Ухвала

від 14.07.2015 по справі 822/4411/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2015 року м. Київ К/800/8489/15

К/800/8990/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря : Іванова Д.О.

представників:

позивача: Лисяк І.Б., Д’якова І.А., Земляна Г.Ю.

відповідача : Петренко Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційні скарги Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області та Товариства з обмеженою відповідальністю «Славутський покрівельний завод»

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.12.2014 року

та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.02.2015 року

у справі № 822/4411/14

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Славутський покрівельний завод» доСлавутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України провизнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Славутський покрівельний завод» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Славутський покрівельний завод») звернулось до суду з позовом до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України (далі по тексту - відповідач, ОДПІ) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.12.2014 року позов задоволено частково.

Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 30.09.2014 року №0003942201. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.02.2015 року апеляційну скаргу ОДПІ залишено без задоволення, апеляційну скаргу ТОВ «Славутський покрівельний завод» задоволено частково. Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.12.2014 року скасовано в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 30.09.2014 року №0003952201. Прийнято в цій частині нову постанову, якою позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 30.09.2014 року №0003952201. В іншій частині постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.12.2014 року залишено без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати в частині задоволення позовних вимог з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Позивач, не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду апеляційної інстанції, оскаржив його у касаційному порядку, просить скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, дослідивши доводи касаційних скарг, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Славутський покрівельний завод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складено акт від 12.09.2014 року №1040/22/35891363.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено пп. 14.1.27 п. 44.1 ст. 44, п. 138.2, п. 138.5, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, а саме: занижено податок на прибуток в сумі 226633 грн., та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 1276230 грн., пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189, п. 198.1, п. 198.3 абзацу «в» п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.2, п. 201.4, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, занижено податок на додану вартість на 719682 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.09.2014 року №0003942201, яким ТОВ «Славутський покрівельний завод» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 899603 грн. (за основним платежем - 719682 грн. та за штрафними санкціями - 179921 грн.), №0003952201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств у розмірі 275389 грн. (за основним платежем - 226633 грн. та за штрафними санкціями - 48756 грн.), від 01.10.2014 року №0003962201, яким ТОВ «Славутський покрівельний завод» зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток у розмірі 1276230 грн.

Суд апеляційної інстанцій погодився частково з такими висновками податкового органу, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог пп. 14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього кодексу.

Відповідно до вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Славутський покрівельний завод» та ПП «Лев-Транс», ФОП ОСОБА_6, МПП «АТ» було укладено договори транспортного експедирування вантажів від 26.12.2011 року №03-12, від 10.12.2013 року №1-2013, від 04.01.2011 року №04/01-01, від 26.12.2012 року №04-12, від 10.01.2013 року №2-2013, від 05.01.2011 року №05-01, від 06.12.2011 року 02-12.

Фактичне виконання умов вищевказаних договорів підтверджується наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами (актами здачі - прийняття робіт, товарно - транспортними накладними, тощо).

Крім того, між ТОВ «Славутський покрівельний завод» та ТОВ «ТЕХНОНІКОЛЬ-ЦЕНТР», ТОВ ТК «Ізобуд», ТОВ «Шаян», ПАТ «Житомирська пересувна механізована колона №6», ТОВ «Перший дім», ТОВ «КМЦ», ТОВ «Біола», ТОВ «Бізнес Кіт», ТОВ «Нова сервіс», ТОВ «Дах-Логістик», ПП «Влад», ТОВ «Гама-Техніка», ТОВ «Компанія «Лідер», ПП «Мегаліт-А», ТОВ «Крупіль», ПП «Олсан», ПП «Інтертрейд-Волинь», ТОВ «Іпромекс», ВКПП «Тонус-Плюс», ТОВ «Інтер-Будпостач», ТОВ «ТСК Центр», ТОВ «РКЦ-Буд», ПП «Будпрогрес» було укладено договори поставки від 11.01.2011 року №2919, від 19.01.2011 року №2933, від 27.01.2011 року №2963, від 11.01.2011 року №2644, від 23.06.2011 року №Є-2937, від 24.06.2011 року №Є-2929, від 20.12.2011 року №3169, від 26.12.2011 року №3157, від 20.12.2012 року №3168, від 03.01.2013 року №03/01, від 21.02.2013 року №3324, від 02.01.2013 року №3301, від 02.01.2013 року №3293, від 30.01.2013 року №3310, від 02.01.2013 року №3295, від 09.01.2013 року №3299, від 02.01.2013 року №3285, від 16.01.2013 року №3303, від 26.12.2012 року №3292, від 22.01.2013 року №3308, від 02.07.2013 року №3431, від 02.01.2013 року №3073, від 27.12.2012 року №3294, від 02.01.2013 року №3291.

