Рішення

від 05.12.2014 по справі 910/22680/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22680/14 05.12.14

Суддя Отрош І.М., розглянувши матеріали справи

за позовомКомунального підприємства «Київтранспарксервіс» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Поляна Україна Груп» простягнення 14923 грн. 30 коп. Представники сторін:

від позивача: Сидоришина Т.Г. - представник за довіреністю № 15 від 31.07.2014;

від відповідача: Данілова Т.О. - представник за довіреністю б/н від 17.10.2013.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

17.10.2014 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поляна Україна Груп» про стягнення 14923 грн. 30 коп.,

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами Договору № 1.1-166.11 про надання в експлуатацію фіксованих місць для денного паркування від 30.12.2011 та додаткової угоди до нього, не в повному обсязі здійснив оплату за орендовані ним місця для паркування, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в розмірі 14000 грн. 00 коп. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині оплати за оренду місць для паркування, позивачем було нараховано 592 грн. 20 коп. пені за період з 16.08.2013 по 12.02.2014 та 3% річних в розмірі 331 грн. 10 коп. за період з 16.08.2013 по 01.08.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2014 порушено провадження у справі № 910/22680/14 та справу призначено до розгляду на 07.11.2014.

03.11.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив суд відмовити в задоволення позовних вимог посилаючись на те, що з 03.09.2013 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Правил паркування транспортних засобів» від 14.08.2013 № 583, якою було доповнено Правила паркування транспортних засобів пунктом 8-1, де визначено, що операторам заборонено передавати майданчики для паркування на тротуарах і проїжджій частині автомобільних доріг в користування іншим суб'єктам господарювання, у зв'язку з чим з 03.09.2013 у позивача відсутнє право надавати в експлуатацію фіксовані місця для паркування.

У судовому засіданні 07.11.2014 представник позивача подав документи на виконання вимог ухвали суду, які суд долучив до матеріалів справи.

У судовому засіданні 07.11.2014, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 24.11.2014.

У судовому засіданні 24.11.2014 позивач надав додаткові документи та письмові пояснення на відзив відповідача, які суд долучив до матеріалів справи.

У судовому засіданні 24.11.2014, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 05.12.2014.

25.11.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові документи, які суд долучив до матеріалів справи.

У судовому засіданні 05.12.2014 представник позивача надав усні пояснення по суті спору; позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 05.12.2014 надав усні пояснення по суті спору; проти задоволення позову заперечив.

У судовому засіданні 05.12.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з п. 3 Рішення Київської міської ради "Про вдосконалення паркування автотранспорту в м. Києві" від 26.06.2007 № 930/1591 Комунальне підприємство "Київтраспарксервіс" є єдиним оператором з паркування транспортних засобів, яке займається стягненням паркувального збору та виготовленням єдиних абонементних талонів з паркування автомобільного транспорту.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

30.12.2011 між Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» (сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Поляна Україна Груп» (сторона 2) укладено Договір № 1.1-166.11 про надання в експлуатацію фіксованих місць для денного паркування (Договір), відповідно до умов якого сторона 1 надає стороні 2 в експлуатацію 8 (вісім) фіксованих місць для щоденного паркування автотранспортних засобів за адресою: Шевченківський р-н, бульвар Т. Шевченка, 2/54 (об'єкт).

27.06.2012 між сторонами була укладена Додаткова угода № 1, якою сторони погодили викласти п. 3.1 Договору в наступній редакції: сторона 1 надає стороні 2 в експлуатацію 4 (чотири) фіксованих місця для паркування автотранспортних засобів за тарифом 700 грн. 00 коп. за одне фіксоване місце на місяць, в тому числі тариф без ПДВ та збору за місця для паркування транспортних засобів - 429 грн. 08 коп., ПДВ - 85 грн. 82 коп., збір за місця для паркування транспортних засобів - 185 грн. 10 коп.

Загальна вартість використання 4 (чотирьох) фіксованих місць для паркування автотранспортних засобів складає 2800 грн. 00 коп. на місяць, в т.ч. тариф без ПДВ та збору за місця для паркування транспортних засобів - 1716 грн. 33 коп., ПДВ - 343 грн. 27 коп., збір за місця для паркування транспортних засобів - 740 грн. 40 коп.

Відповідно до п. 3.2 Договору, розрахунок між сторонами здійснюється щомісячно шляхом попередньої оплати у розмірі 100% вартості послуг не пізніше 15 числа поточного місяця.

Згідно з п. 3.3 Договору, сторона 1 щомісячно не пізніше 5-го числа місяця, наступного за звітним, надає стороні 2 в двох примірниках акт приймання-передачі наданих послуг.

Згідно з п. 3.4 Договору, сторона 2 зобов'язана протягом 2 (двох) календарних днів з дня отримання акту приймання-передачі наданих послуг підписати його та повернути стороні 1 один примірник акту.

