Постанова

від 01.12.2014 по справі 916/2124/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2014 р.Справа № 916/2124/14 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів : Сидоренка М.В., Жеков В.І.

секретар судового засідання Чеголя Є.О.

За участю представників учасників процесу:

від прокуратури - Шивцова С.А.;

від позивача - не з'явився;

від відповідача - директор Кіосе Д.Д.; Остапенко Н.М. за довіреністю;

від третьої особи - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора Одеської області

на рішення господарського суду Одеської області від 14.08.2014 р.

у справі №916/2124/14

за позовом Прокурора Тарутинського району Одеської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагентства в Одеській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бородінська СЕС-3"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Тарутинська районна рада

про визнання недійсним договору оренди та зобов'язання повернути земельну ділянку

ВСТАНОВИВ

У червні 2014 року Прокурор Тарутинського району Одеської області звернувся в інтересах держави в особі Головного управління Держземагентства в Одеській області до господарського суду Одеської області із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Бородінська СЕС-3" (далі - ТОВ "Бородінська СЕС-3"), з урахуванням уточнення позовних вимог від 17.06.2014 №(16-47)1180вих-14 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер 5124755500:01:001:0789) розташованої на території Бородінської селищної ради, загальною площею 25,0000 га, укладеного між ТОВ "Бородінська СЕС-3" та Головним Управлінням Держземагентства в Одеській області 13.11.2013 р. на підставі наказу ГУ Держземагентства в Одеській області від 13.11.2013 р. № ОД/5124755500:01:001/00000135 та зобов'язання ТОВ "Бородінська СЕС-3" повернути земельну ділянку розташовану на території Бородінської селищної ради, загальною площею 25,0000 га (кадастровий номер 5124755500:01:001:0789) (за межами населеного пункту) до земель державної власності в особі Головного Управління Держземагентства в Одеській області.

Рішенням господарського суду Одеської області від 14.08.2014 р. (суддя Шаратов Ю.А.) у задоволені позову відмовлено у повному обсязі.

Рішення суду мотивовано тим, що сторонами спірного договору від 13.11.2013 р. дотримано порядок передачі в оренду земельної ділянки, передбачений частиною першою статті 116, частиною першою статті 123, частинами першою, другою статті 124 Земельного кодексу України, у редакціях, що діяли на момент його укладення, окрім того, сторонами договору дотримано вимоги частини першої статті 15 Закону України "Про оренду землі" щодо наявності в ньому таких суттєвих умов, як розміру орендної плати, індексації, форми платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, а тому, на думку суду першої інстанції, відсутні підстави для визнання недійсним вказаного договору відповідно до закону.

Не погоджуючись із даним рішення до Одеського апеляційного господарського суду звернувся заступник прокурора Одеської області з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 14.08.2014 р. у справі №916/2124/14 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов прокуратури у повному обсязі. Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням вимог матеріального та процесуального права з підстав викладених в апеляційній скарзі. Так, скаржник зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою приписи п. 14.1.147 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), якою закріплено, що плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється не лише у формі земельного податку, а й орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Так, відповідно до положень ПКУкраїни, поняття «плата за землю» є узагальнюючим і об'єднує в собі два обов'язкових платежі - земельний податок та орендну плату за землі державної та комунальної форми власності. Відповідно до пункту 14.1.72 статті 14 ПКУ земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а згідно з пунктом 14.1.136 статті 14 ПКУкраїни орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. З урахуванням наведеного, апелянт зазначає, що земельний податок та орендна плата за своєю правовою природою є різними платежами, які мають різний порядок обчислення та нарахування, а тому застосування судом норм Податкового кодексу, які регламентують встановлення земельного податку до розрахунку орендної плати за землі державної власності застосовуватись не може.

Окрім того, скаржник зазначає, що поза увагою суду залишились посилання прокурора на приписи частини першої ст. 13 Закону України "Про оцінку земель" (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), якою визначено випадки обов'язкового проведення грошової оцінки земельних ділянок. Так, нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру земельного податку, визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

До того ж, апелянт вважає необґрунтованим висновок суду щодо відсутності необхідності проведення нормативно-грошової оцінки при визначенні розміру орендної плати з посиланням на норми статті 21 Закону України «Про оренду землі», та пунктів 288.4.288.5, 288.5.1,288.5.2 статті 288 Податкового кодексу України, оскільки вказаними нормами регламентовані лише мінімальні та максимальні межі розміру орендної плати, а не порядок її розрахунку.

