Постанова

від 04.12.2014 по справі 907/825/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2014 р. Справа № 907/825/14

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кордюк Г.Т.

суддів Гриців В.М.

Якімець Г.Г.

розглянувши спільну апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 та фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 06.10.2014 року

у справі № 914/2801/14

за позовом: Кольчинського споживчого товариства Мукачівської райспоживспілки, смт. Кольчино Мукачівського району

до відповідача-1: фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, с. Верхня Визниця Мукачівського району

до відповідача-2: фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, с. Кленовець Мукачівського району

про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 суми 14919 грн. 35 коп. неустойки згідно договору № 6 від 25.12.2013 року та з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 суми 14919 грн. 35 коп. неустойки згідно договору № 7 від 31.12.2013 року.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_4 - представник

від відповідача-1: ОСОБА_2

від відповідача-2: ОСОБА_3

Права та обов'язки сторін, третьої особи, передбачені ст.ст. 20, 22, 27 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходило, тому протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 06.10.2014 року у справі № 907/825/14 (суддя Мокану В.В.) позов Кольчинського споживчого товариства задоволено частково: стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь Кольчинського споживчого товариства суму 4000,00 грн. неустойки згідно договору № 6 від 25.12.2013 року та 913,50 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору; стягнуто з ФОП ОСОБА_3 на користь Кольчинського споживчого товариства суму 4000,00 грн. неустойки згідно договору № 7 від 31.12.2013 року та 913,50 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору. В інший частині позову - відмовлено.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд виходив з того, що матеріалами справи та відповідачами підтверджено, що договори оренди припинили свою дію 01.07.2014 року, а повернення об'єктів оренди відбулось 07.08.2014 року, відповідно виходячи з винятковості даного випадку та з огляду на причини прострочення виконання зобов'язання відповідачами, факт повернення орендованого майна, невідповідність розміру стягуваної неустойки наслідкам порушення зобов'язання, місцевий господарський суд прийшов до висновку про наявність підстав для зменшення з власної ініціативи розміру неустойки, яка підлягає стягненню з відповідачів, шляхом обмеження її розміру сумою 4000,00 грн. по кожному договору.

Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду, ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 подали спільну апеляційну скаргу, в якій просять рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Зокрема, в апеляційній скарзі апелянти покликаються на те, що судом першої інстанції не взято до уваги п. 2.8 договору № 6 від 25.12.2013р. та договору № 7 від 31.12.2013р., у відповідності до якого встановлено, що обов'язок зі складання акта приймання-передачі покладається на сторону, яка є власником об'єкта оренди. А відтак, як вбачається зі змісту вищевказаних умов Договорів оренди № 6 від 25.12.2013р. та № 7 від 31.12.2013р., позивач, який є власником об'єкта оренди, був зобов'язаний самостійно підготувати та надати акт приймання-передачі об'єкта оренди для його підписання ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 у строк, що встановлений для повернення об'єкта з оренди, тобто протягом 10 днів з дати заяви про припинення дії договору оренди. У свою чергу, ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 зобов'язалися повернути об'єкт оренди позивачу, тобто підготувати об'єкт оренди до передачі позивачу та підписати надані їм позивачем акти приймання-передачі у цей самий строк.

