Постанова

від 28.01.2015 по справі 904/8688/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2015 року Справа № 904/8688/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Антонік С.Г. (доповідач)

суддів: Чоха Л.В., Чимбар Л.О.

при секретарі судового засідання: Ревкова Г.О.

за участю представників сторін:

Від позивача: Мельник О.Д., представник, довіреність б/н від 14.10.2014р.

Від відповідача: Перехов А.В., представник, довіреність № 67 від 01.01.2015р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Придніпровська залізниця" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2014р . у справі №904/8688/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ТРАНСПРИЛАДИ", м. Хмельницький

до Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ

про стягнення 1 269 213,64 грн.

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням секретаря судової палати № 64 від 23.01.2015р. апеляційну скаргу Державного підприємства "Придніпровська залізниця" передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Антонік С.Г., суддів Чоха Л.В., Чимбар Л.О.

Ухвалою суду від 28.01.2015р. даною колегією суддів апеляційну скаргу Державного підприємства "Придніпровська залізниця" прийнято до свого провадження.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2014р. ( суддя Мілєва І.В.) позов задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з Державного підприємства "Придніпровська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Трансприлад" 1 269 213,64 грн., з яких: 999 036,00 грн. - основний борг, 21 102,92 грн. - 3% річних, 159 845,76 грн. - інфляційні втрати, 89 228,96 грн. - пеня.

Стягнуто з Державного підприємства "Придніпровська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Трансприлад" витрати по сплаті судового збору у розмірі 25 384,27 грн.

Рішення суду мотивовано не виконанням зобов'язання відповідачем перед позивачем щодо повної та своєчасної оплати за отриманий товар на підставі Договору № ПР/П-131676/НЮ.

Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення від 25.11.2014р. в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 89228, 96 грн.

В апеляційній скарзі заявник зазначає, що у підприємства на даний час існує велика дебіторська заборгованість, сплата штрафних санкцій є додатковими витратами підприємства-боржника, сума штрафних санкцій є досить значною. Також просить задовольнити клопотання щодо розстрочення виконання рішення.

Відповідач у судовому засіданні підтримав доводи, що наведені в апеляційній скарзі.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що зобов'язання за договором № ПР/П-131676/НЮ від 12.12.2013 року відповідачем не виконано в повному обсязі, не зважаючи на те, що з моменту настання терміну його виконання минув майже рік. Протягом цього часу відповідачем не вчинені дії, спрямовані на зменшення заборгованості перед позивачем. Аргументи відповідача про можливе зупинення його діяльності в зв'язку із виконанням рішення господарського суду від 25.11.2014р. не можуть братись до уваги, оскільки укладаючи з позивачем договір № ПР/П-131676/НЮ від 12.12.2013 року, відповідач передбачав або повинен був передбачити джерела для фінансування його виконання, а тому посилання на неможливість цього виконання внаслідок несприятливих економічних та інших умов є безпідставними та недопустимими. Просить рішення суду залишити без змін.

Представник позивача в судовому засіданні вказав, що відповідач повністю виконав рішення суду, сплативши 23.01.2015р. платіжним дорученням № 67 1 269 213,64 грн.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм чинного законодавства при винесенні рішення суду, встановила наступне.

Між ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Трансприлад" (постачальник) та ДП "Придніпровська залізниця" (покупець) укладено договір № ПР/П-131676/НЮ від 12.12.2013р. (далі - договір), згідно умов якого, постачальник зобов'язався поставити покупцю системи безпеки руху спеціального самохідного рухомого складу ІІ категорії типу АЛС-МП із виконанням пусконалагоджувальних робіт. Рік виготовлення 2013 (п.1.1. договору).

Найменування товару зазначене у специфікації № 1 (п. 1.2. договору).

Згідно п.5.2 Договору, датою поставки товару є дата підписання накладної на приймання товару і підписання акта приймання-передачі товару обома сторонами договору.

Загальна сума договору складає 999 036,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 166 506,00 грн. та зазначається у звіті про результати здійснення процедури торгів (п. 6.2. договору).

Порядок розрахунків сторони погодили у розділі 7 Договору. Так, відповідно до п.7.4 Договору, розрахунок за поставку та виконання пусконалагоджувальних робіт системи безпеки руху спеціального самохідного рухомого складу типу АЛС-МП здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 30 банківських днів після підписання акту виконаних робіт, який підписується після підписання сторонами акту введення в експлуатацію системи АЛС, за умови наявності підписаного сторонами акту прийому-передачі товару.

Термін дії договору - з моменту його підписання сторонами до 31.12.2013р., а в частині грошових зобов'язань - до повного їх виконання (п. 15.1. договору).

Відповідно до ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України (ст..ст.525, 526 ЦК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом.

На виконання умов договору та специфікації, постачальник поставив покупцю товар на суму 984 396,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000212 від 13.12.2013р. на суму 984 396,00 грн.; актом приймання-передачі матеріальних цінностей від 13.12.2013р. на суму 984 396,00 грн. Товар був отриманий на підставі довіреності № 723 від 13.12.2013р. Також сторони договору склали акт здачі-прийняття робіт №ОУ-0000154 від 27.12.2013р. на суму 3660,00грн.

Позивач виставив рахунки на оплату: рахунок-фактура № СФ-0000412 від 13.12.2013р. на суму 984 396,00 грн. , рахунок-фактура № СФ-0000432 від 27.12.2013р. на суму 3 660,00 грн.

Згідно акту звірки взаєморозрахунків, станом на 01.08.2014р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 999 036,00 грн., що і стало причиною спору.

Згідно ст..712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк(строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до пункту 5.2 договору, строк оплати поставленого товару за видатковою накладною є таким, що настав.

Згідно ч.1 ст.216, ч.1, 2 ст.218 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст..230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 11.2. договору сторони визначили, що у разі порушення строку оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який нараховується пеня.

Так, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у загальному розмірі 89 228,96 грн., нараховану за період з 13.02.2014р. по 13.08.2014р.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути 21 102,92 грн. - 3% річних, нарахованих за період з 13.02.2014р. по 27.10.2014р. та 159 845,76 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період лютий 2014р. - вересень 2014р.

Відповідач в заяві від 25.11.2014р. визнав позовні вимоги в повному обсязі.

Розрахунки позивачем здійснено правильно, вимоги ґрунтуються на законі тому позовні вимоги обґрунтовано задоволені судом.

Оскільки вимоги позивача ґрунтуються на договорі та законі, відповідач не надав доказів погашення заборгованості, господарський суд правильно задовольнив позовні вимоги в повному обсязі.

В клопотанні від 25.11.2014р. відповідач просив про зменшення розміру штрафних санкцій на 80 %., в зв'язку з великою дебіторська заборгованістю.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також повинен врахувати інші інтереси сторін.

Згідно п.3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Господарський суд, враховуючи, що зобов'язання на час розгляду справи відповідачем навіть частково не виконане, відповідність розміру стягуваної пені, невжиття відповідачем протягом майже року заходів до виконання зобов'язання правильно відмовив в задоволенні клопотання.

Відповідачем заявлялося також клопотання про розстрочку виконання рішення рівними частинами по 105 767,80 грн. з 30.12.2014р. по 30.11.2015р.

Згідно ч.1 ст.121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Як і заява про зменшення пені так і заява про розстрочку мотивовані тим, що підприємство є однією з важливих базових галузей економіки України та великою дебіторською заборгованістю, які не є достатніми для зменшення розміру пені та не є обставинами, що роблять неможливим виконання рішення. Тому суд правильно відмовив в задоволенні заяви про розстрочку рішення.

Крім того, на час перегляду справи, як встановлено в ході судового засідання, рішення суду виконане повністю відповідачем.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Рішення суду слід залишити в силі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Придніпровська залізниця" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2014р. у справі №904/8688/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 30.01.2015р.

Головуючий:

---

С.Г. Антонік

Судді:

---

Л.О.Чимбар

---

Л.В.Чоха