Постанова

від 03.12.2014 по справі 822/4411/14

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

Справа № 822/4411/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2014 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіЛабань Г.В. при секретаріВересняк А.А. за участі:представників сторін розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Славутський покрівельний завод" до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Славутський покрівельний завод" звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Славутський покрівельний завод" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, Славутською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міністерства доходів і зборів України були неправомірно, на думку позивача, винесені податкові повідомлення-рішення: №0003942201 від 30.09.2014 року, №0003952201 від 30.09.2014 року, №0003962201 від 01.10.2014 року. Вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Славутської ОДПІ винесені з порушенням норм чинного законодавства, в зв'язку з неповним та не об'єктивним вивченням наданих для перевірки документів на підставі яких зроблені упереджені висновки.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили адміністративний позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, що викладені у адміністративному позові.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, про що надали письмове заперечення. У своїх поясненнях зазначають, що перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.14.1.27 п.44.1 ст.44 п.138.2 п.138.5 п.п.138.10.3 п.138.10 ст.138 п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та порушення п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.44.1 п.44.2 ст.44, п.188.1 ст.188, п.189.1 ст.189, п.198.1, п.198.3 абзацу "в" п.198.5 п.198.6 ст.198, п.201.1 п.201.2 п.201.4 п.201.7 ст.201 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість всього у сумі 719682 грн. Пояснили, що висновки викладені в акті перевірки, стосовно завищення позивачем витрат за період 01.10.2011 року по 31.12.2013 року ґрунтується на недоліках первинних бухгалтерських документів, а саме: товарно-транспортних накладних та актах здачі-приймання робіт. Представники відповідача стверджують, що формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість по відображених винагородах (бонусах) є безпідставним, оскільки ні укладеними договорами, ні додатковими угодами, укладеними між позивачем із контрагентами не передбачені підстави нарахування та оплати зазначених бонусів. Крім того, представники відповідача як на порушення позивачем вимог податкового законодавства вказують, що підприємством занижена база оподаткування у серпні 2012 року в сумі 1256067 грн., що зумовлено списанням вартості готової продукції до інших витрат в сумі 1256067 грн. А тому просили в задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Славутський покрівельний завод" відмовити в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши належним чином зібрані докази по справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

В силу ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Судом встановлено, що позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Славутський покрівельний завод" зареєстроване 07.05.2008 року як юридична особа, ідентифікаційний код 35891363, взяте на облік як платник податків Славутською ОДПІ 08.05.2008 року за №1176.

Основним видом діяльності позивача згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Відповідно до п.75.1. ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно п.75.1.2. ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

В період з 04.08.2014 року по 15.08.2014 року Славутською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міністерства доходів і зборів України проведено документальну планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Славутський покрівельний завод" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року. Термін проведення перевірки продовжувався з 18.08.2014 року по 01.09.2014 року на підставі наказу Славутської ОДПІ №643 від 15.08.2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 12.09.2014 року №1040/22/35891363 про результати документальної планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Славутський покрівельний завод" код 35891363 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року.

В ході перевірки виявлені та відображені в акті порушення позивачем вимог: п.п.14.1.27 п.44.1 ст.44 п.138.2 п.138.5 п.п.138.10.3 п.138.10 ст.138 п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 226633 грн., у тому числі за 4 квартал 2011 року в сумі 31608 грн., за 2 квартал 2012 року в сумі 140787 грн., за 3 квартал 2012 року в сумі 36048 грн., за 4 квартал 2012 року в сумі 18190 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток в сумі 1276230 грн., в т.ч. за 2013 рік в сумі 1276230 грн.;

