Постанова

від 04.02.2015 по справі 822/4411/14

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/4411/14

Головуючий у 1-й інстанції: Лабань Г.В.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

04 лютого 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білоуса О.В.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

за участю секретаря судового засідання: Марцісь Ю.А.

за участю представників сторін:

позивача: Лисяк І.Б., Земляної Г.Ю.

відповідача: Петренко Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України, Товариства з обмеженою відповідальністю "Славутський покрівельний завод" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Славутський покрівельний завод" до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень ,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Славутський покрівельний завод" звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Славутської ОДПІ про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень. Позовні вимоги мотивовано тим, що за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Славутський покрівельний завод" Славутською ОДПІ були винесені податкові повідомлення-рішення: №0003942201 від 30.09.2014 року, №0003952201 від 30.09.2014 року, №0003962201 від 01.10.2014 року. Вважаючи висновки податкового органу безпідставними, а рішення - неправомірними, просили визнати податкові повідомлення-рішення нечинними та скасувати.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.12.2014 року позов задоволено частково, в частині скасування податкового повідомлення-рішення №0003942201 від 30.09.2014 року. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.12.2014 року, та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог. Позивач у поданій ним апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати, а позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. У апеляційних скаргах сторони посилаються на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представники позивача подану ними апеляційну скаргу підтримали у повному обсязі за обставин, викладених у ній, просили постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.12.2014 року скасувати, а позов задовольнити. Проти апеляційної скарги відповідача заперечили, вважаючи її необґрунтованою.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу Славутської ОДПІ підтримала, просила її задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати. Апеляційну скаргу позивача не визнала у повному обсязі, проти її задоволення заперечила, вважаючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, апеляційну скаргу ТОВ «Славутський покрівельний завод» належить задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції скасувати в частині, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Славутською ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Славутський покрівельний завод" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року.

За результатами перевірки складено акт від 12.09.2014 року №1040/22/35891363, в якому відображені порушення позивачем вимог:

п.п.14.1.27 п.44.1 ст.44 п.138.2 п.138.5 п.п.138.10.3 п.138.10 ст.138 п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 226633 грн., а також завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 1276230 грн.;

п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.44.1 п.44.2 ст.44, п.188.1 ст.188, п.189.1 ст.189, п.198.1, п.198.3 абзацу "в" п.198.5 п.198.6 ст.198, п.201.1 п.201.2 п.201.4 п.201.7 ст.201 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість всього у сумі 719682 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, відповідачем винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

№0003942201 від 30.09.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 899603 грн., з яких: за основним платежем - 719682 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 179921 грн.;

№0003952201 від 30.09.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів в розмірі 275389 грн., з яких: за основним платежем - 226633 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 48756 грн.;

№0003962201 від 01.10.2014 року, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток у розмірі 1276230 грн.

Як вбачається з акту перевірки №1040/22/35891363 від 12.09.2014 року, висновки відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства зводяться в цілому до: 1) безпідставного віднесення до витрат та податкового кредиту відповідних сум за транспортно-експедиційними послугами, отриманими від МПП "АТ", ПП "Лев-Транс" та ФОП ОСОБА_5, а також за сплаченими контрагентам бонусами, пов'язаними з фактичним вивезенням товару (податкові повідомлення-рішення №0003942201, №0003952201 від 30.09.2014 року; 2) заниження бази оподаткування податком на прибуток у серпні 2012 року у зв'язку з виправленням помилки та списання собівартості готової продукції (податкове повідомлення-рішення №0003962201 від 01.10.2014 року).

Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ "Славутський покрівельний завод" та ПП "Лев-Транс" були укладені договори транспортного експедирування вантажів: №03-12 від 26.12.2011 року; №1-2013 від 10.12.2013 року; №04/01-01 від 04.01.2011 року. Також між позивачем та ФОП ОСОБА_5 були укладені договори транспортного експедирування вантажів: №04-12 від 26.12.2012 року; №2-2013 від 10.01.2013 року; №05-01 від 05.01.2011 року. 06.12.2011 року Між ТОВ "Славутський покрівельний завод" та МПП "АТ" було укладено договір транспортного експедирування вантажів "02-12.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів суду першої інстанції були надані, в тому числі, відповідні акти та товарно-транспортні накладні. Судом першої інстанції встановлено, що акти здачі-приймання та товарно-транспортні накладні дійсно містять недоліки в заповненні, однак такі недоліки не роблять їх недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів, оскільки містять усі необхідні відомості, які дають можливість встановити зміст господарської операції та її вартісний вираз.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що окремі недоліки товарно-транспортних накладних, на які посилається відповідач, є формальними порушеннями порядку заповнення такої накладної. Крім того, товарно-транспортна накладна - це документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, відтак недоліки заповнення товарно-транспортної накладної не можуть слугувати підставою для позбавлення права на формування податкового кредиту чи витрат за наявності належним чином виданої податкової накладної та інших первинних документів, які підтверджують реальність виконання господарської операції.

Разом із тим колегія суддів звертає увагу, що судом першої інстанції помилково відокремлено зазначене порушення як підставу для прийняття податкового повідомлення-рішення від 30.09.2014 року №0003942201 (по ПДВ) від порушення, описаного у п.3.1.2 Акту перевірки від 12.09.2014 року (стосовно виплати винагород(бонусів)), оскільки ці два порушення у своїй сукупності і стали підставою для прийняття як податкового повідомлення-рішення від 30.09.2014 року №0003942201 (по ПДВ), так і №0003952201 від 30.09.2014 року (з податку на прибуток). Про вказане також наголошує у своїй апеляційний скарзі відповідач.

Досліджуючи питання правомірності податкового повідомлення-рішення №0003952201 від 30.09.2014 року, апеляційним судом встановлено наступне.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Славутський покрівельний завод" були укладені договори поставки із контрагентами: ТОВ "ТЕХНОНІКОЛЬ-ЦЕНТР" №2919 від 11.01.2011 року; ТОВ ТК "Ізобуд" №2933 від 19.01.2011 року; ТОВ "Шаян" №2963 від 27.01.2011 року; ПАТ "Житомирська пересувна механізована колона №6" №2644 від 11.01.2011 року; ТОВ "Перший дім" №Є-2937 від 23.06.2011 року; ТОВ "КМЦ" №Є-2929 від 24.06.2011 року та №3169 від 20.12.2011 року; ТОВ "Біола" №3157 від 26.12.2011 року; ТОВ "Бізнес Кіт" №3168 від 20.12.2012 року; ТОВ "Нова сервіс" №03/01 від 03.01.2013 року; ТОВ "Дах-Логістик" №3324 від 21.02.2013 року; ПП "Влад" №3301 від 02.01.2013 року; ТОВ "Гама-Техніка №3293 від 02.01.2013 року; ТОВ "Компанія "Лідер" №3310 від 30.01.2013 року; ПП "Мегаліт-А" №3295 від 02.01.2013 року; ТОВ "Крупіль" №3299 від 09.01.2013 року; ПП "Олсан" №3285 від 02.01.2013 року; ПП "Інтертрейд-Волинь" №3303 від 16.01.2013 року; ТОВ "Іпромекс" №3292 від 26.12.2012 року; ВКПП "Тонус-Плюс" №3308 від 22.01.2013 року; ТОВ "Інтер-Будпостач" №3431 від 02.07.2013 року; ТОВ "ТСК Центр" №3073 від 02.01.2013 року; ТОВ "РКЦ-Буд" №3294 від 27.12.2012 року; ПП "Будпрогрес" №3291 від 02.01.2013 року.

Предметом вище вказаних договорів є передача постачальником - ТОВ "Славутський покрівельний завод" у власність покупця - вище вказаних контрагентів, покрівельних матеріалів відповідно до затверджених специфікацій та видаткових накладних, за визначеною у видаткових накладних вартістю. Умовами договорів визначена сто відсоткова попередня оплата товару (за виключенням додатково обумовлених випадків) та визначення вартості згідно виставлених рахунків.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Славутською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міністерства доходів і зборів України було надано індивідуальну податкову консультацію з відображення в податковому обліку операцій з отримання та виплати винагороди (бонусів) №2723/10/15-013від 03.03.2012 року.

У вказаній податковій консультації позивача було повідомлено про те, що витрати по виплаті комісійної винагороди продавцям, торговим агентам, а також витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів як виплати винагороди (бонусів) за просування товару на ринку можуть включатися до витрат платника податку - продавця, що враховується при обчисленні об'єкта оподаткування, як витрат на збут. При цьому віднесення витрат до вказаних сум винагороди (бонусів) покупцям за просування товару на ринку можливе лише за наявності документів, які оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та підтверджують факт отримання послуг з просування товару на ринку від іншої особи, а також підтвердження зв'язку понесених витрат із господарською діяльністю платника податків.

Крім того, у податковій консультації вказано, що порядок відображення в податковому обліку операцій з надання винагороди (бонусу) покупцю від постачальника можливо визначити лише на підставі первинних бухгалтерських документів.

На підтвердження правомірності віднесення до витрат виплати винагороди (бонусу) покупцям продукції позивачем на вимогу апеляційного суду надано аналіз оплат вказаних бонусів за період, що охоплювався перевіркою, а також детальні розрахунки по кожному із контрагентів. З наданого аналізу вбачається, що сума виплачених бонусів у 2011-2012 році становила 6% від суми продажу, у 2013 році - 3,6 %. На підтвердження оплати вказаних бонусів позивачем були надані також додаткові угоди, акти здачі-приймання, звіти-розрахунки винагороди, рахунки, податкові накладні, банківські виписки. Факт перерахування вказаних бонусів податковим органом не заперечувався.