Скаржник також вважає необґрунтованими доводи суду щодо не доведення прокурором порушення інтересів держави при укладанні спірного договору оренди, оскільки відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Проте, як зазначає апелянт, спірний договір оренди укладено управлінням Держземагенства в Одеській області з грубим порушення вимог порушенням Закону України «Про оренду землі», Закону України «Про оцінку земель» та Податкового кодексу України, що є прямим порушенням інтересів держави, якою гарантується дотримання вимог законодавства усіма суб'єктами права.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 05.09.2014 р. апеляційну скаргу заступника прокурора Одеської області прийнято до провадження та призначено до розгляду колегією суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Сидоренка М.В., Таран С.В.

15.10.2014 р. представником ТОВ "Бородінська СЕС-3" у судовому засіданні було надано відзив на апеляційну скаргу в якому він просить залишити рішення господарського суду Одеської області по справі №916/2124/14 від 14.08.2014 р. без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що твердження апелянта про допущені судом порушення норм матеріального та процесуального права є надуманими з огляду на те, що Закон України «Про оцінку земель» не е частиною податкового законодавства, а відтак, виключно норми ПКУ регулюють порядок адміністрування податків і зборів.

Відповідач посилаючись на положення пп. 14.1.147. п.14.1 ст.14 ПКУ вказує, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної форми власності визначається виключно за правилами, встановленими ПКУ, а тому, за його твердженням, суд першої інстанції правильно не застосував до оцінки спірного договору в частині визначення такої умови, як розмір орендної плати, приписи ст.13 Закону України «Про оцінку земель», а твердження апелянта про протилежне є безпідставним.

Відповідач зазначає у відзиві, що пунктом 4.1 спірного договору орендна плата визначена в розмірі 12 земельних податків, що в 4 рази перевищує мінімальний розмір орендної плати, встановлений п.288.5 ПКУ. При цьому, як зазначає відповідач, з розрахунку розміру орендної плати (додаток № 1 до спірного договору) вбачається, що він в повному обсязі відповідає формі, встановленій постановою Кабінету Міністрів України № 1724 від 13.12.2006 року «Деякі питання оренди земель», та приписам п.278.1. ст.278 ПКУ щодо визначення ставки земельного податку на рівні 5% від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по відповідній області.

З огляду на викладене, відповідач вважає, що суд першої інстанції правомірно застосував до спірних правовідносин норми ст.ст. 276.6, 271.1.2, 278.1 ПКУ, які регламентують порядок обчислення земельного податку, оскільки станом на момент укладання спірного договору, згідно до ст. 288.5.1 ПКУ мінімальний розмір орендної плати за землі державної та комунальної власності визначався на підставі ставок земельного податку (а саме складав 3-кратний розмір земельного податку), а твердження апелянта про протилежне є безпідставним.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 15.10.2014 р. розгляд справи було відкладено на підставі п.1 ст.77 ГПК України.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 05.11.2014 р. за клопотанням прокурора було продовжено строк розгляду справи на підставі ст. 69 ГПК України та відкладено розгляд справи на іншу дату.

Відповідно до розпорядження Голови Одеського апеляційного господарського суду від 13.11.2014 р. за №788 для розгляду справи №916/2124/14 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Сидоренка М.В., Жекова В.І.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 14.11.2014 р. розгляд справи було відкладено на підставі п.1 ст.77 ГПК України.

20.11.2014 р. Одеським апеляційним господарським судом було отримано лист від Голови Тарутинської районної ради в якому в якому він зазначає про те, що районна рада вважає, що спірний договір укладено відповідно до діючого на той час законодавства України, та на даний час орендна плата надходить своєчасно та в повному обсязі до Бородинської селищної ради та використовується для вирішення проблемних питань Бородінської ради. Окрім того, у листі Голова Тарутинської районної ради зазначає, що у зв'язку з тим, що Тарутинська районна рада в цій справі є третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, просить розглядати справу без участі представника Тарутинської районної ради.

У судовому засіданні від 01.12.2014 р. прокурор підтримав апеляційну скаргу та наполягав на її задоволенні.

