Ухвала
від 04.12.2014 по справі 816/3638/14
ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2014 р.Справа № 816/3638/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Губарь А.С.,

представників сторін: позивача - Баранік К.В., відповідача - Касумова О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.10.2014р. по справі № 816/3638/14

за позовом Приватного підприємства "Виробничо - комерційне підприємство "Лікон - Крембуд"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство "Виробничо-комерційне підприємство "Лікон-Крембуд" (надалі - позивач, ПП "ВКП "Лікон-Крембуд") звернулось до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (надалі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19 серпня 2014 року №0003732201/1585, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем: "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" загалом в розмірі 9935 грн 89 коп.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.10.2014 року по справі № 816/3638/14 адміністративний позов Приватного підприємства "Виробничо-комерційне підприємство "Лікон-Крембуд" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 19 серпня 2014 року №0003732201/1585.

Стягнуто з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (код ЄДРПОУ 38742715) на користь Приватного підприємства "Виробничо-комерційне підприємство "Лікон-Крембуд" (код ЄДРПОУ 33082059) витрати зі сплати судового збору в розмірі 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 (сімдесят) копійок.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.10.2014 року по справі № 816/3638/14 та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на неналежне заповнення первинних документів по операціям з надання позивачеві послуг контрагентами ТОВ "Авіс Фарм", ТОВ "Арка-Плюс" та ТОВ "БК "Гефест Альянс", а саме: не зазначення в актах прийому-передачі послуг, наданих ТОВ "Авіс Фарм" та ТОВ "БК "Гефест Альянс" місця надання послуг, змісту й обсягу господарських операцій, незазначення у договорі між позивачем та ТОВ «Авіс Фарм», які саме ремонтно-будівельні роботи будуть провдоитися та за якою адресою, ненадання до перевірки проектно-кошторисної документації по відносинам з вказаним контрагентом, невідповідність назви акту прийому-передачі послуг від ТОВ «Авіс Фарм» № 1430 від 28.12.2012 р. «Акт здачі-приймання інженерно-вишукувальних робіт» його змісту (оцінка технічного стану та обстеження будівель і споруд) та предмету договору (проведення ремонто-будівельних робіт), розбіжність між датою отримання послуг по акту здачі-прийому № 1430 (28.12.2012 р.), датою списання коштів (16.05.2013 р.) та датою податкової накладної (№ 794 від 31.12.2012 року), відсутність у видатковій накладній, виписаній ТОВ «Арка-Плюс» № АР-08/0846 від 20.08.2013 р., підпису та розшифровки прізвища особи, відповідальної за отримання товару, ненадання до перевірки письмового договору поставки із ТОВ «Арка-Плюс», товарно-транспортних накладних щодо перевезення товару від вказаного контрагента, паспортів якості та сертифікатів відповідності, недекларування вищевказаними контрагентами податкових зобов'язань з ПДВ за результатами відносин з позивачем по справі.

З огляду на викладене, стверджує про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Авіс Фарм", ТОВ "Арка-Плюс" та ТОВ "БК "Гефест Альянс", наполягає на відсутності у позивача права на формування податкового кредиту по відносинам із вищевказаними контрагентами та, як наслідок, на правомірності спірного податкового повідомлення-рішення про визначення позивачеві грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.10.2014 року по справі № 816/3638/14 та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Представник позивача в надісланих до суду письмових запереченнях та в судовому засіданні просила суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін. Стверджує, що господарські операції між позивачем по справі та контрагентами ТОВ "Авіс Фарм", ТОВ "Арка-Плюс" та ТОВ "БК "Гефест Альянс" повністю підтверджені первинними документами, при цьому окремі неточності у заповненні останніх не є свідченням безтоварності господарських операцій. Вказує, що наявність у ТОВ «Авіс Фарм» зобов'язань по обстеженню та оцінці технічного стану будівель і споруд ПАТ «Кременчуцький сталеливарний завод», виконання зафіксовано актом прийому-передачі послуг № 1430 від 28.12.2012 року, підтверджена Протоколом про договірну ціну на проведення інженерно - технічних робіт, який є додатковою угодою до основного договору підряду із ТОВ «Авіс Фарм», та який не був взятий до уваги відповідачем по справі під час перевірки. При цьому, фактичне здійснення господарських операцій між ПП «ВКП «Лікон-Крембуд» та ТОВ «АВІС ФАРМ» підтверджено іншими первинними документами, до яких зауваження під час перевірки були відсутні.