Таким чином, апелянти вважають, що позивач не виконав свого обов'язку, встановленого п. 2.8 Договорів оренди № 6 від 25.12.2013р. та № 7 від 31.12.2013р., а саме жодним чином не повідомив про виконання кожного з апелянтів, а отже не підготував, не передавав засобами поштового зв'язку у строк, встановлений вищезазначеними Договорами оренди, акт приймання-передачі об'єкта оренди для підписання Апелянтам, чим фактично самостійно не виконав першочергові дії щодо повернення власного орендованого майна, через що, ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 з незалежних від них причин були позбавлені об'єктивної можливості документально підтвердити фактичне виконання належним чином свого зобов'язання згідно з Договором № 6 від 25.12.2013р. та Договором № 7 від 31.12.2013р. Натомість, позивач передав ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 вказані акти для підписання лише 07.08.2014 року.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та представник в судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечив, просить рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, позивач в спростування доводів апеляційної скарги зазначає, що посилання апелянтів тільки на п. 2.8 договору оренди та твердження, що ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 вживали всі заходи, пов'язані з підготовкою, звільненням та передачею об'єкта оренди позивачу, є перекладенням вини за несвоєчасне повернення майна з оренди на позивача. Крім цього, позивач зазначає, що термін, на який укладено договір оренди, зафіксовано в договорі оренди і апелянти знали, що він закінчується 30 червня 2014 року і потрібно звільнити приміщення від товарно-матеріальних цінностей та скласти акт прийому-передачі майна з оренди. При цьому, споживчим товариством направлено апелянтам заяви про припинення договору оренди, яку ФОП ОСОБА_2 отримав 20.06.2014 року, а ФОП ОСОБА_3 30.05.2014 року, в яких їх попереджено про закінчення терміну дії договору 30.06.2014 року. Таким чином, позивач вважає, що апелянти мали достатній термін для повернення майна з найму, як вимагає стаття 785 Цивільного кодексу України.

Розглянувши в судовому засіданні спільну апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, заслухавши доводи та заперечення представника позивача та відповідачів, апеляційний господарський суд вважає, що спільну апеляційну скаргу належить задоволити, рішення господарського суду скасувати, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, 25.12.2013 року між Кольчинським споживчим товариством та ФОП ОСОБА_2 укладено договір № 6, за яким останньому як орендарю передано у користування частину магазину НОМЕР_3 в с. В. Визниця площею 38 кв. м та основні засоби. Аналогічний договір № 7 від 31.12.2013 року укладено між Кольчинським споживчим товариством та ФОП ОСОБА_3, за яким підприємцю як орендарю передано у користування частину магазину НОМЕР_3 в с. В. Визниця площею 38 кв. м разом з основними засобами.

За актом прийому - передачі основних засобів та малоцінного інвентаря від 25.12.2013 року ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 разом прийняли об'єкт оренди - частину будови комплексу площею 76 кв. м, а також обладнання та малоцінний інвентар.

За умовами п. 7.1 договорів строк їх дії визначено з 01.01.2014 року до 01.07.2014 року.

Договорами передбачено, що після припинення їх дії орендар повертає орендодавцеві об'єкт оренди у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав його в оренду, на протязі 10 днів з дати заяви про припинення дії договору оренди. В разі неповернення орендованого майна орендар сплачує орендодавцеві 10 - кратну суму орендної плати в місяць до моменту фактичного повернення орендарем орендованих основних засобів. Моментом повернення вважається підписання обома сторонами акту прийому - передачі майна з орендного користування (п. 2.5 договорів).

Постановою правління Кольчинського споживчого товариства від 28.05.2014 року № 12 у зв'язку з необхідністю термінового проведення капітального ремонту магазину НОМЕР_3 вирішено призупинити його експлуатацію з 1 липня 2014 року.

Заявою від 17.06.2014 року позивач звернувся до ФОП ОСОБА_2 з попередженням про припинення дії договору оренди після спливу строку його дії 30.06.2014 року та необхідність звільнити приміщення у термін до 01.07.2014 року, провести розрахунки по орендній платі та скласти акт прийому - передачі орендованого майна. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, лист одержано ФОП ОСОБА_2 20.06.2014 року. Листом від 01.07.2014 року позивач повторно надіслав ФОП ОСОБА_2 вимогу про повернення орендованого майна та звільнення приміщення.

З аналогічною заявою про припинення дії договору оренди позивач 30.05.2014 року звернувся до ФОП ОСОБА_3. Листом № 43 від 01.07.2014 року на адресу ФОП ОСОБА_3 позивачем надіслано повторну вимогу про повернення об'єкту оренди.

Таким чином, договори оренди № 6 від 25.12.2013 року та № 7 від 31.12.2013 року припинили свою дію 01.07.2014 року у відповідності до пунктів 7.1 кожного договору.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами у справі, повернення орендарями об'єктів оренди відбулось за актом прийому - передачі основних засобів та малоцінного інвентарю від 07.08.2014 року.

У зв'язку з вищенаведеним, за прострочення повернення орендованого майна позивачем на підставі пунктів 2.5 договорів нарахована неустойка в розмірі 10-кратної суми орендної плати за весь період прострочення, що складає 14 919,35 грн. по кожному договору, яку останній просить стягнути з відповідачів.

Так, згідно ч.1 ст.219 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

В силу ч.6 ст.283 ГК України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 291 ГК України передбачено, що договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.

За статтею 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Для застосування наслідків, передбачених частиною другою ст. 785 ЦК України, необхідно становити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов'язку не виконав (постанова Верховного Суду України від 149.08.2014 року № 3-70гс14).

Статтею 795 ЦК України визначено, що повернення наймачем предмета договору найму, якщо ним є будівля або інша капітальна споруда (їх окрема частина), оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Як вбачається з умов договорів оренди № 6 від 25.12.2013 року та № 7 від 31.12.2013 року, у відповідності до п. 2.8 договорів, обов'язок зі складання акта приймання-передачі покладається на сторону, яка є власником об'єкта оренди.

Оскільки, позивач є власником об'єкта оренди, відповідно колегія суддів приходить до висновку, що Кольчинське споживче товариство було зобов'язане самостійно підготувати та надати акт приймання-передачі об'єкта оренди для його підписання ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3, у строк, що встановлений для повернення об'єкта з оренди, а саме протягом 10 днів з дати заяви про припинення дії договору оренди. Однак, як свідчать матеріали справи та зазначалось вище, позивач не виконав свого обов'язку, встановленого п. 2.8 договорів оренди та не підготував, не передавав нарочно чи засобами поштового зв'язку у строк, встановлений вищезазначеними договорами оренди, актів приймання-передачі об'єкта оренди для підписання апелянтам. За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, орендарі не мали можливості передати об'єкт оренди по акту приймання-передачі, оскільки кредитор (орендодавець) своєю бездіяльністю по ненаданню акту приймання-передачі затримав передачу майна не з вини орендарів.

Про вчинення орендарями дій по поверненню об'єкту оренди, свідчить документальне їх звернення з доповідною запискою від 04.08.2014 року до Голови Мукачівської райспоживспілки про безпідставне ухилення позивача від надання та підписання акту приймання-передачі орендованого майна.

Відповідно до ст. 613 ЦК України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Оскільки, за наявності прострочення кредитора, боржники не можуть здійснити дії по поверненню майна, та відсутні підстави покладати на них відповідальність у вигляді неустойки за відсутності вини в порушенні зобов'язання з боку орендарів (ст.ст. 611, 614 ЦК України).

З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що відсутні обґрунтовані підстави для задоволення позовних вимог Кольчинського споживчого товариства та стягнення з ФОП ОСОБА_2 і ФОП ОСОБА_3 неустойки в розмірі 10-кратної суми орендної плати за весь період прострочення, що складає 14 919,35 грн. по кожному договору.

Щодо судових витрат за розгляд апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що такі відповідно до вимог ст.ст. 49, 105 ГПК України належить відшкодувати відповідачам за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Спільну апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 і ФОП ОСОБА_3 задоволити.

2. Рішення господарського суду Закарпатської області від 06.10.2014 року у даній справі - скасувати.

3. Прийняти нове рішення. В позові відмовити.

4. Стягнути з Кольчинського споживчого товариства Мукачівської райспоживспілки (смт. Кольчино Мукачівського району, вул. Корятовича, 26, код ЄДРПОУ 05391695) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) - 456,75 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

5. Стягнути з Кольчинського споживчого товариства Мукачівської райспоживспілки (смт. Кольчино Мукачівського району, вул. Корятовича, 26, код ЄДРПОУ 05391695) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_2) - 456,75 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Доручити місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки, встановлені ст.ст. 109, 110 ГПК України.

Головуючий - суддя Кордюк Г.Т.

суддя Гриців В.М.

суддя Якімець Г.Г.