Постанова

від 18.11.2014 по справі 911/1929/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2014 р. Справа№ 911/1929/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Отрюха Б.В.

Михальської Ю.Б.

За участю представників сторін:

від позивача: Полевик О.Л. - представник

від відповідача 1: не з»явився

від відповідача 2: КопиловВ.М. - директор

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"

на рішення

Господарського суду Київської області

від 08.07.2014р.

у справі № 911/1929/14 ( суддя В.А. Ярема)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"

до 1. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5

2. Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Лезіс" в особі Обухівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Лезіс"

про стягнення 566 206,19 гривень

ВСТАНОВИВ:

21.05.2014 Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 та Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Лезіс" в особі Обухівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Лезіс" про солідарне стягнення 566 206,19 грн., з яких:

- 527 000,00 грн. заборгованості по сплаті кредиту за договором №012/02/221-06 від 24.10.2006, розрахованої станом на 18.02.2014 та 660,08 грн. пені за порушення строків сплати кредиту, розрахованої станом на 31.01.2014;

- 37 216,52 грн. заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом, та 1 329,59 грн. пені за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом, розрахованих станом на 13.01.2013.

02.07.2014 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд солідарно стягнути з відповідачів 206 186,04 грн., з яких:

- 4 457,30 грн. пені за порушення строків сплати кредиту, розрахованої станом на 31.05.2014;

- 180 416,14 грн. заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом, розрахованої станом на 23.06.2014 та 21 312,59 грн. пені за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом, розрахованих станом на 30.05.2014.

Господарський суд Київської області не прийняв заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог від 02.07.2014, оскільки дійшов висновку про те, що зазначена заява порушує вимоги ч. 4 ст. 22 ГПК України. На думку місцевого господарського суду позивачем змінено предмет даного позову шляхом зміни (збільшення) періоду розрахунку розміру заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом та пені після початку розгляду даної справи по суті, а отже не відповідає вимогам ст. 22 ГПК України.

Рішенням Господарського суду Київської області № 911/1929/14 від 08.07.2014р. припинено провадження у справі в частині позовних вимог про солідарне стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 та Товариства з обмежено відповідальністю фірми "Лезіс" в особі Обухівської філії Товариства з обмежено відповідальністю фірми "Лезіс" 527 000,00 грн. заборгованості по сплаті.

Вищезазначеним рішенням місцевого суду позовні вимоги задоволено частково, стягнуто солідарно з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 та Товариства з обмежено відповідальністю фірми "Лезіс" в особі Обухівської філії Товариства з обмежено відповідальністю фірми "Лезіс" на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" 37 216 грн. 52 коп. заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом, 276 грн. 61 коп. пені за порушення строків сплати кредиту, 1 329 грн. 59 коп. пені за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом.

Крім того, з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 підлягає стягненню на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" 5 658 грн. 23 коп. судового збору.

Також з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Лезіс" в особі Обухівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Лезіс" підлягає стягненню на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" 5 658 грн. 23 коп. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись з прийнятим рішенням, звернувся до суду з апеляційною скаргою, оскільки вважає, що рішення місцевого господарського суду в частині відмови у прийнятті заяви про зменшення розміру позовних вимог підлягає скасуванню, в зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати у повному обсязі та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги AT «Райффайзен Банк Аваль» з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, а саме: стягнути солідарно з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 та Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Лезіс" в особі Обухівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Лезіс" на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за Кредитним договором № 012\02\221-06 від 24.10.2006 у розмірі 206 186,04 грн., що складається з 180 416,14 грн. - заборгованості за процентами, 4457,30 грн. - пені за прострочення кредиту; 21 312,59 грн. - пені за прострочення процентів., а також судовий збір в сумі 11 324,12 грн. в рівних частинах.

На думку апелянта місцевий суд дійшов помилкового висновку про те, що заява позивача про зменшення розміру позовних вимог від 02.07.2014 судом не може бути прийнята в силу її невідповідності вимогам ст. 22 ГПК України. При цьому, уточнень щодо вимоги про стягнення 527 000,00 грн. заборгованості по сплаті кредиту, як-то: зменшення розміру вказаної вимоги або відмову від неї, вищезазначена заява не містить, у зв'язку з чим зазначена вимога підлягає розгляду по суті у повному обсязі. Апелянт вважає, що зазначений висновок місцевого суду є хибним, таким, що суперечать вимогам ст.22 ГПК України, оскільки місцевим судом не було досліджено ту обставину, що відсотки за користуванням кредитом були перераховані за минулий період відповідно до умов Кредитного договору з врахуванням постанови Харківського апеляційного господарського суду від 10.09.2013 у справі № 922/012/13г, а не у зв'язку із збільшенням періоду розрахунку.

