Рішення

від 03.12.2014 по справі 908/4732/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 27/117/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.2014 Справа № 908/4732/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Аваль-Агро-Насіння" (40004 м. Суми, вул. Реміснича, 35, кв. 2)

до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Вільнянськ" (70002 Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Пушкіна, 13-А)

про стягнення 237 487 грн. 65 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

від позивача: Лепишко О.І., дов. б/н від 06.10.2014р.

від відповідача: не з'явився

Господарським судом Запорізької області розглядається позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Аваль-Агро-Насіння" про стягнення з Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Вільнянськ" 172 559 грн. 60 коп. заборгованості, 326 грн. 21 коп. 3 % річних, 2 718 грн. 40 коп. пені, 17 255 грн. 96 коп. штрафу та курсову різницю в сумі 44 627 грн. 48 коп.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010р., протоколом автоматичного розподілу справи між суддями від 10.11.2014р., справу № 908/4732/14 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 11.11.2014р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/4732/14, присвоєно справі номер провадження 27/117/14 та призначено судове засідання на 03.12.2014р.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні 03.12.2014р. представник позивача надав суду письмову заяву про зменшення розміру позовних вимог на суму 44 627 грн. 48 коп. курсової різниці, оскільки в умовах договору № 15 від 27.05.2014р. та в Специфікації № 2 сторонами передбачено умови оплати вартості товару еквівалентно до долару США. У зв'язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача 172 559 грн. 60 коп. заборгованості, 326 грн. 21 коп. 3% річних, 2 718 грн. 40 коп. пені, 17 255 грн. 96 коп. штрафу.

Заява про зменшення розміру позовних вимог прийнята судом, відповідно до ст. 22 ГПК України, оскільки позивач у справі вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Розгляду підлягають зменшені позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 172 559 грн. 60 коп., 326 грн. 21 коп. 3% річних, 2 718 грн. 40 коп. пені, 17 255 грн. 96 коп. штрафу.

Представник відповідача у судове засідання, відкрите 03.12.2014р. не з'явився. Про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. До початку судового засідання, 03.12.2014р. до канцелярії суду о 9-00 години ранку відповідачем надано клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку відрядженням юрисконсульта. Доказів в підтвердження відрядження юрисконсульта Кіргож Т.П. суду не надано.

Господарський зазначає, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, та не скористався своїм правом бути присутнім в судовому засіданні, а саме: суд зазначає, що Господарський процесуальний кодекс України не обмежує коло осіб, які можуть з'явитися в судове засідання та представляти інтереси Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Вільнянськ", згідно статті 28 ГПК України.

Питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

Крім того, суд звертає увагу відповідача на те, що ним не було виконано вимог ухвали суду від 11.11.2014р., а саме: надіслати до господарського суду до початку судового засідання письмовий відзив на позовну заяву та на адресу позивача ( поштові докази відправлення відзиву).

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно роз'яснень Вищого Господарського Суду України, які викладені в інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" - неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи - подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Неявка відповідача в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов'язання не виконав, не скористався правом на захист своїх інтересів.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представника позивача, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.

Позов - це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально - правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально-правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.

Згідно з ст. 20 ГК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Господарським судом встановлено , що 27.05.2014р. між ТОВ "Аваль-Агро-Насіння" (продавець) та СВК «Вільнянськ» (покупець) укладено договір на поставку насіння № 15.

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах цього договору товар, асортимент, кількість та вартість якого зазначена в ст. 3 цього договору, з урахуванням можливих змін згідно відповідних додаткових угод до цього договору. За цим договором продавець консультує покупця з питань застосування товару.

Відповідно до розділу 2 договору продавець постачає товар покупцю сертифікованим транспортом на умовах поставки, вказаних у специфікації, згідно правил Інкотермс 2000.

За наявності замовленого покупцем товару на складах продавця, постачання товару відбувається, шляхом передання товару покупцю за адресою, відповідно до заявки на його отримання. Товар покупцю постачається партіями. Строки поставки погоджуються сторонами додатково. Разом з товаром продавець передає покупцю видаткову накладну та сертифікат на насіння.

Датою поставки товару вважається дата вказана у видаткових накладних на відпуск товару. З дати поставки до покупця переходить право власності на товар, а також пов'язаний з таким правом ризик випадкової загибелі або пошкодження (псування) поставленого згідно умов цього договору товару.

Відповідно до п. 4.1 договору покупець зобов'язується оплатити прийнятий ним товар в безготівковому порядку, шляхом здійснення оплати вартості товару на поточний рахунок продавця. Сторони встановлюють ціну договору в гривнях, а також визначають її грошовий еквівалент в іноземній валюті, вказаній в відповідних специфікаціях до договору.

Оплата повинна бути здійснена покупцем в терміни відповідно до специфікації (п. 4.2 договору).