Представники відповідача надали пояснення згідно з якими не погоджуються з апеляційною скаргою, вважають її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Представники Головного управління Держземагентства в Одеській області та Тарутинської районної ради у судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення від 09.09.2014 р., 20.10.2014 р., 11.11.2014 р., 18.11.2014 р.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга заступника прокурора Одеської області підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.11.2013 р. між Головним управлінням Держземагентства в Одеській області та ТОВ "Бородінська СЕС-3" укладено Договір оренди землі №10.

Вказаний договір було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується відповідним витягом від 06.12.2013 р. №14118071 про реєстрацію іншого речового права.

Відповідно до пунктів 1.1, 2.1, 2.2, 3.1 Договору від 13.11.2013 орендодавець (Позивач) на підставі наказу Головного управління Держземагентства в Одеській області від 13.11.2013 р. № ОД/5124755500:01:001/00000135 надав, а орендар (Відповідач) прийняв в строкове платне користування земельну ділянку, із земель сільськогосподарського призначення, для розміщення та експлуатації сонячної електростанції, розташовану на території Бородінської селищної ради Тарутинського району Одеської області (за межами населеного пункту) загальною площею 25,0000 га, кадастровий номер 5124755500:01:001:0789. Категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв'язку енергетики, оборони та іншого призначення. Код використання згідно з класифікатором видів цільового призначення 14.01 - для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об'єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій. Договір укладено на строк 49 років.

Згідно з п.п. 4.1 - 4.5. Договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі на рахунок Бородінської селищної ради в ВДК у Тарутинському районі Одеської області у розмірі 12 земельних податків, а саме 70338,36 грн. за один рік, що складає 5861,53 грн. за один місяць. Після проведення та введення в дію нормативної грошової оцінки земельної ділянки орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 3 % від визначеної нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки землі. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється щорічно з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки землі. Орендна плата вноситься орендарем не пізніше 28-го числа кожного місяця, наступного за звітним у розмірі встановленому п. 4.1. договору за кожен місяць. Розмір орендної плати переглядається щорічно у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено висновками або іншими документами компетентних органів державної влади; в інших випадках, передбачених законодавчими актами України. У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період за який нарахована пеня, від суми до сплати, за кожний день прострочення.

Пунктом 9.4.7. спірного Договору передбачено, що орендар зобов'язаний протягом одного року здійснити передбачені законодавством заходи спрямовані на виготовлення та затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що орендується.

09.12.2013 р. позивачем і відповідачем складено Акт приймання-передачі земельної ділянки.

У червні 2014 р. із позовом до суду першої інстанції звернувся прокурор Тарутинського району Одеської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагентства в Одеській області до ТОВ "Бородинська СЕС-3" в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог від 17.06.2014 р. №(16-47)1180вих-14 просив визнати недійсним договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер 5124755500:01:001:0789) розташованої на території Бородинської селищної ради, загальною площею 25,0000 га, укладеного між ТОВ "Бородинська СЕС-3" та Головним Управлінням Держземагентства в Одеській області 13.11.2013 р. та зобов'язти ТОВ "Бородинська СЕС-3" повернути земельну ділянку розташовану на території Бородинської селищної ради, загальною площею 25,0000 га (кадастровий номер 5124755500:01:001:0789) (за межами населеного пункту) до земель державної власності в особі Головного Управління Держземагентства в Одеській області.

Звертаючись із позовом прокурор, із посиланням на статті 21, 202, 203, 215 Цивільного кодексу України, статті 122, 123 Земельного кодексу України, статті 13, 20, 21, 23 Закону України "Про оцінку земель", частини першу, четверту статті 21 Закону України "Про оренду землі", обґрунтував свої вимоги тим, що під час укладення спірного договору оренди землі технічна документація з нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки не розроблялась, не погоджувалась, на розгляд до Тарутинської районної ради не надавалась, та останньою не затверджувалась.

Окрім того, прокурор наголошував на порушені фінансових інтересів держави, оскільки, передача в оренду земельної ділянки без проведення нормативної грошової оцінки створила умови спричинення шкоди у вигляді ненадходжень до відповідних бюджетів коштів через неправильний розрахунок орендної плати на підставі земельного податку, а не на підставі і після проведення та введення в дію нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Прокурор, обґрунтовуючи наявність інтересів держави при зарахуванні орендної плати до місцевого бюджету, тобто її отримання відповідною територіальною громадою, також вказує на те, що відповідно до статті 5 Бюджетного кодексу України бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування. Бюджетами місцевого самоврядування є бюджети територіальних громад сіл, їх об'єднань, селищ, міст (у тому числі районів у містах). При цьому, кошти місцевих бюджетів спрямовуються на реалізацію державних програм. А, згідно із статтею 63 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом, джерел та закріплених у встановленому законом порядку загальнодержавних податків, зборів та інших обов'язкових платежів.