Відповідно до п. 3.5 Договору, якщо на думку сторони 2 надані стороною 1 послуги не відповідають встановленим вимогам, то протягом 3-х робочих днів місяця, наступного за звітним, сторона 2 повинна надати мотивовану відмову від прийняття послуг. Якщо в установлений строк сторона 1 не одержить підписаний акт приймання-передачі наданих послуг або мотивовану відмову від підписання акту, послуги вважаються прийнятими з виконанням всіх умов Договору. Акт без підпису сторони 2 вважається прийнятим за умови наявності запису "Зауважень від Сторони 2 не надійшли".

Відповідно до п. 5.1 Договору, цей Договір вважається укладеним і набирає чинності 01.01.2012 і діє до 31.12.2012.

Якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору одна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про його розірвання, Договір вважається продовженим ще на один рік ( п. 5.2 Договору).

В матеріалах справи відсутні докази направлення жодною із сторін в період з 01.12.2012 по 31.12.2012 заяв про закінчення строку дії Договору, з огляду на що суд приходить до висновку, що строк дії Договору було продовжено до 31.12.2013.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази розірвання Договору № 1.1-166.11 про надання в експлуатацію фіксованих місць для денного паркування від 30.12.2011, оскільки на лист позивача вих. № 2369-9 від 06.09.2013 про укладення додаткової угоди про розірвання договору, відповідач відповіді не надав, повідомлення про результати її розгляду в порядку, передбаченому п. 5.3 Договору, позивачу не надіслав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором найму (оренди).

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк

Згідно з частиною 2 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що за період з серпня 2013 року по грудень 2013 року позивачем було нараховано 14000 грн. 00 коп. плати за використання відповідачем фіксованого місця паркування автотранспортних засобів, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), а саме: акт №КП-0019594 від 31.08.2013 на загальну суму 2800 грн. 00 коп., акт №КП-0022250 від 30.09.2013 на загальну суму 2800 грн. 00 коп., акт №КП-0024878 від 31.10.2013 на загальну суму 2800 грн. 00 коп., №КП-0027290 від 30.11.2013 на загальну суму 2800 грн. 00 коп. та акт №КП-0028585 від 31.12.2013 на загальну суму 2800 грн. 00 коп.

Судом встановлено, що вказані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) з серпня 2013 по грудень 2013 року не підписані відповідачем, однак доказів направлення позивачу відповідачем мотивованої відмови від їх підписання, враховуючи положення п. 3.5 Договору, суду не надано.

Як встановлено судом, оплату за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період з серпня 2013 року по грудень 2013 року у загальному розмірі 14000 грн. 00 коп. відповідач не здійснив, що підтверджується наданою позивачем довідкою Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» вих. № 43-65/90 від 05.02.2014, з якої вбачається, що остання здійснена відповідачем оплата за укладеним між сторонами Договором та додатковою угодою до нього була здійснена 24.07.2013 на суму 2800 грн. 00 коп. згідно з рахунком-фактурою № 3604 від 01.07.2013, що також не заперечувалось відповідачем.

Заперечуючи на позовні вимоги відповідач зазначив, що з 03.09.2013 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Правил паркування транспортних засобів» від 14.08.2013 № 583, якою було доповнено Правила паркування транспортних засобів пунктом 8-1, де визначено, що операторам заборонено передавати майданчики для паркування на тротуарах і проїжджій частині автомобільних доріг в користування іншим суб'єктам господарювання, у зв'язку з чим з 03.09.2013 у позивача відсутнє право надавати в експлуатацію фіксовані місця для паркування.

Відповідно до статті 607 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

При цьому суд зазначає, що обставини, які викликають неможливість виконання, можуть бути як юридичними (заборона чи обмеження певної діяльності), так і фактичними (загибель індивідуально визначеної речі, яка мала б бути об'єктом виконання). Головна умова полягає в тому, що за такі обставини не буде відповідати жодна із сторін зобов'язання.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що у зв'язку з набранням чинності з 03.09.2013 Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Правил паркування транспортних засобів» від 14.08.2013 № 583, якою було доповнено Правила паркування транспортних засобів пунктом 8-1, де визначено, що операторам заборонено передавати майданчики для паркування на тротуарах і проїжджій частині автомобільних доріг в користування іншим суб'єктам господарювання, у позивача, Комунального підприємства «Київтранспарксервіс», починаючи з 03.09.2013 відсутні правові підстави надавати в користування відповідачу фіксовані місця для щоденного паркування автотранспортних засобів, а отже і вимагати оплати за їх користування.

Тобто, прийняття Постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Правил паркування транспортних засобів» від 14.08.2013 № 583 та набрання нею чинності є саме тією обставиною, за яку не відповідає ні відповідач, ні позивач, та яка є підставою для припинення зобов'язання, яке виникло на підставі Договору № 1.1-166.11 про надання в експлуатацію фіксованих місць для денного паркування від 30.12.2011 та додаткової угоди до нього.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що у відповідача існує зобов'язання з оплати за Договором № 1.1-166.11 про надання в експлуатацію фіксованих місць для денного паркування від 30.12.2011 та додаткової угоди до нього за серпень 2013 року в розмірі 2800 грн. 00 коп. та два дні вересня 2013 року в розмірі 186 грн. 67 коп., що разом становить 2986 грн. 67 коп.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.2 Договору, розрахунок між сторонами здійснюється щомісячно шляхом попередньої оплати у розмірі 100% вартості послуг не пізніше 15 числа поточного місяця.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач повинен був здійснити попередню оплату за серпень 2013 року у розмірі 2800 грн. 00 коп. до 15.08.2013 (включно) та попередню оплату за перші два дні вересня 2013 року у розмірі 186 грн. 67 коп. до 15.09.2013 (включно).

