Постанова

від 25.02.2015 по справі 911/4548/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2015 р. Справа№ 911/4548/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Мальченко А.О.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання: Білецькому Л.І.,

за участю представників сторін:

від позивача - Рекун А.І. (дов. №б/н від 17.10.2014 року);

від відповідача1 - Литвин О.А. (дов. №1-04-4633 від 28.11.2014 року);

від відповідача2 - не з`явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель"

на рішення господарського суду Київської області від 04.12.2014 року

у справі №911/4548/14 (суддя Лилака Т.Д.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вишгородське підприємство матеріально-технічного забезпечення", Київська обл., м. Вишгород

до 1) публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель", м. Київ

2) товариства з обмеженою відповідальністю "Оріяна Шіп Ярд", Київська обл., с. Кашперівка

про визнання недійсним договору, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Вишгородське підприємство матеріально-технічного забезпечення" звернулося до господарського суду Київської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель", товариства з обмеженою відповідальністю "Оріяна Шіп Ярд" про визнання недійсним договору.

Рішенням господарського суду Київської області від 04.12.2014 року у справі №911/4548/14 позов задоволено. Суд вирішив визнати недійсним договір іпотеки №б/н від 08.12.2006 року укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Оріяна Шіп Ярд" та товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційний банк "Даніель", що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербак Т.В. та зареєстрований за номером №12486; стягнути з публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вишгородське підприємство матеріально-технічного забезпечення" 609 грн. 00 коп. судового збору; стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Оріяна Шіп Ярд" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вишгородське підприємство матеріально-технічного забезпечення" 609 грн. 00 коп. судового збору.

Підставою недійсності договору суд першої інстанції визначив преюдиціальні обставини, а саме рішення господарського суду Київської області від 03.12.2013 року у справі №911/4131/13, залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2014 року №911/4131/14 та постановою Вищого господарського суду України від 24.06.2014 року, у відповідності до яких визнано за товариством з обмеженою відповідальністю «Вишгородське підприємство матеріально-технічного забезпечення» право власності на Майновий комплекс, який є предметом договору іпотеки від 08.12.2006 року.

Не погодившись із вказаним рішенням, публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Даніель" подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 04.12.2014 року у справі №911/4548/14 у повному обсязі та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги мотивовано тим, що на думку апелянта, незалежно від того, чи перейшло право власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, іпотека є дійсною для нового власника - товариства з обмеженою відповідальністю «Вишгородське підприємство матеріально-технічного забезпечення».

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2014 року для розгляду апеляційної скарги публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель" сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Мальченко А.О., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2014 року у справі №911/4548/14 апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель" на рішення господарського суду Київської області від 04.12.2014 року у справі №911/4548/14 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Мальченко А.О., Чорногуз М.Г. та призначено розгляд справи на 28.01.2015 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2015 року розгляд справи було відкладено на 11.02.2015 року.

В судове засідання 11.02.2015 року з'явились представники позивача та відповідача-1, представник відповідача-2 не з`явився, причин неявки суду не повідомив, був належним чином повідомлений про час та дату судового засідання. Представники позивача та відповідача-1 в судовому засіданні подали клопотання в якому просили продовжити строк розгляду справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2015 року продовжено строк розгляду спору на 15 днів на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України та відкладено розгляд апеляційної скарги публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель" на рішення господарського суду Київської області від 04.12.2014 року у справі №911/4548/14 на 25.02.2015 року.

24.02.2015 року до канцелярії Київського апеляційного господарського суду надійшов відзив товариства з обмеженою відповідальністю «Вишгородське підприємство матеріально-технічного забезпечення», у відповідності до якого позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.

В судове засідання, призначене на 25.02.2015 року, з'явились представники позивача, відповідача, надали усні пояснення по суті спору, відповіли на запитання суду.

Представник відповідача-1 підтримав вимоги апеляційної скарги, представник позивача заперечував щодо задоволення апеляційної скарги.

Представник відповідача-2 у судове засідання не з'явився, причини неявки суд не повідомив, був належним чином повідомлений про час та дату судового засідання.

Колегія суддів зазначає, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п.3.9.2 Постанови № 18 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Колегією судів, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Зважаючи на те, що неявка відповідача2 не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, зважаючи на належне повідомлення представника відповідача2 про час та дату судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, рішенням Господарського суду міста Києва від 10.12.2004 року у справі № 43/998 визнано право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Аларіт Україна" на майновий комплекс.