Пояснив, що ненадання до перевірки письмового договору із ТОВ «Арка Плюс», а також відсутність підпису отримувача ТМЦ у видатковій накладній, виписаній вказаним підприємством, не є підставою для визнання відносин між позивачем та вказаним контрагентом безтоварними, оскільки чинним законодавством не заборонено укладати договори такого характеру в усній формі, а факт отримання ТМЦ за видатковою накладною № АР-08/0846 від 20.08.2013 р. не заперечується позивачем (отримувачем ТМЦ) та підтверджено актом встановлення придбаного товару (металопалстикових виробів) на об'єкті замовника ПАТ «Кременчуцький сталеливарний завод».

Вважає, що з огляду на норми ст.61 Конституції України невідображення в податковій звітності сум ПДВ контрагентами позивача не впливає на законність включення позивачем даних сум до складу податкового кредиту за наявності належним чином оформлених податкових накладних.

Враховуючи викладене, наполягає на правомірності включення позивачем сум ПДВ за результатами відносин із вказаними контрагентами до складу податкового кредиту та безпідставності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення про збільшення позивачеві грошового зобов'язання з ПДВ.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ПП "ВКП "Лікон-Крембуд" у встановленому законом порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 33082059 /а.с. 21-22/.

Відповідач перебуває на обліку в якості платника податків в Кременчуцькій ОДПІ з 22 вересня 2004 року /а.с. 25/ та зареєстрований платником податку на додану вартість з 20 лютого 2012 року /а.с. 20/.

Основними видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: будівництво житлових і нежитлових будівель (41.20), організація будівництва будівель (41.10), монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування (43.22), оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (46.73), оптова торгівля хімічними продуктами (46.75), діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (71.12) /а.с. 23/.

ПП "ВКП "Лікон-Крембуд" отримано дозвіл управління Держгірпромнагляду по Полтавській області на продовження виконання робіт підвищеної небезпеки №126.10.53-45.21.1 терміном дії з 20 травня 2010 року по 19 травня 2015 року, за яким дозволено виконання робіт: із застосуванням ручних електроінструментів, в траншеях, котлованах, замкнутому просторі (ємностях), земляних, що виконуються на глибині понад 2 метри або в зоні розташування підземних комунікацій, верхолазних та на висоті, в тому числі з риштувань, підйомними і підвісними колисками, будівництво будинків, споруд /а.с. 24/.

В період з 22 по 24 липня 2014 року працівниками Кременчуцької ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП "ВКП "Лікон-Крембуд" з питань дотримання вимог податкового законодавства.

За результатами перевірки складено акт від 29 липня 2014 року №1913/16-03-22-01-08/33082059 (надалі - Акт перевірки) /а.с. 27-33/, в якому зафіксовано порушення ПП "ВКП "Лікон-Крембуд" вимог пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, наслідком чого визначено заниження зобов'язання зі сплати податку на додану вартість загалом в розмірі 7948 грн. 71 коп.

На підставі зазначених висновків Акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ 19 серпня 2014 року винесено податкове повідомлення-рішення №0003732201/1585, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем: "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" в загальному розмірі 9935 грн 89 коп. (в т.ч. 7948 грн 71 коп. - основний платіж, 1987 грн 18 коп. - штрафні (фінансові) санкції) /а.с. 40-41/.

Не погодившись з даним повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ по відносинам із ТОВ "Авіс Фарм", ТОВ "Арка-Плюс" та ТОВ "БК "Гефест Альянс" належним чином підтверджено первинними документами, а також з того, що при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення відповідач діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовано це рішення, чим порушено законні інтереси позивача.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивачем, на підставі податкової накладної, виписаної ТОВ "Авіс Фарм" (код ЄДРПОУ 34985675), у грудні 2012 року включено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 2000 грн.

Крім того, у серпні 2013 року позивач, на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Арка-Плюс" (код ЄДРПОУ 34452627), відніс до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 1448 грн. 71 коп.

Також, ПП "ВКП "Лікон-Крембуд" у січні 2014 року, на підставі виписаних ТОВ "БК "Гефест Альянс" податкових накладних, віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 4500 грн.

