Рішення

від 02.12.2014 по справі 495/1374/14-ц

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 495/1374/14-ц

рішення

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

02 грудня 2014 року м. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

у складі головуючого - судді Шевчук Ю.В.

при секретарі - Мамончик К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Малого підприємства «Південний Буг» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

В с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Малого підприємства «Південний Буг» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, в якому просить стягнути з Малого підприємства «Південний Буг», юридична адреса: 65020, м. Одеса, вул.. Тираспольська, 27/29 офіс 312,код ЄДРПОУ 21020107, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27 лютого 2013 року по 10 січня 2014 року у розмірі 11921,94 гривень, суму моральної шкоди у розмірі 20000,00 гривень та судові витрати.

Представник позивача у судовому засіданні уточнила позовні вимоги та пояснила, що відмовляється від позовних вимог в частині стягнення судового збору, решту позовних вимог підтримала в повному обсязі, просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання, яке було призначено на 11 листопада 2014 року не з'явився, надав на адресу суду телефонограму, згідно якої просив відкласти розгляду справи у зв'язку з зайнятістю представника в Апеляційному суді Одеської області, однак, жодних документів на підтвердження поважності причини неявки представником відповідача суду не було надано.

У судове засідання, призначене не 02 грудня 2014 року, представник відповідача знову не з'явився, надав на адресу суду телефонограму, згідно якої просив відкласти розгляду справи у зв'язку з неможливістю бути присутнім у судовому засіданні, однак, жодних документів на підтвердження поважності причини другої неявки представником відповідача суду не було надано.

Заслухавши думку представника позивача, яка просила суд розглядати справу без представника відповідача, приймаючи до увагу другу неявку представника відповідача у судове засідання та ненадання ним доказів на підтвердження поважності причини неявки у судове засідання, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд розглядає справу у відсутність представника відповідача.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, які є в матеріалах справи, суд приходить до наступного.

У судовому засіданні встановлено, що рішенням зборів Засновників Малого підприємства «Південний Буг» від 26 лютого 2013 року позивача - ОСОБА_1 було звільнено з посади генерального директора МП «Південний Буг».

Не погодившись з цим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовом до Малого підприємства «Південний Буг» про визнання незаконним звільнення та поновлення на роботі, внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі пов'язані зі зміною керівника МП «Південний Буг».

Рішенням Білгород Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 серпня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені частково - визнано недійсним звільнення ОСОБА_1 з посади генерального директора МП «Південний Буг», поновлено на роботі на посаді генерального директора МП «Південний Буг», в іншій частині позовних вимог - відмовлено; допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді генерального директора МП «Південний Буг».

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 07.11.2013 року рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22.08.2013 року залишено без змін.

Згідно Наказу Малого підприємства «Південний Буг» від 10 січня 2014 року, ОСОБА_1 було поновлено на посаді Генерального директора Малого підприємства «Південний Буг» на підставі рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22.08.213 року та протоколу загальних зборів Малого підприємства «Південний Буг» від 09.12.2013 року. З цим Наказом ОСОБА_1 ознайомлений 11.01.2014 року.

Таким чином, відповідачем були порушені норми діючого законодавства - не виконано рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22.08.2013 року щодо його негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді генерального директора МП «Південний Буг».

Згідно ч. 2 статті 235 ЦПК України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо справа про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно статті 236 ЦПК України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення орану, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Згідно ч. 3 п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» № 100 від 08.02.1995 року, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно статті 367 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про:

1) стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць

2) присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць;

3) відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, - у межах суми стягнення за один місяць;

4) поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника;

5) відібрання дитини і повернення її тому, з ким вона проживала;

6) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб;

7) примусову госпіталізацію чи продовження строку примусової госпіталізації до протитуберкульозного закладу.

Суд, ухвалюючи рішення, може допустити негайне його виконання у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1, 2 і 3 частини першої цієї статті.

Відповідно до розрахунків середньої заробітної плати за відпустку ОСОБА_1 за період з 21.02.2013 року по 10.04.2013 року (а.с.12), та звіту Малого підприємства «Південний Буг» до Пенсійного фонду за 2013 рік (а.с.13-19). заробітна плата за січень 2013 року ОСОБА_1 становить 1147,00 грн., за лютий 2013 року - 802,90 грн., тобто за два останні місяці роботи позивачем ОСОБА_1 було відпрацьовано 35 днів, за що отримано 1949,90 грн.

Таким чином, середньоденна заробітна плата становить 55,71 грн.