На виконання умов договору відповідачу було поставлено насіння соняшника НК Рокі (Стандарт) в кількості 45 п.о. на суму 105 992 грн. 10 коп.; насіння соняшнику НК Неома (Стандарт) в кількості 25 п.о. на суму66 567 грн. 50 коп., що підтверджується видатковою накладною № 23 від 03.06.2014р. на суму 172 559 грн. 60 коп., довіреністю № 32 від 02.06.2014р. на отримання соняшнику, які підписані особа сторонами без зауважень та заперечень.

Відповідно до умов договору та Специфікації № 1 на товар (додаток № 1 від 27.05.2014р. до договору № 15 від 27.05.2014р.) загальна вартість товару, який поставляється за цією специфікацією складає 172 559) грн. 60 коп., в т.ч. ПДВ 0,00 грн. (Без ПДВ, згідно п. 21 ст. 197 Податкового кодексу України від 02.12.2010 2755-VІ зі змінами та доповненнями від 19 грудня 2013 року N 713-VІІ).

Умови оплати вартості товару:

100 % від вартості товару оплата до 15 жовтня 2014 року. Валюта еквіваленту: долар США). Курс гривні до еквіваленту на 27.05.2014р.: 11,6.

Базис поставки: СРТ (франко-склад покупця), Дніпропетровська обл., м. Синельникове.

Відповідач в порушення умов договору не здійснив оплату за отриманий товар, в результаті чого сума заборгованості склала 172 559 грн. 60 коп.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України - сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства ( частина 1 ст.628 Цивільного кодексу України).

Правовідносини сторін врегульовано договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини другої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою для виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач прийняті на себе зобов'язання виконав належним чином та поставив відповідачу товар, відповідно до умов договору № 15 від 27.05.2014р.

Оскільки відповідачем зобов'язання з оплати поставленого товару не були виконані у погоджені у договорі строки, позивач звернувся з вимогою № 41 від 15.10.2014р. до відповідача сплатити заборгованість.

Вимога позивача залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Вільнянськ" 172 559 грн. 60 коп. заборгованості.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 326 грн. 21 коп. 3 % річних та 17 255 грн. 96 коп. штрафу. Період нарахувань з 16.10.2014р. по 07.11.2014р.

Відповідно до п. 8.2 договору в разі, якщо прострочення оплати вартості товару перевищує 15 робочих днів, покупець зобов'язаний сплатити штраф в розмірі 10 % від несплаченої суми, що у даному випадку складає 17 255 грн. 96 коп.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться 3 % річних.

Зокрема, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Вільнянськ" 326 грн. 21 коп. 3 % річних, 17 255 грн. 96 коп. штрафу обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 2 718 грн. 40 коп. пені за період з 16.10.2014р. по 07.11.2014р.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як визначено ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 231 ГК України, законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 8.2 договору за порушення строків оплати товару покупець на вимогу продавця виплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Нарахування позивачем пені, у зв'язку з порушенням умов договору № 15 від 27.05.2014р. у розмірі 2 718 грн. 40 коп. за період з 16.10.2014р. по 07.11.2014р. не суперечить нормам діючого законодавства України, тому задовольняється судом.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Крім того, в матеріалах справи міститься оригінал акту звірки взаємних розрахунків, який узгоджений, підписаний та скріплений печатками підприємств на суму 172 559 грн. 60 коп.

Згідно Пленуму Вищого господарського суду України постанова № 6 від 23.03.2012р. «Про судове рішення» передбачено, що про зміну предмета або підстав позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, якщо відповідну заяву прийнято господарським судом, зазначається в описовій частині рішення, і подальший виклад рішення, в тому числі його резолютивної частини, здійснюється з урахуванням такої заяви. При цьому у господарського суду відсутні підстави для припинення провадження у справі в частині, на яку зменшився розмір позовних вимог.

За таких обставин, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити та стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Вільнянськ" 172 559 грн. 60 коп. заборгованості, 326 грн. 21 коп. 3 % річних, 2 718 грн. 40 коп. пені, 17 255 грн. 96 коп. штрафу.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

На підставі статті 85 ГПК України - 03.12.2014року прийнято рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог (враховуючи заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог на суму 44 627грн.48коп.).

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аваль-Агро-Насіння", м. Суми до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Вільнянськ", м. Вільнянськ, Запорізька область задовольнити.

Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Вільнянськ" (70002 Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Пушкіна, 13а, код ЄДРПОУ 00428471) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аваль-Агро-Насіння" (40004 м. Суми, вул. Реміснича, 35, кв. 2, код ЄДРПОУ 39106572) 172 559 (сто сімдесят дві тисячі п'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 60 коп. заборгованості, 326 (триста двадцять шість) грн. 21 коп. 3 % річних, 2 718 (дві тисячі сімсот вісімнадцять) грн. 40 коп. пені, 17 255 (сімнадцять тисяч двісті п'ятдесят п'ять) грн. 96 коп. штрафу, 3 857 (три тисячі вісімсот п'ятдесят сім ) грн. 20 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 05.12.2014р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.