Однак, за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ПП "ВКП "Лікон-Крембуд" відповідач дійшов висновку про безпідставне віднесення вказаних сум податку до складу податкового кредиту, наслідком чого визначено заниження позивачем зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету загалом в розмірі 7948 грн. 71 коп.

Колегія суддів вважає такі висновки відповідача необґрунтованими та такими, що не є підставою для збільшення позивачеві грошового зобов'язання з ПДВ, з наступних підстав.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як встановлено пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку, при цьому визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що спірні відносини між позивачем та його контрагентами стосувалися придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг.

Так, матеріалами справи підтверджено, що позивачем (замовник) було укладено договори :

- від 08 жовтня 2012 року №081012 із ТОВ "Авіс Фарм" (виконавець), за умовами якого замовник доручав виконавцю виконання монтажно-будівельних робіт на об'єктах замовника /а.с. 49/;

- від 07 травня 2013 року №070513 із ТОВ "БК "Гефест Альянс", за умовами якого замовник доручив виконавцю проведення монтажно-будівельних робіт на об'єктах замовника /а.с. 68/.

На виконання умов зазначених договорів виконавцями ТОВ "Авіс Фарм" та ТОВ "БК "Гефест Альянс" було надано позивачеві послуги з виконання будівельно-монтажних робіт, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії протоколу угоди про договірну ціну на проведення інженерно-технічних робіт /а.с. 50/, акта здачі-приймання інженерно-вишукувальних робіт від 28 грудня 2012 року №1430 /а.с. 51/, актів прийняття виконаних будівельних робіт за січень 2014 року (типова форма №КБ-2в) /а.с. 69-70, 73-75/, відомостей ресурсів до актів виконаних робіт /а.с. 71-72, 76-78/.

Надані послуги позивачем оплачено в безготівковій формі, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії банківських виписок /а.с. 53, 61/.

За результатами здійснення господарських операцій контрагентами позивача виписано та передано останньому податкові накладні на суму вартості товарів (послуг) /а.с. 52, 60, 79-80/.

Крім того, залученими до матеріалів справи копіями видаткових накладних від 30 серпня 2013 року №№АР-08/0826, АР-08/0846 /а.с. 59/ та рахунків від 30 липня 2013 року №АР-0003572 /а.с. 58/, від 22 серпня 2013 року №АР-0004268 /а.с. 58/ підтверджено, що позивач у серпні 2013 року придбав у ТОВ "Арка-Плюс" товари (металопластикові вироби) загальною вартістю 8692 грн. 24 коп., в т.ч. ПДВ - 1448 грн. 70 коп.

Позивач сплатив за вказані товари кошти в розмірі 8692 грн. 24 коп., що підтверджено залученими до матеріалів справи копіями банківських виписок /а.с. 51/.

Постачальником виписано позивачеві податкові накладні від 23.08.2013 р. № 744 та від 02.08.2013 р. № 92 (а.с.60).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, вищезазначені товари та послуги позивач придбав з метою своєчасного та належного виконання зобов'язань за договорами підряду, укладеними з ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" (далі - ПАТ «КСЗ»).

Так, до матеріалів справи залучено копію договору підряду від 18 жовтня 2012 року №40-15-21 /а.с. 94-96/, за умовами якого позивач, як підрядник, зобов'язувався здійснити роботи, згідно з технічним завданням, з обстеження і паспортизації, та видачі звіту з оцінки технічного стану із складанням паспорту та рекомендацій щодо подальшої експлуатації будівлі ЗРП-35 ЕСЦ, будівлі ЗРП-36 ЕСЦ, а також повторне обстеження і паспортизація цегляної димової труби №1 між 1 і 6 прогоном ОЦЛВ, цегляної димової труби №2 біля 5-го прогону (21 вісь) ОЦЛВ, двох димових труб дільниці сушки піску ФЛЦ ПАТ "КСЗ" і здати замовнику у встановлений термін, визначений договором, об'єкти у відповідності до проектно-кошторисної документації. Розділом 3 зазначеного договору передбачено право підрядника залучати до виконання робіт субпідрядників /а.с. 94 - зворот/.