За час вимушеного прогулу кількість робочих днів становить: лютий 2013 р. - 2, березень 2013 р. - 20, квітень 2013 року - 22, травень 2013 р. - 19, червень 2013 р. - 18, липень 2013 р. - 23, серпень 2013 р. 21, вересень 2013 р. - 21, жовтень 2013 р. - 23, листопад 2013 р. - 21, грудень 2013 р. - 22, січень 2014 р. - 2, всього 214 робочих днів.

Таким чином, заробітна плата за час вимушеного прогулу складає 11921,94 грн. (з розрахунку - 55,71х214= 11921,94 грн.).

Таким чином, приймаючи до уваги невиконання відповідачем рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22.08.2013 року в частині негайного виконання щодо поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді генерального директора МП «Південний Буг», що, у відповідності до положень статті 236 КЗпП України, є підставою для виплати позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу, також приймаючи до уваги факт ненадання відповідачем жодних заперечень на позовні вимоги, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу доведеними, обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, допустивши, у відповідності до ч. 2 статті 367 ЦПК України, негайне виконання рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Що стосується позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача моральної шкоди, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно ч.1 статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно ч. 3 статті 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено,в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Згідно п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює

заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Як пояснила у судовому засіданні представник позивача, через незаконне звільнення позивача, непоновлення його на роботі, він пережив сильні моральні страждання, відчував стійкий емоційний стрес, наслідками чого стала повна втрата сну на тривалий час, погане самопочуття, постійна роздратованість, внаслідок чого у позивача порушились стосунки з оточуючими його людьми, порушились нормальні життєві зв'язки через неможливість продовження звичного активного громадського життя. Також наслідком вищевказаного стало те, що у позивача почались проблеми із серцем, що змусило його звертатись до лікарів, проходити стаціонарне лікування, що також значно вплинуло на його звичайний спосіб життя.

На підтвердження вищевикладеного позивач надав листок непрацездатності, виданий ОСОБА_1. у тому, що він проходив стаціонарне лікування у КЗ «Білгород-Дністровська центральна районна лікарня» у період з 04 квітня 2013 року по 16 квітня 2013 року який міститься у матеріалах справи (а.с.20), а також виписний епікриз терапевтичного відділення КЗ «Білгород-Дністровська центральна районна лікарня» (а.с. 21).

Приймаючи до уваги той факт, що неправомірність дій відповідача не оспорюється, обсяг та характер психологічних страждань позивача ОСОБА_1 суд визначає з урахуванням усіх істотних обставин справи в їх сукупності, та у відповідності до загальних засад розумності, виваженості та справедливості та вважає за необхідне позовні вимоги позивача в цій частині задовольнити частково, стягнувши з відповідача Малого Підприємства «Південний Буг» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 3000,00 гривень.

Відповідно до ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно ст. 1 Закону України „Про оплату праці " заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Чинним законодавством передбачено, зокрема Законом України «Про оплату праці» ст. 24 строки, періодичність і місце виплати заробітної плати, так, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні в строки, встановлені у колективному договорі, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно ст.116 КзПП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації , провадиться в день звільнення . Якщо працівник в день звільнення не працював , то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України передбачений обов'язок власника або уповноваженого ним органу провести розрахунок з працівником і видати йому трудову книжку, так, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно статті 1 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно статті 10,11 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Кожна сторона повинна довести ті обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 6 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно ч.ч. 1,2,3 статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно статті 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Згідно статті 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Малого підприємства «Південний Буг» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, є доведеними, обґрунтованими, та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Керуючись Законом України „Про оплату праці", ст. ст.12,21,94,95,115,116, 237-1 КЗпП України, ст. ст. 1, 10, 11, 58-60, 213-215 ЦПК України, суд , -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Малого підприємства «Південний Буг» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Малого підприємства «Південний Буг», юридична адреса: 65020, м. Одеса, вул.. Тираспольська, 27/29 офіс 312, код ЄДРПОУ 21020107, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27 лютого 2013 року по 10 січня 2014 року у розмірі 11921,94 гривень.

Стягнути з Малого підприємства «Південний Буг», юридична адреса: 65020, м. Одеса, вул.. Тираспольська, 27/29 офіс 312, код ЄДРПОУ 21020107, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 моральну шкоду у розмірі 3000 грн.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення з Малого підприємства «Південний Буг», юридична адреса: 65020, м. Одеса, вул.. Тираспольська, 27/29 офіс 312, код ЄДРПОУ 21020107, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 27 лютого 2013 року по 10 січня 2014 року у розмірі 11921,94 гривень.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 - денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: