Постанова

від 04.12.2014 по справі 904/5045/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2014 року Справа № 904/5045/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В. (доповідач) суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. розглянувши матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.10.14 у справі№904/5045/14 Господарського суду Дніпропетровської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" доГромадської організації "Дніпропетровський центр духовного відродження" провнесення змін до договору на постачання природного газу

В судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: Нікулиця Л.Т. - за дов. від 01.08.14.

від відповідача: не з'явилися, проте, належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Публічним акціонерним товариством "Дніпрогаз" у липні 2014 року заявлений позов до Громадської організації "Дніпропетровський центр духовного відродження" про внесення змін до договору про постачання природного газу за регульованим тарифом для потреб релігійних організацій №2013/ТП-РО-1073/144380 від 01.01.13, а саме позивач просив: 1) пункт 4.1 розділу 4 "Визначення вартості послуг за Договором та порядок розрахунків" викласти у новій редакції : "Розрахунки за реалізований Споживачеві газ здійснюються за цінами, що встановлюються національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики. У випадку зміни ціни газу, внаслідок прийняття національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики рішень, сторони застосовуватимуть нові ціни з моменту, який буде визначено у відповідному рішенні національної комісії, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики."; 2) пункт 4.2 розділу 4 доповнити сьомим абзацом наступного змісту : "Загальна ціна природного газу визначається шляхом сумування всіх елементів ціни і зазначається у рахунку."; 3) пункт 4.3 розділу 4 виключити . Відповідно змінити нумерацію всіх подальших пунктів розділу 4, а саме: п.4.5 на п.4.4, п.4.6. на п.4.5, п.4.7 на п.4.6, п.4.8 на п.4.7, п.4.9 на п.4.8, п.4.10 на п.4.9, п.4.11 на п.4.10, п.4.12 на п.4.11.; 4) зі змісту пункту 4.4 розділу 4 виключити фразу "та 4.3"; 5) абзац п'ятий пункту 4.6 доповнити реченнями наступного змісту: "У разі, якщо на дату укладення даного договору за Споживачем обліковується переплата за договором на постачання природного газу, який діяв у попередньому періоді, то така переплата зараховується, як попередня оплата по цьому договору. У разі, якщо на дату припинення дії даного договору за Споживачем обліковується переплата за даним договором, то така переплата зараховується, як попередня оплата за договором, укладеним на наступний період постачання газу."; 6) назву та номер договору на початку та далі по тексту викласти в новій редакції : "ТИПОВИЙ ДОГОВІР на постачання природного газу за регульованим тарифом (в межах обсягів природного газу для забезпечення потреб промислових підприємств та інших суб'єктів господарювання, які є кінцевими споживачами)" № 2013/П-ПР-1073/150771". Водночас, позивач просив зміни до договору застосувати до відносин , які склалися між сторонами до дати набрання чинності рішенням суду, а саме з 01.12.13 . Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказув на те, що відповідно до укладеного між сторонами договору №2013/ТП-РО-1073/144380 від 01.01.13 позивач постачав відповідачу природний газ за тарифами, як для потреб релігійних організацій, але як виявлено під час перевірки відповідач є громадською організацією. З метою приведення існуючих відносин у відповідність до вимог чинного законодавства, 21.05.14 позивач скерував відповідачеві пропозицію щодо внесення змін до вказаного договору шляхом укладання додаткової угоди, однак вказана пропозиція залишена останнім без задоволення. При цьому, позивач посилався на приписи статті 4 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" від 08.07.10, пункту 4.1 Постанови НКРЕ від 22.09.11 №1580, статей 179, 188 Господарського кодексу України, статей 631, 632 Цивільного кодексу України. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.14, ухваленим суддею Рудь І.А., позов задоволено частково . Внесено зміни до вказаного договору та зазначено, що договір вважаться зміненим з дня набрання чинності даним рішенням. Суд першої інстанції вмотивовуючи рішення вказав на необхідність приведення існуючих договірних відносин сторін у відповідність до вимог чинного законодавства України. В частині вимоги про застосування внесених змін до договору з 01.12.13 судом відмовлено через її безпідставність з огляду на приписи статей 631, 653 Цивільного кодексу України. Судове рішення обґрунтовано приписами статей 179, 184, 187, 188 Господарського кодексу України, статей 626, 627, 629, 632 Цивільного кодексу України, пунктів 1.4, 1.6, 5.1.1, 6.2 Правил користування природним газом для юридичних осіб, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сфері енергетики №1181 від 13.09.12, статті 4 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" від 08.07.10 №2467-УІ. Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Верхогляд Т.А. - головуючого, Науменко І.М., Паруснікова Ю.Б., постановою від 16.10.14, перевірене рішення по суті спору залишив без змін з тих же підстав. Водночас, суд змінив резолютивну частину рішення в частині розподілу судових витрат, оскільки при оголошенні резолютивної частини оскаржуваного рішення, відповідно до звукозапису судового процесу від 28.08.14, судом було оголошено про розподіл судових витрат пропорційно розміру задоволених вимог, проте в резолютивній частині рішення вказано на стягнення їх в повному обсязі з відповідача. Відтак, суд апеляційної інстанції вніс зміни до пункту 5 резолютивної частини рішення та стягнув з Громадської організації "Дніпропетровський центр духовного відродження" на користь Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" 609,00 грн. витрат зі сплати судового збору. Публічне акціонерне товариство "Дніпрогаз" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати в частині внесення змін до договору з дня набрання чинності рішенням та прийняти нове рішення в цій частині, яким внести зміни до договору з 01.12.13. Також, скаржник просить змінити мотивувальну частину постанови шляхом виключення з першого речення четвертого абзацу сторінки дев'ятої слова "оскільки даний спір виник внаслідок неправомірних дій самого позивача", адже цей висновок апеляційного суду не відповідає установленим обставинам справи. В іншій частині судові рішення у справі скаржник просить залишити без змін. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вказує на порушення судами приписів частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України, адже відповідач з моменту укладення договору використовував природний газ для промислових потреб, а не для потреб релігійних організацій. Від Громадської організації "Дніпропетровський центр духовного відродження" отримано відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу залишити без задоволення. Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., і пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне. Судами попередніх інстанцій установлено, і це підтверджується матеріалами справи, що 01.01.13 між Публічним акціонерним товариством "Дніпрогаз"-постачальником та Громадською організацією "Дніпропетровський центр духовного відродження" - споживачем, укладено типовий договір на постачання природного газу за регульованим тарифом для потреб релігійних організацій № 2013/ТП-РО-1073/141105, за умовами якого постачальник постачає природний газ споживачеві в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач сплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором. Установлено судами і те, що за результатами зустрічної звірки ПАТ "Дніпрогаз" з питань документального підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків з НАК "Нафтогаз України", проведеної на виконання доручення Державної фінансової інспекції України від 01.10.13 №05-18/1445, було виявлено помилковість реалізації природного газу відповідачеві як релігійній організації, оскільки відповідно до довідки ЄДРПОУ відповідач є громадською організацією. Судами також установлено, що з метою приведення існуючих договірних відносин між сторонами у відповідність до вимог чинного законодавства, 21.05.14 позивач скерував на адресу відповідача пропозицію про внесення змін до спірного договору шляхом укладання додаткової угоди, проте останнім цей лист залишено без відповіді та задоволення. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" до Громадської організації "Дніпропетровський центр духовного відродження" про внесення змін до договору про постачання природного газу за регульованим тарифом для потреб релігійних організацій від 01.01.13 №2013/ТП-РО-1073/144380 відповідно до редакції викладеній у позові. Водночас, позивач просив зміни до договору застосувати до відносин , які склалися між сторонами до дати набрання чинності рішенням суду, а саме з 01.12.13 . Судові рішення у справі переглядаються в оскаржуваній в касаційному порядку частині, а саме щодо відмови у задоволенні вимог про внесення змін до договору з 01.12.13. Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. За приписами частини 4 статті 188 Господарського кодексу України, у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Згідно зі статтею 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється у судовому порядку , зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну договору законної сили . Отже, виходячи з приписів наведеної норми, момент, з якого зобов'язання сторін за договором вважаються зміненими, залежить від того, як здійснено зміну договору, за згодою сторін чи за рішенням суду, адже відповідно до частини 3 вказаної статті при згоді сторін діє диспозитивне правило про те, що зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його змін, у випадку коли зміна договору відбувається в судовому порядку, діє імперативне правило про те, що зобов'язання вважаються зміненими з моменту набрання рішенням суду законної сили. Статтею 631 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач як на підставу для задоволення цієї вимоги, унормовано, що строком договору є час, упродовж якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити , що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Отже, вказаною статтею передбачено право сторін дати договору зворотну силу, тобто розповсюдити дію його умов на відносини, які виникли до моменту його укладення, така ситуація може мати місце тоді, коли є домовленість сторін і фактичні відносини між сторонами виникли раніше їх юридичного оформлення. Як установлено судами, і це підтверджується матеріалами справи, сторони не досягли згоди щодо внесення змін до договору, а такі зміни були внесені в судовому порядку, відтак висновок судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для застосування внесених змін до відносин, які склалися між сторонами до дати набрання чинності рішенням суду, визнається правомірним. Щодо вимог скаржника про виключення з мотивувальної частини постанови слів "оскільки даний спір виник внаслідок неправомірних дій самого позивача", то колегія суддів визнає, що мотивування постанови в цій частині є помилковим, при цьому резолютивна частина постанови відповідає правилам розподілу судового збору відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України. Інші доводи викладені в касаційній скарзі також не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки не спростовують установленого апеляційним судом та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка за приписами частини 2 статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. З огляду на те, що порушень чи неправильного застосування апеляційним судом норм чинного законодавства не виявлено, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування постанови суду апеляційної інстанції не вбачається. Витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.10.14 у справі № 904/5045/14 залишити без змін.

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т. Добролюбова

С у д д і Т.Гоголь

В.Швець