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18, підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Підставою позовних вимог Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» є наявність заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Поляна Україна Груп» за користування фіксованими місцями для паркування за Договором № 1.1-166.11 про надання в експлуатацію фіксованих місць для денного паркування від 30.12.2011 та додатковою угодою до нього.

Наявність та розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Поляна Україна Груп» за Договором № 1.1-166.11 про надання в експлуатацію фіксованих місць для денного паркування від 30.12.2011 та додатковою угодою до нього підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не спростовані, зокрема відповідачем не надано суду доказів сплати заборгованості за серпень 2013 року у розмірі 2800 грн. 00 коп. та за перші два дні вересня 2013 року у розмірі 186 грн. 67 коп., що разом становить 2986 грн. 67 коп., у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Поляна Україна Груп» суми основного боргу в розмірі 14000 грн. 00 коп. підлягають частковому задоволенню в розмірі 2986 грн. 67 коп. (заборгованість за серпень 2013 року та перші два дні вересня 2013 року).

З приводу наданих сторонами пояснень щодо підстав визнання Договору № 1.1-166.11 про надання в експлуатацію фіксованих місць для денного паркування від 30.12.2011 недійсним, суд зазначає, що правовідносини між позивачем та відповідачем за відповідним договором виникли до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Правил паркування транспортних засобів» від 14.08.2013 № 583, а відтак сторони діяли в межах норм чинного законодавства України на момент укладення договору, а набрання чинності вказаною постановою не свідчить про те, що укладений між сторонами договір є недійсним, оскільки вона є лише підставою для припинення зобов'язання, яке виникло на підставі Договору № 1.1-166.11 про надання в експлуатацію фіксованих місць для денного паркування від 30.12.2011 та додаткової угоди до нього.

Крім того, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача за неналежне виконання умов Договору № 1.1-166.11 про надання в експлуатацію фіксованих місць для денного паркування від 30.12.2011 та додаткової угоди до нього щодо здійснення попередньої оплати 592 грн. 20 коп. пені за загальний період нарахування з 16.08.2013 по 12.02.2014 (окремо щодо кожної простроченої оплати за місяці з серпня 2013 року по грудень 2013 року).

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що за несвоєчасне перерахування плати, зазначеної в п. 3.1 цього Договору, сторона 2 сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення від суми несплати.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку в його необґрунтованості в частині нарахування пені за період нарахування з вересня 2013 року по грудень 2013 року, оскільки, як встановлено судом, нарахування пені за вересень 2013 року має здійснюватися на суму боргу в розмірі 186 грн. 67 коп., а підстави для нарахування пені на грошові кошти в розмірі 2800 грн. 00 коп. за жовтень 2013 року, 2800 грн. 00 коп. за листопад 2013 року та 2800 грн. 00 коп. за грудень 2013 року відсутні.

За розрахунком суду (здійсненим в межах заявленого позивачем періоду нарахування):

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення 2800,00 (серпень 2013) 16.08.2013 - 12.02.2014 180 6,5% 179,51 грн. 186,67 (перші два дні вересня 2013) 16.09.2013 - 12.02.2014 149 6,5% 9,91 грн. Разом: 189 грн. 42 коп. Таким чином, позовні вимоги Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Поляна Україна Груп» пені в розмірі 592 грн. 20 коп. за період з 16.08.2013 по 12.02.2014 підлягають частковому задоволенню в розмірі 189 грн. 42 коп.

Крім того, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 331 грн. 10 коп. за період з 16.08.2013 по 01.08.2014.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку в його необґрунтованості в частині нарахування 3% річних за період заборгованості з 03.09.2013 по 31.12.2013, щодо стягнення якої судом відмовлено.

За розрахунком суду (здійсненим в межах заявленого позивачем періоду нарахування):

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняСума 3% річних 2800,00 16.08.2013 - 01.08.2014 349 80,32 186,67 16.09.2013 - 01.08.2014 318 4,88 Всього: 85 грн. 20 коп. Таким чином, позовні вимоги Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Поляна Україна Груп» 3% річних в розмірі 331 грн. 10 коп. за період з 16.08.2013 по 01.08.2014 підлягають частковому задоволенню в розмірі 85 грн. 20 коп.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Поляна Україна Груп» (04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, буд. 12А; ідентифікаційний код: 36592399) на користь Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» (01030, м. Київ, вул. Леонтовича, буд. 6; ідентифікаційний код: 35210739) суму основного боргу в розмірі 2986 (дві тисячі дев'ятсот вісімдесят шість) грн. 67 коп., пеню в розмірі 189 (сто вісімдесят дев'ять) грн. 42 коп., 3% річних в розмірі 85 (вісімдесят п'ять) грн. 20 коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 399 (триста дев'яносто дев'ять) грн. 27 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 10.12.2014

Суддя І.М. Отрош