Також, прокурор зазначив, що згідно із статтею 5, частиною першою статті 13 Закону України "Про оцінку земель", у редакції, яка була чинною на момент виникнення правовідносин, нормативна грошова оцінка земельних ділянок обов'язково проводиться для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. А, відповідно, до пунктів 288.1, 288.5.2 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може перевищувати 3 відсотки нормативної грошової оцінки для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі).

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що при укладенні договору оренди землі сторони є вільними у встановлені розміру орендної плати в межах, визначених п. 288.5 ст. 288 ПКУ. Наявність нормативної грошової оцінки є гарантією обмеження розміру орендної плати в інтересах орендаря, а її відсутність, навпаки, не обмежує орендодавця у встановленні розміру орендної плати, що перевищує законодавчо встановлений мінімум. Наявність чи відсутність технічної документації з бонітування ґрунтів та економічної оцінки земель жодним чином не впливає на розмір орендної плати, отримувачем орендної плати є не держава, а відповідна територіальна громада. При цьому, відповідач зазначив, що відповідно до підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14, пунктів 288.1, 288.4 статті 288 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. А, у пункті 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, у редакції, яка діяла на дату укладення договору, було встановлено межі річної суми орендного платежу, згідно із якими, вона не може бути меншою розміру земельного податку - для земель сільськогосподарського призначення, та трикратного розміру земельного податку - для інших категорій земель, і, для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), не може перевищувати 3 відсотки нормативної грошової оцінки. Тобто, на думку відповідача, наявність нормативної грошової оцінки є гарантією обмеження розміру орендної плати в інтересах орендаря, а її відсутність навпаки, не обмежує орендодавця у встановленні розміру орендної плати, що перевищує законодавчо встановлений мінімум.

Відповідач також вказав на те, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки не є невід'ємною частиною або істотною умовою договору оренди землі, передбаченою статтею 15 Закону України "Про оренду землі", згідно із якою, вимогою щодо дійсності цього правочину є визначеність саме розміру орендної плати. А відтак, твердження про невідповідність договору нормам статті 215 Цивільного кодексу України є, на його думку, безпідставним.

Відповідач зазначає, що редакціями статей 276, 277, 278, 288 Податкового кодексу України, які діяли на момент укладення договору, було встановлено порядок визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, якщо їх нормативну грошову оцінку не проведено. При цьому, розрахунок розміру орендної плати, наведений у Додатку № 1 до Договору оренди землі від 13.11.2013 № 10, повністю відповідає формі Розрахунку розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких не проведена, встановленій у Додатку № 1 до постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання оренди земель" від 13.12.2006 № 1724.

ТОВ "Бородинська СЕС-3" вказало на те, що державний реєстратор прав на нерухоме майно, здійснивши реєстрацію права оренди з договором, тим самим підтвердив його відповідність вимогам законодавства. А, відтак, цей факт, на думку відповідача спростовує висновок про невідповідність договору частині першій статті 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пояснень від 17.06.2014 р. Головне управління Держземагентства в Одеській області зазначило, що станом на 2013 рік діючим на той час законодавством було передбачено можливість (мінімальний розмір, порядок його визначення та форму розрахунку) визначення орендної плати без проведення нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки.

17.07.2014 р. до господарського суду Одеської області надійшло клопотання позивача від 16.07.2014 р. № 9-15-0.42-5966/2-14 в якому він відізвав свої вищевикладені пояснення від 16.06.2014 р. №9-15-0.4-4674/2-14 та просив в подальшому розглядати справу у відсутність його представника.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції відхилив доводи прокурора викладені у позові та відмовив у його задоволенні у повному обсязі.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду не погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, з наступних підстав.

Згідно із визначенням, що міститься у ст.1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі").

Статтею 6 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону (ч. 2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі").

Частиною першою статті 116 Земельного кодексу України, у редакції, що діяла на момент укладення Договору від 13.11.2013, встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до частин першої, другої статті 124 Земельного кодексу України, у редакції, що діяла на момент укладення Договору від 13.11.2013, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, будівництва, обслуговування та ремонту об'єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об'єктів зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу) (частина друга статті 134 Земельного кодексу України) .

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу (частина третя статті 124 Земельного кодексу України).

Згідно із частиною першою статті 123 Земельного кодексу України, у редакції, що діяла на момент укладення Договору від 13.11.2013, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зокрема, у раз надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення.

Як вбачається з матеріалів справи, спірний договір оренди землі №10 від 13.11.2013 р. було укладено на підставі наказу Головного управління Держземагентства в Одеській області від 13.11.2013 р. № ОД/5124755500:01:001/00000135 для розміщення та експлуатації сонячної електростанції, розташовану на території Бородінської селищної ради Тарутинського району Одеської області (за межами населеного пункту) загальною площею 25,0000 га, кадастровий номер 5124755500:01:001:0789. Категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв'язку енергетики, оборони та іншого призначення. Код використання згідно з класифікатором видів цільового призначення 14.01 - для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об'єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій. Договір укладено на строк 49 років.

Згідно з п.п. 4.1 - 4.5. Договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі на рахунок Бородінської селищної ради в ВДК у Тарутинському районі Одеської області у розмірі 12 земельних податків, а саме 70338,36 грн. за один рік, що складає 5861,53 грн. за один місяць. Після проведення та введення в дію нормативної грошової оцінки земельної ділянки орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 3 % від визначеної нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про оцінку землі» нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Частиною 1 ст. 13 вищевказаного закону (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) визначено випадки обов'язкового проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок. Так, нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру земельного податку, визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Виходячи зі змісту наведених положень ст. 13 вказаного Закону, зазначена норма, яка визначає умови надання земельних ділянок державної та комунальної власності в оренду лише за наявності проведеної нормативної грошової оцінки для визначення розміру орендної плати, на думку колегії суддів, є імперативною та підлягає обов'язковому застосуванню у правовідносинах всіма установами, підприємствами організаціями та громадянами без виключень.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про оцінку землі» за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Статтею 23 Закону України «Про оцінку земель» визначено, що технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, затверджується районними радами. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Проте, як встановлено колегією Одеського апеляційного господарського суду, в порушення вищевказаних норм чинного законодавства технічна документація з нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки не розроблялась та не погоджувалась, на розгляд до Тарутинської районної ради не надавалась на останньою не затверджувалась, що підтверджується наявними в матеріалах справи листами відділу Держземагенства у Тарутинському районі Одеської області від 14 травня 2014 р. №23-01-33/1254 (т.1 а.с. 30) та Тарутинської районної ради Одеської області від 14 травня 2014 р. №02-14/98 (т.1 а.с. 32).

Частинами першою, другою статті 15 Закону України "Про оренду землі", у редакції, яка діяла на момент укладення Договору, передбачено, що істотними умовами договору оренди землі, зокрема, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Відсутність у договорі оренди землі цих істотних умов є підставою для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України) (частини перша, друга статті 21 Закону України "Про оренду землі").

Згідно з ст. 288 ПКУкраїни (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом. Також, орендна плата не може перевищувати для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки.

Отже, законом обмежено волевиявлення сторін щодо встановлення строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, та її мінімальний й максимальний розмір.

Судова колегія наголошує, що визначення статтею 288 ПКУ мінімального розміру орендної плати, який обчислюється розміром земельного податку, а не виходячи з нормативної грошової оцінки, не виключає обов'язковості проведення грошової оцінки земельних ділянок, і відповідно визначення розміру орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, що надаються у користування, на підставі проведеної оцінки у порядку передбаченому ст. 13 Закону України «Про оцінку землі»,

З цих підстав, доводи відповідача, з якими погодився суд першої інстанції, та які фактично зводяться до того, що на час укладення спірного договору чинним законодавством було передбачена можливість визначення орендної плати без обов'язкового проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної чи комунальної власності є помилковими та відхиляються колегією суддів.

До того ж судова колегія зауважує, що законодавство, яке визначає обов'язковість проведення нормативно грошової оцінки земель державної чи комунальної, які надаються у користування не обмежуються лише положеннями Закону України «Про оцінку землі». Так, згідно з частиною 5 статті 201 Земельного кодексу України грошова оцінка земельних ділянок проводиться за методикою, яка затверджується Кабінетом Міністрів України.

Процедуру проведення нормативної грошової оцінки земель визначає Порядок, який розробляється на підставі Методики.

З 1 січня 2013 року набрала чинності Методика нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (крім земель населених пунктів), затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1278. На підставі зазначеної Методики затверджений наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 22.08.2013 р. № 508 Порядок нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (крім земель населених пунктів) (зареєстрований в міністерстві юстиції України 12 вересня 2013 року за № 1573/24105 набув чинності з 27 вересня 2013 року) тобто до прийняття наказу Головного управління Держземагенства в Одеській області від 13.11.2013 р та відповідно до укладення спірного договору.

Відтак, визначення орендної плати за використання земельних ділянок державної чи комунальної власності здійснюється лише виходячи з нормативної грошової оцінки та іншого порядку визначення орендної плати за земельні ділянки державної чи комунальної власності, які надаються у користування на час укладення спірного договору не існувало

За таких підстав, орендна плата, яка передбачена умовами спірного договору, та яка розрахована в порушення порядку її визначення без проведення нормативної грошової оцінки є порушенням встановленими законодавцем імперативних приписів щодо обов'язковості здійснення нормативної грошової оцінки.

Статтею 203 Цивільного Кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Із змісту зазначеної статті випливає, що правочин є дійсним, якщо він відповідає загальним умовам дійсності правочину, якими є, зокрема, законність змісту правочину, наявність у особи, яка вчиняє правочин, необхідного обсягу цивільної дієздатності; вільне волевиявлення учасника правочину та його відповідність внутрішній волі; відповідність форми вчинення правочину вимогам законодавства, його спрямованість. Правочин є чинним, якщо він не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства та моральним засадам громадського суспільства.

Частиною першою статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін, або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що спірний договір оренди укладено управлінням Держземагенства в Одеській області з порушення вимог порушенням Закону України «Про оренду землі», Закону України «Про оцінку земель» та Податкового кодексу України, що є порушенням інтересів держави, якою гарантується дотримання вимог законодавства усіма суб'єктами права.

Отже, враховуючи допущені порушення вимог чинного законодавства при укладенні спірного договору оренди землі №10 від 13.11.2013 р., колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що він підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Таким чином, у зв'язку із визнанням спірного договору оренди землі недійсним, відповідач зобов'язаний повернути земельну ділянку розташовану на території Бородінської селищної ради, загальною площею 25,0000 га (кадастровий номер 5124755500:01:001:0789) (за межами населеного пункту) до земель державної власності в особі Головного Управління Держземагентства в Одеській області.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 104 Господарського кодексу України передбачено, що апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Відповідно до п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 104 Господарського кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що господарським судом Одеської області при прийнятті оскаржуваного рішення не було в повному обсязі враховано усі обставини справи, невірно застосовано норми матеріального права, що призвело до прийняття невірного рішення, у зв'язку з чим воно підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Заступника прокурора Одеської області задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснено на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 99, 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Одеської області задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 14.08.2014 р. у справі №916/2124/14 скасувати.

Позов прокурора Тарутинського району Одеської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагентства в Одеській області задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 5124755500:01:001:0789) розташованої на території Бородінської селищної ради, загальною площею 25,0000 га, який укладено між товариством з обмеженою відповідальністю "Бородінська СЕС-3" (код ЄДРПОУ 38399848) та Головним Управлінням Держземагентства в Одеській області 13 листопада 2013 року.

Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Бородінська СЕС-3" (код ЄДРПОУ 38399848) повернути земельну ділянку розташовану на території Бородінської селищної ради, загальною площею 25,0000 га (кадастровий номер 5124755500:01:001:0789) (за межами населеного пункту) до земель державної власності в особі Головного Управління Держземагентства в Одеській області (65078, місто Одеса, вул. Космонавтів 32, код ЄДРПОУ 38296300).

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Бородінська СЕС-3" (68540, Одеська область, Тарутинський район, селище міського типу Бородіно, вул. Леніна, будинок 132, код ЄДРПОУ 38399848) до Державного бюджету України 1218 грн. судового збору, що підлягав сплаті за подання позовної заяви до господарського суду першої інстанції.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Бородінська СЕС-3" (68540, Одеська область, Тарутинський район, селище міського типу Бородіно, вул. Леніна, будинок 132, код ЄДРПОУ 38399848) до Державного бюджету України 609 грн. судового збору, що підлягав сплаті за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням необхідних реквізитів.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 08.12.2014 р.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Сидоренко М.В.

Суддя Жеков В.І.