Крім того, в матеріалах справи наявна копія договору підряду від 11 червня 2013 року №40-15-05 /а.с. 107-109/, за умовами якого ПП "ВКП "Лікон-Крембуд" зобов'язувалось виконати роботи по ремонту чоловічої душової та переддушової 3-го поверху АПК ЦМО, чоловічої душової 4-го поверху АПК ЦМО, чоловічої душової та переддушової 3-го поверху АПК ОЦЛВ, жіночої душової 4-го поверху АПК ОЦЛВ ПАТ "КСЗ" і здати замовнику у встановлений термін. Розділом 3 зазначеного договору передбачено право підрядника залучати до виконання робіт субпідрядників /зворотній бік а.с. 107/.

Використання позивачем придбаних у ТОВ «Арка-Плюс» товарно-матеріальних цінностей для виконання робіт на об'єктах ПАТ "КСЗ" підтверджено наявними в матеріалах справи копіями актів прийняття виконаних робіт /а.с. 110, зворотній бік а.с.113/.

З наявних в матеріалах справи копій первинних документів, оформлених в ході господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ "Авіс Фарм", ТОВ "Арка-Плюс" та ТОВ "БК "Гефест Альянс", вбачається, що останні оформлені у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88), а податкові накладні - згідно з нормами п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

З приводу тверджень відповідача про невідповідність назви акту прийому-передачі послуг від ТОВ «Авіс Фарм» № 1430 від 28.12.2012 р. «Акт здачі-приймання інженерно-вишукувальних робіт» його змісту (оцінка технічного стану та обстеження будівель і споруд) та предмету договору (проведення ремонто-будівельних робіт), та про відсутність у позивача додаткової угоди, якою б було конкретизоване питання змісту виконуваних ТОВ «Авіс Фарм» робіт, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Авіс-Фарм» було укладено Протокол угоди про договірну ціну на проведення інженерно-технічних робіт «Обстеження та оцінка технічного стану будівель і споруд ПАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» (далі - ПАТ «КСЗ»), який є додатком № 1 до Договору № 081012 від 08.10.2012 року та підставою для проведення взаємних розрахунків і платежів між підрядником ТОВ «Авіс Фарм» та замовником ПП «ВКП «Лікон-Крембуд», і яким посвідчено, що сторонами досягнуто угоди про величину договірної ціни на проведення інженерно-технічних робіт в сумі 12000 грн., у т.ч. ПДВ 2000 грн. (а.с.50).

Слід відмітити, що основним договором підряду між ПП «ВКП «Лікон-Крембуд» (підрядник) та ПАТ «КСЗ» (замовник) № 40-14-21 від 18.10.2012 р., було передбачено як необхідність виконання робіт з обстеження та оцінки технічного стану будівель і споруд ПАТ «КСЗ», так і можливість використання підрядником ресурсів субпідрядників.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що відмінності, які, на думку відповідача, наявні між назвою акту прийому-передачі № 1430 та предметом договору № 081012 від 08.10.2012 року, обумовлені специфікою господарських відносин позивача як основного підрядника із субпідрядником та замовником, та не спростовують реального характеру господарських операцій з надання послуг позивачеві контрагентом ТОВ «Авіс Фарм».

Колегія суддів відхиляє посилання відповідача на відсутність в актах прийому-передачі наданих послуг, складених позивачем та підрядниками ТОВ «Авіс Фарм», ТОВ БК «Гефест-Альянс» місця надання послуг, змісту й обсягу господарських операцій, як на свідчення безтоварності господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами, оскільки у спірних актах прийому-передачі міститься вказівка на те, що роботи виконуються на об'єкті ПАТ «КСЗ», а конкретний зміст та обсяг виконаних робіт, а також місцезнаходження об'єкта детально відображено в актах прийму-передачі виконаних робіт від основного підрядника ПАТ «Лікон-Крембуд» основному замовнику ПАТ «КСЗ»

Крім того, колегія суддів зазначає, що окремі неточності у заповненні актів прийому-передачі не є підставою для висновку про безтоварність господарських відносин, оскільки фактичний рух активів та зміни у власному капіталі й зобов'язаннях платника податку - позивача у зв'язку з його господарською діяльністю підтверджено іншими первинними документами, які у своїй сукупності свідчать про реальний характер господарських операцій.

Щодо тверджень відповідача про відсутність під час перевірки товарно-транспортних накладних на перевезення товару від постачальника ТОВ «Арка Плюс», з посиланням на положення Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за № 128/2568 (далі по тексту - Правила), колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається із преамбули наказу Мінтрансу від 14.10.1997 р. № 363 "Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні", затверджені цим наказом, розроблені у виконання цілого ряду державних документів, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів, захисту їх від розкрадання, безпеки пасажирів на транспорті, боротьби зі злочинністю.

