Ухвала

від 20.10.2015 по справі 809/90/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/68219/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря : Іванова Д.О.

представників:

позивача: не з'явився

відповідача : Дутка-Гефко Х.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Приватного підприємства «Добробуд ВВ»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2014 року

у справі № 809/90/14

за позовом Приватного підприємства «Добробуд ВВ»

до Тисменицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Добробуд ВВ» (далі по тексту - позивач, ПП «Добробуд ВВ») звернулось з позовом до Тисменицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (далі по тексту - відповідач, ОДПІ) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.03.2014 року адміністративний позов задоволено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2014 року скасовано постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.03.2014 року. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду апеляційної інстанції, оскаржив його у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОДПІ проведено позапланову невиїзну перевірку ПП «Добробуд ВВ» з питань повноти та достовірності декларування податкового кредиту та своєчасності сплати податку на додану вартість за травень 2011 року по взаємовідносинах із ТОВ «Броварське територіальне об'єднання капітального будівництва», за результатами якої складено акт від 20.09.2012 року № 604/22-4/34023229.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) щодо заниження податку на додану вартість в сумі 33 000,00 грн.; частини 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України з огляду на вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.09.2012 року № 0001312330, яким ПП «Добробуд ВВ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 33 000,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 1,00 грн.

Суд першої інстанції визнав не обґрунтованими такі висновки ОДПІ, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог пункту 198.1 статті 198 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Як вбачається з матеріалів справи, між ПП «Добробуд ВВ» та ТОВ «Броварське територіальне об'єднання капітального будівництва» укладений договір субпідряду від 01.05.2011 року № 1.

Крім того, між позивачем та ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» укладено договір підряду від 11.04.2011 року № 110505709.

Виконання зазначених договорів підтверджено належним чином складеними первинними документами: довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3а), актами приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), податковими накладними, виписками з особового рахунку.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є документами первинного обліку.

Використання ПП «Добробуд ВВ» придбаних послуг у власній господарській діяльності підтверджується матеріалами справи.

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, колегія суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо реальності господарських операцій, укладених між позивачем та вищевказаним контрагентом.

Також, судом першої інстанції встановлено, що вказаний контрагент на час спірних відносин був зареєстрований як платник податку на додану вартість (відповідно до вимог чинного законодавства).

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги висновки ОДПІ щодо нікчемності правочинів, з урахуванням всіх обставин справи та вимог законодавства, чинного на час спірних правовідносин.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне рішення є неправомірним.

За таких обставин, постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2014 року підлягає скасуванню, а постанова Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.03.2014 року має бути залишена в силі, як така, що помилково скасована.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Добробуд ВВ» задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2014 року - скасувати.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.03.2014 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак Ю.І. Цвіркун