Предметом вищевказаних договорів поставки є передача постачальником - ТОВ «Славутський покрівельний завод» у власність покупця - зазначених вище контрагентів, покрівельних матеріалів відповідно до затверджених специфікацій та видаткових накладних, за визначеною у видаткових накладних вартістю. Умовами договорів визначена сто відсоткова попередня оплата товару (за виключенням додатково обумовлених випадків) та визначення вартості згідно виставлених рахунків.

Реальність здійснення господарських операцій між позивачем та вищевказаними контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними, рахунками - фактури, актами здачі - прийняття, тощо.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , є документами первинного обліку.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОДПІ було надано індивідуальну податкову консультацію позивачу з відображення в податковому обліку операцій з отримання та виплати винагороди (бонусів) №2723/10/15-013 від 03.03.2012 року.

У податковій консультації ТОВ «Славутський покрівельний завод» було повідомлено про те, що витрати по виплаті комісійної винагороди продавцям, торговим агентам, а також витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів як виплати винагороди (бонусів) за просування товару на ринку можуть включатися до витрат платника податку - продавця, що враховується при обчисленні об'єкта оподаткування, як витрат на збут. При цьому віднесення витрат до вказаних сум винагороди (бонусів) покупцям за просування товару на ринку можливе лише за наявності документів, які оформлені відповідно до вимог, встановлених ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підтверджують факт отримання послуг з просування товару на ринку від іншої особи, а також підтвердження зв'язку понесених витрат із господарською діяльністю платника податків. Крім того, зазначено, що порядок відображення в податковому обліку операцій з надання винагороди (бонусу) покупцю від постачальника можливо визначити лише на підставі первинних бухгалтерських документів.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження правомірності віднесення до витрат виплати винагороди (бонусу) покупцям продукції позивачем було надано до суду апеляційної інстанції аналіз оплат вказаних бонусів за період, що охоплювався перевіркою, а також детальні розрахунки по кожному із контрагентів.

Судом апеляційної інстанції встановлено, сума виплачених бонусів у 2011-2012 році становила 6% від суми продажу, у 2013 році - 3,6 %. На підтвердження оплати вказаних бонусів позивачем були надані також додаткові угоди, акти здачі-приймання, звіти-розрахунки винагороди, рахунки, податкові накладні, банківські виписки.

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, колегія суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що податкові повідомлення - рішення від 30.09.2014 року № 0003942201 та № 0003952201 є протиправними та підлягають скасуванню.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно акту перевірки, підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 01.10.2014 року №0003962201 стало порушення ТОВ «Славутський покрівельний завод» вимог податкового законодавства в частині заниження бази оподаткування у серпні 2012 року в сумі 1256067 грн., що зумовлено списанням вартості готової продукції до інших витрат операційної діяльності в сумі 1256067 грн., та виправленням помилки в минулих періодах на суму витрати по реалізованій готовій продукції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що списання вартості готової продукції до інших витрат операційної діяльності в сумі 1256067 грн. у серпні 2012 року - це виправлення помилки, а саме: відображення списання помилково не списаної у 2010 році собівартості готової продукції.

Бухгалтерські довідки (від 13.08.2012 року №35 та від 31.08.2012 року №38) перевіряючим були надані без підписів відповідальних за ведення бухгалтерського обліку осіб ТОВ «Славутський покрівельний завод», натомість містили підпис Мартинюка М.М., який на дату складання довідок був начальником служби охорони та ніякого відношення до ведення бухгалтерського обліку не мав.

Відповідно до вимог пп. «в» п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу , за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів.

Згідно п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу ) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Пунктом 189.1 ст. 189 ПК України передбачено, що у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що собівартість залишків продукції, яка була списана у серпні 2012 року, станом на 31.12.2010 року визнана посадовими особами ТОВ «Славутський покрівельний завод» при підписанні акта перевірки від 19.12.2011 року №1014/23/35891363.

Щодо списання вартості готової продукції до інших витрат операційної діяльності в серпні 2012 року в сумі 1256067 грн., позивачем не надано судам жодних пояснень, щодо використання (списання, реалізації тощо) в господарській діяльності підприємства та не надано підтверджуючих первинних бухгалтерських документів.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що кожного року на ТОВ «Славутський покрівельний завод» проводилися інвентаризаційні перевірки та складалися акти на залишки готової продукції по складах, які затверджувалися бухгалтером підприємства.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що податкове повідомлення-рішення від 01.10.2014 року №0003962201 є правомірним.

Колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суд апеляційної інстанції вірно застосував норми матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційних скарг не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для їх задоволення.

За таких обставин, касаційні скарги відповідача та позивача підлягають залишенню без задоволення, а постанова Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.02.2015 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Славутський покрівельний завод» залишити без задоволення.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.02.2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак Ю.І. Цвіркун