Дотримання Правил № 363, зокрема, вимоги про наявність ТТН під час перевезення вантажів є обов'язковим для перевізників. За їх порушення останні можуть бути притягнуті до відповідальності органами, що здійснюють контроль за дотриманням вимог законодавства про автомобільний транспорт у процесі виконання перевезень вантажів.

Правила № 363, розроблені Міністерством транспорту України, стосуються, перш за все, порядку здійснення перевезень і не встановлюють правила ведення бухгалтерського й податкового обліку підприємств, які є відправниками вантажу й вантажоодержувачами.

Зі змісту Правил № 363 вбачається, що товарно-транспортні накладні є документами, що регламентують взаємини перевізника й замовника як учасників транспортного процесу, і слугують, перш за все, для обліку витрат паливно-мастильних матеріалів та інших транспортних ресурсів.

В той же час, як зазначалось вище, в даному випадку позивачем сформовано валові витрати не з вартості транспортних послуг, підставою для обліку яких є товарно-транспортна накладна, а з вартості придбаного і перевезеного товару, а тому відсутність товарно-транспортних накладних не є підставою для позбавлення права позивача на віднесення суми ПДВ у складі вартості придбаного товару до складу податкового кредиту.

З приводу тверджень відповідача про відсутність сертифікатів якості товару - алюмінієвого сплаву підготовчого, колегія суддів зазначає, що паспорти якості та сертифікати відповідності товару не є первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податків, отже у позивача відсутній обов'язок зберігати отримані від ТОВ «Арка Плюс» документи щодо якості товару.

Щодо посилань відповідача на ненадання до перевірки письмового договору із ТОВ «Арка Плюс», та наявність у виписаних ним податкових накладних вказівки на договори поставки б/н від 02.08.2013 року та 23.08.2013 року, колегія суддів зазначає, що чинним законодавством (ст.ст.205, 206, 638 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.181 Господарського кодексу України) не заборонено укладення договору (вчинення правочину) в усній формі, у випадку, яґкщо такий догворі, як це мало місце у спірних відносинах, повністю виконується сторонами з його укладенням та не потребує нотаріального посвідчення та державної реєстрації

Відсутність підпису отримувача ТМЦ у видатковій накладній, № АР-08/0846 від 20.08.2013 р. виписаній ТОВ «Арка- Плюс», не є підставою для визнання відносин між позивачем та вказаним контрагентом безтоварними, оскільки факт отримання ТМЦ за видатковою накладною не заперечується позивачем (отримувачем ТМЦ), а використання придбаних металопластикових виробів на об'єкті замовника ПАТ «КСЗ» підтверджено актами виконаних робіт № 8-02-1-7 за листопад 2013 р. та № 8-02-1-4 за березень 2014 року.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що господарські операції між ПП «ВКП «Лікон-Крембуд» та контрагентами ТОВ "Авіс Фарм" та ТОВ "БК "Гефест Альянс", ТОВ «Арка-Плюс» є такими, що належним чином підтверджені первинними документами, а результати господарських операцій з надання ними послуг та продажу товарів позивачеві безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що зауваження відповідача щодо змісту та форми податкових накладних в Акті перевірки та письмових запереченнях проти позову відсутні.

Також, Кременчуцькою ОДПІ не спростовано того, що на момент складення зазначених податкових накладних контрагенти позивача мали статус платників податку на додану вартість та були зареєстровані як юридичні особи у встановленому законодавством порядку /а.с. 46, 48, 54, 56, 63-65/.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту за грудень 2012 року та січень 2014 року суми ПДВ в розмірі 2000 грн. та 4500 грн. за результатами господарських операцій з надання послуг ТОВ "Авіс Фарм" та ТОВ "БК "Гефест Альянс" відповідно, а також за серпень 2013 року - суму ПДВ в розмірі 1448 грн. 70 коп., сплачену в ціні придбаних у ТОВ "Арка-Плюс" товарів.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що підставою для висновку податкового органу про відсутність у позивача права на віднесення ПДВ по відносинам із ТОВ «БК «Гефест-Альянс» до складу податкового кредиту слугували, зокрема, відомості акту ДПІ у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 28 березня 2014 року №160/26-52-22-03/37312719 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «БК «Гефест-Альянс», яким встановлено непідтвердження операцій ТОВ «БК «Гефест-Альянс» стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що, на думку відповідача, свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих актів, складських приміщень, транспортних засобів, та, як наслідок, неможливість фактичного здійснення господарських операцій.