п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.44.1 п.44.2 ст.44, п.188.1 ст.188, п.189.1 ст.189, п.198.1, п.198.3 абзацу "в" п.198.5 п.198.6 ст.198, п.201.1 п.201.2 п.201.4 п.201.7 ст.201 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість всього у сумі 719682 грн., в тому числі за жовтень 2011 року в сумі 19550 грн., за листопад 2011 року в сумі 6818 грн., за грудень 2011 року в сумі 1117 грн., за січень 2012 року в сумі 78153 грн., за березень 2012 року в сумі 31355 грн., за квітень 2012 року в сумі 4175 грн., за травень 2012 року в сумі 10458 грн., за червень 2012 року в сумі 9942 грн., за липень 2012 року в сумі 9098 грн., за серпень 2012 року в сумі 261863 грн., за вересень 2012 року в сумі 14583 грн., за листопад 2012 року в сумі 17324 грн., за травень 2013 року в сумі 19532 грн., за червень 2013 року в сумі 9127 грн., за вересень 2013 року в сумі 114226 грн., за жовтень 2013 року в сумі 105078 грн., за листопад 2013 року в сумі 5925 грн., за грудень 2013 року в сумі 1358 грн.

19.09.2014 року позивачем було подано заперечення на акт від 12.09.2014 року №1040/22/35891363 про результати документальної планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Славутський покрівельний завод" код 35891363 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року.

За результатами розгляду заперечення на акт від 12.09.2014 року №1040/22/35891363, відповідачем було надано відповідь про те, що заперечення товариства з обмеженою відповідальністю "Славутський покрівельний завод" задоволенню не підлягають, а порушення та висновки, викладені в даному акті залишені без змін.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, відповідачем винесені: податкове повідомлення-рішення №0003942201 від 30.09.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 899603 грн., з яких: за основним платежем - 719682 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 179921 грн.; податкове повідомлення-рішення №0003952201 від 30.09.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів в розмірі 275389 грн., з яких: за основним платежем - 226633 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 48756 грн.; податкове повідомлення-рішення №0003962201 від 01.10.2014 року, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток у розмірі 1276230 грн.

Як вбачається з акта перевірки №1040/22/35891363 від 12.09.2014 року, заперечень на адміністративний позов та пояснень, які були надані представниками Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у судових засіданнях, висновки відповідача щодо завищення позивачем витрат за період 01.10.2011 року по 31.12.2013 року та як наслідок винесення податкового повідомлення-рішення №0003942201 від 30.09.2014 року ґрунтується на твердженні про безпідставність віднесення до інших витрат (витрат на збут), транспортно-експедиційних послуг отриманих від МПП "АТ", ПП "Лев-Транс" та ФОП ОСОБА_4, відображених в актах виконаних робіт та товарно-транспортних накладних.

Такі висновки контролюючого органу зроблені на підставі того, що акти здачі-приймання робіт не містять інформації щодо відстані стосовно наданих транспортно-експедиційних послуг за визначеними маршрутами із зазначенням транспортного засобу в кількості 1 шт., що, на думку представників відповідачів, унеможливлює визначення вартості наданих послуг з врахуванням кількості ТМЦ та відстані, у вказаних актах відсутнє зазначене місце складання та посади, прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і складання первинного документа, що унеможливлює підтвердження факту переміщення вантажу постачальником.

Суд не погоджується з такими висновками представників відповідача виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між ТОВ "Славутський покрівельний завод" та ПП "Лев-Транс" були укладені договори транспортного експедирування вантажів: №03-12 від 26.12.2011 року; №1-2013 від 10.12.2013 року; №04/01-01 від 04.01.2011 року.

Між ТОВ "Славутський покрівельний завод" та ФОП ОСОБА_4 були укладені договори транспортного експедирування вантажів: №04-12 від 26.12.2012 року; №2-2013 від 10.01.2013 року; №05-01 від 05.01.2011 року;

Між ТОВ "Славутський покрівельний завод" та МПП "АТ" було укладено договір транспортного експедирування вантажів "02-12 від 06.12.2011 року.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

В статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" законодавець визначив поняття первинного документу, під яким необхідно розуміти документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Суд зазначає, що наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

Згідно зі ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Судом в ході судового розгляду встановлено, що акти здачі-приймання та товарно-транспортні накладні дійсно містять незначні недоліки в заповненні, однак такі недоліки не роблять їх недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів, оскільки містять усі необхідні відомості, які дають встановити зміст господарської операції та її вартісний вираз.

Крім того суд зазначає, що недоліки товарно-транспортних накладних, на які посилається відповідач, є формальними порушеннями порядку заповнення такої накладної і не можуть бути підставою для збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, оскільки ТТН не є підставою для нарахування податкового кредиту або витрат підприємства. За таких обставин, зважаючи, що товарно-транспортна накладна - це документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, суд вважає, що недоліки заповнення товарно-транспортної накладної не мають значення для вирішення спору щодо наявності у позивача права на формування податкового кредиту чи витрат за наявності належним чином виданої податкової накладної та інших первинних документів, які підтверджують реальність виконання господарської операції.

Враховуючи вище викладе, суд приходить до висновку, що представниками відповідача правомірність дій, щодо винесення податкового повідомлення - рішення Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України від 30.09.2014 року №0003942201 не доведена, а тому його слід визнати нечинним та скасувати в повному обсязі.

Стосовно доводів представників відповідача щодо безпідставності формування позивачем витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість по відображених винагородах (бонусах) та, як наслідок, винесення податкового повідомлення-рішення №0003952201 від 30.09.2014 року суд зазначає наступне.

Судом встановлено, в акті перевірки зафіксовано, що між товариством з обмеженою відповідальністю "Славутський покрівельний завод" були укладені договори поставки із контрагентами: ТОВ "ТЕХНОНІКОЛЬ-ЦЕНТР" №2919 від 11.01.2011 року; ТОВ ТК "Ізобуд" №2933 від 19.01.2011 року; ТОВ "Шаян" №2963 від 27.01.2011 року; ПАТ "Житомирська пересувна механізована колона №6" №2644 від 11.01.2011 року; ТОВ "Перший дім" №Є-2937 від 23.06.2011 року; ТОВ "КМЦ" №Є-2929 від 24.06.2011 року та №3169 від 20.12.2011 року; ТОВ "Біола" №3157 від 26.12.2011 року; ТОВ "Бізнес Кіт" №3168 від 20.12.2012 року; ТОВ "Нова сервіс" №03/01 від 03.01.2013 року; ТОВ "Дах-Логістик" №3324 від 21.02.2013 року; ПП "Влад" №3301 від 02.01.2013 року; ТОВ "Гама-Техніка №3293 від 02.01.2013 року; ТОВ "Компанія "Лідер" №3310 від 30.01.2013 року; ПП "Мегаліт-А" №3295 від 02.01.2013 року; ТОВ "Крупіль" №3299 від 09.01.2013 року; ПП "Олсан" №3285 від 02.01.2013 року; ПП "Інтертрейд-Волинь" №3303 від 16.01.2013 року; ТОВ "Іпромекс" №3292 від 26.12.2012 року; ВКПП "Тонус-Плюс" №3308 від 22.01.2013 року; ТОВ "Інтер-Будпостач" №3431 від 02.07.2013 року; ТОВ "ТСК Центр" №3073 від 02.01.2013 року; ТОВ "РКЦ-Буд" №3294 від 27.12.2012 року; ПП "Будпрогрес" №3291 від 02.01.2013 року.

Предметом вище вказаних договорів є передача постачальником - ТОВ "Славутський покрівельний завод" у власність покупця - вище вказаних контрагентів, покрівельних матеріалів відповідно до затверджених специфікацій та видаткових накладних, за визначеною у видаткових накладних вартістю. Умовами договорів визначена сто відсоткова попередня оплата товару (за виключенням додатково обумовлених випадків) та визначення вартості згідно виставлених рахунків. Інших умов визначення вартості товару або визначення зворотних послуг покупців договорами та додатковими угодами не передбачено.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.2 ст.138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 даної статті встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Крім того, суд бере до уваги податкову консультацію, яка надавалася позивачу Славутською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міністерства доходів і зборів України на запит щодо надання податкової консультації з відображення в податковому обліку операцій з отримання та виплати винагороди (бонусів) №2723/10/15-013від 03.03.2012 року.

У вказаній податковій консультації позивача було повідомлено про те, що витрати по виплаті комісійної винагороди продавцям, торговим агентам, а також витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів як виплати винагороди (бонусів) за просування товару на ринку можуть включатися до витрат платника податку - продавця, що враховується при обчисленні об'єкта оподаткування, як витрат на збут. При цьому віднесення витрат до вказаних сум винагороди (бонусів) покупцям за просування товару на ринку можливе лише за наявності документів, які оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та підтверджують факт отримання послуг з просування товару на ринку від іншої особи, а також підтвердження зв'язку понесених витрат із господарською діяльністю платника податків.

