Рішення

від 04.12.2014 по справі 911/4548/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2014 р. Справа № 911/4548/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишгородське підприємство матеріально-технічного забезпечення», Київська обл., м. Вишгород до 1) Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель», м. Київ 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріяна Шіп Ярд», Київська обл., с. Кашперівка про визнання договору недійсним, за участю представників:

позивача:Рекун А.І., довіреність №б/н від 17.10.2014 року; відповідача 1: відповідача 2:Леус М.Д., довіреність №1-04-2239 від 29.01.2014 року; не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У жовтні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вишгородське підприємство матеріально-технічного забезпечення» звернулося до господарського суду Київської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріяна Шіп Ярд» про визнання недійсним договору іпотеки №б/н від 08.12.2006 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оріяна Шіп Ярд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Даніель», що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербак Т.В. та зареєстрований за номером №12486.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.10.2014 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 06.11.2014 року.

06.11.2014 року через відділ діловодства господарського суду Київської області відповідач 1 подав клопотання про накладення арешту на майно, а саме: цілісний майновий комплекс, що розташований за адресою: Київська обл., Вишгородський район, с. Нові Петрівці, вул. Ватутіна, 69-б, реєстраційний номер 9447749 до складу якого входять адміністративний будинок (літ. А), цегла, загальною площею 229,1 кв. м.; навіс (літ. В); будівля (літ Г), цегла, загальною площею 475,9 кв. м.; будівля складу №2 (літ. Д), цегла, загальною площею 129,30 кв. м.; автозаправочний блок (літ. Е), метал; будівля складу №1 (літ. Ж), цегла, загальною площею 872,0 кв. м.; огорожа (1-8).

Розглянувши дану вимогу, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі виходячи з наступного.

Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідачем 1 не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист прав, свобод та інтересів відповідача 1 без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, також з матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам відповідачу 1.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Акту опису й арешту майна від 04.10.2013 року накладено арешт на майновий комплекс що розташований за адресою: Київська обл., Вишгородський район, с. Нові Петрівці, вул. Ватутіна, 69-б, реєстраційний номер 9447749.

Частиною першою ст. 4 Закону України «Про судовий збір» N 3674-VI від 08.07.2011р. (який набрав чинності 01.11.2011р.) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду заяви про вжиття запобіжних заходів та забезпечення позову справляється судовий збір у розмірі 1,5 розміру мінімальної заробітної плати.

Доказів сплати судового збору за подачу до господарського суду заяви про забезпечення позову позивачем до заяви не додано.

Враховуючи вищевикладене, клопотання відповідача 1 про накладення арешту на майно не підлягає задоволенню.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.11.2014 року розгляд справи було відкладено на 20.11.2014 року.

Через канцелярію суду 20.11.2014 року відповідач 2 надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував, та просив суд відмовити в задоволені позову.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.11.2014 року розгляд справи було відкладено на 04.12.2014 року.

Представник відповідача 2 у судове засідання 04.12.2014 року не з'явилися, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15 березня 2010 року №01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Згідно з п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року за №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача 2 не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача 2, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

08.12.2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Даніель» (банк), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Даніель» (відповідач 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оріяна Шіп Ярд» (позичальник, відповідач 2) було укладено кредитний договір №226, за умовами якого банк надає позичальнику кредит у вигляді не поновлювальної відкличної кредитної лінії в сумі 1 656 928,00 грн., а позичальник зобов'язується повернути фактично отримані кредитні кошти у термін до 07 грудня 2011 року включно і щомісячно сплачувати відсотки за користування кредитними коштами .

Відповідно до п. 8.1. кредитного договору, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань сторонами за ним.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

З метою забезпечення виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріяна Шіп Ярд» (позичальника) за Кредитним договором №226 від 08.12.2006 року перед банком, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оріяна Шіп Ярд» (іпотекодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Даніель», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Даніель» (іпотекодержателем), було укладено договір іпотеки №б/н від 08.12.2006 року, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербак Т.В. та зареєстрований за номером №12486.

Відповідно до п. 1.1. договору іпотеки в редакції договору про внесення змін та доповнень від 17.07.2007 року, цей договір забезпечує всі вимоги іпотекодержателя, як кредитора за умовами кредитного договору №226 від 08 грудня 2006 року, додаткової угоди №1 від 17 липня 2007 року, укладеного між іпотеко держателем та іпотекодавцем, який є позичальником за вказаним кредитним договором.

Згідно п. 2.1. договору іпотеки, іпотекодавець з метою забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору передає в іпотеку цілісний майновий комплекс, що розташований за адресою: Київська обл., Вишгородський район, с. Нові Петрівці, вул. Ватутіна, 69-б, реєстраційний номер 9447749. До складу вказаного цілісного майнового комплексу входять: адміністративний будинок (літ. А), цегла, загальною площею 229,1 кв. м.; навіс (літ. В); будівля (літ Г), цегла, загальною площею 475,9 кв. м.; будівля складу №2 (літ. Д), цегла, загальною площею 129,30 кв. м.; автозаправочний блок (літ. Е), метал; будівля складу №1 (літ. Ж), цегла, загальною площею 872,0 кв. м.; огорожа (1-8).

Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Кравцовою О.В. 07.06.2006 року за р. №897 та зареєстрованого у вишгородському бюро технічної інвентаризації за реєстраційним номером 9447749: номер запису 50 в книзі 1.

Відповідно до п. 7.1. договору іпотеки, цей договір набуває юридичної сили з моменту його нотаріального посвідчення та повного виконання іпотекодавцем зобов'язань по кредитному договору. Всі витрати по нотаріальному посвідченню та державній реєстрації обтяження нерухомого майна іпотекою несе іпотекодавець.

Рішенням господарського суду Київської області від 03.12.2013 року у справі №911/4131/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2014 року №911/4131/14 та постановою вищого господарського суду України від 24.06.2014 року №911/4131/13, визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Вишгородське підприємство матеріально-технічного забезпечення» право власності на Майновий комплекс (реєстраційний номер 94477, що знаходиться за адресою: 07300, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вулиця Ватутіна, будинок 69-Б (стара адреса: Київська область, Вишгородський район, село Нові Петрівці, вулиця Ватутіна, будинок 69-Б) та складається з наступних об'єктів: адміністративний будинок цегляний, зазначений в плані літерою «А» загальною площею 229,1 кв. м; магазин (вагон-будинок) металевий, зазначений в плані літерою «Б» загальною площею 23,8 кв. м; навіс, зазначений в плані літерою «В»; будівля цегляна, зазначена в плані літерою «Г» загальною площею 471,8 кв. м; будівля складу №2 цегляна, зазначена в плані літерою «Д» загальною площею 130,4 кв. м; автозаправочний блок металевий, зазначений в плані літерою «Е»; будівля складу №1 цегляна, зазначена в плані літерою «Ж» загальною площею 872,0 кв. м; огорожа, зазначена в плані «№1-8».

Витребувано із чужого незаконного володіння у Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріяна Шіп Ярд» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишгородське підприємство матеріально-технічного забезпечення» майновий комплекс (реєстраційний номер 94477, що знаходиться за адресою: 07300, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вулиця Ватутіна, будинок 69-Б (стара адреса: Київська область, Вишгородський район, село Нові Петрівці, вулиця Ватутіна, будинок 69-Б) та складається з наступних об'єктів: адміністративний будинок цегляний, зазначений в плані літерою «А» загальною площею 229,1 кв. м; магазин (вагон-будинок) металевий, зазначений в плані літерою «Б» загальною площею 23,8 кв.м; навіс, зазначений в плані літерою «В»; будівля цегляна, зазначена в плані літерою «Г» загальною площею 471,8 кв. м; будівля складу №2 цегляна, зазначена в плані літерою «Д» загальною площею 130,4 кв. м; автозаправочний блок металевий, зазначений в плані літерою «Е»; будівля складу №1 цегляна, зазначена в плані літерою «Ж» загальною площею 872,0 кв. м; огорожа, зазначена в плані «№1-8».

Зазначені рішення суду у встановленому законом порядку набули законної сили.

Вказані факти в силу ч. 2 ст. 35 ГПК України є преюдиціальним для цієї справи значенням у вирішенні даного спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

У преамбулі та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України», а також рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

В силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини« згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду.

Пунктом 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2012 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» визначає, що не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій). Хоча фактам, встановленим іншими судовими рішеннями, крім зазначених у статті 35 ГПК, й не надано преюдиціального значення для господарських судів, але вони мають враховуватися судами у розгляді справ з урахуванням загальних правил статті 43 названого Кодексу щодо оцінки доказів. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

Згідно ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку»: іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель; майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника; іпотекодержатель - кредитор за основним зобов'язанням.

Згідно ст. 5 Закону України «Про іпотеку», предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно зі ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України № 16/191 від 12.04.2010 р.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, господарський суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишгородське підприємство матеріально-технічного забезпечення» до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріяна Шіп Ярд» про визнання недійсним договору іпотеки №б/н від 08.12.2006 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оріяна Шіп Ярд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Даніель», що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербак Т.В. та зареєстрований за номером №12486, є правомірним та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача у рівних частинах.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір іпотеки №б/н від 08.12.2006 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оріяна Шіп Ярд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Даніель», що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербак Т.В. та зареєстрований за номером №12486.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» (01010, м. Київ, вул. Московська, буд. 8, літ. Б, код 26475516) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишгородське підприємство матеріально-технічного забезпечення» (07300, Київська обл., м. Вишгород, вул. Ватутіна, 69-Б, код 00904552) 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп. судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріяна Шіп Ярд» (09812, Київська обл., Тетіївський район, с. Кашперівка, вул. Леніна, буд. 15, код 30216152) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишгородське підприємство матеріально-технічного забезпечення» (07300, Київська обл., м. Вишгород, вул. Ватутіна, 69-Б, код 00904552) 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп. судового збору.

Після вступу рішення в законну силу видати накази.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 09.12.2014 р.

Суддя Т.Д. Лилак