Постанова

від 03.12.2014 по справі 809/90/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2014 року Справа № 876/4263/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Дяковича В.П.,

суддів: Іщук Л.П., Онишкевича Т.В.,

за участі секретаря судового засідання Сердюк О.Ю.,

представника відповідача Йосипенка С.І.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Тисменицької об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 березня 2014 року по справі № 809/90/14 за позовом Приватного підприємства "Добробуд ВВ" до Тисменицької об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

08.10.2012 року Приватне підприємство "Добробуд ВВ" звернулося до суду з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.09.2012 року №0001312330, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість 33 000 грн., за порушення податкового законодавства на підставі даних Акту перевірки №604/22-4/34023229 від 20.09.2012 року.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 березня 2014 року позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Тисменицької об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області від 28.09.2012 року №0001312330.

Тисменицька об"єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області дану постанову оскаржила, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подала апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповністю досліджені обставини справи, просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі покликається на те, що первинні документи, які надані на підтвердження здійснення господарських операцій не відповідають вимогам, які встановлені для первинного документа, а тому не можуть вважатися допустимими доказами по справі. Вказують, що підприємством відображені в податковій звітності господарські відносини без мети реального настання правових наслідків з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. Крім того, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення та підтримав доводи апеляційної скарги.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно ч.4 ст. 196 КАС України.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її задовільнити, а постанову суду першої інстанції скасувати, та прийняти нову з наступних підстав.

Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції, та приймає нову постанову, якщо визнає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, що мають значення для справи, порушив норми матеріального права, що призвели до неправильного вирішення справи.

Судом встановлено, що Приватне підприємство «Добробуд ВВ» (надалі - ПП «Добробуд ВВ») зареєстроване як юридична особа 13.01.2006 року Тисменицькою районною державною адміністрацією Івано-Франківської області, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 34023229. Підприємство взяте на облік як платник податків 21.01.2006 року за №503 згідно довідки від 07.02.2012 року за №21 (а.с.38-39).

У вересні 2012 року Тисменицькою ОДПІ проведена перевірка з питань повноти та достовірності декларування податкового кредиту та своєчасності сплати податку на додану вартість за травень 2011 року по взаємовідносинах із ТОВ «Броварське територіальне об'єднання капітального будівництва».

За результатами перевірки позивача податковим органом складений акт від 20.09.2012 року за №604/22-4/34023229 (а.с.13-27).

Перевіркою встановлені наступні порушення: пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2012 року за №2755-VI, внаслідок чого занижено податок на додану вартість в сумі 33000,00 грн., частини 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення право чинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по право чинах із ТОВ «Броварське територіальне об'єднання капітального будівництва». Товар (роботи, послуги) по вказаних правочинах, а саме: по взаємовідносинах із ТОВ «Броварське територіальне об'єднання капітального будівництва» за період з 01.05.2011 року по 31.05.2011 року не був отриманий в порушення статей 655, 656, 662 ЦК України (а.с.26).

На підставі вказаного акту перевірки Тисменицькою ОДПІ 28.09.2012 року винесено податкове повідомлення-рішення за №0001312330, яким позивачу встановлено зобов'язання зі сплати податку на додану вартість (з урахуванням штрафних санкцій) на суму 33001,00 грн. (а.с.28).

Відповідно до пункту 198.1 Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.2 цієї статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Порядок оформлення та видачі податкової накладної регламентовані нормами статті 201 Кодексу.

Пунктом 201.4 цієї статі встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно пункту 201.6 податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.7 статті 201 Кодексу податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно пункту 201.10 статті 201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує нормам Податкового кодексу України.

У листі від 02.06.2011 року №742/11/13 -11 Вищий адміністративний суд України звернув увагу на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З врахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Також слід зазначити, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правого договору не свідчить про реальність вчинення відповідної операції, оскільки реалізація умов договору та його фактичне виконання для цілей ведення податкового обліку має бути підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами також визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року №168/704.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Понесені витрати на купівлю товарів (робіт, послуг) повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне відвантаження таких товарів, виконання тих чи інших робіт (послуг).

Отже, податкова звітність формується на підставі первинних документів, одним з обов'язкових реквізитів яких є особистий підпис уповноваженої особи, яка підписала цей документ на підтвердження здійснення господарської операції.