Колегія суддів відхиляє доводи представника податкового органу щодо непов'язаності виплачених бонусів із господарською діяльністю товариства у зв'язку із декларуванням у періоді, що перевірявся, понесених збитків підприємством, оскільки нарахування таких виплат є правом підприємства та його внутрішньою компетенцією, та не може ставитись у залежність від отриманих у подальшому доходів або понесених збитків.

Відповідно до п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів; в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Також відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Колегія суддів зауважує, що згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Вищий адміністративний суд в Інформаційному листі від 20.07.2010 р. N 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" звертає увагу на необхідність індивідуалізації кваліфікації дій платників податку з формування податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з огляду на добросовісність такого платника.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Наявними в матеріалах справи доказами спростовується висновок податкового органу, що укладені позивачем договори не спрямовані на реальне настання господарських наслідків, що обумовлені ними, а витрати не пов'язані з господарською діяльністю підприємства.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з вищезазначеним Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Позивачем, як доказ здійснення господарських операцій, були надані суду належним чином засвідчені копії документів, які відповідають вимогами первинності в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і являються підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Відтак, податкові повідомлення-рішення №0003942201 та №0003952201 від 30.09.2014 року є протиправними і підлягають скасуванню.

Стосовно правомірності винесення податкового повідомлення-рішення форми «П» №0003962201 від 01.10.2014 року, то підставою для його прийняття стало порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині заниження бази оподаткування у серпні 2012 року в сумі 1256067 грн., що зумовлено списанням вартості готової продукції до інших витрат операційної діяльності в сумі 1256067 грн., та виправленням помилки в минулих періодах на суму витрати по реалізованій готовій продукції.

Суд першої інстанції встановив, що згідно пояснень керівника ТОВ "Славутський покрівельний завод" №178 від 03.09.2014 року на лист Славуської ОДПІ від 26.08.2014 року вказано, що списання вартості готової продукції до інших витрат операційної діяльності в сумі 1256067 грн. у серпні 2012 року - це виправлення помилки, а саме відображення списання помилково не списаної у 2010 році собівартості готової продукції.

Бухгалтерські довідки (№35 від 13.08.2012 року та №38 від 31.08.2012 року) перевіряючим були надані без підписів відповідальних за ведення бухгалтерського обліку осіб товариства з обмеженою відповідальністю "Славутський покрівельний завод, натомість містили підпис ОСОБА_6, який на дату складання довідок був начальником служби охорони та ніякого відношення до ведення бухгалтерського обліку не мав.

Підпунктом "в" п.198.5 ст.198 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів.

Відповідно до п.188.1 ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно з п.189.1 ст.189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

В ході судового розгляду встановлено, в акті перевірки зафіксовано, представниками сторін не заперечується, що собівартість залишків продукції, яка була списана у серпні 2012 року, станом на 31.12.2010 року визнана посадовими особами підприємства при підписанні акта перевірки №1014/23/35891363 від 19.12.2011 року, тобто вказані товарно-матеріальні цінності обліковувалися за балансом підприємства за відповідними кількісними і якісними показниками та формували актив балансу.

Стосовно списання вартості готової продукції до інших витрат операційної діяльності в серпні 2012 року в сумі 1256067 грн., позивачем до суду першої інстанції не надано жодних пояснень, щодо використання (списання, реалізації тощо) в господарській діяльності підприємства та не надано підтверджуючих первинних бухгалтерських документів.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що кожного року на підприємстві проводилися інвентаризаційні перевірки та складалися акти на залишки готової продукції по складах, які затверджувалися бухгалтером підприємства, а тому доводи позивача в цій частині є безпідставними, а податкове повідомлення-рішення форми «П» №0003962201 від 01.10.2014 року - правомірним.

Доводи апеляційної скарги Славутської ОДПІ спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки прийнята постанова в частині задоволення позовних вимог відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування у цій частині не вбачається. Натомість посилання позивача дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, і постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню у частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення №0003952201 від 30.09.2014 року.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення судом норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи.

Враховуючи порушення судом першої інстанції норм права та невідповідність висновків суду обставинам справи, колегія суддів вбачає підстави для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення №0003952201, та прийняття нової постанови, якою адміністративний позов в цій частині необхідно задовольнити.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Славутський покрівельний завод" задовольнити частково .

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Славутський покрівельний завод" до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень скасувати в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення №0003952201 від 30.09.2014 року .

Прийняти в цій частині нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення №0003952201 від 30.09.2014 року.

В решті постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2014 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 06 лютого 2015 року.

Головуючий Білоус О.В.

Судді Курко О. П.

Совгира Д. І.