Рішення

від 30.04.2015 по справі 495/1374/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/2087/15

Головуючий у першій інстанції Прийомова О. Ю.

Доповідач Калараш А. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.04.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Калараш А.А.

суддів - Короткова В.Д., Комаровської Н.В.

з участю секретаря - Абалдової О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Малого підприємства "Південний Буг" про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою Малого підприємства "Південний Буг" на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 02 грудня 2014 року, -

встановила:

У лютому 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди в обґрунтування позовних вимог посилався на те, що рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22.08.2013 року ОСОБА_2 був поновлений на роботі на посаді генерального директора МП "Південний Буг" , проте фактично судове рішення відповідачем було виконане лише 10.01.2014 року.

Посилаючись на вимоги ст.ст.235,236 КЗпП України вважає, що відповідач має сплатити середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 27.02.2013 року по 10.01.2014 року у розмірі 11 921 грн. 94 коп.

Крім того, через порушення відповідачем його прав та відсутність роботи , позивач переніс незручності, перебував на лікарняному ,чим спричинена позивачу моральна шкода.

Позивач просив , суд стягнути з Малого підприємства "Південний Буг", на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу , за період з 27 лютого 2013 року по 10 січня 2014 року у розмірі 11921,94 гривень та компенсацію моральної шкоди у розмірі 20 000,00 гривень.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала , просила задовольнити.

Справу розглянуто у відсутності відповідача.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 02 грудня 2014 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з Малого підприємства "Південний Буг", на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27 лютого 2013 року по 10 січня 2014 року у розмірі 11921,94 гривень.

Стягнуто з Малого підприємства "Південний Буг", на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 3000 грн.

Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення з Малого підприємства "Південний Буг", середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 27 лютого 2013 року по 10 січня 2014 року у розмірі 11921,94 гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі МП "Південний Буг", посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази у справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга МП "Південний Буг" підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.

Суд першої інстанції частково задовольняючи позов , посилаючись на вимоги ст.ст. 235,236 КЗпП України виходив з того, що через незаконне звільнення позивача та невиконання відповідачем судового рішення про поновлення на роботі позивача , ОСОБА_2 набув право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 27.02.2013 року по 10.01.2014 року у розмірі 11921,94 грн. та право на відшкодування компенсації моральної шкоди у розмірі 3000 грн.

Проте повністю погодитися з висновками суду першої інстанції не можна з наступного.

Згідно ч. 2 статті 235 ЦПК України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо справа про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно статті 236 ЦПК України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення орану, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням зборів Засновників Малого підприємства "Південний Буг" від 26 лютого 2013 року було прийнято рішення про звільнення ОСОБА_2 з посади генерального директора МП "Південний Буг" (а.с.4).

Наказом МП "Південний Буг" від 01.03.2013 року ОСОБА_2 був звільнений з посади генерального директора МП "Південний Буг" на підставі п.2 ст.41 КЗпП України (а.с.109).

Рішенням Білгород Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 серпня 2013 року ,залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 07.11.2013 року , звільнення ОСОБА_2 з посади генерального директора МП "Південний Буг" визнано незаконним та позивача поновлено на роботі на посаді генерального директора МП "Південний Буг" (а.с.7-8, 910).

Наказом Малого підприємства "Південний Буг" від 10 січня 2014 року, ОСОБА_2 було поновлено на посаді генерального директора Малого підприємства "Південний Буг" на підставі рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22.08.213 року та протоколу загальних зборів Малого підприємства "Південний Буг" від 09.12.2013 року. З цим Наказом ОСОБА_2 ознайомлений 11.01.2014 року (а.с.11).

Суд першої інстанції вірно встановив те , що внаслідок незаконного звільнення позивача з роботи та невиконанням судового рішення про поновлення на роботі , відповідачем були порушені права позивача ,які підлягають захисту.

Суд першої інстанції , при обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу вірно виходив з вимог ст. 236 КЗпП України та ч. 3 п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" № 100 від 08.02.1995 року.

Проте суд першої інстанції помилково визначив перебіг строку нарахування середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з дня прийняття загальними зборами рішення про звільнення позивача з роботи , оскільки наказ про звільнення з роботи позивача був виданий 1.03.2013року . При поновленні позивача на роботі , ОСОБА_2 вважається поновленим з часу його звільнення тобто з дня видання підприємством наказу про звільнення тобто з 1.03.2013 року , тому позивач набув право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу внаслідок незаконного його звільнення за період з 01.03.2013 року по 22.08.2013року та право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання судового рішення про поновлення на роботі працівника з 23.08.2013 року по день працевлаштування -10.01.2014 року.