Крім того, у податковій консультації вказано, що порядок відображення в податковому обліку операцій з надання винагороди (бонусу) покупцю від постачальника можливо визначити лише на підставі первинних бухгалтерських документів.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, щодо правомірності висновків представників відповідача, щодо безпідставного формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість по відображених винагородах (бонусах), оскільки ні укладеними договорами, ні додатковими угодами, укладеними між позивачем із контрагентами не передбачені підстави нарахування та оплати зазначених бонусів.

Щодо викладених в акті перевірки висновків про виправлення помилки в минулих періодах на суму витрати по реалізованій готовій продукції, а саме: бухгалтерська довідка №35 від 13.08.2012 року та бухгалтерська довідка №38 від 31.08.2012 року суд встановив наступне. Вказані довідки перевіряючим були надані без підписів відповідальних за ведення бухгалтерського обліку осіб товариства з обмеженою відповідальністю "Славутський покрівельний завод, натомість містили підпис ОСОБА_5, який на дату складання довідок був начальником служби охорони та ніякого відношення до ведення бухгалтерського обліку не мав.

Представники відповідача як на порушення позивачем вимог податкового законодавства вказують, що підприємством занижена база оподаткування у серпні 2012 року в сумі 1256067 грн., що зумовлено списанням вартості готової продукції до інших витрат операційної діяльності в сумі 1256067 грн.

Згідно пояснень керівника ТОВ "Славутський покрівельний завод" №178 від 03.09.2014 року на лист Славуської ОДПІ від 26.08.2014 року вказано, що списання вартості готової продукції до інших витрат операційної діяльності в сумі 1256067 грн. у серпні 2012 року - це виправлення помилки, а саме відображення списання помилково не списаної у 2010 році собівартості готової продукції.

Підпунктом "в" п.198.5 ст.198 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів.

Відповідно до п.188.1 ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно з п.189.1 ст.189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

В ході судового розгляду встановлено, в акті перевірки зафіксовано, представниками сторін не заперечується, що собівартість залишків продукції, яка була списана у серпні 2012 року, станом на 31.12.2010 року визнана посадовими особами підприємства при підписанні акта перевірки №1014/23/35891363 від 19.12.2011 року, тобто вказані товарно-матеріальні цінності обліковувалися за балансом підприємства за відповідними кількісними і якісними показниками та формували актив балансу.

Стосовно списання вартості готової продукції до інших витрат операційної діяльності в серпні 2012 року в сумі 1256067 грн. позивачем не надано жодних пояснень, щодо використання (списання, реалізації тощо) в господарській діяльності підприємства та не надано жодних підтверджуючих первинних бухгалтерських документів.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що кожного року на підприємстві проводилися інвентаризаційні перевірки та складалися акти на залишки готової продукції по складах, які затверджувалися бухгалтером підприємства, а тому суд не бере до уваги твердження представників позивача про те, що списана у серпні 2012 року готова продукція була помилково не списана у 2010 році.

Виходячи з наведеного вище, суд приходить до висновку щодо правомірності тверджень представників відповідача про порушення позивачем податкового законодавства, що зумовлене заниженням ТОВ "Славутський покрівельний завод" бази оподаткування у серпні 2012 року в сумі 1256067 грн.

З врахуванням зазначених обставин, норм чинного законодавства, суд приходить до висновку, що представниками відповідача правомірність своїх дій щодо винесення податкових повідомлень-рішень: №0003952201 від 30.09.2014 року та №0003962201 від 01.10.2014 року доведена.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. А суд, згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм законодавства та враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що представниками відповідача правомірність своїх дій частково доведена, а тому позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Славутський покрівельний завод" слід задовольнити частково.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати нечинним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення - рішення Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України від 30.09.2014 року №0003942201.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Славутський покрівельний завод" судовий збір в розмірі 1577,55 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 08 грудня 2014 року

Суддя /підпис/Г.В. Лабань "Згідно з оригіналом" Суддя