Крім того, апелянт зазначає, що заява про зменшення позовних вимог містила вимогу про зменшення суми заборгованості за кредитом з 527 000,00 грн. до 0,00 грн., а апелянтом не змінювався предмет позову (сума боргу за кредитним договором), а лише зменшено його загальний розмір.

Апелянт звертає увагу апеляційного суду на те, що в описовій частині рішення місцевий суд зазначає, що в процесі розгляду справи позивачем було подано заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої у зв'язку зі сплатою відповідачем-1 20.06.2014р. 527 000,00 грн. зобов'язання останнього по сплаті кредиту за договором, які є предметом спору у даній справі, вважаються виконаними у повному обсязі. Тобто місцевим судом фактично було прийнято заяву позивача про зменшення позовних вимог до розгляду, що не відповідає вищезазначеним висновкам суду про її не прийняття, однак в порушення ст.ст. 1048, 1050 ЦК України безпідставно відмовлено з частині стягнення заборгованості за відсотками.

В судове засідання представник відповідача-1 не з»явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, однак не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України. Виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 18.11.2014 року за відсутності представника відповідача-1.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення учасників процесу, колегія встановила наступне.

24.10.2006 між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", яке в подальшому було перейменовано на ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (кредитор за умовами договору), та ФОП ОСОБА_5 (позичальник за умовами договору) було укладено кредитний договір №012/02/221-06, відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит у розмірі та валюті, визначених у частині №1 цього договору, а позичальник приймає та зобов'язується належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом і виконати всі інші зобов'язання, як вони визначені у цьому договорі.

Відповідно до п. 1 додаткової угоди №1 до договору кредит надається у сумі 1 700 000,00 грн. строком до 23.10.2016 зі сплатою 18% річних.

Графіком до договору сторонами погоджено строки та розміри сплати відсотків за користування кредитом та погашення кредиту, що проводиться щомісячно протягом листопада 2006-жовтня 2016.

Згідно п.п. 4.1. та 4.1.1. частини № 2 Кредитного договору визначено, що невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе зобов»язань по цьому договору позивальник несе відповідальність в порядку і на умовах, визначених в цьому договорі, а саме: за порушення прийнятих на себе зобов»язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені цим договором строки, позивальник зобов»язаний сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання за кожен день прострочки. Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум, що підлягають сплаті згідно цього договору.

Крім того, п. 1.9.1 частини № 2 кредитного договору передбачено, що незважаючи на інші положення цього договору, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником та/або поручителем, та/або майновим поручителем своїх боргових та інших зобов'язань за цим договором та/або умов договору іпотеки, та/або умов договору поруки. При цьому, виконання боржником зобов'язань повинно бути проведено позичальником протягом 30-ти календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного Банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що були встановлені договором (ч.1 ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з частиною 1 статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Частини 1 і 2 статті 554 даного Кодексу передбачають, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

24.10.2006 між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", яке в подальшому було перейменовано на ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (кредитор за умовами договору), та Обухівською філією ТОВ фірми "Лезіс" (поручитель за умовами договору) було укладено договір поруки №012/02/223-06, відповідно до якого поручитель на добровільних засадах взяв на себе зобов'язання перед банком відповідати по зобов'язаннях боржника (ФОП ОСОБА_5), які виникають з умов кредитного договору №012/02/221-06 від 24.10.2006.

Згідно п. 1.2 договору поруки поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед банком відповідати по зобов'язанням боржника фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, які виникають з умов Кредитного договору.

Відповідно до п. 2.1 договору поруки визначено, що у випадку невиконання боржником взятих на себе зобов'язань по кредитному договору, поручитель несе солідарну відповідальність перед банком у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу за кредитним договором, нарахованих відсотків за користування кредитом та неустойки.

Пунктом 3.1 договору поруки визначено, що у випадку невиконання або неналежного виконання боржником взятих на себе зобов'язань по кредитному договору, поручитель і боржник несуть солідарну відповідальність перед банком на всю суму заборгованості, встановлену на момент подання позовної вимоги, у відповідності до ч. 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України.

На виконання умов кредитного договору та додаткових угод банком було надано позичальнику кредит у сумі 1 700 000,00 грн. двома траншами 26.10.2006р. 800 000,00 грн. та 25.04.2007р. 900 000,00 грн., що підтверджується відповідними банківськими виписками по рахунку боржника.

Однак, відповідач-1 в порушення умов укладеного договору свої обов'язки за кредитним договором в частині сплати відсотків за користування кредитом з 01.08.2012 по 13.01.2013 та повернення кредиту, який згідно графіка мав бути сплачений протягом листопада 2013 - лютого 2014, не виконав.

31.03.2014 позивачем було надіслано відповідачам-1, 2 вимогу (претензію) №140-0-0-00/8/411 про сплату у повному обсязі заборгованості за кредитним договором, в тому числі 37 216,52 грн. заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом та 527 000,00 грн. решти несплаченого кредиту, який підлягає достроковому поверненню з підстав п. 1.9.1 договору.