Позивач доводить господарські операції з ТзОВ «Броварське територіальне обєднання капітального будівництва» податковими накладними підписаними з боку ТзОВ «Броварське територіальне обєднання капітального будівництва» його керівником. Однак, згідно інформаційних даних відповідальним за фінансову-господарську діяльність ТзОВ «Броварське територіальне обєднання капітального будівництва» керівником та головним бухгалтером був ОСОБА_2, а первинні документи (податкові накладні) підписано невстановленими особами (згідно висновків акту Броварської ОДПІ). Згідно з акту Броварської ОДПІ №42/232/33927298 від 04.05.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТзОВ «Броварське територіальне обєднання капітального будівництва» в частині дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкового зобов'язання та податкового кредиту за травень 2011 року, вказано, що співробітниками ВПМ Броварської ОДПІ встановлено, що директор та засновник гр. ОСОБА_2 не орієнтується у фінансово-господарській діяльності товариства, не називає основних контрагентів та принципи роботи, відповідно до довідки 1-ДФ з 01.01.2009 року по 30.06.2011 року отримував заробітну плату на ДП «Лисичанська ТЕЦ», яке зареєстроване за адресою вул. Енергетиків, 98 Б, м. Лисичанськ, Луганська область.

Окрім того, Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром Головного управління внутрішніх справ в Київській області проведено попереднє почеркознавче дослідження №236 первинних документів по взаємовідносинах з контрагентами. Згідно вказаного дослідження встановлено, що зображення підписі, які нанесені від імені директора ТзОВ «Броварське територіальне обєднання капітального будівництва» нанесені ймовірно не з підписів гр. ОСОБА_2, а іншою особою.

З метою встановлення фактичного місцезнаходження підприємства здійснено виїзд за даною адресою, за результатами якого встановлено його відсутність (складено довідку форми №2 про незнаходження за адресою реєстрації підприємства) (а.с.159-162).

Отже, первинний документ підписаний не уповноваженою особою не створює будь-яких правових наслідків у бухгалтерському, а отже, і у податковому обліку, зокрема у вигляді виникнення валових витрат та права на податковий кредит.

Крім того, згідно з умовами договору підряду №110505709 від 11 квітня 2011 року укладеного між ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» в особі УМГ «Прикарпаттрансгаз» (Замовник) та ПП «Добробут ВВ» (Підрядник) встановлено, що Підрядник зобов'язаний своїми силами і засобами виконати усі роботи, визначені в п. 1.1 цього договору, в обсязі і в строки, передбачені договором, і здати Замовнику в стані, що відповідає проектно-кошторисній документації; побудувати своїми силами і засобами усі тимчасові споруди, необхідні для складування матеріалів, виробів, конструкцій і виконання робіт за цим Договором (а.с.182).

Таким чином, позивач зобов'язувався виконати роботи по ремонту етажерок 1-го блоку вітчизняної УОГ, СПГ Долинського ЛВУМГ власними силами і засобами без залучення інших юридичних осіб - субпідрядників.

Крім того, відповідно до п. 9.8 договору підряду №110505709 від 11 квітня 2011 року вказано, що будь-які зміни і доповнення до цього Договору складаються у письмовій формі і набувають чинності після їх підписання уповноваженими представниками сторін (а.с.184). В матеріалах справи відсутні будь-які документи, які вказували б, що до договору вносились якісь зміни чи доповнення і що зобов'язання виконати дані роботи покладалися на субпідрядника.

Дане підтверджується також актом приймання виконаних будівельних робіт за травень 2011 року, в якому вказано, що роботу виконало ПП «Добробут ВВ» (Підрядник) та прийняло УМГ «Прикарпаттрансгаз» (Замовник) (а.с.193-196), а не ТзОВ «Броварське територіальне обєднання капітального будівництва».

Таким чином, даними первинними документами підтверджується, що будівельні роботи не проводились із залученням субпідрядників, зокрема ТзОВ «Броварське територіальне обєднання капітального будівництва».

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а тому постанову суду першої інстанції необхідно скасувати і винести нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.3, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Тисменицької об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області задоволити.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 березня 2014 року по справі № 809/90/14 - скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Добробуд ВВ" відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.П. Дякович

Судді: Л.П. Іщук

Т.В.Онишкевич