіонального Головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 19 грудня 2013 року № 0000654050, № 0000664050 та № 0000674050.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 16 вересня 2014 року вказаний адміністративний позов був задоволений.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що позивач не надав доказів фактичного отримання товару від ТОВ «Ферко».

Під час судового засідання представник відповідача підтримала свою апеляційну скаргу та просила суд її задовольнити з підстав, викладених в ній.

Представники позивача в судовому засіданні заперечували проти апеляційної скарги та просили суд відмовити в її задоволенні посилаючись на те, що судом першої інстанції було винесене законне і обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування - відсутні.

Представник третьої особи під час апеляційного розгляду справи підтримала позицію позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Міжрегіонального Головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 16 вересня 2014 року - без змін виходячи із наступного.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що Міжрегіональним Головним управлінням Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Ферко» за період з 01 січня 2012 року по 31 липня 2013 року, про що складено акт від 05 грудня 2013 року № 1444/40-50/30307207.

На підставі вказаного акту відповідачем були складені податкові повідомлення-рішення від 19 грудня 2013 року № 0000674050, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на 21340 грн. 00 коп., від 19 грудня 2013 року № 0000664050, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на 633457 грн. 00 коп. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 316730 грн. 00 коп., 19 грудня 2013 року № 0000654050, яким позивачу нараховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 873672 грн. 00 коп., з яких 582448 грн. 00 коп. - за основним платежем та 291224 грн. 00 коп. - штрафні (фінансові) санкції, 19 грудня 2013 року № 0000644050, яким позивачу зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 2346346 грн. 00 коп., 19 грудня 2013 року № 0000634050, яким позивачу нараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 2269163 грн. 00 коп., з яких 1512775 грн. 00 коп. та 756388 грн. 00 коп. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями податкового органу, ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» звернулося до суду з позовом про їх скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» суд першої інстанції виходив з того, що позивач належними доказами підтвердив фактичне здійснення господарських операцій з ТОВ «Ферко» та, відповідно, правомірність своїх дій щодо формування податкового кредиту та витрат по операціях з вказаним контрагентом.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

З акту перевірки вбачається, що між ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» та ТОВ «Ферко» були укладені договори, загальний обсяг поставки по яких у період з 01 січня 2012 року по 31 липня 2013 року складав 21808460 грн. 74 коп.

На підставі документів, складених за участю ТОВ «Ферко», позивач сформував податковий кредит та витрати. Відповідач вважає такі дії ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» неправомірними з огляду на те, що ТОВ «Ферко» не задекларувало податкові зобов'язання по правовідносинах з позивачем, а згідно акту про неможливість проведення зустрічної звірки від 13 листопада 2013 року № 1854/26-59-22-01/31681342 у вказаного контрагента відсутнє майна та інші матеріальні ресурси, економічно необхідні для здійснення операцій купівлі-продажу, а також відсутні трудові ресурси, основні засоби, транспортні засоби, складські приміщення. Також в акті перевірки зазначено, що ТОВ «Ферко» перебувало у правовідносинах з юридичними особами, в діяльності яких наявні ознаки фіктивності.

На спростування вказаних доводів податкового органу ТОВ «Ферко» надало суду копію податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2012 рік, податкового розрахунку суд доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку за 4 квартал 2012 року, розшифровку основних засобів станом на 31 грудня 2013 року.

Згідно вказаних документів у ТОВ «Ферко» на кінець 2012 року працювало 82 особи, вартість основних засобів складала 5586700 грн. 00 коп., з яких 2032300 грн. 00 коп. - об'єкти нерухомості, 1428200 грн. 00 коп. - технологічне обладнання та 1994200 грн. 00 коп. - транспортні засоби, доходи, що враховуються при визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, складали 1137178906 грн. 00 коп.

У письмових поясненнях та в судовому засіданні під час апеляційного розгляду справи представник ТОВ «Ферко» підтвердила факт укладення та виконання договорів поставки із ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД».

Доводи відповідача про те, що ТОВ «Ферко» у правовідносинах з юридичними особами, в діяльності яких наявні ознаки фіктивності - не підтверджені доказами та не є предметом дослідження у даній справі. В даному випадку предметом доказування є наявність чи відсутність фактичних поставок товару від ТОВ «Ферко» до ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД».

Таким чином, відомості, викладені в акті перевірки від 05 грудня 2013 року № 1444/40-50/30307207, не є беззаперечними доказами безтоварності операцій позивача з ТОВ «Ферко», адже вони не підтверджені відповідними доказами та спростовуються поясненнями і документами, що надані позивачем та третьою особою.

Разом з тим, з огляду на встановлені податковими органами обставини, що свідчать про можливу фіктивну діяльність ТОВ «Ферко» колегія суддів вважає, що з метою доведення правомірності своїх дій щодо формування витрат за операціями з ним, позивач зобов'язаний був надати суду копії всіх документів, які підлягали складенню під час виконання відповідних договорів.

Такий обов'язок виникає у позивача також з огляду на наступні норми права.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України до витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, належить, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Із вказаних норм права вбачається, що обов'язковою умовою виникнення права на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, є сплата податку на додану вартість у ціні придбаного або виготовленого товару чи послуг та понесення витрат саме у зв'язку з отриманням товарів, робіт (послуг).

Таким чином, під час здійснення контролю за правомірністю формування платником податку податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, підлягає перевірці фактичне придбання товару чи отримання послуги.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи первинного бухгалтерського обліку по правовідносинах ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» з ТОВ «Ферко» колегія встановила наступне.

Позивач придбавав у вказаного контрагента горох, сою та пшеницю на підставі договорів поставки.

Умовами вказаних договорів було визначено місце, в яке ТОВ «Ферко» зобов'язувалося поставити товар та найменування юридичної особи, яке буде здійснювати приймання товару від імені ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД». До таких юридичних осіб належали Рахнянський зерносклад, ТОВ «Чорноострівське ХПП», ТОВ «Кубличанське ХПП», ТОВ «Трансбалктермінал» та ТОВ «Блек Сі Шіппінг Сервіс ЛТД».

Так, згідно договору поставки від 19 липня 2012 року № К1207-0344 та видаткової накладної № 704 від 19 липня 2012 року ТОВ «Ферко» поставило позивачу пшеницю третього класу на Рахнянський зерносклад 19 липня 2012 року у кількості 111,478 тон.

Прийняття вказаного товару на зберігання підтверджується складською квитанцією № 410 від 19 липня 2012 року, складською відомістю за 19 липня 2012 року по контрагенту ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД», звітом про рух хлібопродуктів на елеваторі та складах № 345 за 19 липня 2012 року, журналом кількісно-якісного обліку за 19 липня 2012 року. Вказані документи були надані Рахнянським зерноскладом на запит суду апеляційної інстанції.

У примітці складської квитанції зазначено, що вказаний товар надійшов у знеособленому вигляді від ТОВ «Ферко».

Згідно договорів поставки та видаткових накладних ТОВ «Ферко» 27 листопада 2012 року здійснило поставку сої на Чорноострівське ХПП у кількості 192,312 тон, а 19 грудня 2012 року - 250,04 тони.

Прийняття вказаного товару на зберігання підтверджується складськими квитанціями № 452 від 27 листопада 2012 року та № 507 від 19 грудня 2012 року, а також картками аналізу зерна. Вказані документи були надані ТОВ «Чорноострівське ХПП» на запит суду апеляційної інстанції.

Відповідно до складських квитанцій соя, яка була предметом поставки, перебувала на зберіганні у Чорноострівському ХПП, а її передача від ТОВ «Ферко» до ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» відбувалася шляхом переоформленням складських документів.

Згідно договорів поставки та видаткових накладних ТОВ «Ферко» 02 листопада 2012 року здійснило поставку сої на Кубличанське ХПП у кількості 63 тони, 13 листопада 2012 року - 62,6 тони, 06 грудня 2012 року - 63,6 тони.

Прийняття вказаного товару на зберігання підтверджується складськими квитанціями № 694 від 06 грудня 2012 року, 621 від 02 листопада 2012 року та № 654 від 13 листопада 2012 року, а також актами приймання-передачі зерна, картками аналізу зерна. Вказані документи були надані ТОВ «Кубличанське ХПП» на запит суду апеляційної інстанції.

Відповідно до складських квитанцій соя, яка була предметом поставки, перебувала на зберіганні у Кубличанському ХПП, а її передача від ТОВ «Ферко» до ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» відбувалася шляхом переоформленням складських документів.

Згідно договорів поставки та видаткових накладних ТОВ «Ферко» 09 грудня 2012 року здійснило поставку сої на адресу ТОВ «Трансбалктермінал» у кількості 83,46 тон, 23 грудня 2012 року - 23,56 тони, 26 грудня 2012 року - 71,56 тону, 09 лютого 2013 року - 29,22 тон, 12 лютого 2013 року - 78,34 тон, 17 лютого 2013 року - 39,5 тон, 20 лютого 2013 року - 295,7 тон, 21 лютого 2013 року - 42,48 тон та 24 лютого 2013 року - 111,38 тон.

Листом від 20 листопада 2013 року № 572/13 ТОВ «Трансбалктермінал» підтвердило отримання портовим елеватором для експортера ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» сої у зазначеній кількості та у вказані дні.

На підтвердження перевезення товару від ТОВ «Ферко» до портового елеватора ТОВ «Трансбалктермінал» позивач надав суду копії товарно-транспортних накладних. Згідно товарно-транспортних накладних транспортування здійснювали автоперевізники ТОВ «Соя Агро Транс», ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_8, ФОП ОСОБА_9, ТОВ «Агропромтехтранс», ФОП ОСОБА_10, ФОП ОСОБА_11, ФОП ОСОБА_12, ТОВ «Т.Б.У.», ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ПП «Авто-ера», ФОП ОСОБА_13, ФОП ОСОБА_14, ФОП ОСОБА_15, ФОП ОСОБА_7, ПП «Олесіко».

У товарно-транспортних накладних містяться відомості про кількість навантаженої сої в причеп автомобіля, підпис водія про її отримання та кількість фактично доставленої сої до місця розвантаження, підпис та штамп отримувача товару.

Згідно договорів поставки та видаткових накладних ТОВ «Ферко» 18 травня 2012 року здійснило поставку гороху на адресу ТОВ «Блек Сі Шіппінг Сервіс ЛТД» у кількості 59,32 тон, 26 травня 2012 року - 40,88 тон, 28 травня 2012 року - 22,54 тон, 05 червня 2012 року - 258,00 тон, 12 червня 2012 року - 19,86 тон, 13 червня 2012 року - 15,74 тон, 13 листопада 2012 року - 40,82 тон, 16 листопада 2012 року - 84,76 тон, 28 листопада 2012 року - 13,88 тон, 21 січня 2013 року - 32,02 тон, 29 лютого 2012 року - 27,14 тон, 02 березня 2012 року - 26,04 тон, 16 березня 2012 року - 74, 04 тон, 21 березня 2012 року - 76, 08 тон, 29 березня 2012 року - 73, 44 тон, 02 квітня 2012 року - 60, 72 тон, 06 квітня 2012 року - 27, 5 тон, 09 квітня 2012 року - 37, 56 тон, 10 квітня 2012 року - 30, 86 тон, 11 квітня 2012 року - 91, 02 тони, 18 квітня 2012 року - 34, 26 тон, 14 серпня 2012 року - 21, 72 тони, 16 серпня 2012 року - 78, 7 тон, 17 серпня 2012 року - 112, 8 тон, 20 серпня 2012 року - 34, 02 тон, 23 серпня 2012 року - 32, 28 тон, 27 серпня 2012 року - 32, 78 тон, 29 серпня 2012 року - 31, 64 тони, 11 вересня 2012 року - 32, 2 тон, 19 вересня 2012 року - 42, 92 тон, 21 вересня 2012 року - 43, 22 тон, 02 жовтня 2012 року - 31, 34 тони, 08 жовтня 2012 року - 30, 16 тон, 16 жовтня 2012 року - 28, 94 тон, 17 жовтня 2012 року - 43, 94 тон, 17 жовтня 2012 року - 14, 06 тон, 25 жовтня 2012 року - 30, 01 тон.

У відповідь на запит суду апеляційної інстанції про витребування доказів отримання від імені ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» гороху від ТОВ «Ферко», ТОВ «Блек Сі Шіппінг Сервіс ЛТД» підтвердило факт перебування у правовідносинах з позивачем та надання йому експедиторських послуг. В тому числі ТОВ «Блек Сі Шіппінг Сервіс ЛТД» підтвердило з приймання товару для позивача від ТОВ «Ферко».

На підтвердження вказаної обставини ТОВ «Блек Сі Шіппінг Сервіс ЛТД» надало суду витяги зі звітів про отримання товару, які воно зобов'язувалося передавати ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» відповідно до п. 3.15 договору на транспортно-експедиційне обслуговування № FA08/1102 від 08 лютого 2011 року.

Також ТОВ «Блек Сі Шіппінг Сервіс ЛТД» надало частину товарно-транспортних накладних, які підтверджують доставку товару від ТОВ «Ферко». Зокрема, до суду були надані товарно-транспортні накладні на підтвердження поставки гороху 16 серпня 2012 року у кількості 78,7 тон, 17 серпня 2012 року у кількості 112,8 тон, 20 серпня 2012 року у кількості 34,02 тони, 23 серпня 2012 року у кількості 32,28 тони, 27 серпня 2012 року у кількості 32,78 тони та 29 серпня 2012 року у кількості 31,64 тони. Інші товарно-транспортні накладні не були надані з огляду на значний документообіг та короткий строк виконання запиту суду.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач належними доказами підтвердив фактичне отримання товару від ТОВ «Ферко».

Під час апеляційного розгляду справи представник відповідача послалася на те, що позивач не надав доказів перевезення сої, гороху та пшениці.

Зазначені обставини не відповідають фактичним обставинам справи, адже перевезення зернових культур відбувалося лише до ТОВ «Трансбалктермінал» та ТОВ «Блек Сі Шіппінг Сервіс ЛТД». Як раніше зазначалося, перевезення сої на адресу ТОВ «Трансбалктермінал» підтверджене товарно-транспортними накладними у повному обсязі, а ТОВ «Блек Сі Шіппінг Сервіс ЛТД» надало частину товарно-транспортних накладних та підтвердило факт перебування у правовідносинах з ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД».

Натомість передача товару, місцем поставки якого були Рахнянський зерносклад, ТОВ «Чорноострівське ХПП», ТОВ «Кубличанське ХПП», здійснювалося шляхом переоформлення складських документів, оскільки відповідна соя та пшениця ТОВ «Ферко» перебували на зберіганні у вказаних хлібоприймальних пунктах.

Також відповідач посилався на те, що позивач надав лише частину договорів поставки, укладених між ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» та ТОВ «Ферко».

Разом з тим, в акті перевірки від 05 грудня 2013 року № 1444/40-50/30307207 зазначено, що загальна вартість поставок між ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» та ТОВ «Ферко» складає 21808460 грн. 74 коп., однак податковим органом зроблено висновок про завищення витрат лише на суму 7237408 грн. 00 коп.

Згідно таблиці, яка є додатком до акту перевірки від 05 грудня 2013 року № 1444/40-50/30307207, зменшення податкового кредиту відбувалося лише щодо частини поставок.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представник відповідача не надав доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були винесені у зв'язку з визнанням безтоварними інших поставок, ніж ті, що відображені в документах первинного бухгалтерського обліку, приєднаних до матеріалів даної справи.

Таким чином, доводи апеляційної скарги Міжрегіонального Головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 16 вересня 2014 року, та не можуть бути підставами для її скасування.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне і обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Міжрегіонального Головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 16 вересня 2014 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

В задоволенні апеляційної скарги Міжрегіонального Головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників - відмовити.

Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 16 вересня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді Я.С. Мамчур

О.О. Шостак

Ухвала складена в повному обсязі 09 грудня 2014 року.

Головуючий суддя Горяйнов А.М.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.