Вищезазначену претензію відповідач-1 отримав 06.05.2014, що підтверджується підписом останнього на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення №01011 0798345 8, а відповідач-2 отримав 01.04.2014, що підтверджується підписом представника останнього на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення №01011 0798346 6.

Оскільки ні відповідач-1 як позичальник, ні відповідач-2 як поручитель на зазначену претензію не відповіли, суму заборгованості за кредитним договором не погасили, позивач 23.05.2014 звернувся до місцевого господарського суду з відповідним позовом та просив суд солідарно стягнути з відповідачів 564 216,52 грн. сукупної заборгованості за кредитним договором, в тому числі:

- 74 561,40 грн. заборгованості по сплаті кредиту, який мав бути сплачений протягом листопада 2013-квітня 2014;

- 452 438,60 грн. решти виданого кредиту, який підлягає достроковому поверненню з підстав п. 1.9.1 договору;

- 37 216,52 грн. заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом за період з 01.08.2012 по 13.01.2013.

В обґрунтування розміру заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем-1 проценти за користування кредитом за попередні періоди, тобто до серпня 2012 у розмірі 871 519,74 грн., як і частина кредиту, що підлягала поверненню до листопада 2013 у розмірі 1 173 000,00 (в тому числі 9 842,16 грн. за листопад 2013) були сплачені у повному обсязі, у той час, як решта грошових зобов'язань відповідача-1, які виникли після зазначеного періоду, залишились не виконаними.

02.07.2014 позивач звернувся в порядку ст. 22 ГПК України до Господарського суду Київської області через відділ документального забезпечення суду з заявою про зменшення позовних вимог, оскільки станом на 23.06.2014 загальна заборгованість відповідачів перед банком за кредитним договором становить 206 186, 04 грн., яка складається з 0, 00 заборгованості за кредитом, 180 416, 14 грн. заборгованості за процентами, 4 457, 30 грн. пені за прострочення кредиту, 21 312, 59 грн. пені за прострочення процентів.

Господарський суд Київської області не прийняв заяву позивача про зменшення позовних вимог з підстав її невідповідності вимогам ст. 22 ГПК України, оскільки суд дійшов висновку, що у заяві позивача про зменшення позовних вимог розрахунок вимог про стягнення пені за порушення строків сплати кредиту, заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом та пені за порушення строків сплати відсотків здійснено станом на 31.05.2014, 23.06.2014 та 30.05.2014 відповідно, у той час як первісний розрахунок означених позовних вимог здійснювався по 31.01.2014, 13.01.2013 та 13.01.2013 відповідно. На підставі вищевикладеного місцевий суд дійшов висновку про те, що позивачем було змінено предмет даного позову шляхом зміни (збільшення) періоду розрахунку розміру заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом та пені після початку розгляду даної справи по суті, що є порушенням вимог ч. 4 ст. 22 ГПК України. Одночасно суд дійшов висновку про те, що уточнень щодо вимоги про стягнення 527 000,00 грн. заборгованості по сплаті кредиту, як-то: зменшення розміру вказаної вимоги або відмову від неї, вищезазначена заява не містить, у зв'язку з чим означена позовна вимога підлягає розгляду по суті у повному обсязі.

Колегія суддів не погоджується з вищезазначеним висновком місцевого господарського суду, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунок заборгованості було здійснено позивачем з врахуванням Постанови Господарського суду Харківської області у справі № 922/012/13-г від 14.01.2013, якою ФОП ОСОБА_5 було визнано банкрутом. На підставі зазначеної постанови банком з 14.01.2013 було припинено нарахування штрафних санкцій та відсотків за зобов»язаннями ФОП ОСОБА_5, що підтверджується розрахунком заборгованості, доданим до позовної заяви.

Враховуючи ту обставину, що 20.06.2014 ТОВ Фірма «Лезіс» було проведено часткову оплату за кредитним договором № 012\02\221-06 від 24.10.2006р. (погашення кредиту) та було внесено зміни до договору іпотеки, згідно яких виведено з іпотеки нежитлову будівлю площею 80,3 м2, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1

Крім того, постановою Харківського апеляційного господарського суду № 922/012/13-г від 10.09.2013р. постанову Господарського суду Харківської області від 14.01.2013р. у справі № 922/012/13-г скасовано, провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_5 припинено.

