Рішення

від 10.07.2006 по справі 02-7/139-14/148/06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

02-7/139-14/148/06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.06                                                                                        Справа №  02-7/139-14/148/06

Суддя   Хоролець Т.Г.

За  позовом            Приватного підприємства “Фенікс” м.Пологи, Запорізької області       

До  відповідача        Відділу державної виконавчої служби  в  Шевченківському районі м.Запоріжжя  

Про  стягнення 10200  грн. збитків

                                                                   Суддя Хоролець Т.Г.

Представники:

Від позивача   Куликов К.А., дов. б/н від 22.07.2005

Від відповідачаМєшальникова Г.Г., дов. №  4804 від 30.12.2005

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з відповідача збитків  у сумі 10200 грн.

Ухвалою від 27.01.2006 позовну заяву повернуто позивачу на підставі п.п. 3,4 ст. 63 ГПК України.

Постановою Запорізького  апеляційного господарського суду  від 25.04.2006 ухвала від 27.01.2006 по справі № 02-7/139 про повернення  скасована, справу направлено  для розгляду по суті  до господарського суду  Запорізької області.

Розпорядженням голови господарського суду  Запорізької області  Немченко О.І.  за № 438 від 05.05.2006 справа № 02-7/139 передана на розгляд судді Хоролець Т.Г.

Ухвалою від 10.05.2006 справа прийнята до провадження, присвоєно №  02-7/139-14/148/06, розгляд справи призначено на 15.06.2006. В судовому засіданні оголошувалася перерва до  03.07. 2006 та до 10.07.2006.

У судовому засіданні 10.07.2006  рішення оголошено в присутності представників сторін в повному обсязі.

Судовий процес фіксується  за допомогою технічних засобів.

Вимоги позивача обґрунтовані наступним: 18 жовтня 2004 позивач  звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до приватного підприємства “АТМ “Нафта-сервіс”. В позовній заяві просив накласти арешт на рахунки відповідача для забезпечення позову. 01.11.2004 судом винесено ухвалу про арешт  рахунку боржника № 26008303239001 в ЗРУ КБ “Приватбанк”. 11.11.2004 державний виконавець Шевченківського РУЮ Запорізької області виніс постанову про арешт вказаного рахунку. 15.11.2004 господарський суд Запорізької області задовольнив  клопотання позивача та   виніс ухвалу про арешт нового рахунку відповідача № 260043011000723 в ЗФ АКБ “Мрія”, на виконання якої  державний виконавець Шевченківського РУЮ в Запорізькій області 16.11.2004 виніс постанову про арешт вказаного рахунку. 04.01.2005  суд задовольнив  позовні вимоги та 15.01.2005 видав наказ № 10\542 про стягнення з ПП “АТМ “Нафта-сервіс” на  користь позивача  грошові кошти  на загальну суму 50 469 грн.  На підставі цього наказу ВДВС Шевченківського РУЮ в Запорізькій  області  16.01.2005 було відкрито виконавче провадження. Проте до теперішнього  часу усі відомі рахунки боржника державними виконавцями не встановлені, та не арештовані (копії про арешт в банки не направлені). При ознайомлені в липні 2005 року з виконавчим провадженням позивачем було встановлено, що в матеріалах виконавчого провадження відсутні відомості які б підтверджували що рахунки боржника заарештовані, податкові звіти з податкової інспекції не витребувані. Останній запит до податкової інспекції про інформацію щодо рахунків боржника був відправлений  ще в лютому 2005 року. В зв'язку з цим,  позивач звернувся зі скаргою  на ім'я начальника Обласного управління юстиції з проханням спонукати працівників ВДВС Шевченківського РУЮ витребувати з податкової інспекції Шевченківського району податкові декларації ПП “АТМ “Нафта-сервіс”, а також спонукати накласти арешт на відомі рахунки боржника.  З відповіді  отриманої 31.08.2005 вбачалося, що  рахунки боржника були заарештовані ще у листопаді 2004 року, також у відповіді вказувалось, що  рух коштів по цих рахунках не здійснювався з листопада 2004 року. Що ж до витребування податкових декларацій, то як вказувалось у відповіді, працівникам ВДВС Шевченківського РУЮ дана вказівка якнайшвидше це зробити. Проте, коли 11.10.2005 представник позивача  ознайомився з виконавчим провадженням, то з'ясувалося, що з 4 рахунків боржника фактично арештовано тільки один. До ЗРУ КБ “Приватбанк” та ЗФ АКБ “Мрія” постанови про арешт коштів не відправлявся. Податкові декларації не були витребувані зовсім. Через бездіяльність працівників ВДВС Шевченківського РУЮ в Запорізької області, яка фактично відмовляється викопувати рішення суду, позивачу  завдали збитки, тому що боржник продовжує свою діяльність і навіть в першому півріччі 2005 року  мав прибуток. Позивач зазначає, що збитки завдані  через бездіяльність робітників ВДВС Шевченківського РУЮ в Запорізької області за період часу з лютого по вересень 2005 року та  оцінює їх  в 10 200 грн.  Через те, що інформація про рух коштів в банківських установах, інформація в податкових деклараціях,  а також балансових відомостях, які подаються в управління статистики є конфіденційною, вона надасться тільки за рішенням суду, позивач клопоче про направлення запитів в банківські установи з метою отримання наступної інформації: коли рахунки ПП “АТМ “Нафта-сервіс” були заарештовані та чи відбувався на них рух коштів, чи був арешт знято, коли і на підставі чого. Також позивач клопоче про направлення запитів в податкову інспекцію Шевченківського району про витребування податкових декларацій за 1, 2. З, 4 квартали 2005 року ПП “АТМ “Нафта-сервіс”, які підтверджують, що підприємство працює. Підприємство з арештованими рахунками працювати не може.  На підставі  ст.ст. 15,16,1166,1173 Цивільного Кодексу України, позивач просить стягнути з відповідача 10200 грн.

Відповідач вважає позовну заяву такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав. У позовній заяві ПП “Фенікс” не вказані обставини, на яких    ґрунтуються позовні вимоги,    докази,    що    підтверджують    викладені     в    заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми, у відповідності до п.З ст.63 ГПК України. Згідно до ст. 1 та ст. 12 ГПКУ Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Позовна заява ПП “Фенікс” не містить відомостей про порушення їх прав і охоронюваних законом інтересів та за своїм змістом не відповідає справам, що підвідомчі Господарським судам (ст. 12 ГПК України). В позовній заяві ПП “Фенікс” зазначає про бездіяльність працівників ВДВС Шевченківського РУЮ Запорізької області, однак у     відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна визначити та доказати ті обставини, на які вона посилається. Проте в позовній заяві не визначені докази, за якими бездіяльність працівників ВДВС Шевченківського РУЮ Запорізької області юридично підтверджена. У відповідності до   ст.   85   Закону   України   “Про   виконавче   провадження”         у виконавчому  провадженні на дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових  осіб державної виконавчої   служби   по виконанню   рішення   або   відмову   у   здійсненні передбачених   цим Законом дій стягувачем чи боржником може   бути   подана   скарга   до начальника   відповідного   відділу   державної   виконавчої   служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до суду. Скарга у виконавчому провадженні по виконанню судових рішень на дії (бездіяльність) державного виконавця або начальника відділу державної виконавчої служби  подається до  суду,  який   видав виконавчий документ. Скарги по виконанню інших рішень подаються до  суду за місцем  знаходження   відповідного   відділу   державної виконавчої  служби,  крім скарг   на дії  (бездіяльність)  державних  виконавців та посадових осіб Департаменту державної виконавчої служби     Міністерства     юстиції     України   та   відділів   державної виконавчої   служби   Головного   управління     юстиції    Міністерства юстиції    України     в  Автономній      Республіці    Крим,    обласного, Київського та Севастопольського    міських  управлінь юстиції, які подаються до апеляційного суду за місцем знаходження відповідного ; органу державної виконавчої служби. ПП “Фенікс” зі скаргою на бездіяльність (ст. 121-2   ГПК) до господарського суду не  зверталось,  таким  чином  посилання  ПП  “Фенікс”  у  позовній  заяві  про  бездіяльність робітників ВДВС Шевченківського РУЮ за період часу з лютого по вересень 2005 року є безпідставним. П'ятим    пунктом    позовної    заяви    ПП “Фенікс”    просить    витребувати    в    ВДВС  Шевченківського РУЮ в Запорізької області відомості про всі її рахунки в банківських  установах.  Однак  не визначено,  які  саме  відомості  про  всі  рахунки  ПП  “Фенікс” потрібні: ВДВС Шевченківського РУЮ чи ПП “АТМ “Нафта-Сервіс”. Крім того, відповідач просить суд  звернути увагу на назву відповідача, яка вказана у позовній заяві “Відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції Запорізької області”, тоді як правильна назва відповідача –“Відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції м. Запоріжжя”. В ході проведення виконавчих дій представник позивача лише один раз звернувся з усною заявою про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження. Представнику ПП “Фенікс” були роз'яснені його права й обов'язки у відповідності до ст.ст.5, 11-1 Закону України “Про виконавче провадження”, згідно до яких сторони мають право знайомитися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, та користуватися іншими правами. Державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документах, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом, надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження. З письмовими заявами або клопотаннями ПП “Фенікс” або його представник до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції м. Запоріжжя не звертались. Відповідач зазначає, що грошові кошти боржника арештовані за постановою державного виконавця №47/2 від 17.03.2005 року. Станом на 14.06.2006 року примусове виконання наказу № 10/542 від 15.01.2005 року, виданого Господарським судом Запорізької області, про стягнення з ПП “АТМ “Нафта-Сервіс” 50469,51 грн. на користь ПП “Фенікс” зупинено на підставі п.6 ст. 35 Закону України “Про виконавче провадження”,  у зв'язку з розшуком майна боржника. Позивач зазначає, що позов необхідно було подавати  в порядку передбаченому  Кодексом Адміністративного судочинства України. Так, у відповідності до п.1 ст. 17 КАСУ компетенція адміністративних судів поширюється на: 1) спори фізичних чи    юридичних    осіб    із    суб'єктом    владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Стаття 181 Кодексу про Адміністративне судочинство України визначає, що учасники виконавчого      провадження     (крім     державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають    право    звернутися    до    адміністративного    суду    із позовною заявою,    якщо     вважають,    що    рішенням,    дією     або       бездіяльністю державного   виконавця   чи   іншої   посадової   особи   державної   виконавчої   служби порушено їхні права,   свободи чи   інтереси,   а   також  якщо законом   не   встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Вважає, що позивач пропустив строк звернення  до суду відповідно до вимог ст. 181 КАСУ. Крім того, зазначає, що Наказом Міністерства юстиції від 19.08.2005 за  № 1482/к відділи державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областей, Київського та Севастопольського міських, районних, районних у містах, міських, міськрайонних управлінь юстиції ліквідовано. Правонаступництво згідно вимог чинного законодавства передбачено лише при злитті, приєднанні, поділі чи перетворенні юридичної особи, а також при виділенні юридичної особи. З огляду на вищевикладене, новостворені органи Державної виконавчої служби не є правонаступниками ліквідованих відділів державної виконавчої служби обласних, районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), управлінь юстиції. Відповідно до п.6 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо підприємство чи організацію, які є сторонами, ліквідовано. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити.                    

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Суд не приймає заяву відповідача щодо вирішення спору за правилами Кодексу адміністративного судочинства України,  так як даний спір підвідомчий господарському суду, отже розглядається за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Предметом позову є вимоги про стягнення збитків з відповідача - державної виконавчої служби, які складаються,  із частини суми, стягнутої рішенням суду у справі № 10/542 від 04.01.2005 з боржника  ПП “АТМ “Нафта-Сервіс”  на користь позивача.

Позивач  на підставі ст.ст. 15,16,1166,1173 Цивільного Кодексу України просить стягнути з відповідача збитки у сумі 10200 грн., завдані   за період часу з лютого по вересень 2005 року. Всього за рішенням суду стягнуто 50469,51 грн., позивач просить стягнути 10200 грн., пояснивши, що заявив би позов про стягнення збитків в сумі 50469,51 грн., проте через відсутню можливість сплатити держмито стягує частину суми збитків.

Статтями 15,16 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у спосіб, що встановлений договором або законом.

Позивач посилаючись на ст. 1166 ЦК України, якою передбачені  загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, просить стягнути з відповідача збитки.

Згідно з ст. 22 ЦК України, яка встановлює відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у ув'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Із матеріалів справи слідує, що позивач та відповідач не перебували у договірних відносинах. Таким чином, для оцінки правовідносин між сторонами необхідно застосовувати норми законодавства, які регулюють відшкодування шкоди.

У частині 1 ст. 1166 ЦК України, визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Форми і розміри позадоговірної відповідальності визначаються лише законом. Підставою цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є правопорушення, що включає складові елементи - шкоду, протиправність поведінки заподіювача шкоди, причинний зв'язок та вину особи, яка заподіяла шкоду.

Приписами  ст.ст.  33,  34  Господарського   процесуального   кодексу  України

встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається

як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до

законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть

підтверджуватися іншими засобами доказування.

На позивача покладений обов'язок доказати шкоду (її розмір), протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок; на відповідача - відсутність вини.

У зобов'язаннях із заподіяння шкоди вина юридичної особи виявляється у винних діях чи бездіяльності її працівників, вчинених під час виконання ними своїх обов'язків. Так, згідно з ст.11 Закону України “Про державну виконавчу службу” шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом.

Шкода, що спричинена у цьому випадку, підлягає відшкодуванню за таких умов: незаконність виданих актів або вчинених дій/бездіяльності; наявність вини у діях (бездіяльності) відповідної посадової особи; наявність причинного зв'язку; наявність реальної шкоди, що може бути обчислена у грошовому еквіваленті або виражена в іншій об'єктивній формі.

Статтею 86 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що стягувач має право звернутися з позовом до юридичної особи, яка зобов'язана провадити стягнення коштів з боржника у разі невиконання рішення з вини цієї,  юридичної особи. Збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади зобов'язані  діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Закону України “Про виконавче провадження” встановлені органи, і посадові особи, які здійснюють примусове виконання рішень. Зазначеною нормою, передбачено, що примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Інші органи,   установи,   організації   і   посадові   особи   здійснюють   виконавчі   дії  у  випадках, передбачених законом, у тому числі відповідно до статті 6 цього Закону на  вимогу чи за дорученням державного виконавця.

Зі змісту ст.85  Закону України “Про   виконавче   провадження”,  ст.121-2   Господарського   процесуального   кодексу України  вбачається, що   законом встановлений спеціальний порядок оскарження дій/бездіяльності органів державної виконавчої служби.

Як свідчать  матеріали справи та  встановлено в судовому засіданні, позивач звертався   зі скаргою  до начальника Обласного управління юстиції з проханням спонукати працівників ВДВС Шевченківського РУЮ витребувати з податкової інспекції Шевченківського району податкові декларації ПП “АТМ “Нафта-сервіс”, а також спонукати накласти арешт на відомі рахунки боржника.  З відповіді  отриманої 31.08.2005 вбачається, що  рахунки боржника були заарештовані ще у листопаді 2004 року, також у відповіді вказувалось, що  рух коштів по цих рахунках не здійснювався з листопада 2004 року.

Відповідно до ст. 121-2 ГПК України  господарський суд розглядає скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби  щодо виконання  рішень, ухвал, постанов суду, за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, якою або відмовляється в задоволенні скарги або ця скарга задовольняється.

Доказів,   що  позивачем оскаржувалися дії чи бездіяльність у відповідності до ст.121-2 суду не надано.

Проте, позивач вважає, що державний виконавець не вжив всіх заходів для   виконання рішення суду.

Суд вважає, що позивачем не доведено, що  він поніс, як заявлено, збитки саме  з вини відповідача. Сума невиконаного рішення  не може розглядатися як збитки, завдані позивачу відповідачем, оскільки  позивачем не доведено, що відповідач допустив порушення  законодавства при виконанні  ухвал, рішення  та наказу  суду, що ці порушення  є причиною невиконання  до цього часу  рішення суду, тягнуть  зменшення  матеріальних благ позивача чи додаткових витрат, а також є втраченою чи упущеною вигодою, а отже не довів обставини, на які  посилається як на обґрунтування своїх вимог, склад правопорушення.

Стаття 1173 ЦК України, на яку посилається позивач, пов'язує відшкодування шкоди,  завданої  фізичній  або юридичній особі незаконними рішеннями,  дією чи бездіяльністю органу державної  влади,  органу влади    Автономної   Республіки   Крим   або   органу   місцевого самоврядування   при   здійсненні    ними    своїх    повноважень, відшкодовується державою,  Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

На підставах, наведених вище, суд вважає, що зазначена норма, а також інші,  визначені в позовній заяві норми права, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, на  яку посилався позивач в судовому засіданні не можуть бути підставою для задоволення позову.

Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача збитків при цьому просить суд витребувати з банківських, податкових органів  та органів Державної виконавчої служби  цілий ряд інформації –доказів в підтвердження та обґрунтування своїх вимог. Свої вимоги про витребування інформації пояснив наступним, вважає, що у боржника  можуть бути і інші  рахунки, які не були вказані при розгляду позову по справі 10/542.

В матеріалах справи є запити  органу державної  виконавчої служби до податкової  інспекції про наявність рахунків, є докази про розшук майна боржника.

Суд  зазначає, що ст. 1 ГПК України передбачено: підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють господарську діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Таким чином,  позовна заява повинна ґрунтуватися на доведених обставинах про порушення прав і охоронюваних законом інтересів, а не на припущенні про можливе порушення, при умові що суд на підставі ст.38 ГПК України витребує всі необхідні докази для позивача.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що в позовній  заяві  відповідачем визначено   “Відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції Запорізької області”.

Згідно наказу  Мінюсту України  від 19.08.2005 № 1482/К  ліквідовані  відділи державної виконавчої служби обласного та територіальних  управлінь юстиції, а наказом  Департаменту Державної виконавчої служби від 26.10.2005 № 46/К створено у складі  Департаменту державної виконавчої служби  Державну  виконавчу службу  у районах, містах (містах обласного значення), районах у містах.

Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з наданих  для огляду суду правовстановлюючих   документів відповідача: Відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції м. Запоріжжя  ліквідовано. Створена Державна виконавча служба  у Шевченківському  районі м. Запоріжжя правонаступником ліквідованого органу не стала.

Позивач просить стягнути  збитки  заподіяні відповідачем за період часу з лютого по вересень 2005 року, вказуючи, що саме в цей період через бездіяльність  працівників ВДВС Шевченківського РУЮ в Запорізькій області, яка фактично відмовляється виконувати  рішення суду. Постанова про зупинення  виконавчого провадження винесена  19.09.2005. Положення  про державну виконавчу службу  затверджено наказом  Департаменту Державної виконавчої служби від 29.09.2005 № 40/К, державну реєстрацію юридичної особи проведено 11.11.2005,  згідно довідки статистики внесено до Єдиного Державного Реєстру підприємств, установ та організацій 17.11.2005.

Постановою  Запорізького апеляційного господарського суду  від 25.04.2006 здійснено заміну вказаного в позовній заяві відповідача на належного відповідача: Державну виконавчу службу  у Шевченківському районі м. Запоріжжя.

Посилання позивача, що Запорізький  апеляційний  господарський  суд здійснив заміну відповідача   як правонаступника безпідставні, так як в постанові апеляційного суду відсутні посилання на ст.25 ГПК України про процесуальне правонаступництво. Крім того, апеляційний суд розглядаючи  скаргу позивача на ухвалу суду від 27.01.2006 про повернення  позовної заяви без розгляду та скасовуючи її,  не розглядав позовну заяву по суті.

Позивач не змінював позовні вимоги, зазначив лише, що до теперішнього часу відповідач не виявив та не наклав арешт на всі рахунки боржника, проте не надав суду  доказів щодо  спричинення збитків вже Державною виконавчою службою у Шевченківському районі м. Запоріжжя, не виконав рішення суду.

За таких обставин, у задоволенні позову слід відмовити.

Згідно   з   ст.ст. 45,47      ГПК   України   державне   мито,   сплачене   позивачем платіжним дорученням № 8828 від 10.11.2005 у сумі 105,40 грн., підлягає поверненню на підставі ст. 86 Закону України “Про виконавче провадження”, ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”.

Керуючись ст.ст. 49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Видати Приватному підприємству “Фенікс” (70600 м. Пологи Запорізької області, вул. Карла Маркса, 504/51, р/р 26007000643001 в ФЗД АТ “Індекс-Банк”, МФО 313861, ЄДРПОУ 25220576) довідку на повернення державного мита в сумі 105,40 грн.

СуддяТ.Г.Хоролець