Разом з тим, за приписами ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Колегія суддів зауважує, що з системного аналізу положень п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України, п.п.6. 7 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232, а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженої наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984) випливає, що зустрічна звірка полягає у співставленні первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання (в даному випадку, позивача) з даними платника податків (відносно якого проводиться перевірка), з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Отже, зустрічна звірка суб`єкта господарювання може бути проведена податковим органом лише з питань взаємовідносин з певним платником податків (відносно якого проводиться основна перевірка, в ході якої і виникає необхідність ініціювання зустрічної звірки) та лише в разі наявності у розпорядженні податкового органу первинних документів або надання таких документів платником податків на обов'язковий письмовий запит податкового органу.

При цьому, судження податкового органу відносно правильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в акті перевірки або довідці зустрічної звірки. Чинним законодавством не передбачено відображення таких суджень в акті про неможливість проведення перевірки або акті про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають зазначатись лише обставини, котрі спричинили таку неможливість.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що акт ДПІ у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 28 березня 2014 року №160/26-52-22-03/37312719 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «БК «Гефест-Альянс», на який посилається відповідач в акті перевірки ПП «ВКП «Лікон-Крембуд», не є належним та допустимим доказом безтоварності господарських операцій з придбання позивачем товару у вказаного контрагента.

Згідно з п. 6 Порядку № 984 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У відповідності до п. 5. 2. Порядку № 984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожними відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово - господарської діяльності та господарську операцію, в результаті якої здійснено порушення.

З огляду на приписи п.п. 5.2, 6 Порядку №984, колегія суддів дійшла висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит з ПДВ, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

З приводу посилань відповідача на відомості Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів щодо наявних розбіжностей між сумою податкового кредиту ПП "ВКП "Лікон-Крембуд" та сумами податкових зобов'язань ТОВ "Арка-Плюс" за грудень 2012 року, ТОВ "Авіс Фарм" за серпень 2013 року, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Колегія суддів зазначає, що платник податків, в даному випадку позивач ПП «ВКП «Лікон-Крембуд», не є уповноваженою особою щодо перевірки дотримання податкової дисципліни контрагентів своїх контрагентів, що виконували роботи за його замовленням, та постачали товари, та не має доступу до податкової інформації з автоматизованих інформаційних систем контролюючих органів, а отже не міг бути обізнаний про можливі порушення ними податкового законодавства.

При цьому колегія суддів зауважує, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу.

Якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вищенаведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України з даного питання, викладеною у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі N 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі N 21-573во10, яка в силу ч.2 ст.244-2 КАС України є обов'язковою для всіх судів України. Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 19 серпня 2014 року №0003732201/1585 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 9935 грн. 89 коп., у т.ч. за основним платежем - 7948 грн. 71 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1987 грн. 18 коп., діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, без дотриманням вимог ч.3 ст.2 КАС України, а отже, наявні підстави для скасування даного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.10.2014р. по справі № 816/3638/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С. Судді (підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Жигилій С.П. Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 09.12.2014 р.

СудХарківський апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення04.12.2014
Оприлюднено15.12.2014
Номер документу41825365
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —816/3638/14

Ухвала від 18.09.2014

Адміністративне

Полтавський окружний адміністративний суд

О.О. Кукоба

Ухвала від 10.03.2015

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Загородній А.Ф.

Ухвала від 29.01.2015

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Бухтіярова І.О.

Ухвала від 26.12.2014

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Бухтіярова І.О.

Ухвала від 04.12.2014

Адміністративне

Харківський апеляційний адміністративний суд

Перцова Т.С.

Ухвала від 07.11.2014

Адміністративне

Харківський апеляційний адміністративний суд

Перцова Т.С.

Постанова від 27.10.2014

Адміністративне

Полтавський окружний адміністративний суд

О.О. Кукоба

Ухвала від 18.09.2014

Адміністративне

Полтавський окружний адміністративний суд

О.О. Кукоба

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні