Рішення

від 29.11.2014 по справі 904/8688/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.11.14р. Справа № 904/8688/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ТРАНСПРИЛАДИ", м. Хмельницький

до Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ

про стягнення 1 269 213,64 грн.

Суддя Мілєва І.В.

Представники:

відпозивача: Мельник О.Д., довіреність від 14.10.2014р.

від відповідача: Терехов А.В., довіреність №853 від 01.04.2014р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Трасприлад" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Державного підприємства "Придніпровська залізниця" про стягнення 1 269 213,64 грн., з яких: 999 036,00 грн. - основного боргу, 21 102,92 грн. - 3% річних, 159 845,76 грн. - інфляційні втрати, 89 228,96 грн. - пеня.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № ПР/П-131676/ НЮ від 12.12.2013р., в частині оплати поставленого товару.

Ухвалою суду від 06.11.2014р. було порушено провадження по справі та призначено судове засідання на 25.11.2014р.

За клопотанням представника позивача та відповідно до приписів статті 74-1 Господарського процесуального кодексу України ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2014р. клопотання позивача про проведення судового засідання в режимі відео конференції задоволено.

25.11.2014р. відповідач подав до суду заяву про визнання позовних вимог в повному обсязі.

25.11.2014р. відповідач подав до суду клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

25.11.2014р. позивач подав заяву про розстрочку виконання рішення до 30.11.2015р.

У судове засідання з'явились представники позивача та відповідача.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

12.12.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Трансприлад" (постачальник) та Державним підприємством "Придніпровська залізниця" (покупець) укладено договір № ПР/П-131676/НЮ (далі - договір).

Предметом договору є поставка постачальником покупцю систем безпеки руху спеціального самохідного рухомого складу ІІ категорії типу АЛС-МП із виконанням пустонасаджувальних робіт. Рік виготовлення 2013 (п.1.1. договору).

Найменування товару зазначене у специфікації № 1 (п. 1.2. договору).

Товар повинен бути поставлений постачальником в ІV кварталі 2013р. не пізніше 10 робочих днів від дня одержання постачальником письмової заявки покупця, яка є підтвердженням готовності покупця до прийому товару (п. 5.1. договору).

Датою поставки товару вважається дата підписання накладної на приймання товару і підписання акта приймання-передачі товару обома сторонами договору (п. 5.2. договору).

Загальна сума договору складає 999 036,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 166 506,00 грн. та зазначається у звіті про результати здійснення процедури торгів (п. 6.2. договору).

Розрахунок за поставку та виконання пустонасаджувальних робіт системи безпеки руху спеціального самохідного рухомого складу типу АЛС-МП здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 30 банківських днів після підписання акту виконаних робіт, який підписується після підписання сторонами акту введення в експлуатацію системи АЛС, за умови наявності підписаного сторонами акту прийому-передачі товару (п. 7.4. договору).

Покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість поставленого товару у відповідності до розділу 7 даного договору (п. 10.1.1. договору).

Покупець за даним договором несе таку відповідальність: у разі порушення строків оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який нараховується пеня (п. 11.2. договору).

Термін дії договору - з моменту його підписання сторонами до 31.12.2013р., а в частині грошових зобов'язань - до повного їх виконання (п. 15.1. договору).

Сторонами було підписано специфікацію № 1 (а.с. 17)

На виконання умов договору та специфікації позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 984 396,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000212 від 13.12.2013р. на суму 984 396,00 грн. (а.с. 19); актом приймання-передачі матеріальних цінностей від 13.12.2013р. на суму 984 396,00 грн. (а.с. 22). Товар був отриманий на підставі довіреності № 723 від 13.12.2013р. (а.с.21). Також сторони договору склали акт здачі-прийняття робіт №ОУ-0000154 від 27.12.2013р. на суму 3660,00грн. (а.с.24).

Позивач виставив рахунки на оплату: рахунок-фактура № СФ-0000412 від 13.12.2013р. на суму 984 396,00 грн. (а.с. 20), рахунок-фактура № СФ-0000432 від 27.12.2013р. на суму 3 660,00 грн. (а.с.23).

Сторонами договору було підписано акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.08.2014р., відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 999 036,00 грн.

Позивач стверджує, що свого обов'язку щодо оплати поставленого товару відповідач не виконав, внаслідок чого позивач був змушений звернутись за захистом своїх порушених прав до суду.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України )

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 265 Господарського кодексу України ).

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (п. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України ).

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України ).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України ).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України ).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України ).

Позивач нарахував та просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 89 228,96 грн.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України ).

У разi порушення зобов'язання настають правовi наслiдки, встановленi договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України ).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України ).

Згідно зі ст. ст. 1 , 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" , платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону , обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 Господарського Кодексу України ).

Договором передбачено стягнення пені.

Позивач нарахував та просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 21 102,92 грн. та 159 845,76 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

25.11.2014р. позивач подав до суду заяву про визнання позовних вимог в повному обсязі.

Право відповідача визнати позов повністю або частково передбачено ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст. 78 Господарського процесуального кодексу України визнання позову відповідачем викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи. У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Дії відповідача не суперечать законодавству, не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

З огляду на викладене, господарський суд приймає визнання відповідачем позову в повному обсязі.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги є правомірними і підлягають задоволенню в повному обсязі на загальну суму 1 269 213,64 грн., з яких: 999 036,00 грн. - основний борг, 21 102,92 грн. - 3% річних, 159 845,76 грн. - інфляційні збитки, 89 228,96 грн. - пеня.

25.11.2014р. позивач подав клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 80 %. Клопотання мотивоване тим, що у підприємства на даний час існує велика дебіторська заборгованість, сплата штрафних санкцій є додатковими витратами підприємства-боржника, сума штрафних санкцій є досить значною.

Пункт 3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) (п.3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" ).

Так, частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з п.3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК ), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Враховуючи, що зобов'язання на час розгляду справи в повному обсязі не виконано, відповідність розміру стягуваної неустойки (пені), невжиття відповідачем протягом майже року заходів до виконання зобов'язання, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні клопотання відповідача щодо зменшення розміру штрафних санкцій.

25.11.2014р. відповідач подав до суду заяву про розстрочку виконання рішення рівними частинами по 105 767,80 грн. з 30.12.2014р. до 30.11.2015р.

Позивач заперечував проти задоволення клопотання.

Відповідно до п. 7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

В обґрунтування клопотання про розстрочку виконання рішення суду відповідач у справі послався на обставини, які є звичайними обставинами при веденні господарської діяльності відповідачем, яку він здійснює на свій ризик. Позивач та відповідач знаходяться в рівних економічних умовах при здійсненні своєї господарської діяльності. Відповідачем не доведено винятковості випадку, з наявністю якого процесуальний закон пов'язує можливість надання відстрочки виконання рішення суду. З урахуванням наведеного, суд відмовляє в задоволення заяви про розстрочку виконання рішення.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 25 384,27 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 1 , 33 , 34 , 43 , 49 , 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. К. Маркса, 108, ідентифікаційний код 01073828) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Трансприлад" (29018, м. Хмельницький, вул. Тернопільська,17/7, ідентифікаційний код 31022066) 1 269 213,64 грн ., з яких: 999 036,00 грн. - основний борг, 21 102,92 грн. - 3% річних, 159 845,76 грн. - інфляційні втрати, 89 228,96 грн. - пеня, про що видати наказ.

Стягнути з Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. К. Маркса, 108, ідентифікаційний код 01073828) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Трансприлад" (29018, м. Хмельницький, вул. Тернопільська,17/7, ідентифікаційний код 31022066) витрати по сплаті судового збору у розмірі 25 384,27 грн ., про що видати наказ.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його оголошення, а у разі якщо в судовому засідання було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України .

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.11.2014

Суддя І.В. Мілєва