Задовольняючи позовні вимоги, судом встановлено, що відкрите акціонерне товариство "Вишгородське підприємство матеріально-технічного забезпечення" 29.07.2004 року та 09.08.2004 року повідомило товариство з обмеженою відповідальністю "Аларіт Україна" шляхом надання на адресу останнього відповідних листів про те, що відмовляється від вказаного майнового комплексу в порядку ст. 347 Цивільного кодексу України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Аларіт Україна".

На виконання вищезазначеного рішення суду Вишгородським бюро технічної інвентаризації зареєстровано право власності на майновий комплекс за ТОВ "Аларіт Україна" в реєстровій книзі: 1, номер запису: 50 та в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно за номером: 9447749. Відповідно до відомостей, що містяться у технічному паспорті, цілісний Майновий комплекс складається з:

- адміністративного будинку цегляного, зазначений в плані літерою "А" загальною площею 229,1 кв.м;

- магазину (вагон-будинок) металевого, зазначений в плані літерою "Б" загальною площею 23,8 кв.м;

- навісу, зазначений в плані літерою "В";

- будівлі цегляної, зазначена в плані літерою "Г" загальною площею 471,8 кв.м

- будівлі складу №2 цегляної, зазначена в плані літерою "Д" загальною площею 130,4 кв.м;

- автозаправочного блоку металевого, зазначений в плані літерою "Е";

- будівлі складу №1 цегляної, зазначена в плані літерою "Ж" загальною площею 872,0 кв.м;

- огорожі, зазначена в плані "№ 1-8".

Вказаний об'єкт було зареєстрований за адресою Київська область, Вишгородський район, с. Нові Петрівці, вул. Ватутіна 69-Б, в даний час, у зв'язку зі зміною меж міста Вишгород, вказаний об'єкт знаходиться за адресою Київська область, м. Вишгород, вул. Ватутіна 69-Б.

19.01.2005 року спірний об'єкт нерухомого майна ТОВ "Аларіт Україна" продало Приватному підприємству "Лідія" за договором купівлі-продажу.

08.07.2005 року Приватне акціонерне товариство "Вишгородське підприємство матеріально-технічного забезпечення" звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2004 у справі №43/998 за нововиявленими обставинами.

07.06.2006 року між Приватним підприємством "Алюр" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оріяна Шіп Ярд" було укладено договір купівлі-продажу №897, на підставі якого майновий комплекс зареєстровано на праві власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Оріяна Шіп Ярд".

08.12.2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційний банк "Даніель" (банк), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Даніель" (відповідач 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оріяна Шіп Ярд" (позичальник, відповідач 2) було укладено кредитний договір №226, за умовами якого банк надає позичальнику кредит у вигляді не поновлювальної відкличної кредитної лінії в сумі 1 656 928,00 грн., а позичальник зобов'язується повернути фактично отримані кредитні кошти у термін до 07 грудня 2011 року включно і щомісячно сплачувати відсотки за користування кредитними коштами (т. 1, а.с. 99-105).

Відповідно до п. 8.1. кредитного договору, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань сторонами за ним.

З метою забезпечення виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріяна Шіп Ярд" (позичальника) за Кредитним договором №226 від 08.12.2006 року перед банком, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оріяна Шіп Ярд" (іпотекодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційний банк "Даніель", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Даніель" (іпотекодержателем), було укладено договір іпотеки №б/н від 08.12.2006 року (т. 1, а.с. 132-134), що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербак Т.В. та зареєстрований за номером №12486.

Пунктом 1.1. договору іпотеки в редакції договору про внесення змін та доповнень від 17.07.2007 року передбачено, що цей договір забезпечує всі вимоги іпотекодержателя, як кредитора за умовами кредитного договору №226 від 08 грудня 2006 року, додаткової угоди №1 від 17 липня 2007 року, укладеного між іпотеко держателем та іпотекодавцем, який є позичальником за вказаним кредитним договором.

У відповідності до п. 2.1. договору іпотеки, іпотекодавець з метою забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору передає в іпотеку цілісний майновий комплекс, що розташований за адресою: Київська обл., Вишгородський район, с. Нові Петрівці, вул. Ватутіна, 69-б, реєстраційний номер 9447749. До складу вказаного цілісного майнового комплексу входять: адміністративний будинок (літ. А), цегла, загальною площею 229,1 кв. м.; навіс (літ. В); будівля (літ Г), цегла, загальною площею 475,9 кв. м.; будівля складу №2 (літ. Д), цегла, загальною площею 129,30 кв. м.; автозаправочний блок (літ. Е), метал; будівля складу №1 (літ. Ж), цегла, загальною площею 872,0 кв. м.; огорожа (1-8).

Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Кравцовою О.В. 07.06.2006 року за р. №897 та зареєстрованого у вишгородському бюро технічної інвентаризації за реєстраційним номером 9447749: номер запису 50 в книзі 1.

Відповідно до п. 7.1. договору іпотеки, цей договір набуває юридичної сили з моменту його нотаріального посвідчення та повного виконання іпотекодавцем зобов'язань по кредитному договору. Всі витрати по нотаріальному посвідченню та державній реєстрації обтяження нерухомого майна іпотекою несе іпотекодавець.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.01.2012 року у справі №43/998 заяву Приватного акціонерного товариства "Вишгородське підприємство матеріально-технічного забезпечення" про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2004 року у справі №43/998 за нововиявленими обставинами задоволено, рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2004 року у справі №43/998 скасовано.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2012 року у справі №43/998 матеріали справи передано за виключною підсудністю до Господарського суду Київської області.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.02.2012 року справі № 43/998 присвоєно №43/998/8/021-12.

Рішенням Господарського суду Київської області від 20.03.2012 року у справі №43/998/8/021-12 Товариству з обмеженою відповідальністю "Аларіт Україна" відмовлено у позові про визнання за ним права власності на майновий комплекс, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Вишгород, вул. Майданчик ГАЕС та складається з наступних об'єктів: навіс, будівля складу 1, будівля складу 2, автозаправний блок, будівля, магазин (вагон-будинок), адміністративна будівля.

Рішенням господарського суду Київської області від 02.12.2013 року у справі №911/4131/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишгородське підприємство матеріально-технічного забезпечення» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріяна Шіп Ярд» про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2014 року та постановою Вищого господарського суду України від 24.06.2014 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі:

- визнано за товариством з обмеженою відповідальністю «Вишгородське підприємство матеріально-технічного забезпечення» право власності на Майновий комплекс (реєстраційний номер 94477, що знаходиться за адресою: 07300, Київська область, Вишгородський район, м.Вишгород, вулиця Ватутіна, будинок 69-Б (стара адреса: Київська область, Вишгородський район, село Нові Петрівці, вулиця Ватутіна, будинок 69-Б) та складається з наступних об'єктів: адміністративний будинок цегляний, зазначений в плані літерою «А» загальною площею 229,1 кв.м; магазин (вагон-будинок) металевий, зазначений в плані літерою «Б» загальною площею 23,8 кв.м; навіс, зазначений в плані літерою «В»; будівля цегляна, зазначена в плані літерою «Г» загальною площею 471,8 кв.м; будівля складу №2 цегляна, зазначена в плані літерою «Д» загальною площею 130,4 кв.м; автозаправочний блок металевий, зазначений в плані літерою «Е»; будівля складу №1 цегляна, зазначена в плані літерою «Ж» загальною площею 872,0 кв.м; огорожа, зазначена в плані «№1-8»;

- витребувано із чужого незаконного володіння у товариства з обмеженою відповідальністю «ОРІЯНА ШІП ЯРД» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Вишгородське підприємство матеріально-технічного забезпечення» Майновий комплекс (реєстраційний номер 94477, що знаходиться за адресою: 07300, Київська область, Вишгородський район, м.Вишгород, вулиця Ватутіна, будинок 69-Б (стара адреса: Київська область, Вишгородський район, село Нові Петрівці, вулиця Ватутіна, будинок 69-Б) та складається з наступних об'єктів: адміністративний будинок цегляний, зазначений в плані літерою «А» загальною площею 229,1 кв.м; магазин (вагон-будинок) металевий, зазначений в плані літерою «Б» загальною площею 23,8 кв.м; навіс, зазначений в плані літерою «В»; будівля цегляна, зазначена в плані літерою «Г» загальною площею 471,8 кв.м; будівля складу №2 цегляна, зазначена в плані літерою «Д» загальною площею 130,4 кв.м; автозаправочний блок металевий, зазначений в плані літерою «Е»; будівля складу №1 цегляна, зазначена в плані літерою «Ж» загальною площею 872,0 кв.м; огорожа, зазначена в плані «№1-8»;

- стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «ОРІЯНА ШІП ЯРД» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Вишгородське підприємство матеріально-технічного забезпечення» 9544 грн. витрат по сплаті судового збору.

У відповідності до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи, що рішення господарського суду Київської області від 02.12.2013 року у справі №911/4131/13 набрало законної сили, наразі не оскаржується у іншому суді, то факти встановлені в ньому, зокрема, щодо визнання права власності за товариством з обмеженою відповідальністю «Вишгородське підприємство матеріально-технічного забезпечення» на Майновий комплекс, не доказуються при розгляді даної справи.

Також, колегія суддів наголошує на тому, що рішенням господарського суду Київської області від 20.03.2012 року у справі №443/998/8/021-12 товариству з обмеженою відповідальністю «АЛАРІТ УКРАЇНА» до товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦІАЛІЗОВАНЕ УПРАВЛІННЯ №630», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: приватне акціонерне товариство «ВИШГОРОДСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ» про визнання права власності, реєстрацію права власності та усунення перешкод у користуванні власністю, у задоволенні позову відмовлено.

Вказаним рішенням встановлено наступне.

Частиною 1 статті 347 Цивільного кодексу України передбачено, що особа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності.

Одночасно, у вказаному рішенні суд зазначив про відсутність підстав, які призвели б до відмови приватного акціонерного товариства «Вишгородське підприємство матеріально-технічного забезпечення» від належного їй на праві власності майна у зв'язку з тим, що для такої відмови порушено порядок, передбачений ч. 3 ст. 347 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що у разі відмови від права власності на майно, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту внесення за заявою власника відповідного запису до державного реєстру.

Цивільний кодекс України у ст. 203 передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Господарським судом Київської області встановлено, що С.В. Оленченко, в силу вимог ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності для вчинення від імені приватного акціонерного товариства «ВИШГОРОДСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ» правочину про відмову від належного йому на праві власності майнового комплексу.

У вказаному рішенні зазначено, що факт відсутності у Оленчека С.В. в якості голови правління відкритого акціонерного товариства «Вишгородське підприємство МТЗ» необхідного обсягу цивільної дієздатності при складанні та підписанні передавального акту віл 29.05.2004 року в силу вимог ст. 35 Господарського процесуального кодексу України новому доказуванню не підлягає та вважається встановленим на підставі судових рішень, які набрали законної сили.

Тобто, судовими рішеннями встановлено, що вибуття спірного майна у позивача відбулось за нікчемним правочином у звязку з відсутністю необхідного обсягу цивільної дієздатності у особи, яка його укладала.

Відповідно до вимог ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Так, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути іншій стороні в натурі все, що она одержала на виконання цього правочину.

У відповідності до ст. 236 Цивільного кодексу України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що передача майнового комплексу в користування товариства з обмеженою відповідальністю «Аларіт Україна» на підставі передавального акту від 29.05.2004 року та відмова від права власності на майновий комплекс в порядку ст. 347 Цивільного кодексу України на користь останнього відбулись за нікчемним правочином і тому не породжує юридичних наслідків з моменту його укладання, тобто з 2004 року.

За таких обставин, всі решти угоди про продаж спірного майна є нікчемними.

Відповідно до ч. 2 ст. 583 Цивільного кодексу України заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.

За ст. ст. 1, 5 Закону України «Про іпотеку» у редакції, яка була чинною на час укладення Договору іпотеки, застава майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено, регулюється за правилами, визначеними цим Законом.

Предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що договір іпотеки №б/н від 08.12.2006 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Оріяна Шіп Ярд» та товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Даніель», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербак Т.В. та зареєстрований за номером №12486, є недійсним у силу ст. ст. 203, 215 ЦК України, як такий, що укладений з порушенням вимог ч. 2 ст. 583 ЦК України та ст. 5 Закону України «Про іпотеку» у редакції, яка була чинною на час укладення Договору іпотеки.

Згідно зі ст. 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Посилання відповідача на ст. 23 Закону України «Про іпотеку» є помилковим, оскільки право власності на іпотечне майно не переходило від позивача до ТОВ «Аларіт Україна» що було встановлено рішенням господарського суду Київської області № 43/998/8/021-12 від 20.03.2012 року.

Відповідно ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

За ч. 6 ст. 319 Цивільного кодексу України держава не втручається у здійснення власником права власності.

Таким чином, задовольняючи позов, суд першої інстанції правильно виходив із того, що на момент укладання іпотечного договору відповідач не був власником майна переданого в іпотеку, оскільки з прийняттям рішення суду про скасування за нововиявленими обставинами рішення суду про задоволення позову ТОВ «Аларіт Україна» про визнання права власності на спірне майно, за яким останній став власником спірного майна, втрачаються ті правові наслідки, які з цього випливають. При цьому, за обставинами справи не було переходу права власності від іпотекодавця до позивача.

Колегія суддів залишаючи рішення суду першої інстанції без змін враховує судову практику, яка склалась у подібних правовідносинах.

Згідно зі ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла до висновку про те, що місцевий господарський суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні місцевого господарського суду повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення господарського суду Київської області від 04.12.2014 року у справі №911/4548/14.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель" на рішення господарського суду Київської області від 04.12.2014 року у справі №911/4548/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 04.12.2014 року у справі №911/4548/14 залишити без змін.

3. Справу №911/4548/14 повернути до господарського суду Київської області.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді А.О. Мальченко

М.Г. Чорногуз