Відповідно до розрахунків середньої заробітної плати за відпустку ОСОБА_2 за період з 21.02.2013 року по 10.04.2013 року (а.с.12), та звіту Малого підприємства "Південний Буг" до Пенсійного фонду за 2013 рік (а.с.13-19). заробітна плата за січень 2013 року ОСОБА_2 становить 1147,00 грн., за лютий 2013 року - 802,90 грн., тобто за два останні місяці роботи позивачем ОСОБА_2 було відпрацьовано 35 днів, за що отримано 1949,90 грн.

Таким чином, середньоденна заробітна плата становить 55,71 грн.,що відповідачем не спростовано .

За час вимушеного прогулу кількість робочих днів становить: березень 2013 р. - 20, квітень 2013 року - 22, травень 2013 р. - 19, червень 2013 р. - 18, липень 2013 р. - 23, серпень 2013 р. 21, вересень 2013 р. - 21, жовтень 2013 р. - 23, листопад 2013 р. - 21, грудень 2013 р. - 22, січень 2014 р. - 2, всього 212 робочих днів.

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу,без утримання обов'язкових платежів та податків складає 11810,52 грн.

(55,71 грн. х 212 дн. = 11810,52 грн.).

Що стосується позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача компенсації моральної шкоди слід зазначити наступне.

Суд першої інстанції вірно ,посилаючись на вимоги ст.23 ЦК України , ст.237-1 КЗпП України , п.3-5 роз'яснень постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", стягнув з відповідача на користь ОСОБА_2 компенсацію моральної шкоди у розмірі 3000 грн., оскільки права позивача були порушенні, позивач втратив роботу , нормальний звичайний склад життя , переніс незручності та тимчасово знаходився на лікарняному , що підтверджується листком непрацездатності, виданий ОСОБА_2 у тому, що він проходив стаціонарне лікування у КЗ "Білгород-Дністровська центральна районна лікарня" у період з 04 квітня 2013 року по 16 квітня 2013 року (а.с.20), а також виписним епікризом терапевтичного відділення КЗ "Білгород-Дністровська центральна районна лікарня" (а.с. 21).

Позивачем позовні вимоги щодо стягнення заборгованості по заробітній платі ,відповідно до вимог ст. 116,117 КЗпП України не заявлялися .

Суд першої інстанції помилково посилався на вимоги ст. 116 КЗпП України , оскільки позивачем заявлені вимоги лише про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до ст. ст.235, 236 КЗпП України.

Доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції того, що у МП "Південний Буг" через те,що позивач не передав первинні документи підприємства не було можливості розрахуватися з позивачем в день його звільнення не заслуговують на увагу , оскільки позивачем заявлені вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника, який відповідачем не спростований.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно стягнув з відповідача на користь позивача 3000 грн. компенсації моральної шкоди , оскільки судом першої інстанції вірно застосовані норми матеріального права, повно дана правова оцінка наявним в матеріалам справи доказам та поясненням сторін . В мотивувальній частині рішення суд вірно послався на те, що права позивача через невиконання судового рішення про поновлення позивача на роботі були порушені , позивач перебував на лікарняному , позивач переніс психологічні страждання.

За таких підстав, відповідно до п.3 ч.1 ст. 307 ЦПК України, апеляційна скарга МП "Південний Буг" підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні в частині розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу та в частині періоду вимушеного прогулу.

Керуючись ст.ст. 303, п.3 ч.1 ст.307, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу Малого підприємства "Південний Буг" задовольнити частково.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 02 грудня 2014 року змінити , абзац другий резолютивної частини рішення суду викласти в новій редакції.

" Стягнути з Малого підприємства "Південний Буг", юридична адреса: 65020, м. Одеса, вул. Тираспольська, 27/29 офіс 312, код ЄДРПОУ 21020107, на користь ОСОБА_2, (ІПН НОМЕР_1), середній заробіток за час вимушеного прогулу з 1.03.2013 року по 10 січня 2014 року у розмірі 11 810,52 гривень."

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Судді апеляційного суду

Одеської області А.А. Калараш

В.Д. Коротков

Н.В. Комаровська