Постанова

від 01.12.2014 по справі 807/488/14

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №807/488/14

№ 2а/303/197/14

Номер рядка статистичного звіту - 87

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2014 року м.Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі головуючого-судді Гейруша В.Б.

при секретарі Уліганець В.В.

з участю: позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Лялюшко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Упраління Пенсійного фонду України в м.Мукачевому та Мукачівському районі Закарпатської області про визнання дій неправомірними та зобов»язання до вчинення дій, стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Мукачевому та Мукачівському районі Закарпатської області про визнання дій неправомірними та зобов»язання до вчинення дій, стягнення моральної шкоди у розмірі 30 000 грн.

Свій позов мотивує тим, що досягнувши пенсійного віку, 18 грудня 2012 року звернулася до Управління Пенсійного фонду України в м.Мукачевому та Мукачівському районі Закарпатської області із заявою про призначення і нарахування їй пенсії за віком. Листом відповідача № 2799/05 від 06 березня 2013 року у призначенні пенсії за віком їй було відмовлено. Вважає зазначені дії Упраління Пенсійного фонду України в м.Мукачевому та Мукачівському районі Закарпатської області неправомірними та такими, що грубо порушують її конституційні права.

Позивач та його представник в судовому засіданні підтримали свої вимоги, посилаючись на обставини зазначені в позові. Крім того, ОСОБА_1 пояснила, що має трудовий стаж 19 років 2 місяці 15 днів, а тому відмова Упраління Пенсійного фонду України в м.Мукачевому та Мукачівському районі Закарпатської області в призначенні їй пенсії з віком є неправомірною.

Представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що згідно поданих позивачкою документів та трудової книжки її стаж роботи становить12 років 11 місяців 21 день. До страхового стажу не зараховано період її роботи в МПП «СТС» з 03.04.1994 р. по 37.06.1997р. та ВКП«Форест» з 27.06.1997р. по 02.04.2003р., так як ці підприємства не сплачували внески до Пенсійного фонду України.

Заслухавши доводи та заперечення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до слідуючого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Передбачене Конституцією України право громадян на соціальний захист конкретизоване у Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Законі України «Про пенсійне забезпечення», якими встановлено порядок нарахування та виплати пенсії.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року і відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» має право на призначення пенсії за віком, так як має страховий стаж більше 15 років.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» чітко визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України. За вказаний час позивачці нараховувалася заробітна плата, яка була виплачена з вирахуванням усіх податків та зборів.

Згідно ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, так як саме воно нараховує страхові внески із заробітної плати застрахованої особи.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Трудова книжка позивачки є належним та допустимим доказом, який підтверджує стаж роботи позивачки.

Відповідно до п. 1 Постанови КМУ № 637 від 12 серпня 1993 року «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачу було надано трудову книжку позивачки із належним чином зробленими в ній записами про період та місце роботи позивачки. Із врахуванням ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п. 1 Постанови КМУ № 637, відповідач був зобов'язаний призначити позивачці пенсію на підставі даних трудової книжки ОСОБА_1

Враховуючи наведене вище, суд приходить до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Управліня Пенсійного фонду в м.Мукачевому та Мукачівському районі є підставним та обґрунтованим, оскільки обов»язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасне , або невповному обсязі сплати страхових внесків покладено на страхувальника у відповідності до вимог ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Не призначення відповідачем пенсії позивачу при наявності трудового стажу є неправомірними діями, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 щодо забов»язання Управління Пенсійного фонду в м.Мукачевому та Мукачівському районі призначити їй пенсію за віком є таким, що підлягють задоволенню.

Що ж стосується позовних вимог позивача про стягнення з відповідача суми моральної шкоди в сумі 30 000 грн. то в задоволенні цієї частини позову слід відмовити, з огляду на недоведеність позивачем факту заподіяної такої шкоди на яку вказує позивач.

Так, відповідно до частини першої ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, тобто заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

Під моральною шкодою розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

В п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Факт звернення до суду з вимогами про відшкодування моральної шкоди покладає на позивача у даній справі обов'язок довести, що зазначені ним втрати немайнового характеру не є абстрактними, а дійсно були понесені позивачем.

Фактичний аналіз змісту наявних у матеріалах справи доказових матеріалах свідчить про те, що позивачем не доведено факту заподіяння йому моральних втрат, внаслідок зазначених ним дій позивача, наявності протиправної поведінки відповідача, а також причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою немайнового характеру, а також вини відповідача по відношенню до моральної шкоди.

Відсутність цих обов'язкових елементів, виключає наявність складу цивільного правопорушення, за наявності якого можуть бути задоволенні вимоги про відшкодування моральної шкоди.

Позивачем не подано суду жодних доказів які б підтверджували наявність обов'язкових елементів складу цивільного правопорушення, що зазначені вище.

Таким чином, суд не знаходить правових підстав для задоволення позову та присудження до стягнення з відповідача моральної шкоди в обсягах, зазначених позивачем.

На підставі ст.ст. 19, 22, 24, 46 Конституції України, ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст.ст. 8, 20, 24, 26, 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», керуючись ст. ст.2, 6, 8-11, 17, 18, 41, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в м.Мукачевому та Мукачівському районі Закарпатської області у відмові ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком - неправомірними.

Зобов»язати Управління Пенсійного фонду України в м.Мукачевому та Мукачівському районі Закарпатської області призначити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсію за віком.

В задоволенні решти позовних вимогах ОСОБА_1 - відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Мукачівський міськрайонний суд.

Головуючий В.Б. Гейруш