На підставі вищезазначеної постанови Харківського апеляційного господарського суду від 10.09.2013, враховуючи часткове погашення TOB «Лезіс» боргу по кредиту, позивачем 23.06.2014 було здійснено перерахунок заборгованості по кредиту ФОП ОСОБА_5 та перераховано відсотки за користування кредитом та штрафні санкції відповідно до умов кредитного договору.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Місцевим судом не було повністю досліджено повністю обставини справи, та не було прийнято до уваги, що позивачем не змінювався предмет позову (сума боргу за кредитним договором), а позивачем було перераховано відсотки за користуванням кредитом відповідно до умов Кредитного договору з врахуванням Постанови Харківського апеляційного господарського суду від 10.09.2013 у справі № 922/012/13-г, а не у зв'язку із збільшенням періоду розрахунку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ч. 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідач-1 свої обов'язки за договором в частині своєчасної сплати відсотків за користування кредитом протягом серпня 2012-січня 2013 та повернення кредиту, який згідно графіка мав бути сплачений протягом листопада 2013-лютого 2014, не виконав, місцевий суд дійшов обгрунтованого висновку як про підставність пред'явлення позивачем 31.03.2014 вимоги (претензії) про дострокове виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, так і про підставність позовної вимоги про солідарне стягнення сукупної заборгованості відповідача-1 за кредитним договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб"єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов"язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було подано заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої відповідач-1 20 червня 2014 року 527 000,00 грн. сплатив кредит за договором, а отже зобов'язання по сплаті кредиту, які є предметом спору у даній справи, вважаються виконаними у повному обсязі.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору на підставі п. 1-1 частини першої статті 80 ГПК, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань (п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Пунктом 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також проведення 20.06.2014 відповідачем-1 розрахунку за кредитним договором, місцевий суд дійшов обгрунтованого висновку про припинення провадження у справі в частині позовної вимоги про солідарне стягнення з відповідачів 527 000,00 грн. заборгованості по сплаті кредиту за договором з підстав п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки вказаний спір припинив своє існування в процесі розгляду справи.

Частини 1 і 2 статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Згідно ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.

Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи законодавчі приписи та договірні положення, неналежне виконання відповідачем-1 своїх грошових зобов'язань за кредитним договором в частині своєчасної сплати відсотків за користування кредитом, а також те, що розмір заявленої до стягнення заборгованості відповідає фактичним обставинам справи та є арифметично вірним, колегія дійшла висновку, що вимога позивача про солідарне стягнення з відповідачів 180 416, 14 грн. заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом за період з 01.08.2012 по 31.05.2014 згідно договору підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачами.

Позивач також просить суд на підставі п.4.1.1 частини №2 Кредитного договору № 012\02\221-06 стягнути пеню на суму заборгованості по сплаті кедиту, яка станом на 23.06.20114 складає 4 457, 30 грн. та пеню на суму заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом, яка станом на 30.05.2014р. складає 21 321, 59 грн.

Відповідно до ст. 230 ГК України у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин, яким є відповідач, зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Оскільки позичальником кредитні кошти не повернуті, нарахування банком пені на суму заборгованості по сплаті кедиту в розмірі 4 457, 30 грн. та пені на суму заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом в розмірі 21 321, 59 грн. є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого суду зміні.

В зв'язку із зміною рішення господарського суду першої інстанції на підставі ст.49 ГПК України слід здійснити перерозподіл судових витрат між сторонами пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на рішення Господарського суду Київської області від 08.07.2014р. у справі № 911/1929/14 задовольнити.

Рішення Господарського суду Київської області від 08.07.2014р. у справі № 911/1929/14 змінити, викласти резолютивну частину рішення у наступній редакції:

"Провадження у справі в частині позовних вимог про солідарне стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 та Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Лезіс" в особі Обухівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Лезіс" 527 000,00 грн. заборгованості по сплаті кредиту припинити.

Стягнути солідарно з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (61040, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Лезіс" в особі Обухівської філії Товариства з обмежено відповідальністю фірми "Лезіс" (08702, Київська обл., м. Обухів, вул. Миру, 13А, ідентифікаційний код 20596199) на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9, ідентифікаційний код 14305909)- 180 416, 14 грн. заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом, 4 457, 30 грн. пені за порушення строків сплати кредиту, 21 312, 59 грн. пені за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом.

Видати наказ.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (61040, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9, ідентифікаційний код 14305909) 5658, 23 грн. судового збору за подання позовної заяви.

Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Лезіс" в особі Обухівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Лезіс" (08702, Київська обл., м. Обухів, вул. Миру, 13А, ідентифікаційний код 20596199) на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9, ідентифікаційний код 14305909) 5658, 23 грн. судового збору за подання позовної заяви, 1030, 93 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Видати наказ."

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (61040, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9, ідентифікаційний код 14305909) 1030, 93 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Лезіс" в особі Обухівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Лезіс" (08702, Київська обл., м. Обухів, вул. Миру, 13А, ідентифікаційний код 20596199) на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9, ідентифікаційний код 14305909) 1030, 93 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Видати наказ.

Видачу наказів доручити Господарському суду Київської області

Матеріали справи № 911/1929/14 повернути Господарському суду Київської області.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Б.В. Отрюх

Ю.Б. Михальська