Постанова

від 09.12.2014 по справі 922/3848/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2014 р. Справа № 922/3848/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М. , суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю №3202 від 02.09.2014 р.,

відповідача - Герасименко І.О. за довіреністю №1 від 22.09.2014 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх.№3549Х/3-11) на рішення господарського суду Харківської області від 16.10.14 у справі № 922/3848/14

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Харків

до Приватної багатогалузевої фірми "Колос", сел. Комуніст, Харківський район Харківська область

про стягнення 99 173,00 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2014 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернулася до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Приватної багатогалузевої фірми "Колос" безпідставно набутих грошових коштів (з урахуванням заяв про зменшення розміру позовних вимог) у сумі 44 000, 00 грн., а також 1454,00 грн. процентів за користування безпідставно набутими грошовими коштами.

Рішенням господарського суду Харківської області від 16 жовтня 2014 року у справі № 922/3848/14 (суддя Макаренко О.В.) у позові відмовлено повністю.

Позивач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 16 жовтня 2014 року у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю, судові витрати покласти на відповідача. Крім того, позивач просить витребувати у Приватної багатогалузевої фірми "Колос" та залучити до матеріалів справи оригінали доданих до справи копій документів, а саме: накладної №228 від 07.04.2014р., запису з книги складського обліку (рахунок №272), запису з книги складського обліку (рахунок №273), запису з книги складського обліку (рахунок №278), картку складського обліку за рахунком 27/272, картку складського обліку за рахунком 27/273, картку складського обліку за рахунком 27/278. Призначити по справі судову технічну експертизу документів, на вирішення якої поставити питання: 1. Чи відповідає дата нанесення письмового тексту та печатки, даті складання документа, якщо ні, то коли вони були нанесені? 2. Чи одночасно було нанесено письмовий текст на документ, чи це зроблено в різні періоди і дати їх здійснення співпадають з датами, вказаними в документах? Проведення судової експертизи просить доручити Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. засл.проф. Н.С. Бокаріуса, що знаходиться за адресою: вул. Золочевська, 8а, м. Харків, 61177.

В апеляційній скарзі позивач вважає оскаржуване рішення незаконним, необґрунтованим, винесеним при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідач у відзиві (від 28.11.2014р. вх.№11373), а також у судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечує. З рішенням місцевого господарського суду від 16.10.2014 року погоджується в повному обсязі та вважає його обґрунтованим, законним, прийнятим при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи. Зокрема, відповідач стверджує, що посилання позивача, що ніби-то листом № 1-3107 було розірвано договір, не відповідає дійсності. Як зазначає відповідач, позивач вказує, що договір було складено у спрощений спосіб, але він вводить суд в оману, оскільки договір було складено у письмовому вигляді, однак від підписання позивач неодноразово ухилялась. Відповідач отримав від позивача грошові кошти на виконання договору про поставку насіння, тому грошові кошти не може бути витребувано на підставі положень ст. 1212 ЦК України, на що посилається позивач.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на скаргу доводи позивача та відповідача, вислухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, зважаючи на таке.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. № 14 "Про судове рішення у цивільній справі", обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони покладаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Також згідно з постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 6 "Про судове рішення", рішення господарського суду повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження і оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі. П. 4 названої постанови передбачено, що господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

Проте, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції частково не відповідає вищенаведеним приписам постанов Пленуму Верховного Суду України та Вищого господарського суду України, а також положенням ст. 84 ГПК України, враховуючи наступне.

Суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, виходив з того, що кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, отримано останнім як оплату вартості насіння соняшника, набуте відповідачем за наявності достатньої правової підстави. За таких обставин, суд дійшов висновку, що грошові кошти не можуть бути витребувані у відповідача на підставі положень ст. 1212 ЦК України як безпідставне збагачення, з чим не погоджується суд апеляційної інстанції.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується відповідачем, Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 за платіжними дорученнями: №18 від 25.09.2013 р. на суму 30 000,00 грн., №19 від 04.11.2013 р. на суму 22 000,00 грн., №22 від 18.12.2013 р. на суму 44 000,00 грн. (а.с. 12, 14, 16), з призначенням платежу предоплата та сплата за насіння соняшника згідно рахунків від певної дати на певну суму, перерахувала відповідачу 96000,00 грн. в якості оплати за майбутню поставку насіння соняшнику. Дані оплати підтверджуються також і відповідними виписками з банківського рахунка: від 26.09.2013р., від 08.11.2013р., від 26.12.2013р. (а.с. 13, 15, 17).

Зі змісту вищеперелічених платіжних доручень не вбачається класу зерна, виду, його загальної кількості, строків поставки, порядку передачі товару набувачу, тощо.

Рахунки, на які йдеться посилання в платіжних дорученнях відповідачем, як встановлено в судовому засіданні, не видавались і позивачем не отримувались.

В матеріалах справи наявний лист позивача №1-3107 від 05.08.2013 р., в якому він повідомив відповідача про розірвання договору поставки насіння соняшника та просив останнього протягом семи днів з моменту отримання даного листа повернути безпідставно отримані грошові кошти в розмірі 96 000,00 грн.

Але відповідач відповіді на даний лист не надав, отримані грошові кошти в розмірі 96 000,00 грн. позивачеві не повернув, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду Харківської області з відповідним позовом. До початку розгляду по суті позивачем, у порядку ст. 22 ГПК України, до суду подавались заяви про зменшення позовних вимог, у зв'язку з чим, до стягнення безпідставно отриманих коштів позивачем було заявлено 44000,00 грн.

Відповідач факт отримання зазначеного листа від позивача не заперечує, проте зазначає, що спірний товар - насіння соняшника ним поставлено позивачеві та отримано останнім у повному обсязі. Стверджує, що правовідносини між позивачем та відповідачем склалися на підставі письмової угоди, але від підписання її позивач ухилявся. Також на підтвердження факту отримання позивачем спірного товару відповідач посилається на копії записів з книги складського обліку.

Оцінюючи правовідносини, що склалися між сторонами у спорі, колегія суддів дійшла наступних висновків.

У відповідності до ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Статтею 642 ЦК України встановлено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала, пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила, відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Відповідно до ч.1 ст.181 Господарського кодексу України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами , телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Здійснення Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 перерахування грошових коштів на адресу відповідача не може бути кваліфіковане, як укладення господарського договору, оскільки в силу положень ч. 2-3 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Оскільки між позивачем та відповідачем не досягнуто згоди щодо предмету, категорій насіння (оригінальне насіння, елітне насіння, репродукційне насіння) , визначеної ціни, кількості та строку дії договору, така угода є неукладеною. Більше того, примірник договору, наданого відповідачем, підписано в односторонньому порядку і жодного правового наслідку для позивача він не створює. А посилання відповідача на копії записів у книги складського обліку, що, на його думку, є підтвердженням факту отримання позивачем спірного товару, колегія суддів зазначає, що книга складського обліку не є первинним документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки первинний документ - це документ, який містить в собі інформацію щодо господарської операції та підтверджує її здійснення. Втім, книга складського обліку такому правовому навантаженню не відповідає.

Відповідно до ч.8 ст. 181 ГК України у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Так, загальні підстави виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначено нормами гл. 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Таким чином, враховуючи перерахування на користь відповідача 44000,00 грн. і відсутність у останнього правових підстав звернення зазначених коштів на свою користь, відповідно до приписів ч.1 ст. 1212 ЦК України, ці кошти підлягають поверненню позивачеві.

Також, оцінюючи наявність умов до стягнення на користь позивача 44 000,00 грн., колегія суддів зазначає, що право вимоги, отримане позивачем, не має визначеного строку виконання зобов'язання, оскільки позивач та відповідач у зобов'язанні, передбаченому ст. 1212 ЦК України, не встановили строку його виконання. Втім в матеріалах справи наявні докази направлення позивачем та отримання відповідачем листа-вимоги від 05 серпня 2014 р. № 1-3107 про розірвання укладеного договору та повернення безпідставно отриманих грошових коштів протягом семи днів з моменту отримання цього листа (а.с. 18-22) (та не заперечується і самим відповідачем).

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Тому, за наявності доказів вручення листа-вимоги від 05 серпня 2014 р. № 1-3107 в порядку ч.2 ст. 530 ЦК України, вимога позивача щодо стягнення з відповідача безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 44 000, 00 грн. підлягає задоволенню.

Також позивачем заявлені до стягнення 1454,00 грн. процентів за користування безпідставно набутими грошовими коштами, обґрунтовуючи вимоги ч. 2 ст. 1214 ЦК України, відповідно до якої, у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу). Стаття 536 ЦК України сама по собі не встановлює розміру %, віддаючи це на вирішення на рівні договору або закону. Тобто, сторони зобов'язання із набуття грошових коштів без достатньої правової підстави можуть укласти договір, в якому визначити розмір процентів. В разі недосягнення з цього приводу згоди, розмір процентів за користування грошовими коштами може визначатися за правилами ст. 1048 ЦК України (у розмірі облікової ставки НБУ).

Однак, норма ст. 1048 ЦК України передбачає право на одержання % позикодавцем від позичальника, отже застосовується до інших правовідносин, а саме - позики.

Тому не може бути застосована до правовідносин у разі безпідставного одержання або збереження коштів.

Таким чином, суд апеляційної інстанції встановивши, що права та законні інтереси Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 дійсно були порушені у вигляді неповернення відповідачем безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 44 000, 00 грн., дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача частково та скасування оскаржуваного рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 44 000, 00 грн., у зв'язку з наявністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення в цій частині прийняте з невідповідністю висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи. З прийняттям в цій частині нового рішення, яким позов має бути задоволено. В іншій частині оскаржуване рішення є законним, обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для скасування цієї частини рішення колегія суддів не вбачає.

Щодо клопотання позивача про призначення по справі судової технічної експертизи, колегія суддів вважає безпідставним, враховуючи таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 79 ГПК України, господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках: 1) призначення господарським судом судової експертизи; 2) надсилання господарським судом матеріалів прокурору або органу досудового розслідування; 3) заміни однієї з сторін її правонаступником.

Виходячи зі змісту статті 79 ГПК України, необхідною передумовою для застосування такого виду зупинення провадження у справі мають бути обставини, що перешкоджають її розглядові по суті заявлених позовних вимог, а суд, застосовуючи дану норму права повинен належним чином обґрунтувати необхідність призначення експертизи.

Втім, колегія суддів вважає, що обставини, що перешкоджають її розглядові по суті заявлених позовних вимог, відсутні. І заявником не доведена необхідність призначення судової технічної експертизи.

Більше того, таке клопотання у суді першої інстанції не заявлялось позивачем, воно не було предметом дослідження у місцевому господарському суді, а у відповідності до ч. 3 ст. 101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У зв'язку з чим і відсутні підстави для витребування та долучення до матеріалів справи оригіналів документів, оскільки у відповідності до приписів чинного законодавства та вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75, в матеріалах справи повинні міститися належним чином завірені копії відповідних документів. Оригінали ж необхідних документів витребуються у сторін лише для огляду у судовому засіданні та для проведення призначеної судом відповідної експертизи, після чого знов повертаються сторонам у справі.

Питання про судові витрати вирішується відповідно до ст. 49 ГПК України пропорційно задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 49, 99,101,102, п.2 ст. 103, п. 3, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 16.10.2014р. у справі № 922/3848/14 скасувати частково, в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 44 000, 00 грн. та в цій частині прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Стягнути з Приватної багатогалузевої фірми "Колос" (62483, сел. Комуніст, Харківський район Харківська область код ЄДРПОУ 22695480 р/р 26009619948130 в ПАТ «ПІБ». М.Київ МФО 300012) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (61172, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" МФО351005) безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 44 000, 00 грн., 880,00 грн. судового збору за подання позову та 959,30 грн. за подання апеляційної скарги.

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 16.10.2014р. у справі № 922/3848/14 залишити без змін.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови підписано 08.12.2014 р.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.